Постанова

від 17.09.2019 по справі 1.380.2019.000245

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/5057/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Ларіонов Р.О.;

від відповідача - Холявка І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2019р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Адекс до Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (суддя суду І інстанції: Костецький Н.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 27 хв. 28.03.2019р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 04.04.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

10.01.2019р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Виробничо-комерційна фірма /ВКФ/ Адекс звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесені відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДФС у Львівській обл. податкові повідомлення-рішення № 0017421402 від 24.10.2018р., № 0017431402 від 24.10.2018р. та № 0017441402 від 24.10.2018р. (а.с.3-9).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2019р. заявлений позов задоволено; визнані протиправними та скасовані винесені відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. податкові повідомлення-рішення № 0017421402 від 24.10.2018р., № 0017431402 від 24.10.2018р. та № 0017441402 від 24.10.2018р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 12980 грн. сплаченого судового збору (а.с.170-173).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ГУ ДФС у Львівській обл., яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст.134, 198, 200 Податкового кодексу /ПК/ України, ст.ст.2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ) та порушення норм процесуального права (ст.242 КАС України), що в цілому призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.176-178).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено здійснення позивачем упродовж обревізованого періоду фінансово-господарських операцій із контрагентами ТзОВ Еколаст та ТзОВ Сафон , суми податкового кредиту та валових витрат по яких віднесені позивачем до фінансового результату та податкового кредиту за цей період.

Разом з тим, представлені позивачем первинні документи, складені з участю вказаних контрагентів, не несуть належної доказовості, через що не можуть підтверджувати реальність господарських операцій.

Також згідно наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних базах фіскального органу, встановлені наступні обставини.

ТзОВ Еколаст подає декларації з податку на додану вартість /ПДВ/ з нульовими показниками; відповідно до поданого фінансового звіту за 2017 рік у контрагента станом на 31.12.2017р. рахується незначна кількість основних засобів; в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ є відсутніми зареєстровані податкові накладні на придбання послуг з оренди офісних та складських приміщень у інших підприємств, що свідчить про відсутність технічних та фізичних можливостей у ТзОВ Еколаст для здійснення фінансово-господарських операцій.

При проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТзОВ Еколаст податковою звітністю з ПДВ за охоплені перевіркою періоди декларування ПДВ, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару. Тобто, згідно зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН на адресу ТзОВ Еколаст та його контрагентів - постачальників за період з 06.11.2017р. по 31.03.2018р. перевіркою не встановлено придбання бокових рам та колісних пар (неможливо встановити походження товару), які в подальшому були реалізовані на адресу ТзОВ ВКФ Адекс .

Відповідно до поданого фінансового звіту за 2017 року в ТзОВ Сафон рахується незначна кількість основних фондів; в ЄРПН є відсутніми зареєстровані податкові накладні на придбання послуг з оренди офісних та складських приміщень.

Крім цього, при проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТзОВ Сафон податковою звітністю з ПДВ за охоплені перевіркою періоди декларування ПДВ, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, тобто, має місце факт пересорту товару. Проведеною перевіркою не встановлено згідно зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН придбання (надходження) на адресу ТзОВ Сафон та його контрагентів - постачальників за період з 03.11.2017р. по 31.03.2018р. бокових рам та колісних пар (неможливо встановити походження товару), які в подальшому були реалізовані на адресу ТзОВ ВКФ Адекс .

Водночас, Управлінням розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017000000000160 від 31.08.2017р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України. В процесі досудового розслідування встановлено, що з 2016 року по теперішній час невстановлена слідством група осіб, діючи за попередньою змовою, придбала та створила ряд суб`єктів господарювання, серед яких ТзОВ Сафон та ТзОВ Еколаст , з метою прикриття незаконної діяльності шляхом їх використання у злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ і витрат для підприємств реального сектору економіки.

Отже, на підставі зазначеного вище, ГУ ДФС у Львівській обл. встановлено відсутність реальності здійснення господарської діяльності між ТзОВ ВКФ Адекс та його контрагентами ТзОВ Еколаст і ТзОВ Сафон за спірний період.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, упродовж з 26.09.2018р. по 02.10.2018р. відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ ВКФ Адекс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ Еколаст (код ЄДРПОУ 41710636) та ТзОВ Сафон (код ЄДРПОУ 41706216) за період березень 2018 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 2470/13-01-14-01/19337742 від 09.10.2018р. (а.с.14-41).

