Ухвала

від 18.04.2022 по справі 331/4259/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.04.2022 Справа № 331/4259/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 331/4259/21 Головуючий у 1 інстанції: Солодовніков Р.С.

№ 22-ц/807/327/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Бєлки В.Ю.

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2021 року у справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої орендної плати,

ВСТАНОВИВ

В серпні 2021 року Запорізька міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки, за яку відповідач сплачує орендну плату. З 01 січня 2016 року набрало чинності рішення Запорізькою міською радою № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. На думку позивача, з 01.01.2016 для розрахунку суми орендної плати за земельну ділянку, що знаходиться у користуванні відповідача, повинна застосовуватись нормативна грошова оцінка відповідно до затвердженої технічної документації 2016 року з урахуванням індексації. За період з 01.01.2018 по 02.03.2021 відповідач мав сплатити орендну плату в розмірі 333 030,66 грн, однак відповідачем перераховано до бюджету орендну плату за користування земельною ділянкою за період 2018-2020 рік в розмірі 261 375,75 грн, недоплачена сума орендної плати складає 71 654,91 грн.

Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути з відповідача недоотриману орендну плату в сумі 71654,91 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2021 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради суму недоотриманої орендної плати за землю за період з 01.01.2018 по 02.03.2021 в розмірі 71654 гривень 91 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Коваля М.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2011 між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (далі Договір), за умовами якого орендодавець відповідно до рішення Запорізької міської ради № 59/150 від 28.02.2011 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, площею 0,0835 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для розташування кафе з літнім майданчиком строком на 19 років. Згідно із п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 530 763 грн. 75 коп. в цінах 2011 року.

Таким чином умовами договору було визначено цільове використання земельної ділянки в комерційних цілях.

Аналогічне призначення земельної ділянки підтверджено витягом з технічної документації, виданим управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя.

Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку також складений з урахуванням цільового призначення земельної ділянки як землі комерційного призначення.

У акті визначення меж земельної ділянки йдеться про розташування кафе з літнім майданчиком., а у акті приймання передання також застережене, що на даній земельній ділянці розташоване кафе з літнім майданчиком.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 суд зробив висновки, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

При цьому Верховний Суд зауважив, що діяльність з метою отримання прибутку є одним із видів підприємницької діяльності. Позивач довів обставини користування відповідачами земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності.

За таких обставин Верховний Суд констатував, що спір за характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі, що не позбавляє сторони права вирішувати спір у господарському судочинстві.

Керуючись ст. ст. 255 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2021 року по цій справі скасувати.

Провадження в справі закрити.

Роз`яснити позивачеві його право на вирішення спору у порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст ухвали складено 19 квітня 2022 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: В.Ю. Бєлка

С.В. Кухар