Постанова

від 18.04.2022 по справі 1.380.2019.000245

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.000245

адміністративне провадження № К/9901/11699/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (головуючий суддя: Костецький Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (колегія суддів: Шавель Р.М., Улицький В.З., Кузьмич С.М.) у справі №1.380.2019.000245 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Адекс" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Адекс" (далі - ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2018 № 0017421402, № 0017431402 та № 0017441402.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 позов задоволено; визнані протиправними та скасовані винесені відповідачем ГУ ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення 0017421402 від 24.10.2018, № 0017431402 від 24.10.2018 та №0017441402 від 24.10.2018; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 12980 грн сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у ТзОВ «Еколаст» та ТзОВ «Сафон», а отже, валові витрати, податковий кредит та податкові зобов`язання за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. Суд указав, що виявлені відповідачем окремі неточності в наданих документах не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються. Також суд урахував, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Щодо покликання податкового органу на ту обставину, що Управлінням розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017000000000160 від 31.08.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України, суд зазначив, що сам лише факт наявності порушеного кримінального провадження не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що упродовж з 26.09.2018 по 02.10.2018 відповідачем ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ ВКФ «Адекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ «Еколаст» (код ЄДРПОУ 41710636) та ТзОВ «Сафон» (код ЄДРПОУ 41706216) за період березень 2018 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 2470/13-01-14-01/19337742 від 09.10.2018 (а.с.14-41).

Перевіркою встановлено сукупність порушень вимог чинного законодавства, а саме:

п.5 П(С) БО 15, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 282348 грн, у тому числі за І квартал 2018 року - у розмірі 282348 грн;

п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ на загальну суму 256141 грн, у тому числі за березень 2018 року - в розмірі 256141 грн;

п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації), на загальну суму 57579 грн, у тому числі за березень 2018 року - в розмірі 57579 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем ГУ ДФС у Львівській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0017421402 від 24.10.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 423522 грн, у т.ч. за основним платежем - 282348 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 141174 грн (а.с.13);

№ 0017431402 від 24.10.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 384211 грн 50 коп, у т.ч. за основним платежем - 256141 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 128070 грн 50 коп (а.с.10);

№ 0017441402 від 24.10.2018 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за березень 2018 року в розмірі 57579 грн (а.с.11-12).

Підставою для винесення спірних рішень про збільшення сум грошових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ є висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно відображені в податковому обліку господарські операції щодо придбання товарів у ТзОВ «Еколаст» та ТзОВ «Сафон». Такий висновок ґрунтується на підставі інформації, отриманої з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої в контрагентів позивача відсутні необхідні активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов`язань за укладеними договорами. Також відповідач наголошує на виявлених недоліках первинних документів, наданих до перевірки, які полягають у неможливості встановлення осіб, які їх фактично підписали. Водночас, позивачем не представлено належних документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, прийняття останніх на складське зберігання. Вказані обставини в своїй сукупності, за висновком податкового органу, свідчать про те, що господарські операції ТзОВ ВКФ «Адекс» з ТзОВ «Еколаст» та ТзОВ «Сафон» фактично не відбувалися, через що податкові та видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів.

Також судом установлено, що між ТзОВ «Еколаст» (постачальник) та ТзОВ ВКФ «Адекс» (покупець) 21.03.2018 укладено договір № 2103/18, відповідно до умов п.1.1 якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує продукцію згідно додатків, що є невід`ємною частиною цього договору (а.с.49-51, 52).

Згідно з Актом прийому-передачі № 1 від 27.03.2018 контрагентом ТзОВ «Еколаст» передано, а позивачем ТзОВ ВКФ «Адекс» прийнято в рамках укладеного договору товар, а саме: колісні пари б/в у кількості 16 шт. на загальну суму 710400 грн, бокові рами б/в у кількості 8 шт. на загальну суму 220128 грн (а.с.53).

На виконання умов вищевказаного договору виписано видаткову накладну № РН-0000097 від 27.03.2018 на загальну суму 930528 грн (а.с.54).

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних № 2703 від 27.03.2018, № 0204/1 від 02.04.2018 (а.с.57, 58).

На отримання товарно-матеріальних цінностей /ТМЦ/ від ТзОВ «Еколаст» керівнику ТзОВ ВКФ «Адекс» Поліщук О.В. виписано довіреність за формою М-2 від 27.03.2018 (а.с.56).

Факт оплати придбаного товару в сумі 790000 грн стверджується випискою банку по рахунку (а.с.59-61).

У подальшому між ТзОВ «Еколаст» (первісний кредитор) укладено з ТзОВ «Гранпакс» (новий кредитор) і ТзОВ ВКФ «Адекс» (боржник) договір відступлення права вимоги № 1007/18 від 10.07.2018, згідно з яким первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором № 2103/18 від 21.03.2018 (а.с.62-63).

Факт оплати за цим договором суми в розмірі 140528 грн підтверджений випискою банку по рахунку (а.с.64).

Між ТзОВ «Сафон» (постачальник) та ТзОВ ВКФ «Адекс» (покупець) 16.03.2018 укладено договір № 1603/18, згідно з умовами п.1.1 якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує продукцію згідно додатків, що є невід`ємною частиною цього договору (а.с.66-68, 69).

Згідно з Актом прийому-передачі № 1 від 27.03.2018 ТзОВ «Сафон» передало, а ТзОВ ВКФ «Адекс» прийняло товар згідно укладеного договору, а саме: колісні пари б/у в кількості 14 шт. на загальну суму 621600 грн, бокові рами в кількості 12 шт. на загальну суму 27516 грн (а.с.70).

На виконання умов вищевказаного договору виписано видаткову накладну № РН-0000097 від 27.03.2018 на загальну суму 951792 грн (а.с.71).

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних № 0204/1 від 02.04.2018, № 0604 від 06.04.2018 (а.с.74-75).

На отримання ТМЦ від ТзОВ «Сафон» керівнику ТзОВ ВКФ «Адекс» Поліщук О.В. виписано довіреність за формою М-2 від 02.04.2018 (а.с.73).

Факт оплати за цим договором на суму 951792 грн підтверджений випискою банку по рахунку (а.с.76-79).

Окрім цього, між ТзОВ ВКФ «Адекс» (замовник) та ТзОВ «Галагротранс» (виконавець) укладено договір № 15/1-0118 від 15.01.2018 про надання транспортно-експедиційних (логістичних) послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику транспортно-експедиційні (логістичні) послуги (а.с.81-82).

Виконання умов вказаного договору та надання послуг засвідчується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3 від 29.03.2018, № 4 від 16.04.2018 (а.с.83, 84).

Факт оплати за цим договором підтверджений випискою банку по рахунку (а.с.85-86).

На підтвердження складського зберігання та подальшої реалізації придбаних у ТзОВ «Еколаст» та ТзОВ «Сафон» товарів позивачем представлені наступні документи:

договір № 0201 від 02.01.2018 складського зберігання, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , акт здачі - прийняття робіт (прийняття послуг) № 3 від 31.03.2018, № 4 від 30.04.2018, акти передачі-приймання деталей (повернення) від 01.06.2018, від 14.06.2018, від 06.07.2018, від 06.09.2018, від 19.11.2018 (а.с.88-99).

договір № 0203/15 від 02.03.2015, укладений між позивачем та ТзОВ «Інтер Логістік Україна», додаткові угоди № 2 від 01.02.2016, № 4 від 31.12.2017 до цього договору, специфікацію № 73 від 20.11.2018, акт прийому-передачі від 20.11.2018 по специфікації № 73 до договору № 0203/15 від 02.03.2015, видаткову накладну № РН-0000068 від 20.11.2018, виписки банку по рахунку (а.с.100-114).

Окрім цього, ТзОВ ВКФ «Адекс» проведено реалізацію придбаного товару в рамках договору доручення № 1804-23/р від 23.04.2018 укладеного з ТзОВ «Alpa Vagons», та договору № Л/В-183n/H10 від 05.01.2018, укладеного з ПАТ «Українська залізниця» (а.с.115-148).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

ГУ ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №520/12050/18, від 03.04.2020 у справі №200/709/19-а, від 19.11.2019 у справі №820/922/17, від 11.03.2020 у справі №640/21019/18.

Також скаржник посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень та зазначає, що судами зроблено помилкові висновки щодо реальності господарських операцій позивача з його контрагентами.

Скаржник посилається на те, що згідно наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних базах фіскального органу, у ТзОВ «Еколаст» відсутні технічні та фізичні можливості для здійснення фінансово-господарських операцій. При проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТзОВ «Еколаст» податковою звітністю з ПДВ за охоплені перевіркою періоди декларування ПДВ, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару. Тобто, згідно зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН на адресу ТзОВ «Еколаст» та його контрагентів - постачальників за період з 06.11.2017 по 31.03.2018 перевіркою не встановлено придбання бокових рам та колісних пар (неможливо встановити походження товару), які в подальшому були реалізовані на адресу ТзОВ ВКФ «Адекс».

Указує, що відповідно до поданого фінансового звіту за 2017 року в ТзОВ «Сафон» рахується незначна кількість основних фондів; в ЄРПН є відсутніми зареєстровані податкові накладні на придбання послуг з оренди офісних та складських приміщень. При проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТзОВ «Сафон» податковою звітністю з ПДВ за охоплені перевіркою періоди декларування ПДВ, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, тобто, має місце факт пересорту товару. Проведеною перевіркою не встановлено згідно зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН придбання (надходження) на адресу ТзОВ «Сафон» та його контрагентів - постачальників за період з 03.11.2017 по 31.03.2018 бокових рам та колісних пар (неможливо встановити походження товару), які в подальшому були реалізовані на адресу ТзОВ ВКФ «Адекс».

Також посилається на те, що Управлінням розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017000000000160 від 31.08.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України. У процесі досудового розслідування встановлено, що з 2016 року по теперішній час невстановлена слідством група осіб, діючи за попередньою змовою, придбала та створила ряд суб`єктів господарювання, серед яких ТзОВ «Сафон» та ТзОВ «Еколаст», з метою прикриття незаконної діяльності шляхом їх використання у злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ і витрат для підприємств реального сектору економіки.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано, що наявні в матеріалах справи первинні документи спростовуються висновки відповідача про нереальність господарських операцій. Вказує, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з позицією Верховного Суду. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 28.09.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч.1 п.138.2 ст.138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вищевказаних положень слідує, що всі господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими і підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 09.12.2019 у справі №520/12050/18, від 03.04.2020 у справі №200/709/19-а, від 19.11.2019 у справі №820/922/17, від 11.03.2020 у справі №640/21019/18 у подібних правовідносинах.

Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання на висновки, викладені у наведених постановах. Висновки судів не суперечать висновкам в зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів у цих справах.

Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ТзОВ «Еколаст» та ТзОВ «Сафон», оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ ВКФ «Адекс» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Виявлені відповідачем окремі неточності в наданих документах не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються. Крім того, позивачем, ТзОВ ВКФ «Адекс», підтверджено, що придбані у контрагентів товари використані ним у власній господарській діяльності.

Суди обґрунтовано взяли до уваги, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування ПДВ і податку на прибуток не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки; вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. Таким чином, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентами; факт передачі товару позивачеві та набуття права власності на нього підтверджується належно оформленими актами прийому-передачі товару.

Також судами попередніх інстанцій правильно ураховано, що отримана відповідачем інформація щодо контрагентів позивача не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженнями, та, як наслідок, відсутністю трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок товарів. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Судами обґрунтовано враховано, що сам лише факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017000000000160 від 31.08.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України, не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій. В матеріалах адміністративної справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентом мали реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже наведені вище постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Суд також критично оцінює доводи скаржника про наявність передбачених частиною другою статті 353 КАС України підстав для оскарження судових рішень, адже скаржник в поданій касаційній скарзі не вказує, які саме докази не були досліджені судом та які обставини вони підтверджують.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко