Постанова

від 12.04.2022 по справі 620/3527/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 620/3527/20

адміністративне провадження № К/9901/10181/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №620/3527/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛА САДИБА»

до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «ПАРКУВАННЯ ТА РИНОК» Чернігівської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛА САДИБА» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 (головуючий суддя: Заяць О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 (колегія у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТЛА САДИБА» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства «ПАРКУВАННЯ ТА РИНОК» Чернігівської міської ради, в якому позивач просив:

- визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, що полягає у:

нескладенні протоколу про адміністративне правопорушення, нерозгляді справи про адміністративне правопорушення та ненакладенні адміністративного стягнення на посадових осіб Комунального підприємства «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради, відповідальних за вчинення порушення, що полягає у використанні земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:012:0199 не за цільовим призначенням, встановленого відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 05.12.2019 №582-ДК/681/АП/09/01/-19, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, Акту обстеження земельної ділянки від 05.12.2019 № 582-ДК/242/АО/Ю/01/-19, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 12.03.2020 №205- ДК/120/АП/09/01/-20, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області;

невнесенні у встановленому порядку до Чернігівської міської ради клопотання щодо припинення права користування земельною ділянкою Комунальним підприємством «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради кадастровий номер 7410100000:01:012:0199 відповідно до закону - на підставі пункту ґ) статті 141 Земельного кодексу України; не вжиття Відповідачем заходів щодо відшкодування в установленому законодавством порядку шкоди, заподіяної внаслідок використання КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:012:0199 не за цільовим призначенням у розмірі 13 531,80 грн., про розрахунок якої було повідомлено відповідно до листа від 05.08.2020 № 28-25-0.16-567/90-20 - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області:

скласти протокол про адміністративне правопорушення, розглянути справу про таке адміністративне правопорушення та накласти адміністративне стягнення на посадових осіб Комунального підприємства «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради, відповідальних за вчинення порушення, що полягає у використанні земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:012:0199 не за цільовим призначенням, встановленого відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 05.12.2019 №582-ДК/681/АП/09/01/-19, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, Акту обстеження земельної ділянки від 05.12.2019 № 582-ДК/242/АО/Ю/01/-19, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 12.03.2020 №205-ДК/120/АП/09/01/-20, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області;

подати у встановленому порядку до Чернігівської міської ради клопотання щодо припинення права користування земельною ділянкою Комунальним підприємством «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради кадастровий номер 7410100000:01:012:0199 відповідно до закону - на підставі п. ґ) статті 141 Земельного кодексу України та вжити заходи щодо відшкодування в установленому законодавством порядку шкоди, заподіяної внаслідок використання Комунальним підприємством «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:012:0199 не за цільовим призначенням у розмірі 13 531,80 грн., про розрахунок якої було повідомлено відповідно до листа від 05.08.2020 № 28-25-0.16-567/90-20.

2. В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідач окрім проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та складання відповідних актів та приписів та проведення розрахунку заподіяної шкоди - не вчинив інших дій, направлених на припинення порушення КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради, які повинні бути вчинені відповідачем в рамках покладених на нього повноважень в сфері державного контролю за використанням земельних ділянок.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до положень статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель належить складання актів перевірок чи протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розгляд відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подання в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріалів перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Зазначені повноваження є виключними повноваженнями Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області. З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 22.03.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛА САДИБА» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що формальне посилання судів першої та апеляційної інстанції на відсутність можливості суду втручатись у дискреційні повноваження відповідача фактично призводить до того, що бездіяльність відповідача, яка полягає в тому, що факт порушення земельного законодавства ним було встановлено та зафіксовано, але жодних дій на припинення такого порушення та притягнення винних осіб до відповідальності не вчинено - триває та буде тривати надалі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 22.03.2021 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

9. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛА САДИБА» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі за вищевказаним позовом.

10. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як встановлено судами попередніх інстанції, у грудні 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області на підставі інформації, викладеної у листі позивача, було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:012:0199 на території Чернігівської міської ради.

12. Перевіркою встановлено, що рішенням 39 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 06.05.2014 комунальному підприємству "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано земельну ділянку площею 0,2027 га (кадастровим номером 7410100000:01:012:0199) у постійне користування по проспекту Миру, вздовж території заводу "Жовтневий молот" для розміщення автостоянки. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки - " 02.09 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови".

13. У ході перевірки встановлено, що фактично земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:01:012:0199 використовується для здійснення комерційної діяльності (роздрібної торгівлі), тобто фактичне використання земельної ділянки не відповідає її цільовому призначено, встановленому при передачі земельної ділянки у користування.

14. За наслідками перевірки відповідачем складено Акт обстеження земельної ділянки від 05.12.2019 №582-ДК/242/АО/Ю/01/-19, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.12.2019 №582-ДК/681/АП/09/01/-19.

15. Разом з тим, на адресу КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради направлено припис від 19.12.2019 №582/ДК/0176Пр/03/01/-19 про усунення виявлених порушень.

16. 12.03.2020 проведено перевірку виконання вимог зазначеного припису та усунення виявлених порушень.

17. За результатами перевірки встановлено, що вимоги припису від 19.12.2019 виконані не були, про що складено відповідний акт від 12.03.2020 №205- ДК/102/АП/09/01/-20 та повторно направлено припис про усунення порушення від 02.04.2020 №205-ДК/0039Пр/03/01/-20.

18. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області що невчинення дій для припинення третьою особою порушення вимог земельного законодавства та притягнення винних осіб до відповідальності, звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

23. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

24. В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

25. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

26. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

27. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

28. За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

29. З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

30. Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

31. Як уже зазначалось, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача оскільки це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України;

в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

32. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

33. Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.

Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

34. Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обгрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

35. Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

36. При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», Суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

37. Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:

a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;

або

b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

38. Отже, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011).

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008).

39. Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004).

40. З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обгрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

41. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

42. З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

43. Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

44. Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

45. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

З`ясування факту порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом передує розгляду питання щодо правомірності дій, котрі оскаржуються.

46. Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15 та від 22.04.2021 у справі № 640/2291/20.

47. Колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо порушення прав позивача оскаржуваною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, що полягає, на думку позивача, у: нескладенні протоколу про адміністративне правопорушення, нерозгляді справи про адміністративне правопорушення та ненакладенні адміністративного стягнення на посадових осіб Комунального підприємства «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради, відповідальних за вчинення порушення, що полягає у використанні земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:012:0199 не за цільовим призначенням, встановленого відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 05.12.2019 №582-ДК/681/АП/09/01/-19, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, Акту обстеження земельної ділянки від 05.12.2019 № 582-ДК/242/АО/Ю/01/-19, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 12.03.2020 №205- ДК/120/АП/09/01/-20, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області; невнесенні у встановленому порядку до Чернігівської міської ради клопотання щодо припинення права користування земельною ділянкою Комунальним підприємством «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради кадастровий номер 7410100000:01:012:0199 відповідно до закону - на підставі пункту ґ) статті 141 Земельного кодексу України; не вжиття Відповідачем заходів щодо відшкодування в установленому законодавством порядку шкоди, заподіяної внаслідок використання КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:012:0199 не за цільовим призначенням у розмірі 13 531,80 грн., про розрахунок якої було повідомлено відповідно до листа від 05.08.2020 № 28-25-0.16-567/90-20 - протиправною;

48. Натомість позиція третьої особи - Комунального підприємства «ПАРКУВАННЯ ТА РИНОК» Чернігівської міської ради, полягає в тому, що в даній справі обраний позивачем спосіб захисту прав не створює для ТОВ «Світла садиба» жодних юридичних прав та обов`язків. Крім того, третя особа наголошує, що факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси позивача.

49. За таких обставин, Комунальне підприємство «ПАРКУВАННЯ ТА РИНОК» Чернігівської міської ради вважає, що позивачем не вказано які саме були порушені права, свободи або охоронювані інтереси ТОВ «Світла садиба» у сфері публічно-правових відносин і як впливає на них факт непритягнення посадових осіб Комунального підприємства «ПАРКУВАННЯ ТА РИНОК» Чернігівської міської ради до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення.

50. Вказані доводи судами першої та апеляційної інстанцій не перевірені та таким не надано оцінки.

51. Колегія суддів звертає увагу, що позивач при зверненні до суду вказував на неможливість нормального під`їзду до власних приміщень.

52. Разом з тим, суд першої інстанції щодо вказаних доводів позивача зазначив лише, що за результатами проведеної у грудні 2019 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства не було встановлено фактів перешкоджання доступу на територію земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:012:0199, про що позивача повідомлено листом від 19.12.2019 №19-25-0.446-776/90-19.

53. Апеляційний суд же взагалі не перевіряв наявність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) позивача.

54. В свою чергу, як уже зазначалось, з`ясування факту порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом передує розгляду питання щодо правомірності дій, котрі оскаржуються та відсутність чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

55. Враховуючи наведене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову в задоволенні позову з вказаних ними у судових рішеннях підстав, оскільки судами не досліджено обставини, які мають визначальне значення для вирішення спору, а саме з`ясування факту порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

56. Зазначені недоліки не можуть бути усунені в межах касаційного провадження.

57. За змістом частин першою та другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Без дослідження та з`ясування наведених вище обставин, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, відповідно до вимог статті 242 КАС України.

59. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

60. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

61. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

62. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

63. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

64. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

65. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

66. За частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

67. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

68. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

69. Оскільки Суд повертає справу для нового розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 236, 341, 353, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛА САДИБА» задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 - скасувати, а справу № 620/3527/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій