Постанова

від 11.04.2022 по справі 750/11996/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня2022 року

м. Київ

справа № 750/11996/18

провадження № 61-17520 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Прокоф`єв Богдан Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.

від 28 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12 грудня 2018 року, просила суд: визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя: автомобіль «Volkswagen Т5» (2004 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 200 802 грн; автомобіль «Volkswagen Amarok Double Cab» (2012 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 558 083 грн; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 420 361 грн; будинок за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 81 640 грн; земельну ділянку, кадастровий номер 7425583500:03:000:0268, площею 0,157 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 65 108 грн; земельну ділянку кадастровий номер 7425583500:03:000:0709, площею 0,0389 га, за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Брусилів, вартістю 14 486 грн; причіп легковий «Одисей» 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 53 604,88 грн, об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю - 400 000 грн; диван в залі - 15 500 грн, духовку «Samsung» - 8 000 грн, холодильник «Liebherr» - 20 000 грн, варочну поверхню «Whirpool» - 5 000 грн, витяжку на кухню «Ventolux» - 2 000 грн, кондиціонер «LG» в залі - 5 000 грн, кондиціонер «LG» в спальні - 5 000 грн, кондиціонер «LG» в дитячій кімнаті - 5 000 грн, морозильну камеру «Liebherr» - 3 599 грн, душовий бокс - 27 000 грн, крісло комп`ютерне - 2 000 грн, комп`ютер в дитячій кімнаті - 3 000 грн, комп`ютер в спальні - 3 000 грн, акваріум з тумбою - 10 000 грн, стіл обідній та 4 стільці - 5 000 грн, меблевий гарнітур на кухні - 25 000 грн, відеодзвінок - 2 000 грн, домашній кінотеатр «Samsung» - 6 000 грн, пилосос «Philips» - 2 000 грн, тренажер «Орбітрек» - 6 000 грн, спальний гарнітур - 20 000 грн, меблевий гарнітур в прихожій - 4 000 грн, меблевий гарнітур у вітальні - 10 000 грн, праску «Karcher» (парова) з насадкою - 4 000 грн, мийку високого тиску «Karcher» з насадкою - 3 198 грн, газонокосарку - 6 000 грн, два матраци «Cocos Comfort» з двома наматрацниками та каркасами - 10 949,82 грн, змішувач для умивальника «2814F ORAS Cubista» - 2 375 грн, посудомийну машину «Electrolux» - 3 466,55 грн, світильники світлодіодні «Santana-M40 4000K, Electrum» в кількості 14 шт. - 12 950 грн, газову водонагрівну колонку «Junkers» модель «miniMAX» - 2 000 грн, теплу підлогу «Nexans TXLP/2R 300/17 2 шт. - 1 386 грн, терморегулятор «Millitemp» CDFR-003 2 шт. - 1 560 грн, а всього на загальну суму 2 035 569,25 грн.

У порядку розподілу майна подружжя просила визнати за нею право власності та виділити їй у власність: автомобіль «Volkswagen Amarok Double Cab» (2012 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 558 083 грн, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 420 361 грн, на загальну суму 978 444 грн.

У порядку розподілу майна подружжя просила виділити у власність

ОСОБА_2 : автомобіль «Volkswagen Т5» (2004 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 200 802 грн, будинок за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 81 640 грн, земельну ділянку, кадастровий номер 7425583500:03:000:0268, площею 0,157 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 65 108 грн, земельну ділянку кадастровий номер 7425583500:03:000:0709, площею 0,0389 га, за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Брусилів, вартістю 14 486 грн, причіп легковий «Одисей» 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 53 604,88 грн, об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 загальною вартістю - 400 000 грн, диван в залі - 15 500 грн, духовку «Samsung» - 8 000 грн, холодильник «Liebherr» - 20 000 грн, варочну поверхню «Whirpool» - 5 000 грн, витяжку на кухні «Ventoiux» - 2 000 грн, кондиціонер «LG» в залі - 5 000 грн, кондиціонер «LG» в спальні - 5 000 грн, кондиціонер «LG» в дитячій кімнаті - 5 000 грн, морозильну камеру «Liebherr» - 3 599 грн, душовий бокс - 27 000 грн, крісло комп`ютерне - 2 000 грн, комп`ютер в дитячій кімнаті - 3 000 грн, комп`ютер в спальні - 3 000 грн, акваріум з тумбою - 10 000 грн, стіл обідній та 4 стільці - 5 000 грн, меблевий гарнітур на кухні - 25 000 грн, відеодзвінок - 2 000 грн, домашній кінотеатр - 6 000 грн, пилосос «Philips» - 2 000 грн, тренажер «Орбітрек» - 6 000 грн, спальний гарнітур - 20 000 грн, меблевий гарнітур в прихожій - 4 000 грн, меблевий гарнітур у вітальні - 10 000 грн, праску «Karcher» (парова) з насадкою - 4 000 грн, мийку високого тиску «Karcher» з насадкою - 3 198 грн, газонокосарку - 6 000 грн, два матраци «Cocos Comfort» з двома наматрацниками та каркасами - 10 949,82 грн, змішувач для умивальника «2814F ORAS Cubista» - 2 375 грн, посудомийну машину «Electrolux» - 3 466,55 грн, світильники світлодіодні «Santana-M40 4000К, Electrum» в кількості 14 штук - 12 950 грн, газову водогрійну колонку «Junkers» модель «miniMAX» - 2 000 грн, теплу підлогу «Nexans TXLP/2R 300/17 2 шт. - 1 386 грн, терморегулятор «Millitemp» CDFR-003 2 шт. - 1 560 грн.

А всього на загальну суму 1 054 125,25 грн.

З метою урівноваження часток в праві власності, позивач просила стягнути з відповідача на її користь 75 681,25 грн, стягнути з відповідача на її користь всі понесені судові витрати, у тому числі, витрати за правничу допомогу в розмірі 12 000 грн та витрати за проведення оцінки вартості нерухомого майна й транспортного засобу в розмірі 3 486 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 03 серпня 2002 року, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2018 року. Від шлюбу подружжя має двох дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказувала, що за час перебування у шлюбі сторонами було придбано на підставі договорів купівлі-продажу наведене вище нерухоме й рухоме майно. Все майно, яке підлягало реєстрації, зареєстровано на відповідача.

Крім того, увесь час подружжя проживало у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , що не є предметом поділу, однак в зазначеній квартирі зберіглося майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, яке зазначено вище й підлягає поділу.

Зазначала, що на момент подачі позову вона разом з дітьми проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якої також ставиться питання про визнання права власності.

Оскільки зазначене майно було придбане за час шлюбу, за спільні кошти, у тому числі від здійснення подружжям підприємницької діяльності, тривалі перемовини з відповідачем щодо добровільного розділу майна не дали результату, тому з урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано спільним майном подружжя: автомобіль «Volkswagen Т5» (2004 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 200 802 грн, автомобіль «Volkswagen Amarok Double Cab» (2012 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 440 730 грн, причіп легковий «Одисей» 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 18 078,77 грн, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 578 990,00 грн, житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 , вартістю 660 527,00 грн, земельну ділянку з кадастровим номером 7425583500:03:000:0268, площею 0,157 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 73 220,00 грн.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на: квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 вартістю 578 990 грн, 1/2 автомобіля «Volkswagen Amarok Double Cab» (2012 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 440 730 грн, 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 , вартістю 660 527 грн, 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7425583500:03:000:0268, площею 0,157 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 73 220 грн.

Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на: автомобіль «Volkswagen Т5» (2004 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 200 802 грн, 1/2 автомобіля «Volkswagen Amarok Double Cab» (2012 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 440 730 грн, причіп легковий «Одисей» 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 18 078,77 грн, 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 , вартістю 660 527 грн,

1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7425583500:03:000:0268, площею 0,157 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 73 220 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 180 054,60 грн для врівноваження часток у спільному майні подружжя.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 000 грн, понесених витрат на правову допомогу, 4 296,43 грн судового збору, 1 738 грн витрат на експертне дослідження, а всього - 12 034,43 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу речей побутового вжитку і меблів позивач належним чином не довела наявність, вартість, придбання подружжям за час шлюбу вказаних предметів, а відповідач їх наявність та придбання за спільні кошти заперечує. Крім того, суд зауважив, що показання свідків не містять вичерпних даних щодо часу придбання предметів побуту, вартості, за які кошти вони придбані, тому, за наявності заперечень відповідача, не можуть бути належними доказами.

Суд першої інстанції вказав, що право власності на земельну ділянку площею 0,0389 га, кадастровий номер 7425583500:03:000:0709 зареєстровано 24 листопада 2017 року за ОСОБА_2 у порядку приватизації, тому є його особистим майном, яке не може бути розділено у порядку поділу спільного майна подружжя. При цьому, сторони погодились, що автомобіль марки Volkswagen T5 та причіп легковий марки «Одисей» є спільним майном подружжя, позивач просила виділити їх відповідачу з виплатою компенсації за свою частку у цьому майні, на що останній погодився.

Щодо поділу автомобіля «Volkswagen Amarok Double Cab» суд зазначив, що сторони не погодили порядок поділу спірного автомобіля, згоди на присудження грошової компенсації відповідач не давав, тому за кожним з подружжям підлягає по 1/2 ідеальні частини у праві власності на зазначений автомобіль без його реального поділу.

У частині визнання за позивачкою права власності на квартиру

АДРЕСА_4 з виплатою відповідачу компенсації за 1/2 її вартості, суд послався на те, що саме позивачка з дітьми після розірвання шлюбу проживає у цій квартирі, а відповідач висловив свою згоду на виділення їй спірної квартири та не заперечував проти отримання компенсації за свою частку в ній.

У частині поділу житлового будинку з об`єктом незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 та земельної ділянки з кадастровим номером 7425583500:03:000:0268, площею 0,157 га, за цією самою адресою, суд дійшов висновку про поділ цього майна, визнавши за кожним із сторін по Ѕ ідеальні частини у праві власності на нього, так як сторони не досягли згоди щодо його поділу, а також жодною із сторін не внесено на депозитний рахунок суду компенсацію за частку у цьому майні.

При визначенні вартості часток у спільному майні подружжя суд першої інстанції врахував визначену висновками експертів дійсну ринкову вартість спірного майна на час розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо врахування боргів при поділі спільного сумісного майна подружжя, суд відхилив надані відповідачем докази, а саме копії довідки АТ КБ «Приватбанк» про наявність заборгованості у сумі 64 000 грн, оскільки суду не надано копії самого кредитного договору та доказів цільового використання коштів за цим договором саме в інтересах сім`ї,

а з довідки банку не вбачається, на які саме цілі використані дані кошти. Крім того, суд вказав, що сам факт отримання відповідачем позики від матері

ОСОБА_4 у розмірі 100 000 грн та 500 доларів США на розвиток сімейного бізнесу, жодним чином не вказує на їх подальше цільове використання в інтересах сім`ї. Відповідачем не надано належних, допустимих доказів щодо цільового використання ОСОБА_2 коштів відповідно до умов договору позики, строк погашення по якому настав 10 січня 2018 року, і на час розгляду справи даних щодо бажання ОСОБА_4 повернути позику суду не надано.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано об`єктами спільної сумісної власності

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль «Volkswagen Т5» (2004 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 200 802 грн, автомобіль «Volkswagen Amarok Double Cab» (2012 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 440 730 грн, причіп легковий «Одисей», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 18 078,77 грн, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 578 990 грн, житловий будинок по АДРЕСА_2 вартістю 17 834 грн, земельну ділянку з кадастровим номером 7425583500:03:000:0268, площею 0,157 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю

73 220 грн та будівельні матеріали, що були використані в процесі будівництва господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю

582 586 грн.

Проведено поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнавши: за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 578 990 грн та автомобіль «Volkswagen Amarok Double Cab» (2012 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 440 730 грн, всього на суму 1 019 720 грн; за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 вартістю 17 834 грн, земельну ділянку з кадастровим номером 7425583500:03:000:0268, площею 0,157 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 73 220 грн, автомобіль «Volkswagen Т5» (2004 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 200 802 грн, причіп легковий «Одисей», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 18 078,77 грн та будівельні матеріали, що були використані в процесі будівництва господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 582 586 грн, а всього на суму 892 520,77 грн.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на житловий будинок по АДРЕСА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 7425583500:03:000:0268, площею 0,157 га, за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль «Volkswagen Т5» (2004 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп легковий «Одисей» 2015 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_3 .

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль «Volkswagen Amarok Double Cab» (2012 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості

часток у праві власності у сумі 63 599, 61 грн.

Частину цієї суми у розмірі 33 546 грн, які внесені ОСОБА_1 для зрівняння вартості часток у спільному майні подружжя за квитанцією

№ 33452894 від 20 липня 2021 року, на депозитний рахунок UA088201720355249002000083595 Чернігівського апеляційного суду, перерахувано на рахунок ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що понесені в суді першої інстанції, - судовий збір у розмірі 4 140,70 грн, витрати за надання професійної правничої допомоги - 5 640 грн, витрати за проведення експертного дослідження -1 633,72 грн, а всього - 11 384,42 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6 211,05 грн за апеляційний розгляд справи.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що експертом була визначена вартість гаража, літньої кухні, сараю та погреба як об`єктів нерухомості, а не будівельних матеріалів, колегія суддів вважала, що вказана вартість цих об`єктів не може бути включена до вартості спірного майна,

що підлягає розподілу. При цьому, судом роз`яснювалося право сторонам заявити клопотання про призначення додаткової експертизи, однак сторони цим правом не скористалися, тому вартість будівельних матеріалів слід враховувати при вирішені питання щодо загальної суми придбаного за час шлюбу майна подружжя.

Судом апеляційної інстанції вказано, що висновок суду першої інстанції щодо поділу домоволодіння по АДРЕСА_2 разом із об`єктами незавершеного будівництва, що оцінені в 660 527 грн, є невірним, так як новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Тому, не будучи об`єктом нерухомості, вказані нежитлові споруди - об`єкти незавершеного будівництва, з юридичного погляду, є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки. Оскільки дані об`єкти знаходяться під одним дахом та мають суттєві розбіжності у ступені готовності та з огляду на відсутність інформації в матеріалах справи щодо можливості поділу спірних об`єктів незавершеного будівництва (господарських споруд), підстави для визнання права власності на них як об`єктів незавершеного будівництва, та їх подальший поділ - відсутні.

Вартість придбаного в 2014 році будинку АДРЕСА_2 становить 17 834 грн, а визначену в роз`ясненнях експерта вартість вказаного будинку

в розмірі 16 673 грн колегія суддів до уваги не взяла, оскільки ця сума не є відображенням ринкової вартості, а є «вартістю витрат на відтворення або заміщення об`єкта оцінки житлового будинку», про що детально описано у висновку експерта від 28 січня 2021 року № 3530/3531/20-24. Для визначення вартості спільного майна подружжя суд використовує саме ринкову вартість вказаного домоволодіння, яка за висновком експерта, становить

17 834 грн. При цьому суд послався на правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15, провадження № 61-9018 сво 18.

Щодо визнання спільним сумісним майном подружжя предметів побуту та меблів, апеляційний суд вказав, що надані позивачем докази підтверджують факт придбання вказаного майна, проте сторони не дійшли взаємної згоди щодо його вартості, а клопотання про призначення відповідної експертизи не заявляли, тому суд позбавлений можливості визначити вартість спірного майна самостійно, визначати вартість спірних об`єктів за ціною десятилітньої давнини.

При цьому, придбання за час шлюбу іншого майна, а саме предметів побуту та меблів позивачкою документально не підтверджено, а наявні у справі фотокартки підтверджують наявність техніки та меблів в квартирі, яка належить на праві власності чотирьом особам ( ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ), троє з яких до участі у розгляді справи не залучалися. Інструкції з експлуатації, технічні паспорти, гарантійні талони, замовлення, накладні та паспорти на меблі не підтверджують ані вартості товарів, ані факту придбання цих речей за спільні кошти подружжя.

Щодо визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділу земельної ділянки, кадастровий номер 7425583500:03:000:0709, площею

0,0389 га, за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Брусилів, вартістю 14 486 грн відсутні, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказана земельна ділянка була зареєстрована 24 листопада 2017 року за ОСОБА_2 у порядку приватизації, тому відповідно до положень

пункту 5 частини першої статті 57 СК України є особистим майном

ОСОБА_2 , тому поділу не підлягає.

Вирішуючи позов в частині визнання об`єктами спільної власності подружжя та поділу автомобіля «Volkswagen Т5» (2004 року випуску), днз НОМЕР_1 та причепа легкового марки «Одисей» 2015 року випуску, днз НОМЕР_3 , апеляційний суд взяв до уваги ту обставину, що сторони не заперечували належність вказаного майна до їх спільної власності та погодились про його поділ шляхом виділення відповідачу

Позовні вимоги в частині визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом спільної власності подружжя та її поділу шляхом виділення у власність ОСОБА_1 з виплатою ОСОБА_2 компенсації за 1/2 її вартості є вірним, так як сторони досягли згоди в цій частині спору.

Щодо розподілу між сторонами спірного автомобіля «Volkswagen Amarok Double Cab», житлового будинку, об`єкта незавершеного будівництва, земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, визначаючи варіант розподілу майна між подружжям та визнаючи за сторонами право власності на ідеальні частки по 1/2 в об`єктах спірного майна: автомобілі «Volkswagen Amarok Double Cab», домоволодінні

в с. Брусилів та земельній ділянці з кадастровим номером 7425583500:03:000:0268 й, залишаючи його в спільній частковій власності, помилково виходив із неможливості реального розподілу спільного майна подружжя у зв`язку з невнесенням жодною із сторін на депозитний рахунок суду грошової суми для виплати грошової компенсації різниці вартості часток майна, так як суд першої інстанції не дотримався вимог статті 71 СК України щодо реальності поділу майна й помилково залишив його частину у спільній частковій власності.

Вирішуючи позовні вимоги в частині поділу будинку, будівельних матеріалів та земельної ділянки, апеляційний суд виходив з вимог позивачки, яка просила припинити саме її право на дане майно, а тому вказане не породжує обов`язку ОСОБА_2 попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Вирішуючи позов в частині визнання за позивачкою права власності на автомобіль «VolkswagenAmarok DoubleCab», апеляційний суд взяв до уваги інтереси дітей подружжя, що після розлучення сторін фактично проживають з матір`ю, а також послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 654/2169/15-ц. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в порядку поділу спільного майна відповідачу у власність передається автомобіль «Volkswagen Т5», який фактично перебував у його користуванні.

Щодо врахування боргів при поділі спільного сумісного майна подружжя суд вважав, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності у подружжя на час розгляду справи боргових зобов`язань та цільового використання коштів за цими зобов`язаннями. Наявна у справі довідка АТ КБ «Приватбанк» свідчить лише про боргові зобов`язання відповідача за кредитною угодою «КУБ» станом на 11 жовтня 2018 року, а сам договір до справи не доданий і надані до апеляційної скарги договір поставки, видаткова накладна та акт звіряння також не підтверджує наявність спільних боргів.

Щодо боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед його матір`ю ОСОБА_4 , суд зазначив, що наявна у відповідача розписка на суму 100 000 грн та

500 доларів США з огляду на положення частини третьої статті 545 ЦК України свідчить про виконання боржником боргового зобов`язання.

Крім того, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргів не заявлялися і судовим збором не оплачувалися.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року,

в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 750/11996/18-ц із Чернігівського районного суду Чернігівської області. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року задоволено, зупинено дію вказаної постанови апеляційного суду. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при поділі спільного майна подружжя не враховано докази щодо наявності боргів, які виникли в період спільного проживання і витрачені в інтересах сім`ї для ведення спільного бізнесу. При цьому вказує, що апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України: від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486 цс 16; від 14 вересня 2016 року

у справі № 6-539 цс 16, та у постановах Верховного Суду: від 25 квітня

2018 року у справі № 212/8891/15-ц, провадження №61 - 10886 св 18;

від 18 липня 2018 року у справі № 477/1891/14-ц, провадження

№61 - 5759 св 18.

Крім того, суд апеляційної інстанції невірно визначив вартість житлового будинку й земельної ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , що потягло за собою неправильне визначення компенсації одному із подружжя при відхиленні від ідеальної частки при поділі майна. При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, вказавши, що житловий будинок з господарськими будівлями не існує, а є будівельні матеріали, виділивши їх йому, проте вимоги про будівельні матеріали та обладнання не заявлялися.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права, оскільки взяв до уваги не висновок експерта щодо вартості житлового будинку з господарськими будівлями й спорудами у сумі 660 527 грн,

а роз`яснення експерта в судовому засіданні, в яких було вирішено зовсім інші питання, які не ставилися судом при призначенні експертизи, який вказав, що вартість вказаного майна становить 914 043 грн, тому фактично змінено висновки експертизи, які суд апеляційної інстанції взяв до уваги при винесені судового рішення.

Доводи осіб, які подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому вказується, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального й процесуального права, суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині розподілу транспортних засобів та нерухомого майна, що було придбано під час шлюбу, тому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 03 серпня 2002 року, розірвано (а. с. 11, т.1).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

(а. с. 12-13, т. 1).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані як фізичні особи-підприємці,

що підтверджується копіями свідоцтв про державну реєстрацію ФОП, серії В00 № 842726 від 04 червня 2004 року та серії В02 № 239026 від 29 грудня 1999 року (а. с.14, 15, т.1).

За час шлюбу подружжя придбало: автомобіль Volkswagen T5, днз НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 15 листопада 2007 року, автомобіль Volkswagen Amarok Double CAB, реєстраційний номер НОМЕР_6 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 14 серпня 2012 року, причіп легковий марки «Одисей», реєстраційний номер НОМЕР_8 ,

що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 17 березня 2015 року, квартиру

АДРЕСА_4 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, реєстраційний номер 354 від 20 серпня 2002 року, копією витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2008 року, житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку га (кадастровий номер 7425583500:03:000:0268) площею 0,157 га, які знаходяться по АДРЕСА_2 , що підтверджується двома договорами купівлі - продажу (щодо земельної ділянки - реєстраційний номер 1085 від 11 квітня 2014 року; щодо домоволодіння - реєстраційний номер 1082 від 11 квітня 2014 року) та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 квітня 2014 року. Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 квітня 2014 року житловий будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер 7425583500:03:000:0268 та зазначений в плані під літерою «А-1», загальною площею 40 кв. м, із надвірних будівель та споруд є: прибудова до житлового будинку «а-1», площею 17,8 кв. м,

що складає 24% готовності, сарай «Б-1» з дерев`яними стінами. Вказане підтверджується копією витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 квітня 2014 року (а. с.16-17, 41, 42, 53, 55, 113-115, 116, 132, 144, 145, т. 1).

Власниками квартири за адресою АДРЕСА_3 є:

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у рівних частках. Вказане підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло

від 26 січня 1998 року, копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9447383, 9447201 від 16 вересня 2013 року (а. с. 210-212, т.1).

12 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до головного архітектора Чернігівського району із заявою про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 та області з метою здійснення нового будівництва (а. с. 92, т.2).

17 грудня 2014 року ОСОБА_2 отримав будівельний паспорт на будівництво господарських будівель та споруд (перша черга будівництва) та будівництво індивідуального житлового будинку (друга черга будівництва) (а. с. 116-121, т. 1, а. с. 93-96, т. 2).

За змістом повідомлення від 27 лютого 2015 року № ЧГ 062150580208 замовник ОСОБА_2 повідомив Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області про початок виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_2 та області згідно з будівельним паспортом від 17 грудня 2014 року

(а. с. 34, т. 2).

Згідно зі схемою забудови 27 квітня 2017 року забудовник планував здійснити будівництво нового житлового будинку та господарських будівель. Старий будинок підлягав знесенню (а. с.118, т. 1).

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок, виготовленого станом на 04 грудня 2015 року (додаток до справи), домоволодіння за вказаною адресою складається з житлового будинку А-1, 1941 року забудови, господарських будівель і споруд 2015 року забудови: гаража Д-1, літньої кухні Д1-1, сараю Д2-1, погреба д1, а також воріт з хвірткою n1-2, огорожі n3.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок з надвірними будинками за адресою

АДРЕСА_2 станом на 09 серпня 2021 року з часу набуття юридично не зазнав змін і складається з житлового будинку під літерою «А-1», загальною площею 40 кв.м (житлова площа 18,5 кв.м), прибудови до житлового будинку «а-1», площею 17,8 кв.м, що складає 24% готовності, сараю «Б-1» (а. с. 33, т. 3).

Із наявної у справі інформації розпочате сторонами в 2015 році будівництво господарських будівель та споруд: гаража Д-1, літньої кухні Д1-1, сараю Д2-1, погреба д1 - не закінчено, в експлуатацію вони не здані, декларація про готовність об`єкта до експлуатації не подавалася.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка кадастровий

№ 7425583500:03:000:0709, площею 0,0389 га, за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Брусилів, була зареєстрована 24 листопада 2017 року за ОСОБА_2 в порядку приватизації. За висновком спеціаліста № С-867/3 від 25 жовтня 2018 року ринкова вартість земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 0,389 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7425583500:03:000:0709 становить 14 486 грн (а. с. 64-76, т. 1).

За звітом від 25 жовтня 2018 року № 867/5, дійсна ринкова вартість автомобіля марки Volkswagen T5, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 200 802 грн (а. с. 20-27, т. 1).

За Висновком експерта від 29 липня 2019 року № 2518/2519/19-24, ринкова вартість автомобіля марки Volkswagen Amarok Double CAB, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , станом на час проведення огляду

24 липня 2019 року, складає 440 730 грн.

Ринкова вартість причепа легкового марки «Одисей», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 станом на проведення огляду 24 липня 2019 року складає 18 078,77 грн (а. с. 40-49, т.2).

Відповідно до висновку експерта від 28 січня 2021 року № 3530/3531/20-24 ринкова вартість будівель та споруд по АДРЕСА_2 складає 733 747 грн, з яких ринкова вартість житлового будинку - 17 834 грн, гаража - 237 790, літньої кухні - 211 369 грн, сараю - 13 210 грн, погреба - 52 842 грн,

воріт з хвірткою - 15 192 грн, огорожі - 112 290 грн. Ринкова вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,5 кв. м становить 578 990(а. с. 189-210, т. 2).

Відповідно до роз`яснень експерта експертного висновку від 28 січня

2021 року № 3530/3531/20-24 ступінь будівельної готовності господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 складає: гараж Д-1 - 82,25%, літня кухня Д1-1 - 62,04 %, сарай Д2-1 - 69,84 %, погріб д-1 72,56%, ворота з хвірткою - 100% та огорожа - 100%. Таким чином, вартість вказаного майна має бути встановлена саме як вартість використаних при його будівництві матеріалів, що відповідно до сказаних роз`яснень складає 582 586 грн (а. с. 39, т. 3).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке саме положення містить і норма частин третьої та четвертої статті 368 ЦК України.

Тобто вказаною нормою встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:

від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження

№ 61-15462 св 18; від 26 березня 2021 року у справі № 414/277/17, провадження № 61-2934 св 19.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 214/3609/18, провадження № 61-3836 св 20 вказав, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 22-24 постанови

від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», судам роз`яснив, що вартість майна, яка підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя

статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Не належать до спільної сумісної власності речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, провадження № 61-37616 св 18.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із приписами частини першої статті 81, частини першої статті 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд взяв за основу не висновок експерта щодо вартості майна, а пояснення експерта в суді, яким змінено цей висновок.

Так, з метою роз`яснення експертного висновку експерт у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 72 ЦПК України, був викликаний в судове засідання і надав роз`яснення свого висновку щодо ступеня будівельної готовності господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , а тому це не суперечить закону. Тому вартість вказаного майна судом була встановлена саме як вартість використаних при його будівництві матеріалів.

Апеляційний суд вірно зазначив, що відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

А тому, не будучи об`єктом нерухомості, вказані нежитлові споруди - об`єкти незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки. Оскільки дані об`єкти знаходяться під одним дахом та мають суттєві розбіжності у ступені готовності та з огляду на відсутність інформації в матеріалах справи щодо можливості поділу спірних об`єктів незавершеного будівництва (господарських споруд), підстав для визнання права власності на них як об`єктів незавершеного будівництва та їх подальший поділ у суду не було.

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог і не поділив житловий будинок, а лише будівельні матеріали, є безпідставними, оскільки предмет позову - це поділ майна подружжя і цей предмет позову не змінено, а обрання порядку (способу) поділу майна подружжя, виходячи з фактичних обставин та норм матеріального права, є повноваженням суду.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15, провадження № 61-9018 сво 18, зазначила, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Отже, вартість майна, що підлягає поділу, потрібно визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, на що вірно звернув увагу апеляційний суд. Тому в цій частині посилання касаційної скарги є безпідставними.

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови суду врахувати борги при поділі спільного майна подружжя, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 170442,50 грн.

Апеляційний суд вірно вказав, що позовні вимоги про стягнення боргів ОСОБА_2 не заявлялися, а тому згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України вирішуватися не могли.

Щодо врахування боргів при поділі спільного сумісного майна подружжя апеляційний суд вірно зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності у подружжя на час розгляду справи боргових зобов`язань та цільового використання коштів за цими зобов`язаннями. Наявна у справі довідка АТ КБ «ПриватБанк» свідчила тільки про боргові зобов`язання відповідача за кредитною угодою "КУБ" станом на 11 жовтня 2018 року. Сам договір до справи не доданий. Надані до апеляційної скарги договір поставки, видаткова накладна та акт звіряння також не підтверджували наявність спільних боргів.

Щодо боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед його матір`ю ОСОБА_4 , то апеляційний суд вірно вказав, що наявна у відповідача розписка на суму 100 000 грн та 500 доларів США, про що ОСОБА_2 було заявлено в суді апеляційної інстанції, з огляду на положення частини третьої статті 545 ЦК України свідчить про виконання боржником боргового зобов`язання.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції вірно дослідив зібрані у справі докази та ухвалив судове рішення з дотримання норм матеріального і процесуального права щодо визнання майна спільною власністю та його розподілу.

Крім того, Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги

на неврахування апеляційним судом відповідної судової практики Верховного Суду України та Верховного Суду, так як у наведених заявником справах, та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини й доведення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судом апеляційної інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року зупинено дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, тому слід поновити дію вказаного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 рокузалишити без змін.

Поновити дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець