Постанова

від 18.04.2022 по справі 755/15345/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/15345/17

Провадження № 22-ц/801/229/2022

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 рокуСправа № 755/15345/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2021 року, ухвалене суддею Ковганичем С.В. в м. Тульчині, повне рішення складено 11 листопада 2021 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» про стягнення боргу, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат,

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому згідно збільшених позовних вимог просила:

- стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 300 000 грн, що становить частину основного боргу ТОВ «Ситковецьке» перед ОСОБА_1 та стягнути з ТОВ «Ситковецьке» на її користь грошові коши в сумі 5877146 грн:, з яких: 17;

- стягнути з ТОВ «Ситковецьке» 5877 146 грн, з яких 1755 000 грн - основний борг, а також 2929 920 грн - штрафні санкції відповідно до п. 5.1 договору; 2408 15,34 грн - 3% річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України; 951 411,26 грн - сума інфляційних втрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10.05.2015 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Ситковецьке» було укладено договір №4, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 зобов`язувався передати товариству біологічно активний імунопротектор на основі кремнію «ВАІ-Si» для його експерементального використання при вирощуванні сільськогосподарських культур врожаю 2015 року з метою виробничої перевірки дії препарату на врожайність сільськогосподарських культур. За своєю правовою природою договір є договором купівлі-продажу з відстроченням оплати та особливими умовами щодо визначення ціни товару, яка підлягає сплаті покупцем.

Умовами договору визначено, що розмір оплати за поставлений препарат складає 50 % прибавки урожаю, яка мала місце від застосування препарату, а також для точного визначення дії препарату та розміру прибавки врожаю сторонами договору погоджено порядок взаємодії.

Оскільки достовірний облік результатів застосування препарату та визначення розміру оплати за договором без участі ФОП ОСОБА_2 є неможливим, сторони визначили розмір компенсації вартості препарату в разі порушення товариством умов договору обліку збирання врожаю, в тому числі в разі не запрошення ФОП ОСОБА_2 для обліку врожаю в полі та на току (з підтвердженням запрошення в письмовій формі), а також, якщо товариство не проведе розрахунки з ФОП ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору, тобто до 31.12.2015. При цьому, визначена сторонами договору вартість препарату, за якою товариство має оплатити вказаний препарат в разі порушень умов договору, становить 500 грн/l літр.

10.05.2015 ФОП ОСОБА_2 було виконано зобов`язання за договором щодо передачі ТОВ «Ситковецьке» 4710 літрів препарату на загальну суму 2355 000 грн, що підтверджується актом №4 приймання-передачі біологічно-активного імунопротектора на основі кремнію BAI-Si від 10.05.2015.

Натомість, зобов`язання ТОВ «Ситковецьке» по договору не виконало, збирання врожаю 2015 року на більшості полів, оброблених препаратом було проведено без запрошення ФОП ОСОБА_2 , оплату за договором до 31.12.2015 не виконано.

Внаслідок невиконання ТОВ «Ситковецьке» умов договору у останнього виникла заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 в розмірі 2355 000 грн, яка була сплачена 26.10.2016 товариством частково, а саме в розмірі 300 000 грн.

Таким чином, сума основного боргу ТОВ «Ситковецьке» перед ФОП ОСОБА_2 становить 2 055 000.

24.07.2017 заборгованість ТОВ «Ситковецьке» перед ФОП ОСОБА_2 в розмірі 2055 000 грн основного боргу, а також право вимоги до боржника щодо сплати штрафних санкцій, грошових коштів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України було передано за договором відступлення права вимоги ОСОБА_1 . З вказаної дати вона отримала право вимоги вказаного боргу від ТОВ «Ситковецьке».

Одночасно, ФОП ОСОБА_2 поручився перед нею за виконання ТОВ «Ситковецьке» основного зобов`язання за договором №4 в сумі 300 000 грн, тобто в розмірі фактично отриманих ФОП ОСОБА_2 від товариства грошових коштів за договором №4.

Зважаючи на те, що виконання основного зобов`язання за договором №4 в сумі 300 000 грн забезпечено порукою, вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 , як поручителя, решта суми (5877146,60 грн) підлягає стягненню з ТОВ «Ситковецьке».

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 300 000 грн, що становлять частину основного боргу ТОВ «Ситковецьке» перед ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Ситковецьке» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2832 627,84 грн, з яких: 1755 000 грн - основний борг; 240 815,34 - 3 % річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України; 836 812,50 грн - сума інфляційних витрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Ситковецьке» в частині стягнення штрафних санкцій відмовлено.

Стягнуто зФОП ОСОБА_2 в дохіддержави 388,53грн судовогозбору таз ТОВ «Ситковецьке» в дохід держави 4 052,73 грн судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Ситковецьке» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 2832627,84 грн, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Ситковецьке» відмовити в повному обсязі.

В скарзі зазначає, що мету надання ТОВ «Ситковецьке» біологічно активного імунопротектора кремнію не досягнуто, отже послуги по підвищенню врожайності культур на дослідних полях не надані і аналогічну позицію зайняв Вищий Господарський суд України в справі №906/336/16. Судом не взято до уваги, що наявний в ТОВ «Ситковецьке» Додаток №1 до Договору від 10 травня 2015 року не заповнений, тобто не містить умов щодо розміру компенсації вартості препарату в разі порушення умов договору, таблиця не містить жодного тексту, а відтак цей додаток є підробленим. В договорі не згадується, що вартість препарату має бути компенсована, а навпаки зазначається, що препарат є експериментальним та використовується з метою виробничої перевірки його дії.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У судове засідання, призначене на 19.04.2022, учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

19.04.2022 на електронну адресу апеляційного суду від представника ТОВ «Ситковецьке» - адвоката Бондарчука В.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

Клопотання мотивоване тим, що він представляє інтереси ТОВ «Ситковецьке» на підставі ордеру, і не може прийти на судове засідання через його мобілізацію до лав ЗСУ з 24.02.2022.

Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, так як обставина мобілізації адвоката не знайшла свого підтвердження, адже адвокатом не надано копії одного із можливих документів на підтвердження цього: мобілізаційне розпорядження; запис до військового квитка про призов на військову службу; повістка про відправлення (із зазначенням місця (адреса, номер частини та найменування підрозділу) та часу прибуття); довідка про прикріплення до військової частини та витяг з наказу військової частини про зарахування до списків військової частини, тощо.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що перше судове засідання у даній справі за апеляційною скаргою було призначене на 01.03.2022. ТОВ «Ситковецьке» було повідомлено завчасно про судове засідання 08.02.2022.

Як вбачається з ордеру, доданого до клопотання про відкладення судового засідання, договір б/н та ордер датовані 18.02.2022 до початку війни.

01.03.2022 сторони в судове засідання не з`явились. Заяв від товариства чи від його представника - адвоката Бондарчука В.В. про неможливість з`явитись в судове засідання 01.03.2022 чи клопотань про відкладення цього судового засідання з підстав загальної мобілізації та перебування адвоката в лавах ЗСУ до апеляційного суду не надходило (хоча, зі слів адвоката, він був мобілізований з 24.02.2022, отже ця обставина вже існувала на 01.03.2022).

Крім того, Товариство, яке є юридичною особою, спроможне забезпечити явку до суду іншого представника адвоката, і суд наголошує, що Товариство, яке знаходиться у Вінницькій області, в якій не відбувається активних воєнних дій і в якій забезпечений захист критичної інфраструктури, не повинно зловживати своїми процесуальними правами, використовуючи воєнний стан.

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ч. 2ст. 372 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у відсутність належно повідомлених учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача коштів.

При цьому, суд першої інстанції, вважав, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Натомість, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди.Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття«суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність тадоступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

В свою чергу, предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

У ч. 2 ст. 4 ГПК України зазначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарськідіяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особипідприємці.

У п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» також зазначено, що з огляду наприписи частинидругої статті1та статті12ГПК (статті4та 20ГПК Українив новійредакції)зазначені справипідвідомчі господарськимсудам ів тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 10 травня 2015 року між ТОВ «Ситковецьке» (замовник), в особі директора ОСОБА_3 , та ФОП « ОСОБА_2 » (виконавець) в особі довіреного представника ОСОБА_4 , укладено договір №4. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до 31 грудня 2015 року (а.с.22-24 т.1).

Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов`язався надати замовнику біологічно активний імунопротектор на основі кремнію «ВАІ-Si» для експерементального використання його замовником при вирощуванні сільськогосподарських культур урожаю 2015 року з метою виробничої перевірки дії препарату на прибавку врожайності культур, а замовник зобов`язався застосувати наданий виконавцем препарат на умовах, визначених в договорі, та надати виконавцеві висновок (акт) про результати його застосування (п.1.1. договору).

Вказаним договором визначено також умови застосування препарату, умови і порядок розрахунку, надання висновку про результати застосування препарату, відповідальність сторін, вирішення спорів та інші умови.

У подальшому, 24 липня 2017 року, між ФОП ОСОБА_2 , первісним кредитором, та ОСОБА_1 , новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ОСОБА_1 набула право вимоги боргу в сумі 2055 000, належне первісному кредитору у відповідності до договору №4 від 10 травня 2015 року, укладеного між ТОВ «Ситковецьке» та ФОП ОСОБА_2 , включаючи сплату штрафних санкцій, неустойки, право грошових вимог відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (а.с.30 т.1).

Того ж дня між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 поручився перед ОСОБА_1 за виконання боржником - ТОВ «Ситковецьке» своїх зобов`язань за договором №4 від 10.05.2015, укладеним між ТОВ «Ситковецьке» та ФОП ОСОБА_2 . Порукою забезпечується виконання основного зобов`язання за договором №4 від 10.05.2015 в сумі 300 000 грн (а.с.31 т.1).

У даному випадку між сторонами існує спір з приводу невиконання ТОВ Ситковецьке» зобов`язань за договором №4 від 10 травня 2015 року, укладеного між ТОВ Ситковецьке» та ФОП « ОСОБА_2 », а також невиконання ФОП ОСОБА_2 договору поруки від 24 липня 2017 року, укладеного між ФОП « ОСОБА_2 » та ОСОБА_1 .

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо господарського договору, укладеного між суб`єктами господарювання (юридичною особою та фізично особою-підприємцем), яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору. Договір поруки укладений для виконання зобов`язань за господарським договором.

На думку колегії суддів, спір виник при укладенні і виконанні правочину у господарській діяльності, тому підсудний господарському суду,що розглядає справи, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідаєза зобов`язаннями,пов`язанимиз підприємницькоюдіяльністю,усім своїммайном,крім майна,на якезгідно іззаконом неможе бутизвернено стягнення.

Ураховуючи, щозміст правовідносин сторін у справі, яка переглядається, виникли з господарського договору, цей спірза своїм предметним складом підвідомчий господарській юрисдикції.

До подібних висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 06 листопада 2019 року у справі №754/843/17.

Наведене дає підстави для висновку про те, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, а саместатті 19 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), і, враховуючи вищевикладене, надавати аналіз мотивам апеляційної скарги не має правового значення.

Частиною 1 статті 256 ЦПК України визначено, що позивач має право протягомдесяти днівз дняотримання нимвідповідної постановизвернутися досуду іззаявою пронаправлення справиза встановленоююрисдикцією,крім випадківоб`єднання водне провадженнякількох вимог,які підлягаютьрозгляду впорядку різногосудочинства.Заява подаєтьсядо суду,який прийнявпостанову прозакриття провадженняу справі.

Керуючись ст. 256, 367, 368, 374, 377, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» - задовольнитичастково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Ситковецьке» простягнення боргу,штрафних санкцій,3%річних таінфляційних втрат закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського судута про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею копії цієї постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко