Постанова

від 12.04.2022 по справі 178/133/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2223/22 Справа № 178/133/21 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства «ОЛЛА» Криничанського району Дніпропетровської області про розірвання договору

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2021 року позивач звернувся до суду з цим позовом і вказав, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 275270, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 травня 2010 року № 791 серії ВМТ 637410, йому належить земельна ділянка площею 3,2550 га, кадастровий номер 1222086000:01:022:0014, яка розташована на території Семенівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. 11 січня 2013 року між позивачем та Фермерським господарством «ОЛЛА» був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки № 22/14. Згідно п. 9 вищезазначеного договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 2500 гривень або сільськогосподарською продукцією та послуг один раз на рік протягом усього терміну дії договору, в тому числі прибутковий податок 15 % - відрахований згідно діючого законодавства і складає: зерно - 1000 кг; насіння соняшника - 100 кг; солома 1000 кг; оранка та культивація присадибної ділянки - 0,25 га, надання ритуальних послуг, а згідно п. 11 договору оренди, орендна плата вноситься з 30 липня до 31 грудня кожного року. Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з метою виконання умов договору оренди земельної ділянки, а саме надання 1000 кг соломи, оранки та культивації присадибної ділянки, але орендар свого обов`язку за умовами договору жодного разу належним чином не виконав - не надав солому та не обробив (зорав та закультивував) земельну ділянку. Позивач вказує, що умовами договору передбачено, що у разі неналежного виконання умов договору, друга сторона має право його розірвати за рішенням суду. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки № 22/14, укладений 11 січня 2013 року між ним та Фермерським господарством «Олла», а також стягнути з відповідача судові витрати (а.с. а.с.1-5, 23-27).

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року у задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до фермерського господарства «ОЛЛА» Криничанського району Дніпропетровської області про розірвання договору - відмовлено (а.с.111-115)

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.119-122).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 275270, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 травня 2010 року № 791 серії ВМТ 637410, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 3,2550 га, кадастровий номер 1222086000:01:022:0014, яка розташована на території Семенівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

11 січня 2013 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «ОЛЛА укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки № 22/14. Згідно п. 9 вищезазначеного договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 2500 гривень або сільськогосподарською продукцією та послуг один раз на рік протягом усього терміну дії договору, в тому числі прибутковий податок 15 % - відрахований згідно діючого законодавства і складає: зерно - 1000 кг; насіння соняшника - 100 кг; солома 1000 кг; оранка та культивація присадибної ділянки - 0,25 га, надання ритуальних послуг, а згідно п. 11 договору оренди, орендна плата вноситься з 30 липня до 31 грудня кожного року.

Пунктом 36 договору оренди № 22/14 від 11 січня 2013 року сторонами визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Відповідно до п. 37 вказаного договору, розірвання дії договору в односторонньому порядку не допускається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із їх необґрунтованості та недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, за ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим до виконання (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями статей 30, 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено, а також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз ст.ст. 525, 651 ЦК України та ст. 31 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач вважає, що відповідач систематично порушує умови договору оренди земельної ділянки в частині невидачі соломи та несвоєчасної оранки і культивації присадибної ділянки.

Однак згідно договору оренди земельної ділянки № 22/14 вбачається, що предметом договору оренди земельної ділянки є земельна ділянка з кадастровим номером 1222086000:01:022:0014, яка розташована на території Семенівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, а адреса присадибної ділянки орендодавця в договорі не вказана.

Згідно умов договору передбачено обробку земельної ділянки (оранка та культивація), однак не конкретизовано яка саме земельна ділянка буде оброблятись, тобто не конкретизовано адреси цієї земельної ділянки яку саме потрібно орати/культивувати.

Згідно наданих представником відповідача облікових листів щодо проведення оранок та культивацій, вбачається, що ОСОБА_2 протягом 2018-2020 років здійснювались оранка та культивація земельної ділянки.

Також згідно звіту про розмір орендної плати за період з 2018 по 2021 роки вбачається, що Фермерським господарством «ОЛЛА» було здійснено ОСОБА_2 орендні плати с/г продукції та послуг в рахунок орендної плати на 2018-2021 роки.

ОСОБА_2 претензій до відповідача щодо виплати орендної плати не має, окрім невидачі соломи.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач впродовж 2018-2020 років виплачував позивачу натуроплату згідно договору оренди, здійснював оплату послуг в рахунок орендної плати та здійснював оранку та культивацію земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, колегія дійшла висновку про відсутність істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а тому суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови в розірванні договору оренди земельної ділянки.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції не правомірно взяв до уваги, подані відповідачем докази щодо здійснення оранки та культивації земельної ділянки протягом 2019-2020 р.р., оскільки в договорі не конкретизована назва населеного пункту, адреса земельних ділянок та площа оброблювальних земельних ділянок, також відповідно до п. 12 договору, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, колегія суддів не приймає до уваги, тому що, дані доводи не підтверджують систематичне порушення відповідачем умов договору, а зводяться до формалізму та створення штучного позову.

Крім того колегія суддів зазначає, що позивач вказував не те, що він неодноразово звертався до ФГ "Олла" з метою виконання умов договору оренди земельної ділянки, а саме надання 1000 кг. соломи, оранки та культивації присадибної ділянки, а відповідач в свою чергу дані звернення ігнорував, однак доказів на підтвердження даних фактів позивач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком.

Інші, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував позовні вимоги, доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: