Постанова

від 30.03.2021 по справі 126/2504/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/2504/19

Провадження № 22-ц/801/598/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 рокуСправа № 126/2504/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Матківської М.В., Войтка Ю.Б.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №126/2504/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" до ОСОБА_1 , Відділу державної реєстрації Бершадської міської ради Вінницької області за участі третьої особи на стороні відповідача Приватного підприємства "Валентина" про визнання недійсним та скасування державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки з новим орендарем та визнання поновленими договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Хмель Р.В.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019 року ТОВ "Надбужжя плюс" звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому просить визнати недійсними договори оренди земельних ділянок № 210-Х та 211 укладені 03 липня 2019 року між Приватним підприємством "Валентина" та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок: із кадастровими номерами 0520486400:01:002:0099; 0520486400:01:002:0100, скасувати державну реєстрацію договорів оренди № 210-Х та 211 від 03 липня 2019 року укладені між Приватним підприємством "Валентина" та ОСОБА_1 , які зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати поновленими договори оренди землі №271 та №272 укладені 27.12.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" із ОСОБА_1 зареєстровані 12 червня 2008 року.

Позов мотивований тим, що ТОВ Надбужжя плюс є сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням сільськогосподарської рослинницької продукції, для чого орендує у фізичних осіб землю сільськогосподарського призначення, розташовану в Бершадському районі Вінницької області.

27 грудня 2007 року ТОВ Надбужжя плюс уклало із ОСОБА_1 договір оренди землі № 271 сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0520486400:01:002:0099, строком на 5 років (п. 3.1. договору). В подальшому, додатковою угодою № 719 строк дії цього договору змінено на 11 років (п. 1 додаткової угоди) та договір оренди землі № 272 сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0520486400:01:002:100, строком на 5 років (п. 3.1. договору). В подальшому, додатковою угодою №718 строк дії цього договору змінено на 11 років.

Відповідно до п. 3.1 зазначених договорів Після закінчення строку цього Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію .

Скориставшись переважним правом на укладення договорів оренди землі та з метою продовження їх дії ТОВ Надбужжя плюс , 25.04.2019 звернулося до орендодавця із відповідними листами-повідомленнями, до яких було долучено проекти додаткових угод.

Однак ОСОБА_1 уклала договір оренди землі ПП Валентина , що відбувалося незаконним шляхом, а саме: ОСОБА_1 письмово зобов`язалася повернути ПП Валентина близько 32 тисяч гривень у випадку дострокового розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

На думку позивача, ПП ОСОБА_2 ввело відповідача різними способами в оману щодо можливості укласти договори оренди землі з ПП Валентина та схилило його до укладання договорів.

ТОВ Надбужжя плюс отримало лист від 20 серпня 2019 року за № 103 яким ПП Валентина повідомляло про укладення ПП Валентина договорів оренди з власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чернятської сільської ради Джулинської ОТГ, серед яких є ОСОБА_1 , які по закінченню договорів використовує на даний час ТОВ "Надбужжя плюс" договір знаходиться в інших осіб.

Також, ТОВ Надбужжя плюс отримало повторний лист електронною поштою від ПП ОСОБА_2 від 28.08.2019 року № 108 в якому ПП ОСОБА_2 повідомляло про виділення земельних ділянок в натурі на місцевості та просила надати з цією метою повноважного представника.

Посилаючись на ст.33 Закону України Про оренду землі , в редакції станом на 06.10.1998 року, позивач зазначив, що ОСОБА_1 та ТОВ Валентина істотно помилялися вважаючи, що має право укласти договори оренди землі в обхід переважного права ТОВ Надбужжя плюс на укладення договорів оренди землі. Шляхом мовчазної згоди орендодавців, договори є поновленими на новий строк, оскільки орендодавці не дотрималися процедури повідомлення орендаря про припинення договорів оренди, ТОВ Надбужжя продовжує користуватися орендованими земельними ділянками для виробництва товарів сільськогосподарського призначення.

Таким чином, на думку позивача ПП Валентина незаконно уклала договори оренди земельних ділянок і незаконно планує виділення цих ділянок в натурі (на місцевості).

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ Надбужжя плюс просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким позов задовільнити повністю посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема вказує на те, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення закону та застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Відзив на апеляційну скаргу від жодного з відповідачів не надходив.

В судовому засіданні представник ТОВ Надбужжя плюс апеляційну скаргу підтримав, і дав пояснення аналогічним викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з`явилися.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов до наступних висновків.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином повідомила ТОВ "Надбужжя плюс" про небажання продовжувати договір оренди землі та лише після закінчення строку дії договорів оренди землі від 27.12.2007 року за № 271 та №272, відповідачка уклала договори оренди землі на законних підставах з ПП "Валентина", а тому дії відповідачів є правомірними та відповідають вимогам ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, судом встановлено, що 27.12.2007 року між ТОВ Надбужжя Плюс та ОСОБА_3 було укладено :

- договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 1,7818 га, що розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району району Вінницької області, строком на п`ять років;

- договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 18894 га, що розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району району Вінницької області, строком на п`ять років;

Пунктом 3.1 вище вказаних договорів було передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п.7.2 договорів №271 та №272, їх дія припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

12.04.2019 року, позивач направив орендодавцеві, ОСОБА_1 , листи-повідомлення про поновлення договорів оренди землі, за вих..№№ 10 та 11, з проектами додаткових угод, які остання отримала 25.04.2019 року.

Представником відповідача, було надано копію заяви ОСОБА_1 , яка була адресована генеральному директору ТОВ Надбужжя Плюс , з якої вбачається, що вона як власниця двох земельних ділянок, з кадастровими номерами 0520486400:01:0052:0099 і 0520486400:01:0052:0100 завчасно попереджає про своє небажання продовжувати дію будь-яких договорів оренди та передавати свої земельні ділянки ТОВ Надбужжя Плюс та по закінченню терміну оренди просила повернути її земельні ділянки в належному стані, зробивши повний розрахунок.(а.с.58-60)

В підтвердження надсилання вказаної заяви, до матеріалів справи, долучено опис та копію квитанції Укрпошта , з якої вбачається, що надіслана вона була 20.06.2018 року(а.с. 62-63).

Крім того, представником відповідача, адвокатом Рижавським С.С., до матеріалів справи було долучено копію відповіді ОСОБА_1 на листи - повідомлення про поновлення договорів оренди землі, зі змісту яких вбачається, що вона повторно повідомила про своє небажання продовжувати договори оренди землі, яке нею було надіслано 12.06.2019 року (копія квитанції укрпошти від 12.06.2019 року).

У зв`язку із зазначеними вище обставинами ОСОБА_1 уклала договір оренди землі № 210-Х та № 211 з ПП Валентина , про що свідчить витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.08.2019 року.

Державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельних ділянок проведено державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюк С.А. 13.08.2019 року за індексними номерами 177527781 та 177527751.

Обґрунтування висновків апеляційного суду:

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України),Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У подібних до встановлених апеляційним судом правовідносинах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі N 594/376/17-ц(провадження N 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі N 530/212/17 (провадження N 14-330цс18), викладено висновки згідно з якими для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Строк дії оскаржуваних договорів оренди відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України закінчився 12 червня 2029 року. Умовою припинення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі відповідно до ст. 253 ЦК України, є наявність повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору в строк із 13 червня 2019 року по 13 липня 2019 року, однак обґрунтовані докази такого повідомлення відсутні.

Надані представником відповідача копії опису вкладення в цінний лист, фіскальних чеків відділення зв`язку від 20 червня 2018 року та від 12 червня 2019 року, три заяви відповідача ОСОБА_1 , в яких не міститься дата їх складання, в порушення вимог ст. 78 та ч.4 ст. 95 ЦПК України, пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07 квітня 2003 року ДСТУ 4163-2003 не засвідчені в установленому законом порядок, а тому не можуть бути допустимим доказом поштових відправлень відповідачем ОСОБА_1 лист-повідомлень про заперечення у поновленні договорів оренди землі.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищезазначеними нормами матеріального права, висновок суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позову є помилковим, а тому рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а саме визнати недійсними договори оренди № 210-Х та 211 укладені 03 липня 2019 року між Приватним підприємством "Валентина" та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок: із кадастровим номером 0520486400:01:002:0099; із кадастровим номером 0520486400:01:002:0100, оскільки відповідач ОСОБА_1 не надано доказів належного повідомлення позивача про заперечення продовження договорів оренди з ТОВ Надбужжя плюс .

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації договорів оренди № 210-Х та 211 від 03 липня 2019 року укладених між Приватним підприємством "Валентина" та ОСОБА_1 , які зареєстровані 13 серпня 2019 року та визнання поновленими договори оренди землі № 271 та № 272, укладені 27 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" та ОСОБА_1 , які зареєстровані 12 червня 2008року є похідними від першої вимоги про визнання недійсними договорів оренди № 210-Х та 211 укладені 03 липня 2019 року між Приватним підприємством "Валентина" та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок: із кадастровим номером 0520486400:01:002:0099; із кадастровим номером 0520486400:01:002:0100.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання . Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

За встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції повністю і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 374, 375,381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" задовольнити.

Визнати недійсними договори оренди № 210-Х та 211 укладені 03 липня 2019 року між Приватним підприємством "Валентина" та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок: із кадастровим номером 0520486400:01:002:0099; із кадастровим номером 0520486400:01:002:0100.

Скасувати державну реєстрацію договорів оренди № 210-Х та 211 від 03 липня 2019 року укладені між Приватним підприємством "Валентина" та ОСОБА_1 , які зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати поновленими договори оренди землі № 271 та № 272, укладені 27 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" та ОСОБА_1 , які зареєстровані 12 червня 2008року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду складено 02.04.2021 року.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська