Постанова

від 05.04.2022 по справі 460/10136/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/10136/21 пров. № А/857/23519/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року (суддя - Щербаков В.В., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 19.11.2021),

в адміністративній справі №460/10136/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груні» до Управління Держпраці у Рівненській області,

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У липні 2021 року позивач ТОВ «Груні» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ-181/261/000017/ТД-ФС від 28.05.2021 року.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та незаконними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області №РВ-181/261/000017/ТД-ФС від 28.05.2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмір 2270,00 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, при цьому суд не в повному обсязі з`ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до невірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, яке підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час інспекційного відвідування позивача встановлено допуск до роботи трьох працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, а також без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Дане порушення зафіксовано відповідним актом інспекційного відвідування від 07.04.2021 року та прийнято оскаржену постанову від 28.05.2021 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Вказує апелянт, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України, з дотриманням строків для здійснення інспекційного відвідування. Звертає увагу на суду, що в оскарженому рішенні є посилання на норми Порядку №295, який скасований в судовому порядку.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 19.11.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Позивач із апеляційними вимогами не погодився, подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що міркування відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, носять формальний характер, а рішення суду першої інстанції вважає законним, обґрунтованим та правильним по суті, а тому просить його залишити без змін, залишивши апеляційну скаргу без задоволення.

04.04.2022 року на адресу апеляційного суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, підтримавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ТОВ «Груні» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42773477) зареєстроване як юридична особа 25.01.2019 (номер запису: 16021020000003639). Основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД є 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

У період з 25.03.2021 по 07.04.2021, відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 25.03.2021 №261 (а.с. 21-22), направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 25.03.2021 №209-Н/09-27 (а.с. 23) уповноваженими особами відповідача було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання законодавства у сфері праці ТОВ "Груні".

За наслідками зазначеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) Управлінням Держпраці у Рівненській області складено акт від 07.04.2021 №РВ-181/261/АВ (а.с. 13-18), яким зафіксовано, зокрема, наступні порушення:

- в порушення вимог частини 1 статті 21 КЗпП України, керівництвом ТОВ «Груні» не укладено трудовий договір з наступними працівниками: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які працюють та виконують трудові функції у ТОВ «ГРУНІ», що знаходиться по АДРЕСА_1;

- частини 3 статті 24 КЗпП України - 25.03.2021 керівництвом ТОВ «ГРУНІ» було допущено до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які працюють та виконують трудові функції у ТОВ «Груні», що знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням начальника Управління Держпраці у Рівненській області №РВ181/269/АВ/11 від 14.04.2021 року розгляд справи про накладення штрафу на ТОВ «Груні» за порушення законодавства про працю та зайнятість населення призначено на 10-00 год. 20.05.2021 року (а.с. 38-39).

28.05.2021 першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос М.В. за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту, складеного за результатами проведення інспекційного відвідування від 07.04.2021 №РВ-181/261/АВ, винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ-181/261/000017/ТД-ФС від 28.05.2021, якою на ТОВ «Груні» накладено штраф у розмірі 180000 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ за порушення вимог ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпПУ (а.с. 48-50).

Вважаючи прийняту постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексу цієї постанови КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.1 ст.260 КЗпП України, державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Згідно п.7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 (далі - Положення №84), відповідач є територіальним органом Державної служби з питань праці, що їй підпорядковується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №823 (в редакції, чинній на момент проведення інспекційного відвідування; далі - Порядок №823).

Відповідно до п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.5 Порядку №823, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до п.9 Порядку №823, тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Згідно з пунктом 19 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою (пункт 20 Порядку №823).

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку №823).

Відповідно ж до пункту 29 Порядку №823, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З аналізу наведених положень необхідно дійти висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює Державна служба України з питань праці в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами чого складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу серед іншого в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини другої статті 265 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що ГУ Держпраці як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що за висновками акта Управління Держпраці у Рівненській області інспекційного відвідування (позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у ТОВ «Груні» від 07.04.2021 року за №РВ - 181/261/АВ, проведеного з 25.03.2021 по 07.04.2021 в межах десяти робочих днів, а отже з дотриманням строків для здійснення інспекційного відвідування, встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.21 КЗпП України, зокрема, керівництвом ТОВ «Груні» не укладено трудовий договір з працівниками: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які працюють та виконують трудові функції у ТОВ «Груні» за місцем провадження господарської діяльності, а також встановлено порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме, 25.03.2021 керівництвом ТОВ «Груні» було допущено до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які працюють та виконують трудові функції у ТОВ «Груні» за місцем провадження господарської діяльності.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною першою статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

17 червня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», якою відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: - засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; - на паперових носіях разом з копією в електронній формі; - на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, трудовий договір укладається між працівником і роботодавцем, як правило, в письмовій формі, за якою працівник зобов`язується виконувати певну роботу, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При цьому на роботодавця покладено обов`язок повідомляти відповідні органи про прийняття працівника, з якими укладено трудовий договір, на роботу.

Колегія суддів, перевіривши наявність підстав для притягнення ТОВ «Груні» до відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України на підставі висновку акта інспекційного відвідування про порушення позивачем частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України у зв`язку з не укладенням трудових договорів з працівниками: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які працювали та виконували трудові функції у ТОВ «Груні», а також допущення до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які працюють та виконують трудові функції у ТОВ «Груні», вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з вказаного вище правового регулювання та встановлених обставин.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що ТОВ «Груні» займається фасуванням та реалізацією деревного вугілля. Виробництво знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана територія перебуває у спільному користуванні восьми суб`єктів господарювання. Під час проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, на робочих місцях при виконанні своїх службових обов`язків знаходилися офіційно влаштовані працівники ТОВ «Груні».

Позивач твердить, що фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не працюють та ніколи не працювали у ТОВ «Груні», а є працівниками підприємства, яке займається виготовленням деревного вугілля та знаходиться за одною адресою з ТОВ «Груні».

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Груні» та ТОВ «Лідер Агробуд» укладено договір оренди «01/03 від 01.03.2019, на підставі якого в користуванні перебуває нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до листа директора ТзОВ «Лідер Агробуд», із вказаним товариством уклали договори наступні суб`єкти господарювання: ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ТОВ «Єокол Ойл» (ЄДРПОУ 41763557), ФГ «Кормове» (ЄДРПОУ 38416906), ФОП ОСОБА_8 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_9 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) (а.с. 40, 41).

Оскільки за договорами оренди передане тільки нерухоме майно, то територія, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в загальному користуванні усіх орендарів без визначення окремих меж.

З дослідженого відеозапису інспекційного відвідування судом встановлено, що на ньому міститься тільки відеозапис, з перегляду якого видно, що працівники управління Держпраці та Національної поліції в Рівненській області з`ясовують анкетні дані осіб, яких не було встановлено під запис, безпосередньої участі у виробничому процесі по виготовленню та фасуванні деревного вугілля.

На підставі відеозапису судом також встановлено, що під час опитування таких осіб, останні не підтверджували факт їхнього перебування в трудових відносинах з позивачем, виконання ними роботи та отримання за це заробітної плати.

На іншому ж дослідженому судом відеозаписі, який було здійснено в цеху фасування ТОВ «Груні», видно, що під час виробничого процесу спільно з оформленими працівниками відсутні неоформлені працівники такі як ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про яких зазначено в акті №РВ-181/261/АВ від 07.04.2021.

Доказів того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у трудових відносинах з ТОВ «Груні» без належного на те оформлення, крім письмових пояснень інспекторів Управління Держпраці у Рівненській області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суду не надано.

Управлінням Держпраці у Рівненській області не були відібрані пояснення у вказаних осіб та останніми не подавалося жодних заяв чи скарг щодо їх неналежного працевлаштування.

Поряд з тим, окрім досліджених судом відеозаписів жодних інших доказів інкримінованого правопорушення Управління Держпраці у Рівненській області суду не надало.

Таким чином, єдиним доказом яким відповідач (апелянт) обґрунтовує свою позицію у даній справі, є акт №РВ-181/261/АВ від 07.04.2021, складений за результатами проведення позапланового заходу державного (нагляду) контролю у формі інспекційного відвідування щодо додержання законодавства у сфері праці у ТОВ «Груні».

Однак, щодо зазначеного, Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 по справі №826/19328/16 сформував правову позицію, відповідно до якої в разі, якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду стали спірними та перейшли в площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами. В протилежному випадку, якщо би виключно акт органу нагляду свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог законів, правил, інструкцій тощо, функція суду була би нівельована, оскільки останній не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду своїм рішенням.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, роботодавця. При цьому, має бути встановлений факт використання роботодавцем найманої праці.

Судовим розглядом підтверджено, що стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебували у трудових відносинах з ТОВ «Груні» без належного на те оформлення, а сам факт перебування вказаних осіб на території здійснення господарської діяльності декількома суб`єктами господарювання в т.ч. і позивача, не свідчить про існування трудових відносин між ними, не підтверджує фактичного допущення зазначених осіб до роботи та не може безальтернативно підтверджуватись лише суб`єктивним переконанням посадових осіб Управління Держпраці у Рівненській області.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а отже позов необхідно задоволити. На противагу такого відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийняття постанови №РВ-181/261/000017/ТД-ФС від 28.05.2021 про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яка прийнята упереджено, без урахування усіх фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відносно покликання апелянта на застосування судом першої інстанції положень Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017р. №295, який рішенням суду визнаний нечинним, то колегія суддів зазначає, що суду належало застосовувати чинний на час виникнення спірних правовідносин Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Водночас, таке порушення суду першої інстанції не вплинуло на правильність прийнятого ним судового рішення у справі.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об`єктивно встановлено обставини справи, сформовано правильні висновки по суті розглядуваних правовідносин, оскаржене рішення суду від 19.11.2021 року винесене з дотриманням чинного законодавства, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року в адміністративній справі №460/10136/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груні» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 13.04.2022 року