Ухвала

від 12.04.2022 по справі 916/2285/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 квітня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/2285/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.

перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Григорчука Владислава Борисовича та додані до неї матеріали

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022

та рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2021

у справі № 916/2285/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Григорчука Владислава Борисовича

до відповідача Приватного малого підприємства Фірми "Борис"

про стягнення 66 024 грн,-

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП Григорчука В.Б. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 у справі № 916/2285/21, разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши касаційну скаргу ФОП Григорчука В.Б. та додані до неї матеріали Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 у справі № 916/2285/21 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 у справі №916/2285/21 апеляційну скаргу ФОП Григорчука В.Б. залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 по справі №916/2285/21 залишено без змін.

За змістом положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо, зокрема, касаційну скаргу подано на судове рішення , що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів у сумі 818 667,00 грн, а оскільки зазначена сума є меншою ніж п п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (2 270 грн х 500 =1 051 000 грн), то у розумінні ГПК України справа № 907/233/19 є малозначною.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог підпунктів "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Разом з тим, визначені підпунктами "а"-"г" п. 2 ч.3 ст. 287 ГПК України випадки для відкриття касаційного провадження є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип «правової визначеності».

Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність та не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Звертаючись із касаційною скаргою, ФОП Григорчук В.Б. зазначає, що касаційна скарга подається на підставі, передбачених підпунктом "а" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а саме, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозф стосовчої практики, зокрема, тому, що, не зважаючи на існування висновків ВП ВС та ВС (в тому числі: постанова ВП ВС від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, постанова ВС від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20) з приводу розуміння та застосування ст.14, ст. 46 ч.З ГПК, суди, в тому числі, апеляційний суд у справі № 916/2285/21, по різному тлумачать можливість зміни позивачем підстав та предмету позову (як правових, так і фактичних) та свій обов`язок обрати норму права, яка підлягає застосуванню у справі, помилково ототожнюючи заборону змінювати за власною ініціативою підстави позову (фактичні) та предмет позову із своїм обов`язком самостійно обрати норму права, яка підлягає застосуванню, якщо позивач її вказав у позові помилково.

Однак саме лише зазначення про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування таких доводів не може бути визнано судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Касаційна скарга ФОП Григорчука В.Б. не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію пп "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких підстав не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" немає.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Відтак, з урахуванням наведеного та відсутністю аргументів та доводів заявника на підтвердження наявності підстав, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Григорчука В.Б. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 у справі № 916/2285/219, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Григорчука В.Б., то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 у справі № 916/2285/2, яке міститься в касаційній скарзі, колегією суддів не розглядається.

На підставі викладеного та керуючись ч.5 ст. 12, ст. 234, 235, п. 2 ч. 3 ст. 287, п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Григорчука В.Б. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 у справі № 916/2285/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді- Жуков С.В.

Огороднік К.М.