Перевіркою встановлено сукупність порушень вимог чинного законодавства, а саме:

п.5 П(С) БО 15, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 282348 грн., в тому числі за І квартал 2018 року - в розмірі 282348 грн.;

п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ на загальну суму 256141 грн., в тому числі за березень 2018 року - в розмірі 256141 грн.;

п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації), на загальну суму 57579 грн., в тому числі за березень 2018 року - в розмірі 57579 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0017421402 від 24.10.2018р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 423522 грн., в т.ч. за основним платежем - 282348 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 141174 грн. (а.с.13);

№ 0017431402 від 24.10.2018р. про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 384211 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем - 256141 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 128070 грн. 50 коп. (а.с.10);

№ 0017441402 від 24.10.2018р. про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за березень 2018 року в розмірі 57579 грн. (а.с.11-12).

Підставою для винесення спірних рішень про збільшення сум грошових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ є висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно відображені в податковому обліку господарські операції щодо придбання товарів у ТзОВ Еколаст та ТзОВ Сафон .

Такий висновок ґрунтується на підставі інформації, отриманої з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої в контрагентів позивача відсутні необхідні активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Також відповідач наголошує на виявлених недоліках первинних документів, наданих до перевірки, які полягають у неможливості встановлення осіб, які їх фактично підписали.

Водночас, позивачем не представлено належних документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, прийняття останніх на складське зберігання.

Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що господарські операції ТзОВ ВКФ Адекс з ТзОВ Еколаст та ТзОВ Сафон фактично не відбувалися, через що податкові та видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у ТзОВ Еколаст та ТзОВ Сафон , а отже, валові витрати, податковий кредит та податкові зобов`язання за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товарів відбулися, а придбані товари в подальшому використані в господарській діяльності позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДФС у Львівській обл., констатовані в Акті перевірки № 2470/13-01-14-01/19337742 від 09.10.2018р., а тому спірні податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначеного Акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Виходячи з вимог наведених норм ПК України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з ПДВ є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч.1 п.138.2 ст.138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення валових доходів і податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Між ТзОВ Еколаст (постачальник) та ТзОВ ВКФ Адекс (покупець) 21.03.2018р. укладено договір № 2103/18, відповідно до умов п.1.1 якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує продукцію згідно додатків, що є невід`ємною частиною цього договору (а.с.49-51, 52).

Згідно з Актом прийому-передачі № 1 від 27.03.2018р. контрагентом ТзОВ Еколаст передано, а позивачем ТзОВ ВКФ Адекс прийнято в рамках укладеного договору товар, а саме: колісні пари б/в у кількості 16 шт. на загальну суму 710400 грн., бокові рами б/в у кількості 8 шт. на загальну суму 220128 грн. (а.с.53).

На виконання умов вищевказаного договору виписано видаткову накладну № РН-0000097 від 27.03.2018р. на загальну суму 930528 грн. (а.с.54).

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних № 2703 від 27.03.2018р., № 0204/1 від 02.04.2018р. (а.с.57, 58).

На отримання товарно-матеріальних цінностей /ТМЦ/ від ТзОВ Еколаст керівнику ТзОВ ВКФ Адекс Поліщук О. В. виписано довіреність за формою М-2 від 27.03.2018р. (а.с.56).

Факт оплати придбаного товару в сумі 790000 грн. стверджується випискою банку по рахунку (а.с.59-61).

В подальшому між ТзОВ Еколаст (первісний кредитор) укладено з ТзОВ Гранпакс (новий кредитор) і ТзОВ ВКФ Адекс (боржник) договір відступлення права вимоги № 1007/18 від 10.07.2018р., згідно якого первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором № 2103/18 від 21.03.2018р. (а.с.62-63).

Факт оплати за цим договором суми в розмірі 140528 грн. підтверджений випискою банку по рахунку (а.с.64).

Між ТзОВ Сафон (постачальник) та ТзОВ ВКФ Адекс (покупець) 16.03.2018р. укладено договір № 1603/18, згідно з умовами п.1.1 якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує продукцію згідно додатків, що є невід`ємною частиною цього договору (а.с.66-68, 69).

Згідно з Актом прийому-передачі № 1 від 27.03.2018р. ТзОВ Сафон передало, а ТзОВ ВКФ Адекс прийняло товар згідно укладеного договору, а саме: колісні пари б/у в кількості 14 шт. на загальну суму 621600 грн, бокові рами в кількості 12 шт. на загальну суму 27516 грн. (а.с.70).

На виконання умов вищевказаного договору виписано видаткову накладну № РН-0000097 від 27.03.2018р. на загальну суму 951792 грн. (а.с.71).

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних № 0204/1 від 02.04.2018р., № 0604 від 06.04.2018р. (а.с.74-75).

На отримання ТМЦ від ТзОВ Сафон керівнику ТзОВ ВКФ Адекс Поліщук О.В. виписано довіреність за формою М-2 від 02.04.2018р. (а.с.73).

Факт оплати за цим договором на суму 951792 грн. підтверджений випискою банку по рахунку (а.с.76-79).

Окрім цього, між ТзОВ ВКФ Адекс (замовник) та ТзОВ Галагротранс (виконавець) укладено договір № 15/1-0118 від 15.01.2018р. про надання транспортно-експедиційних (логістичних) послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику транспортно-експедиційні (логістичні) послуги (а.с.81-82).

Виконання умов вказаного договору та надання послуг засвідчується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3 від 29.03.2018р., № 4 від 16.04.2018р. (а.с.83, 84).

Факт оплати за цим договором підтверджений випискою банку по рахунку (а.с.85-86).

На підтвердження складського зберігання та подальшої реалізації придбаних у ТзОВ Еколаст та ТзОВ Сафон товарів позивачем представлені наступні документи:

договір № 0201 від 02.01.2018р. складського зберігання, укладений між позивачем та ФОП Барною І.В., акт здачі - прийняття робіт (прийняття послуг) № 3 від 31.03.2018р., № 4 від 30.04.2018р., акти передачі-приймання деталей (повернення) від 01.06.2018р., від 14.06.2018р., від 06.07.2018р., від 06.09.2018р., від 19.11.2018р. (а.с.88-99).

договір № 0203/15 від 02.03.2015р., укладений між позивачем та ТзОВ Інтер Логістік Україна , додаткові угоди № 2 від 01.02.2016р., № 4 від 31.12.2017р. до цього договору, специфікацію № 73 від 20.11.2018р., акт прийому-передачі від 20.11.2018р. по специфікації № 73 до договору № 0203/15 від 02.03.2015р., видаткову накладну № РН-0000068 від 20.11.2018р., виписки банку по рахунку (а.с.100-114).

Окрім цього, ТзОВ ВКФ Адекс проведено реалізацію придбаного товару в рамках договору доручення № 1804-23/р від 23.04.2018р.. укладеного з ТзОВ Alpa Vagons , та договору № Л/В-183n/H10 від 05.01.2018р., укладеного з ПАТ Українська залізниця (а.с.115-148).

Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ТзОВ Еколаст та ТзОВ Сафон , оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ ВКФ Адекс і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Виявлені відповідачем окремі неточності в наданих документах не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються.

Відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування ПДВ і податку на прибуток не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки; вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. Таким чином, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентами; факт передачі товару позивачеві та набуття права власності на нього підтверджується належно оформленими актами прийому-передачі товару.

Водночас, сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженнями, та, як наслідок, відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок товарів.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо поставки товарів не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах; при цьому відповідачем не доведено неможливості виконання спірними постачальниками наявними у них силами та засобами договірних зобов`язань.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, позивачем ТзОВ ВКФ Адекс підтверджено, що придбані у контрагентів товари використані ним у власній господарській діяльності.

Щодо покликання податкового органу на ту обставину, що Управлінням розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017000000000160 від 31.08.2017р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України, то сам лише факт наявності порушеного кримінального провадження не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

В матеріалах адміністративної справи є відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер. Дослідженні первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Окрім цього, по операціях придбання позивачем у його контрагентів товарів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Під час судового розгляду не виявлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичних осіб ТзОВ Еколаст та ТзОВ Сафон , також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивних підприємств чи видачу податкових накладних від цих підприємств, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в самого позивача.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також у рішеннях у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст.77 КАС України.

Оцінюючи дані факти, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товари, які отримані від зазначених контрагентів, були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДФС у Львівській обл.

Водночас, у зв`язку із відстроченням ГУ ДФС у Львівській обл. сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ухвали апеляційного суду від 17.07.2019р. про відкриття апеляційного провадження, суму відстроченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1585 грн. 50 коп. належить відповідно до вимог ст.ст.133, 143 КАС України додатково стягнути з апелянта в дохід Державного бюджету України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2019р. в адміністративній справі № 1.380.2019.000245 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДФС у Львівській обл.

Додатково стягнути з Головного управління ДФС у Львівській обл. (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) в дохід Державного бюджету України (реквізити платежу: отримувач коштів - УК у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача - 34310206081057; код класифікації доходів бюджету - 22030101) суму відстроченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1585 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 18.09.2019р.