Рішення

від 10.04.2022 по справі 909/1260/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1260/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФКОС"

про стягнення заборгованості за договором про продаж продукції в сумі 10079733 грн 84 к., з яких: 8635198 грн 00 к. основний борг, 313102 грн 74 к. пеня, 951016 грн 48 к. штраф, 55018 грн 34 к. 3 % річних, 125398 грн 28 к. інфляційні втрати,

за участю:

представника позивача Петраша Ю. Л.

представників відповідача Мушинського В. Т. та Черевчука М. М.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

ПрАТ "Івано-Франківськцемент" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "ІФКОС" про стягнення заборгованості за договором про продаж продукції в сумі 10079733 грн 84 к., з яких: 8635198 грн 00 к. основний борг, 313102 грн 74 к. пеня, 951016 грн 48 к. штраф, 55018 грн 34 к. 3 % річних, 125398 грн 28 к. інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 28.12.2021 суд відмовив в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 28.12.2021 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 27.01.2022; позивачу - подати суду оригінали документів, які долучено до позовної заяви для огляду в судовому засіданні та уточнити ціну позову; встановлено сторонам строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

27.01.2022 до суду від позивача надійшла заява вх. № 1354/22 про уточнення ціни позову.

Протокольною ухвалою від 27.01.2022 суд відклав підготовче засідання на 22.02.2022.

Протокольною ухвалою від 22.02.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відклав на 16.03.2022.

Протокольною ухвалою від 16.03.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.04.2022.

Сторони належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, про що свідчить явка їх представників в судове засідання.

В судовому засіданні 11.04.2022 суд оглянув оригінали документів, які долучалися позивачем до позовної заяви та встановив їх відповідність поданим копіям.

Суд звертає увагу на той факт, що позивач, при оформленні позовної заяви, а згодом і заяви про уточнення ціни позову допустив арифметичну помилку в загальній сумі заборгованості (помилка виникла в результаті додавання суми основного боргу, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат). Тому суд самостійно визначив загальну суму боргу, не змінюючи при цьому заявлені позивачем суми основного боргу, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, як наслідок вказав правильну суму боргу.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати за поставлений товар. За прострочення виконання такого зобов`язання відповідачу нараховано 3 % річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити. Крім того, повідомив суду про намір подати заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у визначені нормами ГПК України строки після ухвалення рішення.

Відповідач свою позицію щодо даного спору виклав у відзиві на позовну заяву № 1/4 від 01.04.2022 (вх. № 3962/22 від 05.04.2022) та заяві про зменшення санкцій (неустойки) № 2/4 від 01.04.2022 (вх. № 3961/22 від 05.04.2022).

Так, суму основного боргу відповідач визнав, щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу заперечив, просив зменшити їх розмір до 100 %, при цьому вказав, що розрахунки позивачем здійснено правильно.

Мотивуючи заяву про зменшення санкцій (неустойки) відповідач вказав на численну практику Верховного Суду щодо вирішення даного питання та звернув увагу суду на те, що:

- при стягненні штрафних санкцій має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, невизнання судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків;

- нарахування 3 % річних та суми інфляційних втрат компенсує позивачу шкоду за несвоєчасний розрахунок за поставлену продукцію;

- військова агресія Росії проти України є обставиною, яка має істотне значення для зменшення судом неустойки, нарахованої позивачем;

- основним видом господарської діяльності позивача є поставка товарів, пов`язаних з будівництвом. На сьогоднішній день господарська діяльність у сфері будівництва в України фактично припинена, у зв`язку з проведенням військових дій. Як наслідок у контрагентів відповідача відсутні кошти для того, щоб розрахуватися з ним за поставлену продукцію, що унеможливлює проведення розрахунків з позивачем.

В судовому засіданні представники відповідача підтвердили свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву та заяві про зменшення санкцій (неустойки). Крім того, адвокат відповідача повідомив суду про намір подати заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у визначені нормами ГПК України строки після ухвалення рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

19.03.2019 між ПрАТ "Івано-Франківськцемент" (продавець) та ТОВ "ІФКОС" (покупець) укладено договір № 175/10-19 ВН про продаж продукції.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується виготовляти та систематично передавати у власність покупцю будівельні матеріали, в подальшому "товар", а покупець зобов`язується приймати цей "товар" та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Предметом постачання є наступний "товар": цемент в асортименті (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору сторони визначили, що асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної окремої партії "товару" визначає покупець разом з продавцем шляхом подання і прийняття до виконання довіреності (при поставці на умовах "самовивозу").

Як зазначено у п. 3.1 договору ціна на товар та час їх дії будуть встановлюватись продавцем шляхом видачі покупцю рахунків на оплату.

Згідно з п. 3.3 договору остаточна ціна товару визначається у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума даного договору, з урахуванням положень додаткової угоди № 1 від 05.05.2019 сторонами встановлена в сумі 200000000 грн 00 к.

Покупець зобов`язується оплачувати отриманий товар шляхом 100 % попередньої оплати готівкою або по перерахунку. Продавець має право відвантажити замовлений покупцем товар без попередньої оплати з обов`язковою оплатою покупцем отриманого товару не пізніше 10-ти календарних днів з моменту відвантаження (п. 4.1 договору).

На виконання договору позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату за продукцію: № 34543 від 30.08.2021, № 40874 від 01.10.2021, № 45755 від 30.08.2021.

В свою чергу, відповідачем на виконання умов вказаного договору надано позивачу: довіреність № 1 від 30.08.2021 на отримання Черевчуком М. М. товаро-матеріальних цінностей згідно рахунку № 34543 від 30.08.2021 - портландцемент тарований загальною кількістю 3000 т; довіреність № 2 від 31.10.2021 на отримання Черевчуком М.М. товаро-матеріальних цінностей згідно рахунку № 40874 від 01.10.2021 - портландцемент тарований загальною кількістю 3000 т; довіреність № 3 від 30.11.2021 на отримання Черевчуком М.М. товаро-матеріальних цінностей згідно рахунку № 45755 від 30.08.2021 - портландцемент тарований загальною кількістю 3000 т.

Позивачем, на підставі вказаних документів відвантажено відповідачу товар з оформленням товаро-транспортних накладних на загальну суму 14985198 грн 00 к., про що свідчать видаткові накладні та заявки за період з 30.08.2021 по 10.11.2021.

Частково відповідач розрахувався за поставлений товар, зокрема, в сумі 6350000 грн 00 к. Несплаченим залишився борг в сумі 8635198 грн 00 к.

З приводу вказаної заборгованості відповідачем направлено позивачу лист-звернення, в якому останній повідомляв, що погашення боргу в розмірі 8635198 грн 00 к. буде здійснюватися щомісячно, починаючи з лютого 2022 року по 100000 грн 00 к. в місяць. Однак, борг станом на сьогоднішній день не погашено. Відповідач суму основного боргу визнав.

У п. 5.2 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати товару згідно з умовами даного договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення відповідного платежу. У разі затримки оплати товару на строк, що перевищує 10 днів, покупець, додатково, окрім пені, сплачує також штраф у розмірі 7 % від вартості товару, отриманого та неоплаченого у визначений п. 4.1 термін.

На підставі вказаного пункту договору, за несвоєчасну оплату товару, відповідачу нараховано 313102 грн 74 к. пені та 951016 грн 48 к. штрафу (7 % від вартості товару, отриманого та неоплаченого у визначений договором термін).

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 55018 грн 34 к. та інфляційні втрати в сумі 125398 грн 28 к.

Розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснено по кожній накладній з урахуванням встановленого договором десятиденного строку на оплату, та з урахуванням часткових проплат (розрахунки долучено до матеріалів справи).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір № 175/10-19 ВН про продаж продукції від 19.03.2019 сторони погодили всі його істотні умови.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 14895198 грн 00 к., про що свідчать наявні в матеріалах справи документи. Частково, зокрема, в сумі 6350000 грн 00 к., за поставлений товар відповідач розрахувався ще до звернення позивачем з цим позовом до суду.

Основний борг відповідача перед позивачем становить 8635198 (вісім мільйонів шістсот тридцять п`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн 00 к.

Відповідач основний борг визнав.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Суд установив, що визнання позову відповідачем у даній справі не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб; приймає заяву відповідача про визнання (викладену відповідачем у заяві про зменшення санкцій).

Що стосується нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Договір № 175/10-19 ВН про продаж продукції від 19.03.2019 містить положення, викладені у п. 5.2, якими сторони визначили можливість застосування господарських санкцій за невиконання умов щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару у вигляді пені та штрафу.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд визнає право позивача на нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Перевіривши правильність проведених нарахувань суд констатує, що розрахунки здійснено правильно. Правильність розрахунків не заперечується і самим відповідачем.

Разом з тим, суд частково задовольняючи заяву відповідача про зменшення санкцій (неустойки) вважає за можливе зменшити розмір штрафу та пені на 50 %, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/488/21.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 № 914/1888/19, від 26.01.2021 № 916/880/20, від 26.01.2021 № 916/880/20.

Зменшуючи розмір штрафу та пені на 50 % суд взяв до уваги таке:

- ступінь виконання зобов`язання боржником (договірні зобов`язання відповідачем частково виконані):

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні (фінансова звітність товариства, а саме баланс станом на 31.12.2021 свідчить про його незадовільний фінансовий стан);

- період прострочення (такий період є незначним, до моменту звернення з даним позовом до суду період прострочення становив близько чотирьох місяців);

- причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем до сьогоднішнього дня (введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 зумовило фактичне припинення здійснення господарської діяльності суб`єктами господарювання у сфері будівництва).

Нараховані 3 % річних та інфляційні втрати слід стягнути з відповідача в сумі, заявленій позивачем до стягнення, з огляду на те, що їх розрахунок здійснено з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності. Крім того, заява відповідача про зменшення санкцій (неустойки) не містить будь-якого правового обґрунтування, яке б могло стати підставою для їх зменшення судом.

Висновок суду.

В контексті наведеного позов належить задоволити частково (позов в частині заявлених вимог в сумі 9447674 грн 23 к., з яких: 8635198 грн 00 к. основний борг, 156551 грн 37 к. пеня, 475508 грн 24 к. штраф, 55018 грн 34 к. 3 % річних, 125398 грн 28 к. інфляційні втрати слід задоволити, в частині стягнення 156551 грн 37 к. пені та 475508 грн 24 к. штрафу - в позові відмовити).

Судові витрати.

Частиною 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи той факт, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті в частині заявленої вимоги про стягнення основного боргу, суд вважає за належне 50 % судового збору, сплаченого саме за вимогу про стягнення основного боргу покласти на відповідача, інші 50 % - повернути позивачу з державного бюджету.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Незважаючи на той факт, що суму нарахованих позивачем пені та штрафу зменшено судом, судовий збір щодо таких вимог, суд вважає за доцільне покласти на відповідача, враховуючи той факт, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

Судовий збір сплачений за вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат також слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене судовий збір в сумі 86432 грн 02 к. слід стягнути з відповідача на користь позивача, 64763 грн 99 к. - повернути позивачу з державного бюджету. Про повернення судового збору з державного бюджету суд постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись ст. 2, 75, 86, 129, 130, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФКОС" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі в сумі 10079733 грн 84 к., з яких: 8635198 грн 00 к. основний борг, 313102 грн 74 к. пеня, 951016 грн 48 к. штраф, 55018 грн 34 к. 3 % річних, 125398 грн 28 к. інфляційні втрати - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФКОС" (вул. Чорновола, буд. 7, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 38712476) на користь Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422; ідентифікаційний код 00292988) заборгованість в сумі 9447674 (дев`ять мільйонів чотириста сорок сім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 23 к., з яких: 8635198 (вісім мільйонів шістсот тридцять п`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн 00 к. основний борг, 156551 (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн 37 к. пеня, 475508 (чотириста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісім) грн 24 к. штраф, 55018 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімнадцять) грн 34 к. 3 % річних, 125398 (сто двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто вісім) грн 28 к. інфляційні втрати та 86432 (вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять дві) грн 02 к. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині заявлених вимог про стягнення 156551 (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн 37 к. пені та 475508 (чотириста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісім) грн 24 к. штрафу - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19.04.2022.

Суддя Т. В. Стефанів