Постанова

від 12.04.2022 по справі 826/10178/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 826/10178/16

адміністративне провадження № К/9901/55918/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Індивідуал» (далі - ПП «Індивідуал») на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кузьменка В.В. (головуючий), суддів: Бабенка К.А., Степанюка А.Г. у справі за позовом ПП «Індивідуал» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київреклама», Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування наказу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1 - визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №219 від 24 червня 2016 року «Про демонтаж рекламних засобів» в частині пунктів 210, 230, 233, 234, 244 додатку 1 до наказу;

1.2 - стягнути з Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ПП «Індивідуал» збитки у розмірі 310 860,28 грн.

2. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 13 лютого 2018 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №219 від 24 червня 2016 року «Про демонтаж рекламних засобів» в частині пунктів 210, 230, 233, 234, 244 додатку 1 до наказу.

Стягнув з Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) на користь ПП «Індивідуал» (01034, м.Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 40, кв. 11, код ЄДРПОУ 33696193) збитки у розмірі 207 490,08 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовив.

2.1 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач протягом 10 робочих днів повинен був розглянути заяви позивача та прийняти рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету, проте, як свідчать матеріали справи, відповідач, у визначений законодавством строк, відповідного рішення за результатами розгляду заяв позивача не прийняв. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість здійснювати позивачем у спірних правовідносинах діяльність без отримання дозволу на розміщення реклами на підставі частини 6 статті 4-1 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №2806-ІV) за принципом мовчазної згоди.

2.2 Також цей суд встановив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року по справі №826/6424/16 за позовом ПП «Індивідуал» до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа - Державна регуляторна служба України про визнання протиправним та скасування Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №508 від 6 липня 2016 року "Про відмову у наданні дозволів на розміщення зовнішньої реклами" у частині пунктів №259 - №262; зобов`язання Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) прийняти відповідне рішення про надання ПП "Індивідуал" дозволів на розміщення зовнішньої реклами з урахуванням принципу мовчазної згоди згідно поданих заяв та отриманих описів за наступними адресами: 01025-000206582-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Шевченківський р-н проспект Перемоги, 66; 01025-000206585-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Шевченківський р-н. вул. Глибочицька, 28; 01025-000206576-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Шевченківський р-н. вул. О. Довженка, 10; 01025-000206583-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Сурикова, 6; 01025-000206586-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Борщагівська, 250 м від пров. Політехнічний (розподілювач) скасовано Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №508 від 6 липня 2016 року "Про відмову у наданні дозволів на розміщення зовнішньої реклами" у частині пунктів №259 - №262. Цим же рішенням визнано протиправною відмову у ненаданні дозволів на розміщення об`єктів реклами, які знаходяться за адресою: Шевченківський район просп. Перемоги, 66 (пункт 244 наказу); Шевченківський район вул. Глибочицька, 28 (пункт 233 наказу); Шевченківський район вул. О. Довженка, 10 (пункт 234 наказу); Солом`янський район вул. Сурикова, 6 (пункт 230 наказу); Солом`янський район, вул. Борщагівська від пров. Політехнічний (розподілювач) (пункт 210 наказу).

2.3 Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскарженого рішення відповідача про демонтаж рекламних засобів.

3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 червня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року скасував в частині задоволення позовних вимог та прийняв нове в цій частині, яким у задоволені позову ПП «Індивідуал» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київреклама», Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №219 від 24 червня 2016 року «Про демонтаж рекламних засобів» в частині пунктів 210, 230, 233, 234, 244 додатку 1 до наказу та стягнення збитків у розмірі 207 490,08 грн - відмовив.

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року залишив без змін.

3.1 Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що документи, які подав заявник для отримання дозволу на розміщення рекламних засобів, не відповідали вимогам Порядку розміщення реклами в міст Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253, а тому позивачу був наданий час для приведення дозвільної документації у відповідність законодавству. Враховуючи, що позивач впродовж встановленого проміжку часу не скористався своїм правом та не привів у відповідність вимогам законодавства документацію, Київською міською радою за поданням Департаменту містобудування та архітектури було правомірно прийнято розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 липня 2016 року №549 «Про відмову у наданні дозволів на розміщення зовнішньої реклами».

4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

4.1 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано наказ №219 від 24 червня 2016 року «Про демонтаж рекламних засобів» відповідно до якого Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» необхідно провести до 26 серпня 2016 року демонтаж 244 одиниць рекламних засобів, зокрема, і 5- ти рекламних конструкцій (щит, що стоїть окремо) позивача за наступними адресами у місті Києві:

- Шевченківський район просп. Перемоги, 66 (пункт 244 наказу);

- Шевченківський район вул. Глибочицька, 28 (пункт 233 наказу);

- Шевченківський район вул. О. Довженка, 10 (пункт 234 наказу);

- Солом`янський район вул. Сурикова, 6 (пункт 230 наказу);

- Солом`янський район, вул. Борщагівська, 250 м від пров. Політехнічний (розподілювач) (пункт 210 наказу).

