Рішення

від 20.04.2022 по справі 712/12727/21

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/12727/21

Провадження № 2/712/1372/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2022 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1 старший солдат, проходив військову службу у Черкаському зональному відділі Військової служби правопорядку (далі - ЧЗВ ВСП) на посаді старшого стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ВСП з 07.06.2015 року по 08.06.2018 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року у справі 580/1265/21, ухвалено:

Визнати протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки, та пропорціно до прослуженого часу за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.06.2018.

Зобов`язати Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки, та пропорціно до прослуженого часу за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.06.2018.

Визнати протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018.

Зобов`язати Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язати Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.06.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

Заборгованість із грошового забезпечення по даний час невиплачена.

Незаконною виплата заробітної плати (з грудня 2015 по даний час листопад 2021) минуло - 72 місяців йому була завдана моральна шкода в розмірі 720000 грн.

Протиправними діями відповідача, йому була завдана моральна шкода, яка полягає: у стражданні та приниженні, яких я зазнав внаслідок протиправних дій.

Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення моїх прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у мене негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій.

Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я.

Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому, як позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.

Крім того, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в нього загострене почуття справедливості.

Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, з яким він змушений додатково пояснювати чому став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім`ї, родичам та ін.

Також, це завдало йому страждань, як учаснику бойових дій.

Ним витрачено значний час на захист своїх прав у суді. Окрім того, тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає у нього психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності як держаних так органів місцевого самоврядування, які опікуються соціальною сферою, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

У зв`язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, невиконання ним умов трудових договорів, та безпідставного систематичного порушення його прав, йому завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідно до ст.ст. 23, 216 ЦК України та яка полягає у наступному: у спричиненому йому тяжкому психологічному шоці у момент, коли він дізнався про своє звільнення. Даний психологічний шок можна порівняти зі втратою значної суми грошових коштів. За декілька секунд згадав майже всі свої зусилля, які прикладав для здійснення та сумлінного виконання своїх обов`язків.

В переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень відповідача, що передували невиконання ним своїх зобов`язань.

У нехтуванні відповідачем його законних прав на відпустку, заробітну плату за договором.

У незаконності дій відповідача щодо невиконання умов договору стосовно оплати його праці, починаючи із грудня 2016 року по дату звільнення.

У використанні відповідачем свого домінуючого положення, що призводе до вчинення ним протиправних дій які він дозволяє собі здійснювати, з метою використання своїх можливостей для задоволення його власних потреб.

Всі ці обставини значно підсилюють його психологічне розчарування можливості відновлення своїх прав, через такі дії відповідача. З моменту виникнення такого протиправного ставлення відповідача до нього, він перебуває в сумнівах щодо добровільного відновлення порушених відповідачем його законних прав.

За кожен місяць порушення права на вчасну виплату заробітної плати, він оцінює у розмірі 10000 грн.

Порушення його трудових прав розпочалося з грудня 2015 року (невиплатою індексації грошового забезпечення), отже, з грудня 2015 по даний час листопад 2021 року минуло 72 місяця.

10 000 грн. * 72 місяців = 720 000 грн.

Просить стягнути з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 720 000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без викликусторін по справі.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 15.02.2022 року відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

У визначений строк Черкаським зональним відділом Військової служби правопорядку відзиву до суду не надано.

22 лютого 2022 року на адресу суду від ОСОБА_1 клопотання/заява, де зазначено, що відзив від 21.02.2022 року на позовну заяву отримав.

В цей же день, ОСОБА_1 направлено на адресу суду копію відзиву від 21.02.2022 року отриману від представника Черкаського зонального відділу ВСП.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 старший солдат, проходив військову службу у Черкаському зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді старшого стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ВСП з 07.06.2015 року по 08.06.2018 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року у справі 580/1265/21, адміністративний позов ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки, та пропорціно до прослуженого часу за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.06.2018.

Зобов`язано Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки, та пропорціно до прослуженого часу за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.06.2018.

Визнано протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018.

Зобов`язано Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язано Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.06.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

Згідно частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вказаним рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року встановлено, що: «08.06.2018 позивач звільнений наказом начальника Черкаського зонального відділі Військової служби правопорядку(по стройовій частині) №121 у зв`язку із закінченням строку контракту.

Статус учасника бойових дій отримав у 2016 році, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 29.04.2016.»

Відповідно доч.4ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач в позовній заяві зазначає, що заборгованість із грошового забезпечення по даний час невиплачена.

Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною 2ст. 16 ЦК Українивизначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-другоїстатті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 23 ЦК Українипередбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом з тим згідно зістаттею 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

ВПостанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6(в редакції від 24.10.2003) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсястаттею 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП Українипередбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, астаття237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій після звільнення та заборгованості із грошового забезпечення, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявностіпорушення прав працівникау сфері трудових відносин, що полягало у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі і згідно з частиною четвертоюстатті 82 ЦПК Українине підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 711/2765/16-ц

Враховуючи те, що противоправними діями відповідача Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку було завдано позивачу фізичних і моральних страждань, які полягають у тому, що позивач зазнав переживань коли дізнався про те, що йому не виплачувались складові грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, втратив душевний спокій, був роздратований у зв`язку із порушенням його права на відпуску, а у разі її ненадання на грошову компенсацію зі сторони відповідача, що також вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тому з урахуванням перенесених моральних та психологічних страждань, враховуючи незначний проміжок часу, а також за відсутності обґрунтувань глибини страждань та їх наслідків, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 720000 грн. є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості..

Враховуючи викладене, вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наявності підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди.

Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв порушення звичайного для даної людини способу життя.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

Тому з урахуванням фактичних обставин справи, беручи до уваги, що позивач мав законні сподівання на отримання грошової виплати у передбаченому законом розмірі, не отримання якої об`єктивно призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Відповідно до ст. 80Цивільного процесуального кодексу Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимогст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено вст. 76 Цивільного процесуального кодексу України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 89Цивільного процесуального кодексу Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем при подачу позову не оплачувався судовий збір у зв`язку зі звільненням від його сплати у відповідності до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню в дохід держави з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст.12,34,81,138,141,263,265,268,273,280,284,289,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Черкаського зональноговідділу Військовоїслужби правопорядку(ЄРДПОУ24289962) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Стягнути зЧеркаського зональноговідділу Військовоїслужби правопорядку (ЄРДПОУ24289962) на користь держави судовий збір в сумі 12,61 грн.

В іншійчастині позовупозивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонуванняЄдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Головуючий: Романенко В.А.