Вирок

від 23.04.2009 по справі 1-21

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

Іменем України

23 квітня 2009 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Прокопчука С.М.

судді - Захарчука С.В.

народних засідателів: Федорової С.Л., Вандяєвої М.В., Іванюка A.M.

з участю:

секретаря Кавєріної В.В.

прокурора Сагадіна В.Н.

законного представника потерпілого ОСОБА_1

представника у справах дітей Дрогальчук О.Л.

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Олевська Житомирської області, українки, громадянки України, освіта середня спеціальна, розлученої, не працюючої, проживаючої в АДРЕСА_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої,

за ст. 15 ч.3, 115 ч.2 п. 2,4,7 КК України,

встановив:

Підсудна ОСОБА_4 14 січня 2009 року у вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7, вчинила замах на умисне вбивство малолітнього ОСОБА_5 з хуліганських мотивів та з особливою жорстокістю за наступних обставин.

Справа №1-21 Категорія ст., 115 ч.2 п. 2,4,7 КК України

Так 14 січня 2009 року близько 20 години 50 хвилин, коли малолітній ОСОБА_5 ліг у ліжко відпочивати, в ОСОБА_4, що перебувала в стані сильного алкогольного сп'яніння виник умисел, направлений на умисне вбивство останнього. Для полегшення свого наміру вбити сина, приховуючи свої злочинні наміри від близьких родичів, присутніх в цей час в квартирі, ОСОБА_4 взяла з кухні знаряддя вчинення злочину - розкладний ніж, який заховала в правий рукав своєї кофти та зайшла до кімнати, де відпочивала її дитина.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 безпричинно із хуліганських мотивів, явної неповаги до суспільства, що проявилось у відкрито вираженому та очевидному для винної нехтуванні загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, з особливою зухвалістю, що супроводжувалось винятковим цинізмом, який проявився у нездатності потерпілого у зв'язку з його безпорадним станом - малолітством, протистояти злочинним діям, діючи з особливою жорстокістю ОСОБА_4, перенесла дитину з дитячого ліжка на своє ліжко та з метою подолання та унеможливлення опору потерпілого сіла йому на ноги. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 з великою силою прикладення нанесла лезом ножа численні удари в місце розташування життєво-важливих органів - грудну клітку ОСОБА_5, але свій злочинний умисел не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки в цей час, почувши крики потерпілого, зайшли ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які припинили злочинні дії ОСОБА_4, відтягнувши її від ОСОБА_5 та перенесли останнього в іншу кімнату, де залишили його на ліжку, а самі вийшли з квартири, щоб викликати швидку допомогу.

Після цього, ОСОБА_4, скориставшись їх відсутністю, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, перенесла сина назад до своєї кімнати на своє ліжко, та з метою подолання опору малолітнього потерпілого, сіла йому на ноги і лезом ножа знову стала наносити останньому численні удари в місце розташування життєво-важливих органів - грудну клітку, усвідомлюючи при цьому, що від нанесених нею ударів ОСОБА_5 відчуває особливий фізичний біль і страждання.

Почувши крик ОСОБА_5, до кімнати забігли ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх сусідка ОСОБА_8, ОСОБА_4 не припинила своїх злочинних дій та продовжила наносити сину удари ножем, усвідомлюючи при цьому, що своїми діями заподіює особливий фізичний біль та страждання малолітній дитині, а також особливі психічні та моральні страждання родичам потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство малолітньої дитини - ОСОБА_5 з особливою жорстокістю та з хуліганських мотивів, ОСОБА_4 не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, не виконала всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки її дії були припинені ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_9, які почали утримувати ОСОБА_4 за руки та відтягувати від потерпілого, в процесі чого остання, вперто не припиняючи своїх дій, без будь-якої причини, ще нанесла ногами ОСОБА_5 чисельні удари в місце розташування життєво-важливих органів - голову, в область обличчя, верхньої частини тулуба та верхньої лівої кінцівки.

В результаті дій ОСОБА_4 малолітньому ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодженні у вигляді 11 колото-різаних ран в області лівої, передньої - бокової поверхні грудної клітини, в області грудного соска, навколососкової області, на передній поверхні правої половини грудної клітини у краю грудини на рівні 5-го ребра, в області лівого плеча в верхній 1/3 лівого плечового суглобу, множинні садна на передній поверхні грудної клітини, на обличчі, в завушних областях, на лівій руці, множинних крововиливів на лівій руці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 свою вину визнала повністю і пояснила, що 14 січня 2009 року протягом дня, вона разом зі своїм братом ОСОБА_7 вживала алкогольні напої. Ввечері того ж дня, коли її мати повернулася додому з роботи, під час вечері вона з братом випила 1,5 літрову пляшку пива і між нею та її матір'ю виникла сварка через те, що напередодні 13 січня 2009 року вона залишила самого в квартирі малолітнього сина та пішла миритися зі співмешканцем ОСОБА_10 За це вона розізлилася на матір і на сина. Оскільки вона перебувала в стані сп'яніння, то почала думати, що всі заважають їй жити, як вона хоче, тому із шухляди буфету на кухні взяла кухонного розкладного ножа з пластмасовим руків'ям, побігла в спальню, де в цей час її син ОСОБА_5 лежав в своєму дитячому ліжку. Навіщо взяла ніж, пояснити не може. Зайшовши до кімнати, вона сіла біля сина і що відбувалося далі не пам'ятає. Пам'ятає лише, що в подальшому її тримав за ноги сусід -ОСОБА_12, а вона лежала на ліжку.

Перед тим, як її забрали в міліцію, сусідка ОСОБА_8 сказала, що вона порізала свого рідного сина. Вона зрозуміла, що саме в той проміжок часу, який вона не пам'ятає, вона і нанесла тілесні ушкодження ножем своєму сину ОСОБА_5. Також вона розуміє, що намагалась і могла вбити свого сина.

Окрім визнання ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину, її вина у вчиненні злочину підтверджується сукупністю зібраних в справі доказів, перевірених та досліджених в ході судового слідства, зокрема показаннями малолітнього потерпілого та його законного представника, поясненнями свідків, висновками, проведених по справі експертиз, речовими та письмовими доказами, що дає всі підстави для висновку суду про доведеність її вини у вчиненому.

Даний висновок суду ґрунтується на наступних доказах.

Із пояснень малолітнього потерпілого ОСОБА_5, даних ним на досудовому слідстві і досліджених в судовому засіданні, так як ОСОБА_5 з причин визнаних судом поважними, не міг бути присутній в судовому засіданні, видно, що на „старий" Новий рік ввечері він був з мамою вдома у баби ОСОБА_6, дня та числа він не знає. Також дома був мамин брат - дядя ОСОБА_7. Вдень мама з її братом пили горілку. Показав, що мама часто п'є горілку. Ввечері він ліг спати в своє ліжко. Після цього до нього підійшла мама, вона була п'яною, від неї пахло горілкою. Мама взяла його на руки і переклала на своє ліжко. Після цього вона сіла йому на ноги та почала різати його ножем, який вона ховала в рукаві правої руки. При цьому вона йому говорила, що вона його не родила він не її дитина. Більше ніяких її слів не пам'ятає. Він почав кричати і кликати бабусю, оскільки йому було боляче. В кімнату прибігла бабуся ОСОБА_6 та дядя ОСОБА_7. Вони забрали його до кімнати бабусі, а самі пішли до сусідів. Коли вони вийшли з квартири, то мама зайшла в кімнату та забрала його і перенесла назад в їхню кімнату і знову почала його різати ножем так само, як і вперше, на своєму ліжку. Він лежав на спині, а мама сиділа на його ногах. Він знову почав кричати, на його крик прибігла сусідка ОСОБА_9 і врятувала його, а саме забрала у мами ножа. Тоді мама вдарила його ногами по обличчю. Після цього приїхала швидка і лікарі його забрали в лікарню. Коли його забирали, то ОСОБА_7 тримав маму, так як вона виривалася.

За показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_1, він в 2002 році одружився з ОСОБА_14. Під час подружнього життя у них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8. Подружнє життя у них не склалося через те, що дружина зраджувала йому, особливо зловживала спиртними напоями. В 2006 році вони розлучилися, за рішенням суду син залишився проживати з матір'ю. Що відбувалося у них дома він не знає, син на матір ніколи не скаржився.

15 січня 2009 року до нього на роботу прийшла його колишня теща ОСОБА_6, яка повідомила, що 14 січня 2009 року ввечері ОСОБА_4 взяла ножа та почала різати сина ОСОБА_5, і що той в даний час знаходиться в Олевській районній лікарні. Він відразу поїхав в лікарню. Лікарі повідомили, що у ОСОБА_5 на тілі мається 10 ножових поранень. Також в цей день прибула бригада лікарів з Житомирської дитячої обласної лікарні, які забрали ОСОБА_5 на лікування у вказану лікарню. 23 січня 2009 року ОСОБА_5 виписали з лікарні і він забрав його жити до себе додому. В даний час син проживає з ним. Службою у справах дітей оформлено документи про призначення його опікуном сина. Син йому розповідав, що мама різала його ножем. Також розповів, що на його крики прибігла баба ОСОБА_6, яка його забрала, але потім мама знову почала його різати. Він знову кричав, прибігла сусідка ОСОБА_9 з бабою та ОСОБА_7, братом колишньої дружини, та врятували його.( т. 1, а. с. 194 ).

Свідок ОСОБА_8, покази якої було досліджено в судовому засіданні, так як вона в судове засідання не змогла з'явитись з причин визнаних судом поважними, пояснила, що вона разом зі своєю родиною проживає по сусідству з ОСОБА_6 14 січня 2009 року, прийшовши додому біля 17 години, вона почала займатися домашніми справами. В цей час дома знаходився її чоловік, який спав. Біля 21 години вона почула крик з квартири ОСОБА_6, але не звернула на це уваги. А через деякий час до неї в квартиру почали сильно стукати і з-за вхідних дверей сусідка ОСОБА_6 кричала, звертаючись до неї, що дочка ОСОБА_4 ріже своє дитя. Вона відразу відкрила двері, побачила сусідку ОСОБА_6 і її сина ОСОБА_7 та почала викликати зі свого мобільного телефону швидку допомогу. Поки вона розмовляла по телефону, ОСОБА_7 повернувся до своєї квартири. Після того, як викликала швидку допомогу, вони вийшли з квартири і в цей час ОСОБА_7 відкрив двері своєї квартири і почав кричати, що ОСОБА_4 знову ріже малого. Вони відразу забігли до їх квартири. Забігши в дальню кімнату вона побачила, що ОСОБА_5 лежить на ліжку, а ОСОБА_4 утримує його ноги між своїми ногами і, тримаючи розкладний ніж в правій руці лезом до низу, зверху до низу нанесла йому два удари в область грудей. Вона почала кричати, щоб ОСОБА_4 зупинилася, але та на крик не реагувала, а замахнулася втретє і тоді вона схопила її однією рукою за зап'ястя, а другою рукою спробувала вирвати ножа. ОСОБА_7 в цей час охопив сестру руками за тулуб та намагався стягнути з ліжка. Та не віддавала ніж і тоді вона не відпускаючи її руку з ножем, накинула їй на вказану руку ковдру та таким чином вирвала у неї ножа, який разом з ковдрою відкинула вбік. ОСОБА_4 чинила опір, виривалася на почала бити сина ОСОБА_5 ногами по тулубу. Вона сказала сусідці ОСОБА_6, щоб та рятувала дитину і забрала її з кімнати. ОСОБА_6 забрала дитину і винесла до іншої кімнати. Тоді ОСОБА_4 почала обзивати їх нецензурною лайкою, а також кричала, що це не її син, що його підмінили в пологовому будинку і що вона вб'є його. Вона повернулася до себе додому і попросила свого чоловіка допомогти сусіду ОСОБА_7 утримати ОСОБА_4, оскільки вона виривається і він не зможе її втримати. Чоловік пішов на квартиру до сусідів, а вона вдома чекала лікарів швидкої допомоги. Коли приїхала швидка допомога, вона розповіла фельдшеру про те, що сталося та разом з ним зайшла до квартири сусідів. Фельдшер оглянув дитину, викликав міліцію та забрав ОСОБА_5 до лікарні. Разом з ним поїхав ОСОБА_7, а її чоловік залишився в квартирі та утримував ОСОБА_4 до приїзду працівників міліції, щоб вона не змогла спричинити шкоди собі чи оточуючим. ( т.1, а. с. 41 - 42 )

Показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що в неї в квартирі проживає син ОСОБА_7 та донька ОСОБА_4 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5, 2003 року народження. Донька офіційно розлучена зі своїм чоловіком.

14 січня 2009 року вона прийшла додому біля 17 години. Вдома знаходилися її син ОСОБА_7, донька ОСОБА_4 та онук ОСОБА_5. Донька та син були напідпитку. Вони сіли вечеряти, вживали пиво. Онук ОСОБА_5, поївши, почав гратися на кухні біля них. ОСОБА_4 чомусь почала на нього сваритися, з приводу чого вона зробила їй зауваження. Донька розізлилася і почала говорити, що вона заважає їй жити, а ОСОБА_5 не її син, що його підмінили в пологовому будинку. Після цього донька з онуком пішли в свою кімнату, а через хвилин 10 вона почула крик онука: „Бабушка, болить" та його плач. Вони з ОСОБА_7 побігли в кімнату і побачили, що ОСОБА_5 лежить на ліжку, на якому зазвичай спить донька. ОСОБА_4 була поряд з ним і тримала в руках розкладного ножа, яким вони користувалися в побуті. Ніж завжди зберігався на кухні, але коли саме дочка взяла його, вона не помітила.

У онука на руці побачила кров і зрозуміла, що ОСОБА_4 вдарила його ножем, на їх крики донька нічого не відповідала. Син ОСОБА_7 відтягнув дочку від внука, а вона одразу забрала внука на руки і занесла до своєї кімнати, сама із сином побігли до сусідки ОСОБА_9 викликати швидку допомогу. Дочка залишалася у своїй кімнаті. Син повернувся до їх квартири і вона почула його крики, що ОСОБА_4 знову ріже малого. Вона із сусідкою забігли до квартири і побачили, що дочка ОСОБА_4 сидить на ногах у онука, який лежав на її ліжку і замахується ножем. Що відбувалося далі вона точно не пам'ятає, оскільки була в шоковому стані, але пам'ятає, що син і сусідка ОСОБА_9 відібрали ножа у ОСОБА_4. Після цього вона забрала онука та занесла у сусідню кімнату. Син утримував ОСОБА_4 силою, оскільки вона намагалася вирватися і кричала, що вб'є малого. Сусідка повернулася до себе додому, а до них прийшов її чоловік ОСОБА_12, який допомагав тримати ОСОБА_4. Через деякий час приїхала карета швидкої допомоги, яка забрала онука в лікарню, разом з ним поїхав і ОСОБА_7. ОСОБА_12 продовжував тримати ОСОБА_4 до приїзду працівників міліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6, сестрою ОСОБА_4 та її малолітнім сином ОСОБА_5. 14 січня 2009 року протягом дня він разом з сестрою ОСОБА_4 вживав спиртні напої - вино та горілку. Біля 18 години додому прийшла їх матір. Вони сіли вечеряти, вживали пиво. ОСОБА_5 поївши, грався на кухні. ОСОБА_4 почала його сварити, на що мама зробила їй зауваження. Після цього ОСОБА_4 розізлилася і почала говорити, що ОСОБА_5 не її син, що його підмінили в пологовому будинку. Після вечері ОСОБА_4 із сином пішли до своєї кімнати, а він з матір'ю залишився на кухні. Приблизно через 10-15 хвилин вони почули сильний плач і крики ОСОБА_5: „Бабушка, болить". Вони побігли в кімнату і він побачив, що ОСОБА_5 лежить на ліжку, а ОСОБА_4 сидить на його ногах і розкладним ножем наносить йому удари зверху вниз. Він відтяг ОСОБА_4 від сина, а матір забрала його і занесла до іншої кімнати. Після цього він разом із матір'ю пішли до сусідки ОСОБА_9, щоб викликати швидку допомогу. Мати залишилася із сусідкою, а він повернувся до своєї квартири. Зайшовши в кімнату побачив, що ОСОБА_4 знову перенесла ОСОБА_5 до своєї кімнати і знову, сівши йому на ноги, наносить удари ножем в область грудної клітини. Він почав кричати, що ОСОБА_4 знову ріже малого і відразу кинувся до сестри та схопивши її ззаду за тулуб і почав відтягувати від дитини. В цей час в кімнату забігла сусідка ОСОБА_8, яка схопила ОСОБА_4 за руку та спробувала забрати в неї ніж. ОСОБА_4 чинила опір, намагалася вирватися і дотягтися ножем до ОСОБА_5. Знаходячись на ліжку, ОСОБА_4 почала бити сина ногами по тулубу. В цей час сусідка крикнула матері, щоб вона забрала малого, що вона і зробила та перенесла в іншу кімнату. ОСОБА_4 обзивала всіх нецензурною лайкою, кричала, що це не її син, що його підмінили в пологовому будинку і що вона його вб'є. Сусідка пішла до себе додому, а до нього на поміч прийшов її чоловік ОСОБА_12, який допомагав тримати ОСОБА_4, щоб вона не могла спричинити шкоди собі або оточуючим. Сусідка привела лікарів швидкої до квартири, які оглянувши дитину, забрали його до лікарні, він його супроводжував. Сусід ОСОБА_12 ОСОБА_12 залишився тримати ОСОБА_4.

За показаннями свідка ОСОБА_19, пояснення якого було досліджено в судовому засіданні в зв'язку з неявкою його в судове засідання з причин визнаних судом поважними, 14 січня 2009 року він знаходився на чергуванні швидкої допомоги Олевської центральної районної лікарні. Біля 21 години на телефон „03" від громадянки ОСОБА_9 надійшов виклик за адресою АДРЕСА_1 про те, що за вказаною адресою мати різала своє дитя. Прибувши на місце, його зустріла ОСОБА_8, яка коротко розповіла, що мешканка цієї квартири ОСОБА_4 різала ножем свого п'ятирічного сина ОСОБА_5. Зайшовши до квартири він побачив малолітнього хлопчика, який був дуже наляканий. При його огляді в області грудної клітини зліва та на лівому плечі він виявив множинні колото-різані рани, з яких текла кров. Він почав надавати хлопчику першу медичну допомогу. В цей час в іншій кімнаті кричала жінка, як йому стало відомо пізніше це була ОСОБА_4 - мати потерпілого. Вона кричала, що все одно вб'є його, маючи на увазі хлопчика. Він зайшов до кімнати, щоб її заспокоїти і побачив, що жінку утримують молодий хлопець та дорослий чоловік. Вони утримували ОСОБА_4, а остання намагалася вирватися та продовжувала кричати, що вб'є сина. Він спробував вмовити жінку заспокоїтися, щоб не лякати дитину ще більше, але вона не реагувала. Від жінки відчувався сильний запах алкоголю, вона була п'яною. Повернувшись до дитини, він обробив всі рани, після цього хлопчика разом з його дядьком доправив до лікарні. Зазначив, що в квартирі була ще жінка похилого віку, як йому стало відомо, це була бабуся хлопчика. Вона нічого не пояснювала, але коли вони мали їхати в лікарню, то жінка сказала, що хлопчика порізала його мати. ( т.1, а. с. 206 - 209 ).

З рапорту оперативного чергового Олевського райвідділу вбачається, що 14 січня 2009 року з Олевської центральної районної лікарні надійшло повідомлення про те, що до лікарні був доставлений ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, з тілесними ушкодженнями у вигляді колото-різаних ран(т.1, а.с.3).

Копією картки виїзду швидкої допомоги та контрольного талону №0221 від 14 січня 2009 року стверджується, що ОСОБА_5 було надано медичну допомогу та встановлено діагноз колото-різані рани грудної клітини зліва та лівого плеча. Зі слів сусідки дитину порізала мати(т.1, а.с.207).

Оглядом місця події від 14.01.2009 року зафіксовано загальне місце розташування квартири АДРЕСА_2, де було виявлено та вилучено розкладний ніж, дитяча постільна білизна, доросла постільна білизна зі слідами бурого кольору, зішкріб зі стіни речовини бурого кольору (т.1, а.с.5-14).

14 січня 2009 року під час огляду в приміщенні Олевської центральної районної лікарні був вилучений одяг малолітнього ОСОБА_5 з плямами бурого кольору та механічними пошкодженнями на ньому(т.1, а.с.15-16).

Під час особистого обшуку та виїмки від 15 січня 2009 року у ОСОБА_4 вилучено мотузку з кофти, ремінь та одяг з плямами бурого кольору(т.1, а.с.28,31).

В ході відтворення обстановки та обставин події з участю свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, які добровільно та детально розповіли про обставини вчинення злочину ОСОБА_4 та показали механізм нанесення ударів ножем останньою своєму синові ОСОБА_5 (т.1, а.с.48-50, 80-83).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2 від 03.03.2009 року, проведеної досудовим слідством, убачається, що у малолітнього потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: 11 колото-різаних ран в області лівої, передньої - бокової поверхні грудної клітини, в області грудного соска, навколососкової області, на передній поверхні правої половини грудної клітини у краю грудини на рівні 5-го ребра, в області лівого плеча в верхній 1/3 лівого плечового суглобу, множинні садна на передній поверхні грудної клітини, на обличчі, в завушних областях, на лівій руці, множинних крововиливів на лівій руці.

Від нанесених ножових поранень ОСОБА_5 відчував особливий фізичний біль і страждання, оскільки перебував у повній свідомості.

Утворення виявлених тілесних пошкоджень, за обставин, на які вказували в своїх показаннях та в ході відтворення обстановки та обставин події свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не виключається (т.1, а.с.86-88).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 21 від 20.02.09 року у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді п'яти ран лінійної форми з рівними краями в перпендикулярному напрямку до продольно!" осі пальця на тильній поверхні основної і середньої фаланги 5 пальця правої кисті і виникли вони від гостро-ріжучого, колюче-ріжучого предмету, яким є клинок ножа.( т.1, а. с. 92 ).

За висновком судово-цитологічної експертизи № 50 від 09.02.2009 року на ножі, вилученого під час огляду місця події, виявлено кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_5 (т.1, а.с.96-98).

Відповідно висновків судово-імунологічних експертиз № 127, 78, 77, 76, 75, 74, 79 на одязі ОСОБА_5, ОСОБА_4, дитячій постелі (наволочках, простирадлі, підодіяльнику), на дорослій постелі (2 наволочках, простирадлі, підодіяльнику), зішкрябі зі стіни, мотузці з кофти та ремені ОСОБА_4, вилучених під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_2, виявлено кров людини, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_5 (т.1,а.с.102-105, 109-113, 117-121,125-129,141-144, 148-152).

Висновком судової медично-криміналістичної експертизи №23-МК від 27.02.2009 року на майці потерпілого ОСОБА_5 виявлено 8 пошкоджень, 2 з яких співпадають по локалізації з ушкодженнями на поверхні грудної клітини зліва потерпілого ОСОБА_5 та могли буті залишені лезом розкладного ножа, що був вилучений 14 січня 2009 року в ході огляду місця

події. (т.1,а.с.156-160).

За висновком дактилоскопічної експертизи №3 від 25.02.2009 року розкладний ніж, вилучений 14 січня 2009 року з місця події не являється холодною зброєю(т.1,а.с.164-165).

Згідно висновку комплексної амбулаторної судово-психолого-психіатрічної експертизи № 42-2009 від 27.01.2009р. ОСОБА_4 могла відповідати за свої дії і керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, може давати звіт своїм діям та керувати ними в даний час, в стані фізіологічного афекту не знаходилась, примусових заходів медичного характеру по психічному стану не потребує. Під час вчинення інкримінованого їй діяння знаходилась в стані алкогольного сп'яніння(т.1, а.с.172-174).

За висновком судово-наркологічної експертизи №Д-124 від 17.02.2009 року ОСОБА_4 примусового лікування від алкоголізму не потребує (т.1, а.с.178).

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 народився 18 листопада 2003 року, (т.1, а.с.198).

Наведене в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_4 діяла умисно, з прямим умислом на позбавлення життя малолітнього, з особливою жорстокістю та із хуліганських мотивів, але не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки її дії були припинені свідками ОСОБА_7, ОСОБА_6,

ОСОБА_9 При цьому суд робить свої висновки, виходячи з наступного: про малолітній вік ОСОБА_5 - на час вчинення злочину якому виповнилось 5 років 2 місяці і про це ОСОБА_4 було достовірно відомо; ОСОБА_4 з метою подолання та унеможливлення опору потерпілого, сіла йому на ноги, наносила у великій кількості удари, заздалегідь приготовленим

розкладним ножем, в місце розташування життєво-важливих органів, усвідомлюючи при цьому, що своїми злочинними діями заподіює особливий фізичний біль та страждання малолітній дитині, а також особливі психічні та моральні страждання близьким родичам потерпілого - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тобто ОСОБА_4 внаслідок явної неповаги до суспільства нехтувала елементарними загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі і діяла без будь-яких причин.

Всебічно, повно і об'єктивно розглянувши всі обставини справи в їх сукупності, суд прийшов до внутрішнього переконання про доведеність вини підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Дослідивши і оцінивши докази по справи в їх сукупності, суд дії ОСОБА_4 кваліфікує за ст.ст.15 ч.3, 115 ч.2 п.2,4,7 КК України, оскільки вона вчинила незакінчений замах на умисне вбивство малолітньої дитини -ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8, з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів.

Обираючи покарання підсудній ОСОБА_4, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст.65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу підсудної, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.

Відповідно до ст.12 ч.ч.1,5 КК України за ступенем тяжкості злочин, передбачений ст.115 ч.2 КК України, відноситься до особливо тяжкого.

До кримінальної відповідальності підсудна ОСОБА_4 притягується вперше (т.1, а.с.51).

За місцем проживання підсудна ОСОБА_4 характеризується з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя (т.1, а.с.57). Згідно інформації Олевської центральної районної лікарні від 16.01.2009 року на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, (т.1, а.с.54).

У суду також не викликає будь-яких сумнівів щодо психічного стану підсудної ОСОБА_4 Поведінка її адекватна, пояснення послідовні, логічні та відповідають вибраному нею способу захисту.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудній, суд визнає її щире каяття, та те що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудній ОСОБА_4, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння (ст.67 ч.1 п.13 КК України).

Санкція статті 115 ч.2 КК України, за якою вона обвинувачується, передбачає найбільш суворе покарання - довічне позбавлення волі. Однак, суд з врахуванням даних про її особу та тієї обставини, що злочин не було доведено до кінця приходить до висновку, що таке покарання не може бути призначено, так як воно є занадто суворим.

З врахуванням наведеного суд також вважає, що підсудній повинно бути призначено покарання в межах санкції закону, за яким вона визнається винною, у вигляді позбавлення волі на тривалий термін.

Цивільній позов по справі не заявлено.

Питання щодо судових витрат, понесених досудовим слідством, суд вирішує відповідно до вимог ст.ст.331, 93 КПК України і стягує з підсудної судові витрати, пов'язані із проведенням судово-дактилоскопічної експертизи в сумі 202грн.82 коп.

При вирішенні питання речових доказів суд керується вимогами ст.81 КПК України і вважає, що після набрання вироком законної сили їх слід знищити як такі, що не мають цінності і не можуть бути використані.

З матеріалів справи також вбачається, що на лікування малолітнього ОСОБА_5 Житомирською обласною дитячою лікарнею було затрачено кошти в сумі 524 грн.88 коп. (т.1,а.с.187) та Олевською центральною районною лікарнею в сумі 1592 грн.72 коп. (т.1, а.с.189), які підлягають стягненню відповідно до вимог закону з особи визнаної винною у вчиненні злочину, на користь лікувального закладу відповідно до ст.93-1 КПК України та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року №545.

Вирішуючи питання про заходи піклування щодо малолітнього ОСОБА_5 суд встановив, що відповідно до повідомлення служби у справах дітей Олевської райдержадміністрації малолітній ОСОБА_5 рішенням комісії з питань захисту дитини Олевської райдержадміністрації № 1 від 21.01.09 року переданий на виховання та утримання батьку ОСОБА_1 (т.1, а. с. 79).

Обраний підсудній ОСОБА_4 запобіжний захід у виді утримання під вартою під час провадження у справі до постановления даного вироку не змінювався і на думку суду повинен бути залишений без зміни до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, апеляційний суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ст.ст. 15 ч.3, 115 ч.2 п.2,4,7 КК України і призначити їй покарання за цим законом у вигляді 10 (десяти ) років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Початок строку відбуття засудженій ОСОБА_4 призначеного покарання обчислювати з часу її затримання - з 15 січня 2009 року.

Речові докази у справі - зіскоб зі стіни фрагменту штукатурки; розкладний ніж, простирадло синього кольору, наволочку синього кольору, підодіяльник синього кольору; простирадло, дві наволочки та підодіяльник салатового кольору; дитячі джинсові штани синього кольору; дитячу майку синього та жовтого кольору; дитячі колготки фіолетового кольору; жіночі штани чорного кольору; жіночу кофту чорного кольору; жіночий ремінь білого кольору; мотузку білого кольору знищити після набрання вироком законної сили.

Стягнути із засудженої ОСОБА_4 202 ( двісті дві ) грн. 82 коп. судових витрат, понесених досудовим слідством при проведенні судової експертизи на користь НДЕКЦ при УМВС в Житомирській області, код 25574601 на рахунок 35229005000096, банк УДК в Житомирській області, МФО 811039; на користь Житомирської обласної дитячої лікарні р/р 35424002002609 УДК в Житомирській області МФО 81103 код 02774119-524 (п'ятсот двадцять чотири) грн.88 коп.; на користь Олевської центральної районної лікарні р/р 35427007002236 ГУДКУ в Житомирській області МФО 811039 код 01991872 - 1592 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві)грн..72 коп.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено касаційне подання до Верховного Суду України шляхом подачі касаційних скарг чи подання через апеляційний суд Житомирської області на протязі одного місяця з моменту його проголошення, а засудженою, що перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії цього вироку.