Постанова

від 22.02.2022 по справі 320/243/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.02.2022 Справа № 320/243/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №320/243/19 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальова Ю.В.

Провадження №22-ц/807/54/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді - доповідача суддів: за участю секретаря: Подліянової Г.С., Кримської О.М., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Воробйової Катерини Олександрівни, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень Мелітопольської міської ради Запорізької області, зобов`язання скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень, визнання права користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Воробйової Катерини Олександрівни, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень Мелітопольської міської ради Запорізької області, зобов`язання скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень, визнання права користування земельною ділянкою, який неодноразово уточнювала.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що їй на праві власності належить комплекс автостоянки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з будівлі літ. А-1, капітальної огорожі та металевих воріт. Вказаний комплекс розташований на земельній ділянці площею 0,2199 га, кадастровий №2310700000.02.006.0157.

Вказане майно було придбане ОСОБА_1 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол" на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2005 року. Крім того, між Мелітопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю"Маттіол" був укладений договір оренди земельної ділянки № 1291 від 06 квітня 2004 року, предметом якого була земельна ділянка площею 2198,74 кв.м, кадастровий №2310700000.02.006.0157, яка розташована на перехресті АДРЕСА_2 .

З 2005 року ОСОБА_1 добросовісно користується вказаною земельною ділянкою і намагається укласти з Мелітопольською міською радою Запорізької області договір оренди, але відповідач ухиляється від укладення такого договору.

Так, постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 18 квітня 2007 року скасовано рішення Мелітопольської міської ради № 2/20 від 25 грудня 2006 року у частині відмови ОСОБА_1 в наданні згоди на розробку проекту землевпорядження земельної ділянки площею 2198,74 кв.м. кадастровий № 2310700000.02.006.0157, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 жовтня 2009 року зобов`язано Мелітопольську міську раду здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 29 квітня 2009 року про надання земельної ділянки в оренду. Проте, такі засоби захисту виявились неефективними, і Мелітопольською міською радою Запорізької області не виносилося дане питання на розгляд сесії ради. 12 листопада 2018 року та 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 знову звернулася до Мелітопольської міської ради Запорізької області з проханням врегулювати ситуацію та укласти договір оренди земельної ділянки.

В грудні 2018 року на сайті Мелітопольської міської ради було розміщено Рішення 45 сесії VII скликання Мелітопольської міської ради від 07 грудня 2018 року №1/20, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою Комунальному підприємству "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області земельної ділянки, розташованої на перехресті АДРЕСА_4 , орієнтованою площею 0,25 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу - розміщення та обслуговування автостоянки з подальшою передачею в постійне користування.

В травні 2019 року ОСОБА_1 отримала лист від 15 березня 2019 року №979/20 за підписом начальника управління комунальною власністю Д. Котлова, в якому її повідомлено про відмову у наданні в оренду земельної ділянки площею 0,2199 га кадастровий № 2310700000.02.006.0157 за адресою АДРЕСА_1 . До листа додавався витяг з рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання 46 сесії від 22 лютого 2019 року № 2/10.

ОСОБА_1 вважає рішення 45 сесії VII скликання Мелітопольської міської ради від 07 грудня 2018 року №1/20 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою Комунальному підприємству "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області земельної ділянки, розташованої на перехресті АДРЕСА_4 , орієнтованою площею 0,25 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу - розміщення та обслуговування автостоянки з подальшої передачі в постійне користування Комунальному підприємству "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області та рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання 46 сесії від 22 лютого 2019 року № 2/10 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки площею 0,2199 га за адресою: АДРЕСА_1 , такими що підлягають визнанню недійсними, оскільки вони не мотивовані і суперечать ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України.

Так, земельна ділянка площею 0,2199 га кадастровий № 2310700000.02.006.0157 за адресою АДРЕСА_1 є саме тією земельною ділянкою, що розташована на перехресті АДРЕСА_4 орієнтованою площею 0,25 га, на яку надано вищевказаний дозвіл на розроблення проекту землеустрою з подальшою передачею в постійне користування Комунальному підприємству "Житломасив".

ОСОБА_1 стверджує, що у зв`язку з придбанням права власності на комплекс автостоянки, вона набула право користування земельною ділянкою на умовах, встановлених для Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол", але на початку серпня 2019 року усупереч ухвалі Мелітопольського міськрайонного суду від 11 січня 2019 року про забезпечення позову у даній справі відповідач прийняв рішення № 2/16 від 19 квітня 2019 року, яким внесено зміни до спірного рішення сесії VII скликання Мелітопольської міської ради від 07 грудня 2018 року № 1/20, а саме: підпункті 1 пункту 1 слова та цифри "для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код КВЦПЗ 12.11)" змінити на слова та цифри "для будівництва і обслуговував паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 02.091)".

Крім того, рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання № 2/1 від 18 листопада 2019 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_4 площею 0,2010 га, кадастровий номер 2310700000:02:006:0565 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; передано Комунальному підприємству "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області у постійне користування сформовану земельну ділянку на перехресті АДРЕСА_4 площею 0,2010 га, кадастровий № 2310700000:02:006:0565 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок.

Також, реєстратором виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Воробйовою Катериною Олександрівною 16 грудня 2019 року прийнято рішення (індексний номер 50285240 від 18.12.2019) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; проведено реєстрацію права власності (номер запису 34703711) на вказану земельну ділянку за Територіальною громадою міста Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області та права постійного користування зазначеною земельною ділянкою (номер запису 34703879) за Комунальним підприємством "Житломасив".

ОСОБА_1 зазначає, що оскільки підставою реєстрації було незаконне рішення сесії Мелітопольської міської ради VII скликання, сесія № 2/1 від 18 листопада 2019 року, винесене всупереч ухвалі Мелітопольського міськрайонного суду від 11 січня 2019 року по даній справі, то така реєстрація є незаконною, такою що порушує її права щодо користування її майном - земельною ділянкою і тому повинна бути скасована.

Також, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 31 жовтня 2019 року була проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,201 га кадастровий номер 2310700000:02:006:1. Така ділянка "накладається" на земельну ділянку, де розташовано комплекс автостоянки, кадастровий №2310700000.02.006.0157, що порушує права ОСОБА_1 вільно володіти своєю нерухомістю. Проект землеустрою затверджено всупереч ухвалі Мелітопольського міськрайонного суду по даній справі від 11 січня 2019 року.

Враховуючи уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

визнати недійсним Рішення 45 сесії VII скликання Мелітопольської міської ради від 07 грудня 2018 року № 1/20 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою Комунальному підприємству "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області земельної ділянки, розташованої на перехресті АДРЕСА_4 , орієнтованою площею 0,25 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу - розміщення та обслуговування автостоянки з подальшої передачі в постійне користування;

визнати недійсним рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання 46 сесії від 22 лютого 2019 року № 2/10 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки площею 0,2199 га за адресою: АДРЕСА_3 ;

визнати недійсним рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання 48 сесії №2/16 від 19 квітня 2019 року в частині внесення змін до рішення 45 сесії VII скликання Мелітопольської міської ради від 07 грудня 2018 року № 1/20, а саме в підпункті 1 пункту 1 слова та цифри "для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код КВЦПЗ 12.11)" змінити на слова та цифри "для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 02.09)";

визнати недійсним рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання 52 сесії № 2/1 від 18 листопада 2019 року, в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_4 ,площею 0,2010 га, кадастровий номер 2310700000:02:006:0565 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, та передачі комунальному підприємству "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області у постійне користування сформовану земельну ділянку на перехресті АДРЕСА_4 площею 0,2010 га, кадастровий номер 2310700000:02:006:0565 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_4 площею 0,2010 га, кадастровий номер 2310700000:02:006:0565 (Реєстраційний номер 1990268023107);

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 50285240 від 18 грудня 2019 року, а також скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_4 площею 0,2010 га, кадастровий номер 2310700000:02:006:0565 за Територіальною громадою м Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради та права постійного користування за Комунальним підприємством "Житломасив" земельну ділянку на перехресті АДРЕСА_4 площею 0,2010 га, кадастровий номер 2310700000:02:006:0565;

визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 2198,74 кв.м., кадастровий №2310700000.02.06.0157, розташованої на перехресті вул. Інтеркультурної та вул. Петра Дорошенка за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах, встановлених для попереднього землекористувача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол".

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2021 року у позові ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Воробйової Катерини Олександрівни, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень Мелітопольської міської ради Запорізької області, зобов`язання скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень, визнання права користування земельною ділянкою, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального правата неправильне застосування норм матеріального права, проситьскасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову не врахував, що має місце державна реєстрація об`єкту нерухомого майна під назвою «автостоянка», до складу якої входить і будівля і огорожа. Без цих складових «автостоянка» втрачає своє цільове призначення і знецінюється. Вважає, що на усю територію автостоянки (в тому числі і будівлю, огорожу і ворота і покриття) розповсюджується правовий статус нерухомого майна. У державному реєстрі реєстрації прав на нерухом майно за ОСОБА_1 зареєстровано «комплекс автостоянки». На означену автостоянку існує технічна документація. Також, вищенаведене щодо нерухомого майна «комплекс автостоянки» встановлено Мелітопольським міськрайонним судом в справі №2-о-804/2009, Запорізьким окружним адміністративним судом справа №280/1673/20. На вищезначене суд першої інстанції уваги не звернув. Зазначає, що ТОВ «Маттіол» не порушував умови договору оренди землі, як з приводу використання землі за нецільовим призначенням, так і з приводу будівництва без дозволу Орендодавця. Будівлю ТОВ «Маттіол» збудувало ще до укладення договору оренди землі і передачі землі по акту приймання-передачі. Об`єкт нерухомості та земельна ділянка пов`язані між собою. Орендодавець (Мелітопольська міська рада ухвалила (визнала) правомірність розташування на автостоянці нерухомості, а в подальшому ще й означеній нерухомості була присвоєна адреса - АДРЕСА_3 (наразі АДРЕСА_4 , яка пов`язана з орендованою землею, що визнано Мелітопольською міською радою. Суд першої інстанції не проаналізував як доказ лист №317, який міститься в матеріалах справи і на нього посилався позивач і третя особа ОСОБА_2 . Вважає, що ОСОБА_1 , як власник нерухомого майна має «законе сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право, що може бути реалізовано у вигляді «права на користування земельною ділянкою», використання якої є невідємною складовою ефективного здійснення нею права власності на нерухоме майно. Зазначає, що розгляд позовних вимог з приводу визнання рішень Мелітопольської міської ради незаконними судом першої інстанції взагалі не розглянулися, не були проаналізовані та їм не була надана всебічна оцінка з приводу їх законності.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Мелітопольської міської ради Запорізької області зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 , державний реєстратор виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької област Воробйова К.О., головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (т. 3 а.с. 203-205 ) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 , державного реєстратора виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької област Воробйова К.О., головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, які належим чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право оренди попереднього землекористувача було припинено, і з ОСОБА_1 , як з власником нежитлової будівлі, договір оренди земельної ділянки не укладався. У ОСОБА_1 не виникло право користування земельною ділянкою площею 2198,74 кв.м у зв`язку з набуттям права власності на нежитлову будівлю, оскільки договір оренди попереднього землекористувача був укладений не для обслуговування нежитлової будівлі, а для розміщення автостоянки, тобто для здійснення підприємницької діяльності. Більш того, в договорі оренди зазначено про заборону будівництва без згоди Орендодавця. Позивачем не надано доказів ані наявності згоди Орендодавця на будівництво будь-яких об`єктів, ані того, що після припинення такого договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маттіол", до нього перейшло право користування цією ж земельною ділянкою для розміщення автостоянки. З урахуванням недоведення ОСОБА_1 права користування спірною земельною ділянкою, суд також зазначив, що не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування. Інші вимоги позовної заяви є похідними від основних, тому задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля, позначена в плані літерою А-1, загальною площею 7,2 кв.м. та огорожа № 1 за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2005 року. (т.1 а.с.22, 26). Вказана будівля була придбана у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол". Будь-яких відомостей про право користування земельною ділянкою договір купівлі-продажу не містить ( т. 1 а.с. 26).

06 квітня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маттіол" та Мелітопольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 2198,74 кв.м. кадастровий номер № 2310700000.02.006.0157 для розміщення автостоянки, строком на п`ять років, договір зареєстрований 22 вересня 2004 року № 1291. (т.1 а.с.27-28).

Рішенням Мелітопольської міської ради № 1/10 від 30 листопада 2005 року вирішено припинити право користування земельною ділянкою, зокрема ТОВ "Маттіол", договір оренди №1291 від 22 вересня 2004 року вважати таким, що втратив чинність (а.с.68).

У матеріалах справи міститься копія технічної документації з відведення вказаної земельної ділянки ТОВ "Маттіол" (а.с.214-242).

Рішенням Мелітопольської міської ради № 2/20 від 25 грудня 2006 року вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації автостоянки (а.с.69).

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 квітня 2007 року скасовано рішення Мелітопольської міської ради № 2/20 від 25 грудня 2006 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2198,74 кв.м. кадастровий номер 2310700000.02.006.0157 за адресою: АДРЕСА_3 ( т. 1 а.с.114-117).

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 жовтня 2009 року зобов`язано Мелітопольську міську раду здійснити розгляд заяви приватного підприємця ОСОБА_1 від 29 квітня 2009 року про надання земельної ділянки в оренду ( т. 1 а.с. 32).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2009 року, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що нежитлова будівля площею 7,2 кв.м., огорожа № 1, покриття загальною площею 2142 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 - є майновим комплексом автостоянки; встановлено факт користування ОСОБА_1 комплексом автостоянки ( т. 1с а.с.178).

Приписами № 225 від 08 серпня 2014 року та № 169 від 13 травня 2016 року ОСОБА_1 зобов`язано здійснити прибирання трави на прилеглій території автостоянки по АДРЕСА_3 ( т. 1 а.с.201, 202).

Рішенням Мелітопольської міської ради № 1/20 від 07 грудня 2018 року вирішено надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема Комунальному підприємству "Житломасив" - земельної ділянки, розташованої на перехресті АДРЕСА_4 , орієнтовною площею 0,25 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код КВЦЗП 12.11) - розміщення та обслуговування автостоянки з подальшою передачею в постійне користування ( т. 1 а.с.13).

Рішенням Мелітопольської міської ради № 2/10 від 22 лютого 2019 року вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні в оренду або у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 під комплексом автостоянки, без зміни цільового призначення ( т. 1 а.с.113).

Рішенням Мелітопольської міської ради № 2/16 від 19 квітня 2019 року вирішено, зокрема внести зміни до рішення Мелітопольської міської ради № 1/20 від 07 грудня 2018 року, а саме в підпункті 1 пункту 1 слова та цифри "для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код КВЦПЗ 12.11)" змінити на слова та цифри "для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 02.09)" ( т. 1 а.с.165).

Рішенням Мелітопольської міської ради № 2/1 від 18 листопада 2019 року вирішено, зокрема затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_4 , площею 0,2010 га, кадастровий номер 2310700000:02:006:0565 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови., та вирішено передати вказану земельну ділянку комунальному підприємству "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області у постійне користування (т.2 а.с.6-7, 50).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 квітня 2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 2310700000:02:006:0565 площею 0,201 га зареєстрована за територіальною громадою міста Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради і відноситься до комунальної форми власності. (т.2 а.с.81).

У матеріалах справи міститься копія землевпорядної документації щодо відведення зазначеної земельної ділянки Комунальному підприємству "Житломасив" (т.2 а.с.196-250).

На підставі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Законом країни «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на нерухоме майно.

Статтею 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

За змістом ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земель кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земель ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності.

Згідно зі ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають суб`єкти, визначені у частині 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до інформайції з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 квітня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 2310700000:026006:0565 площею 0,201 га зареєстрована за теритрпіальною громадою міста Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради і відноситься до комунальної власності.

Рішенням Мелітопольської містької ради № 2/1 від 18 листопада 2019 року вирішено, зокрема затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянк площею 0,2010 га, кадастровий номер 2310700000:026006:0565 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, та вирішено передати вказану земельну ділянку комунальному підприємству «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області у постійне користування.

Згідно з даними Публічної кадастрової карти, земельна ділянка з кадастровим номером 2310700000.02.006.0157 та земельна ділянка з кадастровим номером 2310700000:02:006:0565 територіально розташовані в одному місці, проте зазначено, що кадастровий номер 2310700000.02.006.0157 знаходиться в архівному шарі, кадастровий номер 2310700000:02:006:0565 має актуальний стан /а.с. 16 Т.2/.

Земельні ділянки з кадастровим номерами 2310700000.02.006.0157 та 2310700000602:006:0565 мають різні площу, а також відрізняються по конфігурації.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскаржуючи рішення органу місцевого самоврядування, позивач стверджує, що такі рішення є немотивованими і прийняті з порушенням ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України. При цьому, позивач пов`язує незаконність прийнятих рішень із тим, що у нього виникло право користування спірною земельною ділянкою на тій підставі, що вона придбала об`єкт нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що у ТОВ «Маттіол» було право оренди земельної ділянки строком на п`ять років відповідно до договору оренди земельної ділянки від 06 квітня 2004 року, укладеного між Мелітопольською міською радою та ТОВ « Маттіол». Проте, таке право оренди не було пов`язано із розміщенням об`єкту нерухомого майна, право власності на який було оформлено пізніше, ніж укладення договору оренди. Цільове призначення земельної ділянки - розміщення автостоянки. Відповідно до п. 4.3 ( п.5)) зазначеного договору земельної ділянки Орендар має право лише за згодою Орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку будівлі і споруди відповідно до цільового призначення земельної ділянки та закладати насадження.

Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16 вересня 2005 року, який було укладено між ТОВ «Маттіол» та ОСОБА_1 , не містить жодних умов про право користування спірною земельною ділянкою.

В подальшому, договір оренди земельної ділянки з ТОВ « Маттіол» було припинено рішенням Мелітопольської міської ради № 1/10 від 30 листопада 2005 року, і таке рішення є чинним.

Отже, право оренди попереднього землекористувача було припинено, а з позивачем, як з власником нежитлової будівлі, договір оренди земельної ділянки не укладався.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 , як власник нежитлової будівля літера А-1 площею 7,2 кв.м. та огорожа № 1 за адресою: АДРЕСА_3 , яке вона пидбала на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2005 року не зверталася до Мелітопольської міської ради із заявою для надання їй в користування земельної ділянки саме для обслуговування цього нерухомого майна і таких вимог до суду не заявляла.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданним відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстації, що з урахуванням встановлених судом обставин справи та наданих доказів у ОСОБА_1 не виникло право користування земельною ділянкою площею 2198,74 кв.м. у звязку з набуттям права власності на нежитлову будівлю, оскільки договір оренди попереднього землекористувача був укладений не для обслуговування нежитлової будівлі, а для розміщення автостоянки, тобто для здійснення підприємницької діяльності. Більш того, в договорі оренди землі зазначено про заборону зводити будівлі і споруди без згоди Орендодавця. Позивач ОСОБА_1 не надала суду доказів ані наявності згоди Орендодавця на будівництво будь-яких об`єктів нерухомого майна, ані того, що після припинення такого договору з ТОВ «Маттіол», до неї перейшло право користування цією ж змельною ділянкою для розміщення саме автостоянки.

Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що у позивача виникло право користування спірною земельною ділянкою на встановлених законом підставах, суду не надано.

З урахуванням недоведення позивачем права користування спірною земельною ділянкою, суд першої інгстанції прийшов до вірного висновку, що не має законних підстав для скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування.

Крім того, такі рішення прийняті уповноваженим органом та в межах своєї компетенції, протилежного позивачем не доведено.

Інші вимоги позовної заяви є похідними від основних, тому задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог по суті, не вбачається підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності, про що заявлено відповідачем в судовому засіданні та відзиві на позовну заяву.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться в осовному до того, що у зв`язку з придбанням нежитлової будівлі літера А-1 площею 7.2 кв. м. та огорожа 1 по АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16 вресня 2005 року, укладеного між ТОВ «Маттіол» та ОСОБА_1 , до неї перейшло право користування земельною ділянкою площею 2198.74 кв. м., яке належало попередньому власнику нерухомого майна, не заслуговують на увагу, оскільки договір оренди від 06 квітня 2004 року, укладений між Мелітопольською міською радою та ТОВ «Маттіол» був укладений не для обслуговування нежитлової будівлі, а для розміщнення автостоянки, тобто для здійснення підприємницької діяльності. За ТОВ «Маттіол» визнавалось право оренди земельної ділянки без зазначення про те, що на ній існують будівлі, пунктом 6.1 розділу 6 договору оренди визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження та обтяження заборона зміни цільового призначення земельної ділянки та заборона будівництва будівель та споруд без згоди Орендодавця - Мелітопольської міської ради. За ТОВ «Маттіол» визнавалось право оренди на земельну ділянку з відповідним цільовим призначеням без прив`язки права такого попереднього власника на об`єкти нерухомого майна на такій земельній ділянці. Позивачем не надано доказів наявності згоди Орендодавця на будівництво будь-яких об`єктів. Пунктом 1.4 рішення Мелітопольської міської ради від 30 листопада 2005 року № 1/10 «Про припинення права користування землею за ТОВ «Маттіол» припинено право користування земельною ділянкою в районі перехрестя вулиць Горького та Дзержинського площею 2198.74 кв. м., наданої для розміщення автостоянки. Договір оренди від 22 вересня 2004 року було визнано таким, що втратив чинність. Доказів того, що після припинення договору оренди з ТОВ «Маттіол», до нього перейшло право користування цією ж земельною ділянкою для розміщення автостояки, позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів зауважує, що нежитлова будівля, позначена в плані літерою А-1, та яка є предметом договору купівлі-продажу від 16 вересня 2005 року, укладеного між ТОВ «Маттіол» та ОСОБА_1 була самочинним будівництвом, що встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 23 травня 2005 року справа № 17/160. Цим же судовим рішенням було визнано право власності за ТОВ «Маттіол» на самочинно збудовану споруду ( А-1) розташовану в м. Мелітополі, перехрестя вул. Дзержинського-Горького ( т. 3 а.с. 112-113).

Тобто, зазначене судове рішення Господарського суду Запорізької області від 23 травня 2005 року свідчить про те, що нежитлова будівля, позначена в плані літерею А-1, та яка є предметом договору купівлі-продажу від 16 вересня 2005 року, укладеного між ТОВ «Маттіол» та ОСОБА_1 була побудована ТОВ «Маттіол» самочинно на спірній земельній ділянці без згоди Орендодавця Мелітопольської міської ради, що суперечило п. 4.3 ( п5)) умовом договору оренди земельної ділянки від 06 квітня 2004 року.

Проте, оскільки зазначним судовим рішення було визнано право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літера А-1, розташовану в АДРЕСА_2 , яке набрало законної сили, та зазначена нежитлова будівля є предметом договору купівлі- продажу від 16 вересня 2005 року, укладеного між ТОВ «Маттіол» та ОСОБА_1 , тому на думку колегії суддів, остання має право на надання їй в користування земельної ділянки для обслуговування зазначеного нерухомого майна, але з такими вимогами до суду вона не зверталась.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи апеляційої скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, яким судом першої інстанції надана належна оцінка обгрунтовано викладена ним в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Посилання у апеляційні скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення зводяться до незгоди заявників з висновками суду. Наведені у апеляційні скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, зроблених на підставі правильно застосованих до даних правовідносин норм матеріального права, із дотриманням при цьому норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Апеляційний суд встановив, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовує, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367,368, 374, 375, 381-383, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2021 року у цій справі, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 18 квітня 2022 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Кримська О.М. Маловічко С.В.