Постанова

від 10.04.2022 по справі 461/4634/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/4634/19 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/3350/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Мельничук О.Я.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , третьої особи, ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики та за позовом третьої особи, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання недійним договору позики.

В обрунтування заяви покликається на те, що загальна сума позовних вимог становить 1 653 575.16 грн., однак відповідач не має власного майна, на яке може бути звернено стягнення, вживає заходів щодо зменшення обсягу свого майна, зокрема, 28 вересня 2015 року подарував дочці квартиру АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2 та дві земельні ділянки. Зазначає, що, зважаючи на обставини справи, є потенційний ризик вжиття ОСОБА_5 та ОСОБА_1 заходів з метою приховання спільного майна подружжя, набутого ними за час проживання в шлюбі, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року. Вказує, що під час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у шлюбі 22 лютого 2011 року ОСОБА_1 набула права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0.219 га, кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, яка розташована в с. Липники, Пустомитівського району Львівської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вважає, що вищезазначене нерухоме майно є спільною власністю подружжя, оскільки придбано під час шлюбу, однак після розірвання шлюбу не поділено, частку відповідача в ньому не визначено, тому накладення арешту на спільне майно подружжя, а саме на вищезазначені житловий будинок та земельну ділянку, до визначення частки ОСОБА_5 в цьому майні забезпечать баланс інтересів сторін та є співмірним заявленій вимозі.

З наведених підстав просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

-в межах 1 650 000 грн. накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться та надходять на поточні рахунки відповідача:

№ НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_4 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_5 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_6 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК";

№ НОМЕР_7 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК";

№ НОМЕР_8 в АТ "УНІВЕПСАЛ БАНК";

інші поточні рахунки відповідача в банківських установах або інших фінансово- кредитних установах;

-в межах 1 650 000 грн. накласти арешт на інше майно відповідача:

житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32959422, загальною площею 1227,1 кв.м., житловою площею 177,3 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_3 );

земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року, з врахуванням ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2021 року про виправлення описки, накладено арешт у межах 1 650 000 грн на грошові кошти відповідача, що знаходяться та надходять на поточні рахунки відповідача:

№ НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_4 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_5 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

№ НОМЕР_6 в АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК»;

№ НОМЕР_7 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»;

№ НОМЕР_8 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»;

інші поточні рахунки відповідача в банківських установах або інших фінансово- кредитних установах;

а також у межах 1 650 000 грн накладено арешт на інше майно відповідача:

житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32959422, загальною площею 1227,1 кв.м., житловою площею 177,3 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_3 );

земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_3 ),

до вирішення по суті справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики та позовом третьої особи ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 рокуоскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що арешт у виді забезпечення позову може бути накладено на майно відповідача, однак ОСОБА_1 є третьою особою, що заявляє самостійні вимоги, а не відповідачем в даній справі, відтак вжитими заходами забезпечення позову порушено її майнові права. Зазначає, що відповідач не є власником будинку АДРЕСА_3 , а накладення арешту на майно, що не належить відповідачу можливе лише за умови, що таке спірне майно підлягає передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб. Вказує, що вжиття заходів забезпечення позову мотивовано лише припущеннями позивача про те, що будинок АДРЕСА_3 є спільною власністю подружжя, однак жодних належних та допустимих доказів зазначених обставин позивачем не надано. Вважає, що заявником не доведено можливість та намір відповідача відчужувати вищезазначене нерухоме майно, на яке накладено арешт, зважаючи на те, що власником майна є ОСОБА_1 . З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення ,яким відмовити у задоволенні заяви.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 рокуоскаржив представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що позов забезпечено шляхом накладення арешту на суму 4 950 000,00 грн., що включає накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_5 на суму 1 650 000 грн., на житловий будинок АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 на суму 1 650 000 грн. та на земельну ділянку загальною площею 0.219 га, що належить ОСОБА_1 на суму 1650000 грн., що втричі більше ніж розмір позовних вимог. Зазначає, що накладення арешту на банківські рахунки та ще й нерухоме майно не є співмірним та адекватним заходом забезпечення позову, оскільки створює надмірний фінансовий тягар на відповідача. Вказує, що арешт банківських рахунків обмежує право ОСОБА_5 на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, що гарантоване ст. 48 Конституції України. Вважає, що саме посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створюють перешкоди для виконання судового рішення, без наведення відповідного обгрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення ,яким відмовити у задоволенні заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційних скарг, заперечення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є заборгованість за договором позики в розмірі 60 000 доларів США, відтак накладення арешту на майно в межах суми заборгованості буде належним та співмірним заходом забезпечення позову, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Стаття 149 чинного ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункти 1, 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачають, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Пункт 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до роз`яснень п. п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що змістом позовних вимог ОСОБА_3 є стягнення заборгованості в розмірі 60 000 доларів США за договором позики.

В АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 відкриті рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0/7-191210/4123 від 10 грудня 2019 року.

Згідно з листом АТ «Універсал Банк» № 31409 від 03 грудня 2019 року на ім`я ОСОБА_5 відкриті рахунки в АТ «Універсал Банк», а саме: № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 .

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 270746913 від 16 серпня 2021 року підтверджується, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 1227.1 кв. м.

Право власності на вищезазначений будинок зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 22 лютого 2011 року, виданого Поршнянською сільською радою на підставі рішення від 28 грудня 2010 року № 188.

Крім того, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 16 серпня 2021 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 07 лютого 1991 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року.

Встановлено, що право власності на вищезазначений житловий будинок та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 за час перебування у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 1227.1 кв. м. та земельна ділянка, яка розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, є спільним майном подружжя, набутим за час перебування у шлюбі, а розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Враховуючи вищенаведене, те, що ОСОБА_5 відчужувалося належне йому на праві власності майно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 1227.1 кв. м. та земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, оскільки невжиття таких заходів за відсутності у ОСОБА_5 іншого належного йому на праві власності майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що арешт, як захід забезпечення позову, накладено на нерухоме майно, яке не належить відповідачу, а перебуває у власності третьої особи, спростовуються матеріалами справи, оскільки житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 1227.1 кв. м. та земельна ділянка, яка розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га набуті ОСОБА_5 та ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі, відтак з врахуванням положень СК України є спільною сумісною власністю подружжя, незважаючи на те, що зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про те, що заявником не наведено достатнього обгрунтування можливості вчинення відповідачем дій, що унеможливлять чи утруднять виконання можливого судового рішення про задоволення позову, спростовуються доводами заяви, а також вчиненими ним діями по відчуженню нерухомого майна, належного йому на праві власності.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19.04.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

О.Я. Мельничук