Рішення

від 17.04.2022 по справі 140/16358/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16358/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву представника позивача Федорчука Івана про відшкодування судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анекс Плюс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анекс Плюс» (далі позивач, ТзОВ «Анекс Плюс») звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2021 №0051230701 та від 15.09.2021 №0051270701.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16.09.2021 №0051230701 від 15.09.2021 0051270701.

08.04.2022 від представника ТзОВ «Анекс Плюс» надійшла до суду заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною другою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі Баришевський проти України, заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі Двойних проти України, заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі Меріт проти України, заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

В заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. З матеріалів справи вбачається: 08.04.2022 до суду було подано заяву про відшкодування судових витрат понесених позивачем в даній справі, пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

29.03.2022 було винесено судове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Анекс Плюс» задоволено в повному обсязі та стягнуто судові витрати лише пов`язані зі сплатою позивачем судового збору.

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішенця, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухваленої рішення або судом не вирішено питання про судові витрати.

В даному випадку при прийнятті рішення судом І інстанції в частині судових витрат було вирішено лише питання стягнення в користь позивача витрат пов`язаних з оплатою судового збору, проте не вирішене питання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу розглянуто не було.

В матеріалах справи з цього приводу містяться наступні копії документів: договір про надання правової допомоги №72/21 від 14.12.2021; платіжне доручення № 55555994 від 29.12.2021 про оплату послуг із надання правової допомоги в розмірі 20 000 грн.; акт надання послуг №72/21 від 29.03.2022.

З акту надання послуг №72/21 від 29.03.2022 за договором про надання правової допомоги №72/21 від 14.12.2021 вбачається, що адвокатом Федорчуком І. ТзОВ «Анекс Плюс» були надані такі послуги з надання правничої допомоги: надання юридичних консультацій клієнту, складання адміністративного позову, участь в судових засіданнях. Надання консультацій по суті спору, вивчення, аналіз документів, опрацювання законодавства 2 481,00 грн.; підготовка позовної заяви 11 164,50 грн.; участь в судових засіданнях 7 443,00 грн.

Слід, зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Водночас, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268).

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

При цьому, представник відповідача Кузьмич Ю.В. у заяві заперечила щодо співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

На думку суду, вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі не підлягають задоволенню, оскільки консультація клієнта з приводу спору, аналіз документів, опрацювання законодавства, підготовка позовної заяви, не вимагала великого обсягу юридичної роботи з огляду на визначену сталу практику розгляду судами даних спорів, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені представником позивача як витрати на правничу допомогу.

Враховуючи час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, кількість судових засідань, в яких брала участь представник позивача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, а також критерію розумності їхнього розміру в залежності від конкретних обставин справи, на користь позивача із заявлених у вказаному акті витрат необхідно стягнути витрати частково.

Виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого часу, складність справи, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача Федорчука Івана про відшкодування судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анекс Плюс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Волинській області (44500; Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4; код ЄДРПОУ 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анекс Плюс» ( 43000; Волинська область, м. Луцьк, вул. Станіславського, 2б; код ЄДРПОУ 36347850) судові витрати у сумі 7 000,00 (сім тисяч) гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.Ф.Костюкевич