Постанова

від 11.04.2022 по справі 380/2532/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2532/21 пров. № А/857/115/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, головуючий суддя - Кедик М.В., ухвалене о 17:09 год. у м. Львові, повний текст якого складено 13.12.2021 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кисень Компанія» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2021 року позивач - ТзОВ «Кисень Компанія» звернулося в суд з позовом до ГУ Держпраці у Львівській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 09.12.2020 року №ЛВ26475/317/АВ/ФС, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Зубик А.М.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що постановою Золочівського районного суду Львівської області (справа № 445/2085/20) від 11.01.2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито. Надалі, 12.12.2020 року позивачем отримано постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № В26475/317/АВ/ФС від 09.12.2020 року (далі - постанова про накладення штрафу), в якій за порушення вимог ч. 1 та ч. З ст. 24 КЗпП України та ПКМУ № 413, з тих самих обґрунтувань, що зазначені у акті інспекційного відвідування, вирішено накласти штраф у розмірі 100 000,00 грн. Позивач не погоджувався із постановою про накладення штрафу та вважав її протиправною, яка підлягає скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 09.12.2020 року №ЛВ26475/317/АВ/ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ Держпраці у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 в ТзОВ "Кисень Компанія" має місце фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 30.09.2020 року № 1287-П та направлення від 30.09.2020 року № 1276 інспекторами праці проведено інспекційне відвідування з 30.09.2020 року 15:00 год. по 13.10.2020 року 14:20 год.

За результатами інспекційного відвідування СУАП ТОВ "Кисень Компанія" складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 13.10.2020 року № ЛВ26475/317/АВ.

Перевіркою встановлено порушення ч.1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, ПКМУ № 413 - в частині фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 30.09.2020 року інспекторами праці ГУ Держпраці у Львівській області, з метою проведення інспекційного відвідування, предметом заходу якого є додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин, здійснено вихід за фактичною адресою здійснення господарської діяльності, а саме: Львівська обл., Золочівський район, с. Підгородне. В ході проведення заходу, за вищевказаною адресою фактичного місця здійснення господарської діяльності Підприємства, інспектором праці засобами фото-відео фіксації за виконанням трудової функції зафіксовано особу, який назвався ОСОБА_1 та повідомив, що працює приблизно шість місяців, роботодавцем його є ОСОБА_2 , який виплачує йому заробітну плату. У ході інспекційного відвідування директор підприємства ОСОБА_3 жодних документів щодо оформлення трудових відносин із зазначеною особою не надав. 09.10.2020 року в ході здійснення інспекційного відвідування інспекторами праці за адресою: Львівська область, Золочівський район, село Підгородне (територія Підприємства) зафіксовано особу, яка назвалася ОСОБА_4 . При цьому на запитання інспекторів праці, що стосувались підстав її перебування у даному приміщенні, остання повідомила, що перебуває на своєму робочому місці, працює приблизно два роки, та запропонувала більш докладну інформацію щодо її працевлаштування дізнатися безпосередньо в її керівника (директора), якому вона зателефонувала. Також повідомила, що ОСОБА_3 прибуде за 20 хв. Упродовж зазначеного терміну ОСОБА_3 прибув на територію підприємства, однак жодних документів щодо оформлення трудових відносин із зазначеною особою не надав. Вищенаведене свідчить про фактичний допуск двох працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю контролюючим органом складений припис про усунення виявлених порушень від 15.10.2020 року №ЛВ26475/317/АВ/П.

09.12.2020 року перший заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області на підставі акта інспекційного відвідування від 13.10.2020 року №ЛВ26475/317/АВ прийняв постанову №ЛВ26475/317/АВ/ФС про накладення штрафу на ТзОВ "Кисень Компанія" у розмірі 100 000 грн. за порушення вимог вимоги частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України № 413.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, посилаючись на встановлення обставин порушення позивачем положень законодавства, не надав до суду належних доказів, які б підтверджували перебування вказаних осіб у трудових відносинах (не оформлених належним чином) із позивачем, а доводи представника відповідача стосовно здійснення належного фіксування такого порушення у акті інспекційного відвідування не підтверджено належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у ст. 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 265 КЗпП України визначено перелік порушень законодавства про працю, за які юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження (абз. 2 вказаної вище норми).

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок).

Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч. 5 ст.265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Так, матеріалами справи підтверджується, що з акта інспекційного відвідування від 13.10.2020 року № ЛВ26475/317/АВ та спірної постанови про накладення штрафу, в ході перевірки інспекторами праці встановлено, що за адресою: Львівська обл., Золочівський район, с. Підгородне за виконанням трудової функції зафіксовано особу, який назвався ОСОБА_1 та зафіксовано особу, яка назвалася ОСОБА_4 , які повідомили, що перебувають на своїх робочих місцях.

Чоловік, який назвав себе ОСОБА_1 , таким не є, що підтверджується копією паспорта, що міститься в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис в ході проведення інспекційного відвідування, з якого встановлено, що чоловік, який назвав себе ОСОБА_1 , насправді - ОСОБА_5 , працює на території шиномонтажу приблизно шість місяців, роботодавцем його є ОСОБА_3 , який і виплачує йому заробітну плату.

Також з відеозапису видно, що в ході проведення інспекційного відвідування зафіксовано особу, яка назвалася ОСОБА_4 , яка повідомила, що перебуває на своєму робочому місці, працює приблизно два роки, роботодавцем її є ОСОБА_3 , та повідомила, що він прибуде за 20 хв.

Так, матеріалами справи підтверджено, що на території ТзОВ "Кисень Компанія" за адресою: Львівська обл., Золочівський район, с. Підгородне здійснюють господарську діяльність, окрім позивача, ще два суб`єкта господарювання, а саме: фізична особа - підприємець ОСОБА_6 та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .

Згідно з договором про тимчасове користування нежитловим приміщенням (оренда) від 01.01.2020 року укладеним між ТзОВ "Кисень Компанія" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендар), орендодавець передає орендареві в користування належне йому нежитлове приміщення площею 79,8 кв. м, що знаходяться у будівлі АДРЕСА_1 .

Також, згідно з договором про тимчасове користування нежитловим приміщенням (оренда) від 01.04.2020 року укладеного між ТзОВ "Кисень Компанія" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар), орендодавець передає орендареві в користування належне йому нежитлове приміщення площею 70,0 кв. м, що знаходяться у будівлі АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.06.2008 року серія НОМЕР_1 видно, що будівля АДРЕСА_1 належить ТзОВ "Кисень Компанія", форма власності - приватна.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані договори про тимчасове користування нежитловим приміщенням (оренда) від 01.01.2020 року та від 01.04.2020 року від ТзОВ "Кисень Компанія" (орендодавець) підписані ОСОБА_3 .

При цьому, відповідно до наказу №20 від 31.07.2020 року ТзОВ «Кисень Компанія» ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків директора підприємства з 31.07.2020 року.

Таким чином, на момент укладення договорів про тимчасове користування нежитловим приміщенням (оренда) від 01.01.2020 року та від 01.04.2020 року ОСОБА_3 не виконував обов`язки директора підприємства та не мав права на їх укладення.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, що в приміщенні, яке належать ТзОВ "Кисень Компанія", здійснюється підприємницька діяльність іншими орендарями, оскільки договори про тимчасове користування нежитловим приміщенням підписані неповноважною на те особою.

Також колегією суддів не беруться до уваги копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ), копії звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 9 і 10 місяці 2020 року ФОП ОСОБА_6 на підтвердження трудової діяльності останньої з ОСОБА_4 , оскільки як свідчать матеріали справи ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_6 з 2016 року, а копії податкових розрахунків та звітів подано лише 9 і 10 місяці 2020 року, за попередні періоди не надано.

При цьому, колегія суддів враховує первинні пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який назвався ОСОБА_1 , про те, що вони перебувають у трудових відносинах з ОСОБА_3 .

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що пояснення відібрані у гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час проведення інспекційного відвідування повністю спростовують обставини, наведені позивачем у його адміністративному позові.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок відповідача, що за результатами перевірки позивача, встановлено особи, які допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оскарженої постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 09.12.2020 року №ЛВ26475/317/АВ/ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №380/2532/21 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов Р. Й. Коваль Повне текст постанови складено 14.04.2022 року.