Постанова

від 12.04.2022 по справі 554/10093/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 554/10093/20

провадження № 61-12057св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Караван», третя особа -приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Башинська Тетяна Вікторівна, про визнання кредитного договору, договору поруки, іпотечного договору та договору відступлення прав за іпотечним договором припиненими та зняття заборони з іпотечного майна; позовом Приватного підприємства «Караван» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Абрамова П. С., Кривчун Т. О., Бондаревської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 01 червня 2007 року ОСОБА_1 уклала із Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум», банк) кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредитні кошти у розмірі 35 тис. доларів США на строк до 31 травня 2017 року.

На забезпечення вказаного кредитного договору, банк того ж дня уклав із ОСОБА_2 договір іпотеки, предметом якого є об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок) та земельну ділянку площею 600 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 . Крім того ОСОБА_2 уклав із банком договір поруки.

06 квітня 2018 року ПАТ «Банк Форум» та Приватним підприємством «Караван» (далі - ПП «Караван») було укладено договори відступлення права вимоги, у тому числі й за вказаними вище кредитним договором, договором поруки та іпотеки.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року позов ПП «Караван» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з останніх 25,93 доларів США заборгованості за кредитним договором. У задоволенні позву щодо стягнення заборгованості у розмірі 6 628,20 доларів США та штрафних санкцій у розмірі 5 тис. грн відмовлено.

Посилаючись на те, що вони 29 вересня 2020 року сплатили заборгованість у розмірі 761 грн, проте ПП «Караван» не зняв обмеження, накладені у зв`язку з іпотекою, позивачі просили визнати припиненими договори кредиту, поруки та іпотеки, зняти заборону з предмета іпотеки та вилучити запис про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У листопаді 2020 року ПП «Караван» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що кредитна заборгованість ОСОБА_1 та її поручителем ОСОБА_2 погашена не в повному обсязі, тому просило звернути стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2021 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненими кредитний договір, договір іпотеки та договір поруки. Знято заборону на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_2 , а саме обєкт незавершеного будівництва, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 600 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 , та виключено запис про обтяження з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У задоволенні позову ПП «Караван» відмовлено. Розподілено судові витрати.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачами заборгованість, визначена у рішенні суду, сплачена, тобто рішення виконано у повному обсязі, що свідчить про виконання основного зобов`язання та наявність підстав для припинення зобов`язань за кредитним договором й договорами поруки та іпотеки.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2021 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано та у задоволенні їхніх позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають непогашену кредитну заборгованість, що виключають можливість припинення договорів та іпотеки в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій вони просять скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2012 року в частині відмови в задоволенні їхніх позовних вимог та залишити рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2021 року в цій частині в силі.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявники зазначають неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Слід відзначити, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ПП «Караван» не оскаржені.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ПП «Караван», у якому останнє просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені апеляційним судом

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 червня 2007 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 35 тис. доларів США на строк до 31 травня 2017 року.

На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_2 договір поруки та договір іпотеки, предметом якого є об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок) та земельну ділянку площею 600 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 .

06 квітня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» (первісний кредитор) і ПП «Караван» було укладено договори про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором та прав вимоги до ОСОБА_2 за договором поруки і договором іпотеки.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2015 року у справі № 554/18123/14-ц з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 120,68 доларів США, що еквівалентно 312 889,56 грн.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 23 червня 2015 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2015 року змінено шляхом виключення з резолютивної частини посилання на розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку за курсом гривні по відношенню до долара США станом на 04 грудня 2014 року. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

11 листопада 2015 року ОСОБА_1 сплатила банку 312 889,56 грн на погашення заборгованості за вказаним вище рішенням суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ПП «Караван» 3% річних за порушення грошового зобов`язання в сумі 25,93 доларів США. У задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 6 628,20 доларів США та штрафних санкцій у розмірі 5 тис. грн відмовлено.

При цьому у мотивувальній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року вказано, що після сплати ОСОБА_1 312 889,56 грн, заборгованість за кредитом не була погашена в повному обсязі, залишок заборгованості склав 958,38 доларів США.

29 вересня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перерахували на рахунок ПП «Караван» 761 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду від 19 серпня 2020 року було залишено без розгляду позовну заяву ПП «Караван» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки спір між сторонами вже вирішено.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що вони виплатили всю заборгованість за кредитним договором. Натомість

ПП «Караван», пред`являючи свій позов, посилався на те, що кредитна заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погашена в повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження

№ 61-4393сво18) дійшла висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Тобто, за відсутності заборгованості за кредитним договором, боржник має право вимагати припинення правовідносин за основним договором та договорами, які його забезпечують.

Разом з тим, апеляційний суд, перевіривши подані сторонами докази та давши їм правову оцінку, дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на день ухвалення судового рішення не погашена в повному обсязі.

Так, зокрема, колегія суддів апеляційного суду послалася на предюдиційні для даної справи обставини, встановлені постановою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року у справі № 554/2668/19, в якій зокрема вказано, що станом на 01 лютого 2019 рок наявна заборгованість за кредитним договором в розмірі 930,44 долара США. Доказів сплати цієї заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали.

На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати правовідносини за кредитним договором, а також за договорами поруки та іпотеки припиненими.

Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що судові рішення в частині вирішення позову ПП «Караван» не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2015 року у справі № 554/18123/14-ц, в якому, зокрема, визначено гривневий еквівалент розміру кредитної заборгованості ОСОБА_1 .

Так, заявники посилаються на те, що у цьому рішенні кредитну заборгованість було визначено у розмірі 312 889 грн 56 коп., яку вони й сплатили 11 листопада 2015 року. Тому, заявники вважають, що погасили кредитну заборгованість в повному обсязі і зобов`язання зі спірних договорів вважаються такими, що припинені.

Разом з тим, апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають непогашену кредитну заборгованість у розмірі 930,44 долара США.

Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову банку. Проте такі аргументи належним чином перевірені судом апеляційної інстанції та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.

Слід звернути увагу заявника на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд у Верховному Суді не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров