Постанова

від 12.04.2022 по справі 126/2504/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 126/2504/19

провадження № 61-7473св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Надбужжя плюс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Відділ державної реєстрації Бершадської міської ради Вінницької області,

третя особа - Приватне підприємство "Валентина",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана ОСОБА_2 , на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Міхасішина І.В., Матківської М.В., Войтка Ю.Б.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Надбужжя плюс» (далі - ТОВ «Надбужжя плюс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Відділу державної реєстрації Бершадської міської ради Вінницької області про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації та визнання поновленими договорів оренди.

Позов мотивований тим, що ТОВ «Надбужжя плюс» 27 грудня 2007 року уклало із ОСОБА_1 договір оренди землі № 271 сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0520486400:01:002:0099, строком на 5 років (пункт 3.1. договору). В подальшому, додатковою угодою № 719 строк дії цього договору змінено на 11 років (пункт 1 додаткової угоди) та договір оренди землі № 272 сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0520486400:01:002:100, строком на 5 років (пункт 3.1. договору). В подальшому, додатковою угодою №718 строк дії цього договору змінено на 11 років.

Відповідно до пункту 3.1 зазначених договорів «Після закінчення строку цього Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію».

Скориставшись переважним правом на укладення договорів оренди землі та з метою продовження їх дії ТОВ «Надбужжя плюс», 25 квітня 2019 звернулося до орендодавця із відповідними листами-повідомленнями, до яких були долучені проекти додаткових угод.

Однак ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з Приватним підприємством «Валентина» (далі - ПП «Валентина»).

ТОВ «Надбужжя плюс» отримало лист від 20 серпня 2019 року за № 103 яким ПП « ОСОБА_3 » повідомляло про укладення ПП «Валентина» договорів оренди з власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чернятської сільської ради Джулинської ОТГ, серед яких є ОСОБА_1 .

Також, ТОВ «Надбужжя плюс» отримало повторний лист електронною поштою від ПП «Валентина» від 28 серпня 2019 року № 108 в якому повідомляло про виділення земельних ділянок в натурі на місцевості та просило надати з цією метою повноважного представника.

Посилаючись на статтю 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції станом на 06 жовтня 1998 року, позивач зазначив, що ОСОБА_1 та ТОВ «Валентина» істотно помилялися вважаючи, що мають право укласти договори оренди землі в обхід переважного права ТОВ «Надбужжя плюс». Шляхом мовчазної згоди орендодавців, договори є поновленими на новий строк, оскільки орендодавці не дотрималися процедури повідомлення орендаря про припинення договорів оренди, ТОВ «Надбужжя» продовжує користуватися орендованими земельними ділянками для виробництва товарів сільськогосподарського призначення.

Таким чином, на думку позивача ПП «Валентина» незаконно уклала договори оренди земельних ділянок і незаконно планує виділення цих ділянок в натурі (на місцевості).

З урахуванням доповнення позовних вимог просили:

визнати недійсними два договори оренди земельних ділянок кадастрові номери яких 0520486400:01:002:0099 та № 0520486400:01:002:0099, укладені між ПП " ОСОБА_3 " та ОСОБА_1 та скасувати їх державну реєстрацію;

визнати поновленими договори оренди землі №271 та №272, укладені 27 грудня 2007 року ТОВ "Надбужжя плюс" із ОСОБА_1 та зареєстровані 12 червня 2008 року;

визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію укладеного 03 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ПП «Валентина» договору оренди землі за номером 211-Х, зареєстрованого державним реєстратором Чечельницької селищної ради Вінницької області Фаренюк С. А. 14 серпня 2019 року індексний номер 48226714.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову ТОВ "Надбужжя плюс" до ОСОБА_1 , Відділу державної реєстрації Бершадської міської ради Вінницької області за участі третьої особи на стороні відповідача ПП " ОСОБА_3 " про визнання недійсним та скасування державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки з новим орендарем та визнання поновленими договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем- відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 належним чином повідомила ТОВ "Надбужжя плюс" про небажання продовжувати договір оренди землі та лише після закінчення строку дії договорів оренди землі від 27 грудня 2007 року уклала договори оренди землі на законних підставах з ПП " ОСОБА_3 ", а тому дії відповідачів є правомірними та відповідають вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі». Крім того, судом було встановлено, що сторони за договором до закінчення строку дії договорів оренди землі не досягли згоди щодо умов договорів оренди на новий строк, орендарем не надано договорів з умовами, які б були погоджені орендодавцем, а також те, що власник земельної ділянки-орендодавець у своєму листі вказував на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договорів оренди землі від на певних умовах, а тому суд приходить до висновку про те, що переважне право позивача не порушено й не підлягає відновленню в обраний ним спосіб. Наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря не порушено, а отже заявлений позов задоволенню не підлягає. Крім того, суд критично оцінив твердження позивача про те, що ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з ПП " ОСОБА_3 " незаконним шляхом, а саме: письмово зобов`язалася повернути ПП " ОСОБА_3 " близько 32 тисяч грн. у випадку дострокового розірвання договору оренди землі, оскільки позивачем всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не було доведено дані обставини належими та допустимими доказами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року Апеляційну скаргу ТОВ "Надбужжя плюс" задоволено. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Позов ТОВ "Надбужжя плюс" задоволено. Визнано недійсними договори оренди № 210-Х та 211 укладені 03 липня 2019 року між ПП " ОСОБА_3 " та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок: із кадастровим номером 0520486400:01:002:0099; із кадастровим номером 0520486400:01:002:0100. Скасовано державну реєстрацію договорів оренди № 210-Х та 211 від 03 липня 2019 року укладені між ПП " ОСОБА_3 " та ОСОБА_1 , які зареєстровані 13 серпня 2019 року. Визнано поновленими договори оренди землі № 271 та № 272, укладені 27 грудня 2007 року між ТОВ "Надбужжя плюс" та ОСОБА_1 , які зареєстровані 12 червня 2008 року.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначений алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру понови договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря. Строк дії оскаржуваних договорів оренди закінчився 12 червня 2019 року. Умовою припинення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі відповідно до статті 253 ЦК України, є наявність повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору в строк із 13 червня 2019 року по 13 липня 2019 року, однак обґрунтовані докази такого повідомлення відсутні. Надані представником відповідача копії опису вкладення в цінний лист, фіскальних чеків відділення зв`язку від 20 червня 2018 року та від 12 червня 2019 року, три заяви відповідача ОСОБА_1 , в яких не міститься дата їх складання, в порушення вимог статті 78 та частини 4 статті 95 ЦПК України, пункту 5.27 Національного стандарту України не засвідчені в установленому законом порядку, а тому не можуть бути допустимим доказом поштових відправлень відповідачем листів-повідомлень про заперечення у поновленні договорів оренди землі. За таких обставин та з підстав, передбачених вищезазначеними нормами матеріального права, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є помилковим,

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року, рішення Бершадського районного суду від 09 грудня 2020 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не отримував ані ухвали про відкриття провадження, ані повістки про виклик до суду, хто їх отримав невідомо. Ухвала про відкриття апеляційного провадження представнику відповідача не направлялась. Суд не звернув уваги, що в позовній заяві фактично об`єднано шість окремих позовів, які не пов`язані поданими доказами. Суди не звернули уваги, що провадження у справі відкрито з порушенням вимог Закону України «Про судовий збір». Апеляційний суд помилково визнав поновленими договори оренди землі в редакції 2007 року із змінами внесеними додатковими угодами в редакції від 2009 року замість визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту, чим зневолював вимоги спеціального Закону «Про оренду землі», який передбачає чіткий алгоритм дій щодо поновлення договору оренди, а саме шляхом укладення додаткових угод до договорів. При визнанні недійсними договорів оренди апеляційний суд не обґрунтував, а позивач не довів обставин, які б свідчили про введення третьою стороною в оману відповідача пі час укладення оспорюваних договорів оренди, крім того, відповідач безпосередньо заперечувала про введення її в оману під час судового засідання в суді першої інстанції. Твердження апеляційного суду про те, що подані відповідачем докази не засвідчені належним чином, тому не можуть бути допустимими, є помилковим, оскільки під час судового засідання в суді першої інстанції на вимогу суду та представника позивача представник відповідача надав відповідні оригінали, що вбачаться з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції. Посилання апеляційного суду на Національний стандарт України є недоцільним та не може застосовуватися в даній справі, оскільки не поширюється на спірні правовідносини. Судом першої інстанції було встановлено, а апеляційним судом не спростовано, що сторони за договором до закінчення строку дії договорів оренди не досягли згоди щодо їх умов, орендарем не надано додаткових угод, які б були погоджені орендодавцем та те, що власник земельної ділянки - орендодавець у своєму листі вказав на відсутність наміру продовжувати договірні відносини, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договорів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року поновлено відкрито касаційне провадження у справі № 126/2504/19, витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року відмовлено.

У липні 2021 року справа № 126/2504/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 червня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 910/18618/19, від 01 грудня 2020 року у справі № 910/18423/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 910/18056/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 910/18310/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 910/18599/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 910/18023/19, від 16 березня 2021 року у справі № 910/17988/19, від 16 березня 2021 року у справі № 910/18603/19, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 27 грудня 2007 року між ТОВ «Надбужжя Плюс» та ОСОБА_1 укладені договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 1,7818 га, що розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району району Вінницької області, строком на п`ять років та договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 18894 га, що розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району району Вінницької області, строком на п`ять років.

Пунктом 3.1 вище вказаних договорів передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 7.2 договорів №271 та №272, їх дія припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

12 квітня 2019 року позивач направив орендодавцеві листи-повідомлення про поновлення договорів оренди землі, за вих. № 10 та 11, з проектами додаткових угод, які остання отримала 25 квітня 2019 року.

20 червня 2018 року ОСОБА_1 направляла генеральному директору ТОВ «Надбужжя Плюс» заяву, з якої вбачається, що вона як власниця двох земельних ділянок з кадастровими номерами 0520486400:01:0052:0099 і 0520486400:01:0052:0100 завчасно попереджає про своє небажання продовжувати дію будь-яких договорів оренди та передавати свої земельні ділянки ТОВ «Надбужжя Плюс» та по закінченню терміну оренди просила повернути її земельні ділянки в належному стані, зробивши повний розрахунок.

12 червня 2019 року ОСОБА_1 повторно повідомила про своє небажання продовжувати договори оренди землі.

У зв`язку із чим ОСОБА_1 уклала договір оренди землі № 210-Х та № 211 з ПП «Валентина».

Державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельних ділянок проведено державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюк С. А. 13 серпня 2019 року за індексними номерами 177527781 та 177527751.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

За змістом частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 761/23652/19 (провадження № 61-5053св21) зроблено висновок, що «результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) викладено висновок про те, що пред`явлення позову до не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) дійшла висновку про те, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано». Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Судом встановлено, що Святошинським районним судом м. Києва розглядається цивільна справа №759/10266/17 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 , про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті їх батька - ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину за кожною житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 у цій справі як третя особа також заявила вимоги про визнання за нею в порядку спадкування за законом на 1/4 частину цього будинку. Зміст і характер відносин між учасниками цієї справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача існує саме з ОСОБА_2 щодо порушення нею права власності позивача на спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 , який є спадковим майном після смерті НОМЕР_3 , унаслідок її дій щодо реєстрації за собою права власності на квартиру АДРЕСА_1 у цьому будинку. При цьому, ОСОБА_2 залучена до участі у справі третьою особою. Разом з тим, права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Питання про залучення належного співвідповідача судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивач не заявляла. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Відтак, пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/15524/18-ц (провадження № 61-20134св21) зазначено: «у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них».

У справі, що переглядається позивач насамперед просила визнати недійсними договори оренди, укладені між ПП «Валентина» та ОСОБА_1 , отже спір виник між позивачем, з одного боку, та ПП «Валентина» та ОСОБА_1 , з іншого боку, та безпосередньо стосується їх прав та інтересів, в той час як ПП «Валентина» приймало участь у справі в якості третьої особи, а Відділ державної реєстрації Бершадської міської ради Вінницької області є неналежним відповідачем.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог ТОВ «Надбужжя плюс» слід було відмовити саме з цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 761/23652/19 (провадження № 61-5053св21) та у справі № 756/15524/18-ц (провадження № 61-20134св21) колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги порушив норми матеріального та процесуального права, тому постанова підлягає скасуванню; суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, але помилився щодо мотивів такої відмови, що є підставою для зміни мотивувальної частини рішення.

Керуючись статями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційнускаргу ОСОБА_1 , яка підписана ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року скасувати.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Вінницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук