Постанова

від 22.08.2022 по справі 716/138/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2022 року м. Чернівці

справа № 716/138/22

провадження 22-ц/822/478/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів : Владичана А.І., Литвинюк І.М.

секретар Собчук І.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу від 08.11.2021р. №30 про відсторонення її від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення.

Позов обгрунтованонаступним.Позивач працює на посаді асистента вихователя комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області з 01.03.2019р. по теперішній час, згідно наказу про призначення на посаду від 28.02.2019р.

08.11.2021р. їй пред`явлено для ознайомлення Наказ №30 комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області від 08.11.2021 року «Про її відсторонення від роботи» у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, з призупиненням на період відсторонення виплати заробітної плати.

Після ознайомлення із вказаним Наказом дізналася, що підставою її відсторонено від роботи є Наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021р. №2153. Про існування такого Наказу їй не було відомо, роботодавець не повідомляв її про необхідність проходження обов`язкового профілактичного щеплення.

Вказувала на те, що під час зборів колективу, ні керівництво освітнього закладу, ні представники Заставнівської міської ради не повідомляли про вимоги законодавства та не розповідали про наслідки його невиконання.

Вважає, що таке відсторонення проведено з грубим порушенням вимог чинного законодавства України у зв`язку з чим воно є незаконним.

Вказує, що ані в трудовому договорі, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та роботодавцем такого зобов`язання немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її з роботи з підстав відсутності вищевказаного щеплення. Вважає, що такий наказ є незаконним, порушує її право на працю, а тому підлягає скасуванню.

Оспорюваний наказ підписаний в.о. директора ОСОБА_2 , хоча остання не мала на те законних повноважень та не була правомочна на видання такого наказу.

Просила визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області Глинської Н.М. від 08.11.2021р. №30 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Стягнути з відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області на користь неї середню заробітну плати за час вимушеного прогулу з часу відсторонення - 08.11.2021р. до часу прийняття судового рішення.

Поновити на роботі на посаді асистента вихователя комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу від 08.11.2021р. №30 про відсторонення її від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2022 року, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя, шляхом його обмеження, а тому, в силу положень п.1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належить постанова КМУ та наказ МОЗ. Крім того, КМУ не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, які спрямовані на звуження та обмеження прав та свобод людини.

Крім того, відсутність у працівника підтверджуючих документів про вакцинацію від СОУШ-19 або повідомлення/неповідомлення такої інформації не є законною підставою для відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, визначених статтею 46 КЗпП України.

Таким чином, суд при вирішення спору повинен був керуватися виключно ст. 43, 92 Конституції та Законами України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Комунальний заклад«Заставнівський закладдошкільної освіти(ясла-садок)»Заставнівської міськоїради Чернівецькоїобласті подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Заставнівського районного суду від 04.04.2022р. без змін.

Вважає рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04.04.2022р. законним та обгрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуально права. Судом досліджені всі матеріали та докази по справі, дана їм належна оцінка. Апеляційна скарга є необґрунтованою, та безпідставною, оскільки не спростовує встановлених судом першої інстанції фактів чи не вказує на неправильне застосування норм права.

Зазначають, що у зв`язку з введенням з 24.02.2022р. військового стану в Україні та на підставі наказу МОЗ від 25.02.2022 р. було зупинено дію наказу МОЗ України від 04.10.2021р. №2153.

Наказом комунальногозакладу «Заставнівськийзаклад дошкільноїосвіти (ясла-садок)»Заставнівської міськоїради Чернівецькоїобласті тимчасово призупинено дію оспорюваного наказу до завершення воєнного стану в Україні, позивача ОСОБА_1 допущено до роботи на займаній нею посаді з 10.03.2022 року.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2019р. працює на посаді асистента вихователя комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області, що вбачається із Наказу її про призначення на посаду від 28.02.2019р. №23-К.

04.11.2021р. видано Наказ №29а про ознайомлення всіх працівників ЗДО з Наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021р. №2153 під особистий підпис. Позивач ОСОБА_1 відмовилась від проставлення підпису про ознайомлення з вказаним наказом. Даний факт зафіксований відповідним актом від 04.11.2021р.

08.11.2021р. позивачу ОСОБА_1 надано для ознайомлення Наказ №30 комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Заставнівської міської ради Чернівецької області від 08.11.2021р. «Про її відсторонення від роботи» у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, з призупиненням на період відсторонення виплати заробітної плати. Про ознайомлення з вказаним Наказом свідчить здійснений нею власноручний підпис.

Цього ж дня складено акт про ухилення від профілактичного щеплення ОСОБА_1 .

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Таке відсторонення було цілком обґрунтоване та виправдане, оскільки мало на меті законні цілі. Саме тому, підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу відсутні. У зв`язку з цим відсутні також підстави і для виплати позивачу заробітної плати за час відсторонення.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Відповідно ч. 1ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є призупиненням з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою.

Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 12Закону України"Прозахист населеннявід інфекційниххвороб передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників, або поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених робіт.

Відповідно до Переліку, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Позивач підпадає під цю категорію, оскільки працює на посаді асистента вихователя комунального закладу «Заставнівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)».

Щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 № 595.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що держава, встановивши заборону працювати особам, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всього колективу працівників, а також дітей, тому право на працю Кучерявої Г.І. тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона не зробила профілактичне щеплення, яке є обов`язковим та не надала медичну довідку належної форми про протипоказання для щеплення.

Відповідно до статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відповідач видавши оспорюваний наказ про відсторонення ОСОБА_1 , застосував саме відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на законодавчому рівні.

Так, зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. N 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другоїстатті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"та частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1 Закону України "Про оплату праці"та частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Крім того, суд звертає увагу, що за статтею 44-3Кодексу Українипро адміністративніправопорушення "Порушення правил щодо карантину людей", яка визначає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень.

ОСОБА_1 не надано довідки відповідної форми, не надано сертифікату про проходження щеплення, що свідчить про свідоме небажання виконувати вимоги законодавства, таким чином суд вважає, що роботодавець, з урахуванням вимог статті 12 Закону України" Про захист населення від інфекційних хвороб"правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

У спірних правовідносинах апеляційний суд не вбачає порушення права позивачки на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачкою зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивачки було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Доводи апелянта, про відсутність повноважень у в.о. директора керівника видавати оспорюваний наказ є безпідставними та були предметом розгляду судом першої інстанції.

Так судом було встановлено, що наказ про відсторонення позивача підписаний в.о. директора ОСОБА_2 . Відповідно до п. 7.3 Статуту, безпосереднє керівництво Закладу здійснює його директор, який призначається і звільняється з посади рішення ОСОБА_3 на умовах строкового договору, шляхом укладення контракту. Цим же пунктом регламентовано повноваження директора.

Згідно Наказу №67-к від 05.11.2021 «Про заміну» ОСОБА_2 музичний керівник, виконувала обов`язки директора з 08.11.2021р. по 09.11.2021р. (за ОСОБА_4 відпустка без збереження заробітної плати).

Отже, музичний керівник ОСОБА_2 виконуючи обов`язки директора закладу діяла в межах своїх повноважень та будучи уповноваженою в передбачений законом спосіб виносити внутрішні накази щодо кадрової діяльності.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення апелянтом чинних норм законодавства України та незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №380 від 25 лютого 2022 рокузупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153«Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928,до завершення воєнного стану в Україні.

Враховуючи те, що вищезгаданий наказ Міністерства охорони здоров`я України слугував підставою для видання наказу про відсторонення від роботи невакцинованих працівників, означений розпорядчий акт має бути визнанийроботодавцемтаким, що втратив чинність з дня набрання чинностінаказом Міністерства охорони здоров`я України №380 від 25 лютого 2022 року.

Питання щодо допуску до роботи позивачкидо завершення воєнного станув Україні вирішено роботодавцем, відповідно донаказу Міністерства охорони здоров`я України №380 від 25 лютого 2022 року.

Висновки апеляційногосуду зарезультатами розглядуапеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді А.І. Владичан

І.М. Литвинюк