Постанова

від 16.04.2024 по справі 380/2532/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2532/21 пров. № А/857/5817/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, ухвалене суддею Кедик М.В. у м. Львові, о 17 год 09 хв. у справі № 380/2532/21 за адміністративним позовом Спільного українсько-американського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Кисень Компанія» до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 09.12.2020 № ЛВ26475/317/АВ/ФС.

01 грудня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 09.12.2020 № ЛВ26475/317/АВ/ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Львівській області в користь Спільного українсько-американського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Кисень Компанія"2270,00 грн судових витрат.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що аргументи відповідача про наявність у Спільного українсько-американського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Кисень Компанія" неоформлених трудових відносин з двома працівниками не знайшли свого підтвердження.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а тому зробив помилковий висновок про задоволення позову.

Таку позицію відповідач пояснює тим, що у ході проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування, відповідач виявив за адресою фактичного місця здійснення господарської діяльності, факт праці двох осіб, з яким позивач не оформив трудові відносини. Вказаний факт зафіксований засобами відеотехніки.

12 квітня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнив, а в задоволенні позову відмовив.

22 лютого 2024 року Верховний Суд прийняв постанову, якою постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду скасував, а справу направив на новий розгляд до апеляційного суду.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що, на підставі наказу від 30.09.2020 № 1287-П та направлення від 30.09.2020 № 1276 відповідач провів інспекційне відвідування з 30.09.2020 15год. 00 хв. по 13.10.2020 14 год. 20 хв. Спільного українсько-американського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Кисень Компанія»

За результатами інспекційного відвідування, відповідач склав акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 13.10.2020 № ЛВ26475/317/АВ.

У ході перевірки, відповідач встановив порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, в частині фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У акті зазначено, що 30.09.2020 відповідач, за місцем фактичною здійснення господарської діяльності позивача, а саме: Львівська обл., Золочівський район, с. Підгородне зафіксував особу, яка назвалась ОСОБА_1 і яка повідомила, що працює приблизно шість місяців, роботодавцем цієї особи є ОСОБА_2 . Документів про оформлення трудових відносин із зазначеною особою ОСОБА_2 не надав.

09.10.2020за цією ж адресою зафіксував особу, яка назвалася ОСОБА_3 , яка пояснила, що працює приблизно два роки у ОСОБА_4 . Документів про оформлення трудових відносин із зазначеною особою ОСОБА_2 не надав.

15.10.2020 відповідач склав припис про усунення виявлених порушень № ЛВ26475/317/АВ/П.

09.12.2020 відповідач прийняв постанову № ЛВ26475/317/АВ/ФС про накладення штрафу на позивача в сумі 100 000 грн за порушення вимог частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України № 413.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Апеляційний суд встановив, що в ході інспекційного відвідування, за місцем фактичною здійснення господарської діяльності позивача, а саме: Львівська обл., Золочівський район, с. Підгородне, відповідач встановив осіб, як виконують трудову функцію, а саме 30.09.2020 ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , які пояснили, що працюють у ОСОБА_4 .

Водночас, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 є директором Спільного українсько-американського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Кисень Компанія».

Разом з тим, суд встановив, що за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюють господарську діяльність, окрім позивача, ще два суб`єкта господарювання, а саме: фізична особа - підприємець ОСОБА_5 та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 623855, основним видом економічної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 є КВЕД 10.61 - виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (основний); 10.71 - виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

При цьому, 21.01.2016 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений трудовий договір, на підставі якого ОСОБА_3 прийнята на посаду пекаря з місцем праці за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані трудові відносини підтверджуються записом у трудовій книжці.

Отже, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 .

Також суд зауважує, що ОСОБА_1 , згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є приватним підприємцем, який, на підставі договору про тимчасове користування нежитловим приміщенням (оренда) від 01.04.2020, що укладений зпозивачем , орендує нежитлове приміщення площею 70,0 кв. м, у будівлі АДРЕСА_2 для здійснення ремонту транспортних засобів (КВЕД 45.20).

На підтвердження вчинення позивачем виявлених у ході інспекційного відвідування порушень, відповідач надав матеріали відеофіксації інспекційного відвідування, які не фіксують факт виконання певної роботи для позивача.

Тому апеляційний суд вважає, що відповідач не надав доказів на підтвердження на тих обставин, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконували трудові функції в інтересах позивача.

Отже, на думку апеляційного суду, постанова Головного управління Держпраці у Львівській області від 09.12.2020 № ЛВ26475/317/АВ/ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є протиправною, а тому її необхідно скасувати.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 380/2532/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель

Повний текст постанови складений 19.04.2024 року