Постанова

від 13.07.2022 по справі 712/12727/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/845/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/12727/21 Категорія: 305010000 Романенко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку;

особа, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_1 ;

розглянувши в м. Черкаси у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2022 року, постановлене під головуванням судді Романенко В.А. у приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, 21.04.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

19.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом доЧеркаського зонального відділу Військової служби правопорядку про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що він, ОСОБА_1 як старший солдат, проходив військову службу у Черкаському зональному відділі військової служби правопорядку (далі - ЧЗВ ВСП) на посаді старшого стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ВСП з 07.06.2015 року по 08.06.2018 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року у справі № 580/1265/21 ухвалено: Визнати протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2017 роки, та пропорційно до відслуженого часу за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 27.06.2018 року.

Зобов`язати Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2017 роки, та пропорційно до відслуженого часу за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 08.06.2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 08.06.2018 року.

Зобов?язати Черкаський зональний відділ військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням проведених виплат.

Зобов?язати Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 08.06.2018 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

Заборгованість із грошового забезпечення по даний час невиплачена.

Незаконною виплата заробітної плати (з грудня 2015 року по даний час листопад 2021 року) минуло - 72 місяців ОСОБА_1 була завдана моральна шкода в розмірі 720 000 грн.

У зв?язку з викладеним, ОСОБА_1 вважає, що протиправними діями відповідача, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій.

Так, ОСОБА_1 вказує, що страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення його прав з боку суб?єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій.

Стосовно розміру моральної шкоди позивач ОСОБА_1 посилається, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов?язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров?я.

ОСОБА_1 вказує, що завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що позивачу довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що йому, як позивачу, притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило законні права позивача, сприймалося ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання.

Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв?язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.

У зв`язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, невиконання умов трудових договорів, та безпідставного систематичного порушення прав позивача, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, та полягає у наступному: у спричиненому позивачу тяжкому психологічному шоку у момент, коли він дізнався про своє звільнення.

Даний психологічний шок можна порівняти зі втратою значної суми грошових коштів; в переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень відповідача, що передували невиконання ним своїх зобов`язань; у нехтуванні відповідачем його законних прав на відпустку, заробітну плату за договором; у незаконності дій відповідача щодо невиконання умов договору стосовно оплати його праці, починаючи із грудня 2016 року, по дату звільнення;у використанні відповідачем свого домінуючого положення, що призводе до вчинення ним протиправних дій, які він дозволяє собі здійснювати, з метою використання своїх можливостей для задоволення його власних потреб.

Таким чином, всі викладені вище обставини значно підсилюють його психологічне розчарування можливості відновлення своїх прав, через такі дії відповідача.

З моменту виникнення такого протиправного ставлення відповідача до ОСОБА_1 , він перебуває в сумнівах щодо добровільного відновлення порушених відповідачем його законних прав.

За кожен місяць порушення права на вчасну виплату заробітної плати, позивач оцінює у розмірі 10000 грн.

Порушення його трудових прав розпочалося з грудня 2015 року (невиплатою індексації грошового забезпечення), тому з грудня 2015 року по даний час, листопад 2021 року, минуло 72 місяця (10 000 грн. х 72 місяців = 720 000 грн.).

У зв?язку з вище викладеним, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 720 000 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто зЧеркаського зонального відділу Військової служби правопорядку (ЄРДПОУ 24289962)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Стягнуто з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку(ЄРДПОУ 24289962)на користь держави судовий збір в сумі 12,61 грн.

В іншій частині позову позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не враховано, що судовими рішеннями визнано протиправною бездіяльність відповідача, підтверджена невиплата грошового забезпечення протягом тривалого часу, та невиплата грошового забезпечення протягом тривалого часу впливала на економічну та купівельну спроможність скаржника.

В апеляційній скарзі зазначається скаржником, що суд при ухваленні рішення не врахував позиції Черкаського апеляційного суду в аналогічних справах.

Скаржник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.04.2022 року шляхом збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 з 1000 грн. до 408000 грн.

Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13ст. 7 ЦПК Українивизначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимогЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадженнябез участісторін згідно вимог процесуального законодавства.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу була заподіяна моральна шкода, але в значно меншому розмірі, ніж визначив позивач.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач був обмежений у можливості розпорядитись належною йому виплатою у повному обсязі, дана ситуація мала нервуючий характер, у зв`язку із чим позивачу ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних втратах і стражданнях внаслідок обмеження його соціальних прав, чим були порушені нормальні життєві зв`язки, оскільки для поновлення своїх прав позивач змушений був звертатись до суду.

Розмір моральної шкоди був визначений судом, виходячи із принципу розумності та справедливості.

Колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 старший солдат, проходив військову службу у Черкаському зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді старшого стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ВСП з 07.06.2015 року по 08.06.2018 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року у справі № 580/1265/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2017 роки, та пропорційно до відслуженого часу за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 27.06.2018 року.

Зобов`язано Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2017 роки, та пропорційно до відслуженого часу за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 08.06.2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018 роки.

Зобов?язано Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 роки із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням проведених виплат.

Зобов?язано Черкаськийзональний відділВійськової службиправопорядку нарахуватита виплатити ОСОБА_1 індексаціюгрошового забезпеченняза періодз 01.03.2018по 08.06.2018роки іззастосуванням березня2018року,як місяця,з якогопочинається обчисленняіндексу споживчихцін дляпроведення індексаціїгрошового забезпечення(базовогомісяця),та урахуваннямабзаців 4,6,пункту 5«Порядку проведенняіндексації грошовихдоходів населення»,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від17.07.2003року №1078,з урахуваннямраніше виплаченихсум індексації.

Згідно ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу положень ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 56 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, «Рисовський проти України», № 29979, п. 86, п. 89, від 20 жовтня 2011 року, «Антоненков та інші проти України», № 14183/02, п. 71, від 22 листопада 2005 року).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції раніше вказаним рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року встановлено, що: 08.06.2018 року позивач ( ОСОБА_1 ) звільнений наказом начальника Черкаського зонального відділі Військової служби правопорядку(по стройовій частині) № 121 у зв?язку із закінченням строку контракту.

Статус учасника бойових дій отримав у 2016 році, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 29.04.2016 року».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та не заперечується відповідачем заборгованість із грошового забезпечення по даний час ОСОБА_1 не виплачена.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року у справі № 580/1265/21 має преюдиційне значення для вирішення даної цивільної справи по суті, оскільки ним встановлено порушене право позивача ОСОБА_1 Черкаським зональним відділом Військової служби правопорядку.

Отже, вказаним рішенням суду встановлено наявність факту вини відповідача, який своїми діями заподіяв моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 .

Разом з тим, цивільне законодавство ґрунтується на презумпції протиправності поведінки, яка призвела до шкоди, виходячи з принципу генерального делікту: спричинення шкоди особі або майну слід розглядати як протиправне, якщо законом не встановлено інше.

Щодо змісту причинного зв`язку, то він полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди.

Вина є суб`єктивним елементом. Тут діє презумпція заподіювача шкоди (за аналогією майнової шкоди).

Ця презумпція полягає не у звільненні позивача від доведення вини заподіювача шкоди, а лише розподіляє обов`язки з доказування. Тому позивач може це доводити, але не зобов`язаний. Відсутність вини повинен довести відповідач.

Висновок суду першої інстанції, що факт спричинення позивачу моральних страждань внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача при нарахуванні виплат є доведеним і правильним, оскільки внаслідок позбавлення позивача грошових коштів він не міг реалізувати свої бажання та наміри і вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя є обґрунтованим.

Водночас, визначаючи розмір грошового відшкодування, судом першої інстанції не враховано той факт, що такі виплати позивачу як компенсації за невикористані календарні дні соціальних додаткових відпусток, як учаснику боєвих дій, за період 2016 -2018 роки, направлені на його захист, а тому недотримання державою визначених законом гарантій є занадто чутливою для осіб із таким статусом та викликає сумнів щодо турботи держави у їх захищеності, що поглиблює їх душевні страждання.

Тому з врахуванням вказаних обставин та вимог розумності і справедливості, апеляційний суд приходить до висновку, про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 гривень.

Суд першої інстанції в повній мірі обставини справи не врахував, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - зміні.

Таким чином,рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 квітня 2022 року у даній справі слід змінити у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, в частині визначення розміру коштів, який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, та вказати, що до стягнення з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 підлягає 2000 грн., а також в частині вирішення питання про розподіл судового збору.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (пропорційно до задоволеної частки та у зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій) з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути 30 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та за перегляд справи апеляційним судом, всього 60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про відшкодування моральної шкоди - змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 з 1000 грн. на 2000 грн.

В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2022 року залишити без змін.

Стягнути зЧеркаського зональноговідділу Військовоїслужби правопорядку на користь державного бюджету 60 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков