Окрема думка

від 14.02.2022 по справі 922/4089/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

15 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 922/4089/20

судді Білоуса В.В. до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 922/4089/20.

15.02.2022 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В. прийнято постанову у справі № 922/4089/20. Цією постановою частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв". Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі 922/4089/20 в частині визнання недійсними додаткових угод № 2 від 17.05.2019, № 4 від 22.10.2019, № 5 від 14.11.2019 та п.2.5 Додаткової угоди № 8 від 03.12.2019 до договору № С/464-19/176 від 02.05.2019 на постачання газу для потреб не побутових споживачів, укладених між Відділом освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області та ТОВ "Енергогазрезерв" скасовано. В цій частині прийнято нове рішення - про відмову у задоволенні вказаних вимог. Мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції викладено в редакції вказаної постанови суду касаційної інстанції. Резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції, а саме щодо стягнення з ТОВ "Енергогазрезерв" на користь Відділу освіту, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області безпідставно сплачених коштів в сумі 53 841,09 грн залишено в силі.

Із постановою касаційного суду про залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ТОВ "Енергогазрезерв" (Відповідач 2 у справі, "Постачальник" за договором) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (Відповідач 1 у справі, "Споживач" за договором) 53 841,09 грн безпідставно сплачених коштів не погоджуюсь із наступних підстав.

18.12.2020 Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся із позовною заявою до Господарського суду Харківської області в інтересах

Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (Позивач) до Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (Відповідач 1) та до ТОВ "Енергогазрезерв" м. Черкаси (Відповдач 2) із вимогами:

1) про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 17.05.2019, № 4 від 22.10.2019, № 5 від 14.11.2019 та п. 2-5 Додаткової угоди № 8 від 03.12.2019 до договору № С/464-19/176 від 02.05.2019 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, укладених між Відділом освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області і ТОВ "Енергогазрезерв" м. Черкаси;

2) стягнути з ТОВ "Енергогазрезерв" ("Постачальник" за умовами договору і "Відповідач 2" у позовній заяві) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (за умовами договору "Споживач" і "Відповідач 1" у позовній заяві) 53 841,09 грн безпідставно, надмірно сплачених бюджетних коштів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2021 у справі № 922/4089/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що коливання цін на природний газ не перевищувало 10 відсотків, а відтак укладення оспорюваних додаткових угод здійснене у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 922/4089/20 задоволено апеляційну скаргу заступника Харківської обласної прокуратури. Рішення суду першої інстанції від 23.04.2021 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди. Стягнуто з ТОВ "Енергогазрезерв" ("Постачальник", "Продавець" у договорі і "Відповідач 2" у позовній заяві) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (у договорі "Споживач", "Покупець", "Відповідач 1" у позовній заяві) 53 841,09 грн надмірно сплачених коштів. Розподілено судові витрати. З Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області на користь Харківської обласної прокуратури ("Відповідач 1" у позовній заяві) стягнуто 2 102,00 грн витрат на судовий збір за подання позовної заяви, 3 153,00 грн - витрат за подання апеляційної скарги; з ТОВ "Енергогазрезерв" (Відповідач 2" у позовній заяві) на користь Харківської обласної прокуратури стягнуто 2 102,00 грн витрат на судовий збір за подання позовної заяви, 3 153,00 грн - витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладення додаткових угод щодо підвищення ціни на товар, за відсутності, передбачених законом підстав для цього, спотворює результати торгів, нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору, робить результат закупівлі невизначеним, тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури та є порушенням приписів п.2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Це і стало правовою підставою для прийняття апеляційним судом нового рішення про визнання недійсними додаткових угод і про стягнення 53 841,09 грн надмірно сплачених коштів, зіславшись на статтю 1212 ЦК України.

Визнаючи додаткові угоди недійсними і застосовуючи ст. 1212 ЦК України для стягнення надмірно сплачених коштів апеляційний суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України не врахував правові висновки щодо застосування норм права - ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Кібенко О. Р. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю. від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я. від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20.

У правовому висновку, викладеному у вказаній постанові об`єднаної палати Верховний Суд відступив від попереднього висновку і зазначив про таке застосування ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" - договори, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання їх недійсними відмовлено.

Також об`єднана палата у вказаній постанові зробила висновок про незастосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України для стягнення і про застосування до них положень ст. 670 ЦК України для стягнення надмірно сплачених коштів за товар.

Частиною 1 ст. 670 ЦК України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відтак, якщо судом встановлено, що додаткові угоди, які передбачають незаконне збільшення ціни на товар і як наслідок передачу товару в меншій кількості за більшою ціною, порівняно з основним договором, є нікчемним в силу закону, то між сторонами залишаються договірні правовідносини щодо продажу товару за меншою ціною згідно умов основного договору. Самі по собі додаткові угоди не є самостійними правочинами, вони є похідними від основного договору і у випадку їх нікчемності в силу вимог закону, правовідносини між сторонами договору ("Постачальник", "Продавець" - "Споживач", "Покупець") регулюються основним договором, за умовами якого "Покупець" має сплачувати за отриману кількість товару, меншу ціну, ніж вказану у незаконних додаткових угодах. Відповідно до положень частини першої ст. 670 ЦК України у випадку нікчемності додаткових угод, саме "Покупець" ("Споживач"), як особа, що отримала меншу кількість товару, заплативши при цьому більшу суму грошей, тобто не за ціною погодженою в основному договорі, є тією особою, права якої порушені, підлягають судовому захисту і в якої виникає право на звернення з позовом до суду (або в її інтересах іншої особои, якій законом надане таке право) про повернення надмірно сплаченої грошової суми.

Тому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Кібенко О. Р. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю. при прийнятті постанови від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, керуючись принципом "суд знає закони", застосував до спірних правовідносин ст. 670 ЦК України, а не 1212 ЦК України, вказану прокурором, як підставу для позовних вимог про стягнення надмірно сплачених коштів і залишив без змін рішення судів першої і апеляційної інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (за умовами договору - "Постачальник"; "Продавець"; у позовній заяві "Відповідач") на користь Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації (в договорі "Споживач"; "Покупець"; у позовній заяві "Позивач". Рішення суду першої і апеляційної інстанції в частині визнання недійсними додаткових угод - скасував і в цій частині прийняв нове рішення, яким у задоволенні вимог про визнання недійсними додаткових угод - відмовив. Стягнення у справі № 927/491/19 з ТОВ "АС" (за договором "Постачальник"; "Продавець"; у позовній заяві "Відповідач") на користь Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації (за договором "Споживач"; "Покупець"; у позовній заяві - "Позивач") відповідає положенням ст. 670 ЦК України, згідно якої саме "Покупець", як особа права якої порушено, має право вимагати повернення надмірно сплачених за Договором грошових коштів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 670 ЦК України, саме "Покупець" має право подавати позов до суду і бути "Позивачем" у справі, а у випадках передбачених законом - інші особи в інтересах "Покупця". У справі № 927/491/19 - прокурором подано позов в інтересах Держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації - "Споживача"; "Покупеця" за договором, а відтак прокурором у позовній заяві зазначено його "Позивачем". Це відповідає вимогам ч. 1 ст. 670 ЦК України, тобто прокурором у спорі визначено належного позивача - особу права якої порушено і які підлягають захисту.

Господарському процесу, як і іншим, притаманна суб`єктність учасників. Згідно ст. 12, 41, 45, 46, 53, 55 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд здійснюючи правосуддя має дотримуватися принципів об`єктивності і неупередженості.

Склад учасників справи: у справах позовного провадження учасниками справи є сторони і треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (в цій справі - прокурор).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Тобто, позивачами є особи, які мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав і на користь яких за наявності на те правових підстав задовольняється позов і стягується предмет позову. Відповідачами є особи, які порушили права "Позивача", і з яких за наявності правових підстав задовольняється позов.

Відтак, тільки Позивач має право на пред`явлення позову (у випадках передбачених законом органи, прокурор в інтересах інших осіб). Тільки Позивач має право на збільшення, зменшення позовних вимог, повну, часткову відмову від позову, зміну предмету, підстав позову.

У випадку задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на "Відповідача ", у випадку відмови в позові - на "Позивача".

