Ухвала

від 31.03.2022 по справі 208/4093/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

01 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 208/4093/21

провадження № 61-2849ск22

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чупилка Юлія Сергіївна на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чупилка Юлія Сергіївна про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кам`янської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегом Україна», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання рішення міської ради про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди незаконною та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Кам`янської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегом Україна» (далі - ТОВ «Агрегом Україна»), Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання рішення міської ради про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди незаконною та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Крім того, у червні 2021 року ОСОБА_4 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження, у тому числі шляхом продажу на земельних торгах у формі аукціону, земельної ділянки, загальною площею 1,0541 га кадастровий номер 1210400000:02:004:0239, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , користувачем якої на праві оренди зазначено ТОВ «Агрегом Україна»; заборонити ТОВ «Агрегом Україна» та будь-яким третім особам здійснювати будівництво будь-яких будівель та споруд, у тому числі огорожі, на земельній ділянці загальною площею 1,0541 га кадастровий номер 1210400000:02:004:0239, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення спору по суті, тобто до набрання рішення по справі законної сили.

Заява обґрунтована тим, щоіснує реальна загроза утруднення та невиконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Чупилки Ю. С. про забезпечення позову відмовлено.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чупилка Ю. С., на електронну адресу Верховного Суду надіслав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для нового розгляду до апеляційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у позивача виник спір щодо земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановивши, що заявником не доведено необхідність забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження та розпорядження, у тому числі шляхом продажу на земельних торгах у формі аукціону, земельної ділянки, користувачем якої, на праві оренди, зазначено ТОВ «Агрегом Україна»; заборони ТОВ «Агрегом Україна» та будь-яким третім особам здійснювати будівництво будь-яких будівель та споруд, у тому числі огорожі, на земельній ділянці загальною площею 1,0541 га. кадастровий номер 1210400000:02:004:0239, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та не доведено, що невжиття саме таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду, дійшли правильного висновку, що такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин та зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.

Керуючись частиною четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чупилка Юлія Сергіївна на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чупилка Юлія Сергіївна про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кам`янської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегом Україна», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання рішення міської ради про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди незаконною та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк