Рішення

від 17.04.2022 по справі 278/1264/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/1264/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2022 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Татуйка Є.О. за участю секретаря Мельник Ю.Ю., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Заявленими та неодноразово уточненими вимогами позивач просила суд ухвалити рішення, яким в кінцевій редакції (а.с.59-61), визнати спільним сумісним з відповідачем нерухоме майно та виділити позивачеві його половину, а саме на квартиру та на земельну ділянку.

Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та у відсутність фіксації його перебігу. Підстав для зміни такого порядку сторонами не наведено і судом не встановлено.

Відповідач направленим відзивом заперечував задоволення позову та вважає заявлені вимоги безпідставними.

Проаналізував матеріали надані позивачем судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідно ним правовідносини.

Позивачка є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання, отримувала код платника податків та при зверненні до суду сплатила судовий збір.

З 9 серпня 1996 року до 21 квітня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

27 травня 2008 року позивач набув прав власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 20 травня 2008 року виданого органом місцевого самоврядування взамін договору дарування від 25 листопада 2003 року. Інформація з реєстру речових прав на нерухоме майно містить також інформацію про те, що у власності відповідача перебуває і земельна ділянка загальною площею 0,0326 га за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1822086800:02:001:0043. Дата набуття права власності на таке майно та підстави не відображені.

Відповідач має зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 з 17 серпня 2004 року.

Вартість 1\2 частини земельної ділянки загальною площею 0,0326 га за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1822086800:02:001:0043 становить 7 400 гривень.

Проведеною у справі судовою експертизою встановлено, що здійснити поділ, як житлового будинку так і земельної ділянки не представляється можливим.

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, серед іншого, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування (п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ст. 61 СК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Надані сторонами, досліджені судом та раніше зазначені у даному рішенні матеріали, на переконання суду, беззаперечно вказують на те, що такий та оспорюваний позивачем об`єкт нерухомості, як квартира була набута відповідачем у власність хоча і за час шлюбу, однак на підставі договору дарування, що виключає можливість визнання його спільним сумісним майном сторін. Доказів, які б спростовували надані відповідачем матеріали щодо саме такого походження майна, позивачем надано не було.

Набуття позивачем права власності на земельну ділянку не було підтверджено конкретними доказами із зазначенням дати та підстав таких дій, що позбавляє можливості суд задовольнити і таку вимогу. Положеннями процесуального закону заборонено ґрунтувати рішення на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Результати вирішення спору не дають підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім та документально підтверджених судових витрат. Витрати відповідача перед судом не декларувались. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Повне рішення виготовлене 18 квітня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Євген Татуйко