Рішення

від 03.04.2022 по справі 716/138/22

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/138/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2022 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.

з участю секретаря судових засідань Якимик К.В.,

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу від 08.11.2021 №30 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Заставнівського районного суду Чернівецької області із позовною заявою до відповідачів комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу від 08.11.2021 №30 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працює на посаді асистента вихователя комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області з 01.03.2019 по теперішній час згідно наказу про призначення на посаду від 28.02.2019. 08.11.2021 їй пред`явлено для ознайомлення Наказ №30 комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області від 08.11.2021 року «Про її відсторонення від роботи» у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, з призупиненням на період відсторонення виплати заробітної плати. Після ознайомлення із вказаним Наказом дізналася, що підставою її відсторонено від роботи є Наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153. Про існування такого Наказу їй не було відомо, роботодавець не повідомляв її про необхідність проходження обов`язкового профілактичного щеплення. Зазначає, що під час зборів колективу, ні керівництво освітнього закладу, ні представники Заставнівської міської ради не повідомляли про вимоги законодавства та не розповідали про наслідки його невиконання. Вважає, що таке відсторонення проведено з грубим порушенням вимог чинного законодавства України у зв`язку з чим воно є незаконним. Вказує також про те, що ані в трудовому договорі, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між ним та роботодавцем такого зобов`язання з його боку немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення його з роботи з підстав відсутності вищевказаного щеплення. Вважає, що такий наказ є незаконним, порушує її право на працю, а тому підлягає скасуванню.

Також позивач вказує, що оспорюваний наказ підписаний в.о. директора Глинською Н.М., хоча остання не мала на те законних повноважень та не була правомочна на видання такого наказу.

На підставі того, що її незаконно відсторонено від займаної посади просила також поновити її на роботі та стягнути на її користь невиплачену заробітну плату за весь час відсторонення.

14.03.2022 представник відповідача комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області надав суду відзив в якому повністю заперечив вимоги позивача. Зокрема ним вказано, що 04.11.2021 видано Наказ №29а про ознайомлення всіх працівників ЗДО з Наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 під особистий підпис. Позивач ОСОБА_1 відмовилась від проставлення підпису про ознайомлення з вказаним наказом. Даний факт зафіксований відповідним актом від 04.11.2021. 08.11.2021 позивач не надала роботодавцю інформацію про проведення обов`язкового профілактичного щеплення або наявність у неї абсолютного протипоказання до проведення такого щеплення. Цього ж дня виданий Наказ №30 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та позивач ознайомлена з його змістом. Вважає. Що оспорюваний Наказ є законним та таким, що виданий з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме відсторонення проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Щодо виконання повноважень в.о. директора музичним керівником Глинською Н.М., то остання відповідально до власних повноважень мала право видавати накази, відповідно проставляти підпис в них, що відповідало її посадовій інструкції.

Також вказує, що вимога позивача про її поновлення на посаді є безпідставною, оскільки трудові відносини з нею не припинені, а останню тільки відсторонено на певний проміжок часу зі збереженням робочого місця. 10.03.2022 видано Наказ «Про допуск ОСОБА_1 », яким на період до завершення воєнного стану зупинено дію Наказу, що оспорюється. Позивача ознайомлено із ним.

Таким чином, зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

23.03.2022 стороною позивача надано суду відповідь на відзив в якому спростовується позиція сторони відповідачів, яка викладена в відзиві.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Позивач зокрема також пояснила, що про запровадження карантину на всій території України їй було відомо. Також їй було відомо в загальному порядку про необхідність вакцинування, однак на роботі до неї не доводили вказану вимогу письмово, а лише в усній формі керівником установи. Жодних протипоказань щодо вакцинації у неї не було та не має, однак достовірно це їй не відомо, оскільки необхідно пройти відповідний медичний огляд. Таких підтверджень вона не надала роботодавцю перед відстороненням. Також повідомила суду, що працює з дітьми, які мають особливі потреби та відвідують їх установу. Виконувана нею робота пов`язана також з контактуванням з іншими дітьми їх закладу.

Також позивач ОСОБА_1 повідомила суд, що 10.03.2022 винесено Наказ про її допуск до роботи у зв`язку із введенням воєнного стану на території України. Вказаний Наказ їй особисто вручено 11.03.2022, однак вона вважає його також незаконним, оскільки він виданий на підставі незаконного наказу, який вона оспорює.

Представник відповідача комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказала, що дії їх закладу відповідали вимогам закону.

Представник відповідача відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2019 року працює на посаді асистента вихователя комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, що вбачається із Наказу її про призначення на посаду від 28.02.2019 №23-К.

04.11.2021 видано Наказ №29а про ознайомлення всіх працівників ЗДО з Наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 під особистий підпис (а.с. 68). Позивач ОСОБА_1 відмовилась від проставлення підпису про ознайомлення з вказаним наказом. Даний факт зафіксований відповідним актом від 04.11.2021 (а.с. 69).

08.11.2021 позивачу ОСОБА_1 пред`явлено для ознайомлення Наказ №30 комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області від 08.11.2021 року «Про її відсторонення від роботи» у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, з призупиненням на період відсторонення виплати заробітної плати. Про ознайомлення з вказаним Наказом свідчить здійснений нею власноручний підпис (а.с. 21).

Цього ж дня складено акт про ухилення від профілактичного щеплення ОСОБА_1 (а.с. 22).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи спір в межах предмету доказування, а саме перевірки законності відсторонення позивача від роботи, суд застосовує такі норми матеріального права.

У пунктах а, б ст.10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись пор своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягнення, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS- CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності та ін.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , зокрема статті 8 Конвенції Право на повагу до приватного і сімейного життя, а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України .

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄЄ), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності, не має бути сумнівів, зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду не надала доказів, що вона має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування. Більше того, в судовому засіданні остання сама підтвердила той факт, що для встановлення наявності протипоказань вона мала би пройти відповідне медичне обстеження, однак цього не зробила.

Відповідач комунальний заклад «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства. Так, зокрема, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1)контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2)відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3)взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Щодо посилань позивача ОСОБА_1 про те, що обов`язкова вакцинація та необхідність наявності сертифікату про вакцинацію порушує її право на таємницю про стан здоров`я, лікування, то суд зазначає наступне. Відповідно до ст.40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» під лікарською таємницею слід розуміти інформацію, яка стала відома медичним працівникам й іншим особам у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина.

Згідно з ст.286 ЦК України, під лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Таким чином, сам по собі сертифікат вакцинації не несе лікарської або медичної таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт, а саме: факт такої вакцинації, що є обов`язковою.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, що передбачені ст. 44-3 КУпАП, яка регламентує, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП). Згідно з роз`ясненнями Пленуму ВСУ, викладеними у п. 10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Необхідно звернути увагу на той факт, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати працівників без виплати заробітної плати.

Розглядаючи дану справу та наявний спір, суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Між тим, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст.8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті - тобто встановити, чи є втручання виправданим відповідно до закону і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони виправданими в демократичному суспільстві.

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266):

Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [ЄЄ], №№ 28859/11 і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8.

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи:

285. ... Хоча система обов`язкових вакцинацій - не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

З приводу порушення прав на працю, про що зазначає позивач, ЄСПЛ зазначив наступне:

306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком його рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Верховний суд цілком послідовно стверджує наступне (постанова від 10.03.2021 р. у справі №331/5291/19):

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на день розгляду даного позову немає жодної правової позиції ЄСПЛ про відсторонення від роботи працівника, невакцинованого проти COVID-19. В цьому контексті ЄСПЛ висловлювався лише з процедурних питань. Йдеться про тимчасові заходи, які суд може вжити негайно у випадку існування ризику непоправного порушення прав людини. Так, у серпні 2021 року відхилив запит французьких пожежників про вжиття невідкладних заходів з огляду на закон, який передбачає вимогу обов`язкової вакцинації для певних професій з подальшим відстороненням від роботи у разі відмови ( Abgrall 671 others vs France ). У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув та відхилив два подібні запити, подані медичними працівниками з Греції, які вимагали зупинити дію закону, що передбачає обов`язкову вакцинацію аби мати змогу продовжити працювати (Kakaleri others vs Greece , Theofanopoulou and Others v. Greece).

Слід звернути увагу й на висновок, викладених ЄСПЛ у рішеннях у справі Соломахін проти України ( Solomakhin vs Ukraine ) та Vavrichka others vs Czech Republic. Зокрема, суд вказав на те, що порушення фізичної недоторканності заявника може бути виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання. Медичне втручання не зашкодило заявнику до такої міри, що порушить баланс інтересів між особистою недоторканістю заявника та суспільним інтересам охорони здоров`я населення. Отже, ЄСПЛ не встановлено порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у цих справах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси та виправданим відповідно до закону, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Посилання позивача на те, що до моменту прийняття наказу про відсторонення її від виконання службових обов`язків вона не знала того, що в разі відмови від вакцинації її буде відсторонено від роботи, спростовується вищевказаним Наказом відповідача від 04.11.2021 №2-а про ознайомлення всіх працівників з Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 та актом від цього ж числа про відмову від підпису ОСОБА_1 .

Крім того, судом встановлено та самим позивачем ОСОБА_1 в суді підтверджено, що керівництво закладу дошкільної освіти та відповідальні працівники проводили роз`яснювальні роботи серед працівників щодо необхідності проведення профілактичних щеплень від коронавірусної хвороби COVID-19 в межах чинного законодавства.

Відносно посилань сторони позивача про відсутність повноважень у в.о. директора музичного керівника ОСОБА_4 вчиняти підписи на оспорюваному наказі та взагалі його видавати спростовується наступним.

Дійсно встановлено, що наказ про відсторонення позивача підписаний в.о. директора ОСОБА_4 . Відповідно до п. 7.3 Статуту (а.с. 28-35), безпосереднє керівництво Закладу здійснює його директор, який призначається і звільняється з посади рішення Засновника на умовах строкового договору, шляхом укладення контракту. Цим же пунктом регламентовано повноваження директора.

Згідно Наказу №67-к від 05.11.2021 «Про заміну» (а.с. 38) ОСОБА_4 музичний керівник, виконувала обов`язки директора з 08.11.2021 по 09.11.2021 (за ОСОБА_2 відпустка без збереження заробітної плати).

Відповідно до змісту п.3.11 Посадової інструкції №4 музичного керівника ОСОБА_4 , остання зобов`язана виконувати доручену їй роботу самостійно і не передоручати її іншим особам, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

Отже, музичний керівник ОСОБА_4 виконуючи обов`язки директора закладу діяла в межах своїх повноважень та будучи уповноваженою в передбачений законом спосіб виносити внутрішні накази щодо кадрової діяльності.

Саме тому, посилання сторони позивача про неможливість вчинення підпису даною особою не може братися судом до уваги.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Таке відсторонення було цілком обґрунтоване та виправдане, оскільки мало на меті законні цілі. Саме тому, підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу відсутні. У зв`язку з викладеним відсутні також підстави і для зобов`язання виплатити позивачу заробітну плату за час незаконного відсторонення. У зв`язку з чим в задоволенні зазначених позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про поновлення (допуску) позивача ОСОБА_1 на роботі на займаній нею посаді, то суд зазначає наступне.

Відповідно доУказу ПрезидентаУкраїни №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім того, відповідно доУказу ПрезидентаУкраїни №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Наказу МОЗ України №380 від 25.02.2022 зупинено діюнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153«Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, до завершення воєнного стану в Україні.

У зв`язку з викладеним, Наказом комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області тимчасово зупинено дію оспорюваного наказу до завершення воєнного стану в Україні, позивача ОСОБА_1 допущено до роботи на займаній нею посаді з 10.03.2022 (а.с. 71). Вказаний Наказ є чинним та стороною позивача не оспорюється.

Дана обставинав судовомузасіданні визнанасторонами,а томув силувимог ст.82ЦПК Українине підлягаєдоказуванню.

Саме тому, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача ОСОБА_1 про допуск до роботи на раніше займаній посаді.

Згідно вимогст.141ч.ч.1, 2ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

З врахуванням того, що суд відмовив в задоволенні позовних вимог позивачу повністю, то всі судові витрати понесенні останнім покладаються саме на нього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 81, 235, 259, 263 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу від 08.11.2021 №30 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 ;

Відповідач: комунальний заклад«Заставнівський закладдошкільної освіти(ясла-садок)»Заставнівської міськоїради Чернівецькоїобласті,код ЄДРПОУ44388949,місцезнаходження м.Заставна,вул..СічовихСтрільців,7,Чернівецького району Чернівецької області;

Представник відповідача: Турецька Ганна Василівна, директор комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, діє на підставі рішення Заставнівської міської ради від 27.07.2021 №246/13-2021;

Відповідач: відділ освіти,культури,молоді таспорту Заставнівськоїміської радиЧернівецької області,код ЄДРПОУ43065925,місцезнаходження м.Заставна,вул.Гагаріна,9,Чернівецького району Чернівецької області;

Представник відповідача: Бойда Галина Василівна, головний спеціаліст відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області, діє на підставі довіреності відділу від 21.03.2022 №95.

Повний текст судового рішення складено 14.04.2022.

СУДДЯ Ярослав СТРІЛЕЦЬ