4.2 Відповідно до наказу, рекламні засоби позивача підлягають демонтажу на підставі пунктів 17.2 «в» «б» Порядку розміщення реклами у м. Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2018 року. Просить оскаржене рішення скасувати і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року.

5.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права. Зокрема, він вказує на те, що суд апеляційної інстанції під час перегляду справи до спірних правовідносин не застосував норми пункту 10 частини першої статті 1 та частини шостої статті 4-1 Закону України від 6 вересня 2005 року №2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №2806-ІV), хоч підстави для цього встановлені судом першої інстанції і не спростовані судом апеляційної інстанції.

5.2 Також скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки цим судом не враховано під час прийняття оскарженої постанови встановлені судовими рішеннями у справі №826/6424/16 обставини.

6. Третьою особою - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київреклама» подано відзив на касаційну скаргу. Особа, яка подала відзив, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2018 року без змін з мотивів правильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та відсутності порушення норм процесуального права.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Згідно частин першої-третьої статті 242 КАС України, дія якої поширюється і на судові рішення суду апеляційної інстанції з огляду на вимоги частини першої статті 321 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9. Оскаржене рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, оскільки судом не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

10. Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначені Законом України №2806-IV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 якого принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

11. Частиною шостою статті 4-1 цього Закону встановлено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

12. Саме на необхідності застосувати до спірних правовідносин вказані норми права наполягав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Суд першої інстанції також надавав оцінку спірним правовідносинам через застосування зазначених норм права. З цього приводу сторонами надавались докази і досліджувались судом першої інстанції. На їх підставі суд першої інстанції встановив обставини, які підтверджували відповідність дій позивача зазначеним нормам права.

13. Згідно частин першої - третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

14. Під час розгляду цієї справи зазначені вимоги норм процесуального права судом апеляційної інстанції були порушені.

15. Мотивами відмови у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що документи, які подав заявник для отримання дозволу на розміщення рекламних засобів, не відповідали вимогам Порядку розміщення реклами в міст Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253, а тому позивачу був наданий час для приведення дозвільної документації у відповідність законодавству. Враховуючи, що позивач впродовж встановленого проміжку часу не скористався своїм правом та не привів у відповідність вимогам законодавства документацію, Київською міською радою за поданням Департаменту містобудування та архітектури було правомірно прийнято розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 липня 2016 року №549 «Про відмову у наданні дозволів на розміщення зовнішньої реклами».

16. При цьому суд апеляційної інстанції послався у своїй постанові на лист відповідача від 24 травня 2016 року, у якому зазначалось про невідповідність поданих позивачем документів вимогам Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року №20/7357. Однак доказів надіслання відповідачем позивачу такого листа та доказів отримання його останнім судом апеляційної інстанції не отримано і не досліджено.

17. Між тим такого доказу суд першої інстанції не досліджував. Суд касаційної інстанції зауважує, що згідно частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте суд апеляційної інстанції, всупереч зазначеним вимогам, не вирішував питання прийняття доказів, що не були надані до суду першої інстанції, взагалі.

18. Крім того, суд першої інстанції висновок про порушення строків розгляду заяв позивача про надання дозволу на розміщення реклами обґрунтовував встановленими постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року, яка набрала законної сили, по справі №826/6424/16 за позовом ПП «Індивідуал» до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради, третя особа - Державна регуляторна служба України про визнання протиправним та скасування Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №508 від 6 липня 2016 року "Про відмову у наданні дозволів на розміщення зовнішньої реклами" в частині пунктів №259 - №262; зобов`язання Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) прийняти відповідне рішення про надання ПП "Індивідуал" дозволів на розміщення зовнішньої реклами з урахуванням принципу мовчазної згоди згідно поданих заяв та отриманих описів за наступними адресами: 01025-000206582-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Шевченківський р-н. проспект Перемоги, 66; 01025-000206585-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Шевченківський р-н. вул. Глибочицька, 28; 01025-000206576-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Шевченківський р-н. вул. О. Довженка, 10; 01025-000206583-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Сурикова, 6; 01025-000206586-111 від 5 квітня 2016 року - м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Борщагівська, 250 м від пров. Політехнічний (розподілювач) обставинами протиправності та скасування Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №508 від 6 липня 2016 року "Про відмову у наданні дозволів на розміщення зовнішньої реклами" в частині пунктів №259 - №262. Цим же рішенням визнано протиправною відмову у ненаданні дозволів на розміщення об`єктів реклами, які знаходяться за адресою: Шевченківський район просп. Перемоги, 66 (пункт 244 наказу); Шевченківський район вул. Глибочицька, 28 (пункт 233 наказу); Шевченківський район вул. О. Довженка, 10 (пункт 234 наказу); Солом`янський район вул. Сурикова, 6 (пункт 230 наказу); Солом`янський район, вул. Борщагівська від пров. Політехнічний (розподілювач) (пункт 210 наказу).

19. Однак суд апеляційної інстанції, без надання оцінки встановленим цим судовим рішенням обставинам на можливість їх застосування до спірних правовідносин на підставі частини четвертої статті 78 КАС України, у своєму рішенні констатував про правомірність розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 липня 2016 року №549 «Про відмову у наданні дозволів на розміщення зовнішньої реклами» і на підставі аналізу цього рішення прийшов до висновку про правомірність наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №219 від 24 червня 2016 року «Про демонтаж рекламних засобів» в частині пунктів 210, 230, 233, 234, 244 додатку 1 до наказу.

20. При цьому суд апеляційної інстанції взагалі не обґрунтував неможливість застосування до спірних правовідносин норм пункту 10 частини першої статті 1 та частини шостої статті 4-1 Закону України №2806-ІV.

21. Крім того, згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 5 липня 2016 року для розгляду цієї справи визначено головуючим суддю Кузьменко В.А. Під головуванням цього судді було розпочато розгляд справи по суті. Проте відповідно до розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року на підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року, з метою пришвидшення розгляду справи, відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу було передано на повторний автоматизований розподіл між суддями. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2017року було змінено головуючого по справі суддю Кузьменко В.А. та визначено головуючого по справі суддю Васильченко І.П.

22. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на здійснення судового провадження "судом встановленим законом".

23. Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України від 7 жовтня 2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на час первинного розподілу справи у суді першої інстанції) визначення колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу під час реєстрації відповідних документів, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії процесу, за принципом випадковості. Згідно частин четвертої та п`ятої статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (набрав чинності з 30 вересня 2016 року) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

24. Згідно частини третьої статті 15-1 КАС України (у редакції на час здійснення первинного та повторного розподілу справи) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

25. Частинами першою та другою статті 26 цього Кодексу було встановлено, що склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справ в суді однієї інстанції незмінний, крім випадків, встановлених законом У разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

26. Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що заміна судді (суддів) на інших суддів цього суду має здійснюється виключно автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності тільки у разі, якщо суддя з поважних причин не може брати участь у розгляді справи (перебування судді у відпустці, на лікарняному, у відрядженні чи закінчення терміну повноважень тощо).

27. Відповідно до частини шостої статті 15-1 КАС України (у редакції на час зміни складу суду) порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, у тому числі видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

28. На виконання зазначених положень Рада суддів України прийняла Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке затвердила рішенням від 26 листопада 2010 року №30, з послідуючими змінами. Згідно з пунктами 2.3.49, 2.3.50 Положення повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення. Винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

29. Встановлення судом апеляційної інстанції дотримання судом першої інстанції під час повторного розподілу справи вимог чинних на той час статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 15-1, 26 КАС України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду має значення для висновку про те, повноважним чи не повноважним складом суду розглянуто і вирішено цю справу. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, має обов`язково звертати увагу на дотримання вказаних норм процесуального права з огляду на те, що наявність таких порушень є обов`язковими підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

30. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

31. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

32. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

33. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність права у позивача здійснювати свою діяльність відповідно до норм абзацу 10 частини першої статті 1 та частини шостої статті 4-1 Закону №2806-ІV. Та, як наслідок, вирішити питання правомірності чи неправомірності оскарженого наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №219 від 24 червня 2016 року «Про демонтаж рекламних засобів» у частині пунктів 210, 230, 233, 234, 244 додатку 1 до наказу.

34. З метою дотримання гарантій права учасників справи на розгляд їх справи судом, установленим законом, слід також дослідити і надати оцінку питанню дотримання норм процесуального права Окружним адміністративним судом міста Києва під час здійснення повторного автоматизованого розподілу цієї справи на підставі розпорядження керівника апарату суду від 10 жовтня 2017 року. У разі порушення такого порядку вирішити питання щодо законності рішення суду першої інстанції за результатами розгляду справи.

35. За наведених обставин суд апеляційної інстанції внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустив порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України (у редакції до 8 лютого 2020 року) є підставою для скасування ухваленого судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Індивідуал» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2018 року по справі №826/10178/16 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: В.М. Кравчук

С.М. Чиркін