Вирок

від 12.03.2009 по справі 1-21-09

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

K.C. 1-21-09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 року Обухівський районний суд

Київської області в складі:

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Кубар О.Є., Личак О.Л.,

за участю прокурора Красківського В.П.,

представника цивільного позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Хотів, Києво-Святошинського району, Київської області, українець, громадянин України, одружений, освіта середня, не працює, не військовозабовязаний, має двох неповнолітніх дітей, проживає АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

10 серпня 2008 близько 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, керуючи за дорученням, технічно справним автомобілем «DAEWOO LANOS 1, 5» д.н.з. НОМЕР_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3, та рухаючись на ньому у правій смузі руху, із швидкістю близько 70-75 км/год. по автодорозі Київ-Знамянка, із м. Українка в напрямку м. Київ, на 28 км + 500 м., зазначеної автодороги, що поблизу с Романків, Обухівського району, Київської області, в порушення вимог п.п. 2.3. (б), 12.1 ПДР України, проявив необачність був не уважний до дорожньої обстановки та дорожніх умов, своєчасно не врахував її зміни, під час зменшення швидкості попутного автомобіля, що рухався попереду, в порушення вимог п. 12.3 ПДР України, негайно не вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до самої зупинки транспортного засобу, намагаючись праворуч здійснити обїзд попереду рухаючого попутного автомобіля, в порушення вимог п. 11.9 ПДР України пересік суцільну лінію дорожньої розмітки, пересікати яку заборонено, що відділяє праву смугу руху від узбіччя та ігноруючи вимоги п. 10.1 ПДР України, який передбачає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не переконавшись у безпечному обїзді перешкоди, виїхав на узбіччя, та в порушення вимог п. 1.5 ПДР України проявив бездіяльність, створив загрозу життю та здоровю іншим учасникам руху, в результаті чого допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який був нерухомий та стояв припаркований на узбіччі, в результаті чого сталося дорожньо-транспортна пригода, у наслідок якої пасажир автомобіля «DAEWOO LANOS 1, 5» ОСОБА_5, отримав тілесні ушкодження у вигляді потрійного перелому нижньої щелепи, в ділянці підборіддя та суглобових голівок, перелому альвеолярного паростка верхньої шелепи, травматичної екстракції зубів 1-2 справа та 1-2 зліва верхньої щелепи, забою головного мозку, перелому лівої ключиці, травматичного розриву правої барабанної перетинки, саден та ран на тілі, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 204 від 03.11.2008 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

Порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 1.З., 1.5., 2.3.(б), 10.1, 11.9, 12.1, 12.3 ПДР України лежить в прямому причинному звязку з вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою та наступившими наслідками - отримання потерпілим ОСОБА_5, тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_2 винним себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, та заявив клопотання про обмежене дослідження доказів по справі, пояснивши, що він не оспорює предявленого йому обвинувачення та обставини справи викладені в обвинувальному висновку, та дав суду покази, які по суті узгоджуються з викладеним у установчій фабулі вироку, щодо всіх вищевказаних суттєвих обставин, а саме часу, місця, факту та причин, наслідків даного ДТП. Пояснив скоєне власною необачністю, та згідний також із тим, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася із-за його недбалості. Однак при призначенні покарання просить не

позбавляти волі, та права керування автотранспортними засобами. Заявлений по справі цивільний позов ОСОБА_6 визнав.

Потерпілий ОСОБА_5, підтвердив свої покази дані на досудовому слідстві, та отримання ним внаслідок даної ДТП тяжких тілесних ушкоджень, претензій матеріального, та морального характеру до підсуднього не має, оскільки останній добровільно відшкодував йому завдану шкоду, а тому просив суд відносно підсудного застосувати міру покарання не повязану із позбавленням волі, та не позбавляти підсудного права керувати транспортними засобами, оскільки він має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Цивільний позивач, та її представник уточнили раніше заявлений цивільний позов та просили стягнути з підсудного 12000 грн. моральної шкоди, 2400 грн. витрати пов»язані з наданням послуг адвоката, 30000 грн. упущеної вигоди за використання автомобіля, та зобов»язати підсуднього купити новий автомобіль «ГАЗ-2705», з доплатою 20 відсотків його вартості цивільним позивачем, або зобов»язати підсуднього повністю відремонтувати пошкоджений автомобіль цивільного позивача.

Суд дійшов висновку про доведеність винності підсудного згідно пред»явленого йому обвинувачення, та находить, що дії ОСОБА_2 кваліфіковані вірно по ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він керуючи автотранспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження.

Порушення підсуднім ОСОБА_2 п.п. 1.З., 1.5., 2.3.(б), 10.1, 11.9, 12.1, 12.3 ПДР України лежить в прямому причинному звязку з вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою та наступившими наслідками - отримання потерпілим ОСОБА_5, тяжких тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості учиненого злочину його наслідки, особу винного, обставини справи, що пом»якшують, та обтяжують відповідальність.

Обставини, що обтяжують відповідальність, суд не вбачає.

Враховуючи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, та обставини, що пом»якшують відповідальність, а саме щире каяття, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, визнання своєї вини, сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику з місця проживання, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, а також необережний характер даного злочину і думку потерпшого, цивільного позивача, які просять призначити підсудньому покарання без ізоляції від суспільства, тому суд застосовує відносно нього ст. 75 КК України.

Суд вважає за необхідне застосувати до підсуднього і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати автотранспортними засобами, оскільки даний злочин пов»язаний з експлуатацією транспортного засобу та порушенням підсудним ПДР України.

Вирішуючи заявлений, та уточнений по справі цивільний позов ОСОБА_6, виходячи із засад розумності, виваженості, та справедливості, суд вважає що він підлягає частковому задоволенню в частині стягнення моральної шкоди, та в частині стягнення витрат пов»язаних з наданням правової допомоги на суму, що підтверджена документально, що ж стосується позовних вимог в частині відшкодування 30000 грн., то суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачкою не було представлено документальних доказів на підтвердження цієї суми, а що ж стосується способу відшкодування шкоди завданої транспортному засобу ОСОБА_6, то суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 1192 ч. 1 ЦК України, зобов»язати підсуднього ОСОБА_2 відшкодувати її в натурі (полагодити пошкоджений автомобіль НОМЕР_2), що належить ОСОБА_6 на протязі трьох місяців з дня набрання вироком законної сили, а у задоволенні іншої вимоги купівлі нового автомобіля «ГАЗ-2705»- відмовити.

Щодо заявленого клопотання цивільного позивача про вжиття заходів для забезпечення цивільного позову, то воно задоволенню не підлягає оскільки вирішено органом досудового слідства, що підтверджується постановою про накладення арешту на майно від 10.11.2008 року.

Судові витрати на проведення автотехнічної експертизи повинні бути відшкодовані підсудним в повному обсязі в сумі 656 грн. 88 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області.

Вирішуючи питання щодо речових доказів, доказів автомобілів «DAEWOO LANOS 1, 5», та «ГАЗ-2705», то суд вважає, що їх необхідно залишити власникам.

Керуючись ст. ст. 323. 324 КПК України суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначитийому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати автотранспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування основного призначеного йому вироком суду покарання, якщо він на протязі 2 років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобовязати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ, повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на кримінально-виконавчу інспекцію по місцю його проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишити попередню - підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 2000 гри. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 800 грн. витрати пов»язані з наданням правової допомоги.

Зобов»язати засудженого ОСОБА_2 відшкодувати завдану шкоду ОСОБА_6 в натурі (полагодити пошкоджений автомобіль НОМЕР_2), що належить їй, на протязі трьох місяців, з дня набрання вироком законної сили. В решті частини позовних вимог відмовити.

В задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення цивільного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 656 грн. 88 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області.

Речові докази по справі автомобілі, що знаходяться на зберіганні у власників залишити їх власникам.

На даний вирок суду може бути подано апеляцію до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд на протязі 15 діб.