Ухвала

від 27.06.2022 по справі 178/133/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 червня 2022 року

м. Київ

справа № 178/133/21

провадження № 61-5679ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «ОЛЛА» Криничанського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки № 22/14, укладений 11 січня 2013 року між ним та Фермерським господарством «Олла».

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 275270, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 травня 2010 року № 791 серії ВМТ 637410, йому належить земельна ділянка площею 3,2550 га, кадастровий номер 1222086000:01:022:0014, яка розташована на території Семенівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. 11 січня 2013 року між позивачем та Фермерським господарством «ОЛЛА» був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки № 22/14. Згідно з п. 9 вищезазначеного договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 2 500,00 грн або сільськогосподарською продукцією та послуг один раз на рік протягом усього терміну дії договору, в тому числі прибутковий податок 15 % - відрахований згідно діючого законодавства і складає: зерно - 1000 кг; насіння соняшника - 100 кг; солома 1000 кг; оранка та культивація присадибної ділянки - 0,25 га, надання ритуальних послуг, а згідно з п. 11 договору оренди, орендна плата вноситься з 30 липня до 31 грудня кожного року. Зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з метою виконання умов договору оренди земельної ділянки, а саме - надання 1000 кг соломи, оранки та культивації присадибної ділянки, але орендар свого обов`язку за умовами договору жодного разу належним чином не виконав - не надав солому та не обробив (зорав та закультивував) земельну ділянку. Позивач вказує, що умовами договору передбачено, що у разі неналежного виконання умов договору, друга сторона має право його розірвати за рішенням суду.

Криничанський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 08 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року - без змін.

ОСОБА_1 22 червня 2022 року подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481,00 грн.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що згідно з умовами договору оренди від 11 січня 2013 року розмір орендної плати за один рік складає 2 500,00 грн.

З урахуванням наведеного, ціна позову у цій справі складає 7 500,00 грн (2 500,00 грн х 3), яка станом на станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн).

Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не заслуговує на увагу, тому що воно зводиться до незгоди заявника з установленими судами обставинами справи і оцінкою судів попередніх інстанцій наявних у справі доказів, та не дає підстав для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «ОЛЛА» Криничанського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М.Ю. Тітов