Відповідно до ст. 53 ГПК України орган, указаний прокурором в позовній заяві, як уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах, після відкриття провадження у справі набуває статусу позивача.

Відтак, важливим є те, чи належного позивача прокурором вказано у позовній заяві.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява, якщо позов подано до кількох відповідачів, повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з них.

У справі № 922/4089/20 прокурор заявляючи позов в інтересах держави - в особі Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (Позивач) до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації (Відповідач 1) і до ТОВ "Енергогазрезерв" (Відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод і про стягнення з ТОВ "Енергогазрезерв" (Відповідач 2) на користь Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації (Відповідач 1) 53 841,09 грн надмірно сплачених коштів всупереч вимогам п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України не вказав у позовній заяві зміст позовних вимог щодо кожного з Відповідачів.

З огляду на положення ст. 203, ст. 215 ЦК України в позовній заяві про визнання недійсними додаткових угод могли бути зазначені Відповідачами - ТОВ "Енергогазрезерв" ("Постачальник", "Продавець"), Відділ освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області ("Споживач", "Покупець"), як сторони оспорюваного договору. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2022 у справі № 927/491/19 за наявності доведеності нікчемності додаткових угод в силу приписів п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" такі вимоги прокурором не мають заявлятися як позовна вимога, оскільки відсутні підстави для визнання в судовому порядку угод, які є нікчемними в силу закону. Наслідком таких вимог є відмова у їх задоволенні і покладання на прокурора судових витрат зі сплати судового збору щодо цих позовних вимог. Мотиви щодо нікчемності додаткових угод можуть викладатися в змісті позовної заяви про повернення надмірно сплачених котів.

З огляду на положення ч. 1 ст. 670 ЦК України щодо вимог про стягнення 53 841,09 грн надмірно сплачених котів за товар у справі № 922/4089/20, прокурор у позовній заяві Позивачем щодо цих вимог мав вказати Відділ освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації як Покупця за договором і особу яка надмірно спожила грошові кошти за основним договором № С/464-19/176 від 02.05.2019 про постачання природного газу, а не Куп`янську районну державну адміністрацію, яка не була стороною договору - Покупцем, і не платила за договором грошові кошти. Відповідачем щодо позовних вимог про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 53 841,09 грн у позовній заяві мало бути вказане ТОВ "Енергогазрезерв" - Продавець за договором, і особа яка отримала від Покупця надмірно грошові кошти.

Зазначення прокурором у позовній заяві неналежного позивача щодо вимог про стягнення 53 841,09 грн надмірно сплачених грошових коштів, стягнення апеляційним судом цих коштів не на користь особи - Відповідача 1, в інтересах якого позов не заявлявся, суперечить вимогам ч. 1 ст. 670 ЦК України. Процесуальним законом не допускається задоволення позовних вимог на користь особи, позов в інтересах якої не заявлявся і заміна неналежного позивача (ст. 48 ГПК України). Залишення Верховним Судом постановою від 15.02.2022 у справі № 922/4089/20 постанови апеляційного суду в цій частині в силі є відступом від правових позицій Верховного Суду по застосуванню ч. 1 ст. 670 ЦК України у подібних правовідносинах, висловлених у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Кібенко О. Р. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю. від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я. від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г. від 11.08.2021 у справі № 927/719/20. Цей відступ у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 922/4089/20 від раніше висловлених правових позицій по застосуванню норми права, зроблений без передання справи на розгляд палати, об`єднаної палати, що не узгоджується із вимогами ч. 1, 2 ст. 302 ГПК України.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга ТОВ "Енергогазрезерв" на підставі ст. 311, 312 ГПК України підлягала частковому задоволенню. Резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції підлягала скасуванню, її мотивувальна частина щодо застосування ст. 1212 ЦК України зміні, а резолютивна частина рішення суду першої інстанції про відмову в позові підлягала залишенню в силі, а його мотивувальна частина - зміні в редакції постанови суду касаційної інстанції з мотивів викладених в раніше вказаних постановах Верховного Суду (їх правових позицій) і цій окремій думці.

15.02.2022

Суддя Касаційного господарського суду В. В. Білоус

у складі Верховного Суду