Рішення

від 19.04.2022 по справі 707/1285/21

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1285/21

2/707/97/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2022 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Євтушенка М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області та автокооперативу «Тополь»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на частку спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області та автокооперативу «Тополь», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (збільшення розміру позовних вимог) від 14 грудня 2021 року /а.с. 86-88/, просить суд:

- встановити факт проживання однією cім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 2009 року по 15 січня 2021 року;

- визнати будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,4665 га, кадастровий номер 7124986500:04:001:0156, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; причіп легковий-В, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; та гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться в автокооперативі «Тополь»; спільною сумісною власністю сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 23 лютого 1998 року, РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на:

?Ѕ частку житлового будинку з прибудовою літ. А-І, загальною площею 52,6 кв.м, житловою площею 19,1 кв.м., з надвірними спорудами: гаражем Б, сараєм В, літньою кухнею з прибудовою Г,г, вбиральнею Ж, погрібом Д, воротами з хвірткою № 1, огорожею № 2, колодязем Ѕ № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

?Ѕ частку земельної ділянки площею 0,4665 га, кадастровий номер 7124986500:04:001:0156, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

?Ѕ частину причіпа легкового-В, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

?Ѕ частину гаража № НОМЕР_3 , що знаходиться в автокооперативі «Тополь».

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 2009 року по 15 січня 2021 року позивач у справі ОСОБА_1 проживала без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. До дня його смерті позивач проживала разом із ним однією родиною більше одинадцяти років у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок належить матері позивача ОСОБА_5 , яка мешкала разом із ними. За час перебування у фактичних шлюбних відносинах, позивач разом із ОСОБА_4 , за спільні кошти, придбали: будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,4665 га, кадастровий номер 7124986500:04:001:0156, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем розташування вказаного будинку; причіп легковий-В, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого складає 5 000 грн; та гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться в автокооперативі «Тополь». З моменту придбання власного будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стали проживати у ньому. Позивач стверджує, що під час спільного проживання разом із ОСОБА_4 вони вели спільне господарство, надавали взаємну допомогу один-одному, мали спільний сімейний бюджет, займалися різними побутовими питаннями, здійснювали поточний ремонт у зазначеному будинку, купували побутову техніку, меблі, інші предмети, необхідні для домашнього побуту, оплачували комунальні послуги, тобто проживали разом, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу. Також, ОСОБА_1 вказує, що 30 листопада 2018 року її матір - ОСОБА_5 продала квартиру АДРЕСА_2 , за 380 000 гривень, а отримані кошти віддала позивачу та ОСОБА_4 для купівлі житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Про факт спільного проживання однією сім`єю позивача і ОСОБА_4 та ведення ними спільного господарства, здійснення поточного ремонту будинку, спільну оплату комунальних послуг та придбання будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на думку позивача, свідчить акт, складений і підписаний депутатами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інспектором-землевпорядником Пустовою Ю.С., а також додані до матеріалів справи фотокартки. Крім того, про довіру ОСОБА_4 до позивача, на переконання останньої, свідчить генеральна довіреність на розпорядження всім його майном від 06 серпня 2019 року, видана на її ім`я. З урахуванням наведеного, позивач зазначає, що у зв`язку із тим, що її право на Ѕ частину спільного майна подружжя є неоформленим, а також для прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 , необхідно встановити факт їхнього проживання однією сім`єю.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 18 червня 2021 року позовна заява була залишена без руху, з наданням позивачу часу для усунення недоліків /а.с. 34-36/.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 12 липня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29 вересня 2021 року /а.с. 42-44/.

29 вересня 2021 року та 09 листопада 2021 року за клопотаннями представника позивача - адвоката Євтушенка М.П. у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерви до 09 листопада 2021 року та 14 грудня 2021 року, відповідно.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2021 року прийнято заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову (збільшення розміру позовних вимог) від 14 грудня 2021 року; залучено до участі у справі в якості співвідповідача автокооператив «Тополь»; залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов`язано позивача направити відповідачам та третім особам копію позовної заяви з додатками, а також копію заяви про зміну предмету позову з доданими до неї документами; запропоновано відповідачам протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали, копії позовної заяви з додатками та копії заяви про зміну предмету позову з додатками подати відзив на позов; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, а відповідачам - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів; визначено третім особам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень третьої особи; викликано у судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; витребувано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копії актових записів про шлюб та про розірвання шлюбу щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , проведення підготовчого розгляду справи відкладено до 01 лютого 2022 року /а.с. 120-125/.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 16 березня 2022 року, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі /а.с. 153-155/.

16 березня 2022 року у зв`язку з неявкою учасників справи, військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану на території України строком на 30 діб, проведення розгляду справи відкладено до 19 квітня 2022 року.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2022 року заяву позивача ОСОБА_1 задоволено, позовну заяву в частині позовних вимог про визнання гаража № НОМЕР_3 , що знаходиться в автокооперативі «Тополь», спільною сумісною власністю сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; та про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину вказаного гаража, - залишено без розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 19 квітня 2022 року, позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Євтушенко М.П. заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, виходячи з підстав, наведених у позові. Доповнень не мали.

Представник відповідача - Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

При цьому, сільський голова Мошнівської сільської ради Шкарбута Б.В. 09 березня 2022 року скерував на офіційну електронну адресу суду лист, у якому зазначив, що Мошнівська сільська рада не заперечує проти слухання справи без участі її представника, своєї правової позиції по суті спору не висловив /а.с. 172/.

Представник відповідача - автокооперативу «Тополь» - Шумейко С.О., будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак 01 лютого 2022 року подав до канцелярії суду письмову заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає та просить розгляд справи проводити без його участі /а.с. 157/.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачі не скористалися.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , також звернулися до суду з письмовими заявами, у яких проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечили, а розгляд справи просили провести без їхньої участі /а.с. 148, 149/.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

За вказаних обставин, враховуючи думку позивача та її представника, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності представників відповідачів, а також третіх осіб, та вирішити справу за наявними матеріалами.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши вступне слово позивача та її представника, допитавши свідків, беручи до уваги думки учасників справи, викладені ними у поданих до суду письмових заявах, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Вчорайше Ружинського району Житомирської області, у віці 45 років, помер ОСОБА_4 , що стверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 20 січня 2021 року Черкаським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 21 /а.с. 9/.

З копії Договору купівлі-продажу житлового будинку від 21 лютого 2020 року та копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 лютого 2020 року, посвідчених державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. і зареєстрованих в реєстрі за № 1-486 та № 1-488, відповідно, вбачається, що ОСОБА_4 придбав у власність житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 0,4665 га, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124986500:04:001:0156, розташовану за тією ж адресою /а.с. 10-11,13-14/.

Право власності на зазначений вище будинок та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 21 лютого 2020 року, що підтверджено Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 201349702 та № 201350665 від 21 лютого 2020 року, відповідно /а.с. 12, 15/.

З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого ФОП ОСОБА_11 за станом на 02 грудня 2021 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ; розташовані: - житловий будинок під літ. «А-І», 1958 року побудови, до складу якого входять: коридор площею 13,9 м2, комора площею 3,0 м2, кухня площею 5,6 м2, передпокій площею 11,0 м2, кімната площею 7,0 м2, кімната площею 12,1 м2; - прибудова під літ. «а», 1970 року побудови; - гараж під літ. «Б», до 1984 року побудови, в стані руйнування; - сарай під літ. «В», до 1984 року побудови; - літня кухня під літ. «Г», 1975 року побудови; - прибудова під літ «г», 1975 року побудови; - вбиральня під літ. «Ж», 1959 року побудови; - погріб під літ. «Д», 1959 року побудови; - огорожа під № 1-2; - колодязь Ѕ під № 3 /а.с. 103-109/.

Відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копії фіскального чеку від 13 серпня 2012 року, ОСОБА_4 з 13 серпня 2012 року є власником причіпа легкового-В, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 /а.с. 16, 111-113, 114, 115/.

Згідно з висновком ТОВ «Естіма» від 08 листопада 2021 року, ринкова вартість об`єкта оцінки, а саме причіпа легкового-В, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 13 000 гривень 00 копійок /а.с. 92/.

З копії довіреності, посвідченої 06 серпня 2019 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Рубан С.С. та зареєстрованої в реєстрі за № 1614, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , цією довіреністю уповноважив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , управляти та розпоряджатися всім його майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося. Довіреність видана терміном на три роки, без права передоручення повноважень іншим особам, та зберігає чинність до 06 серпня 2022 року /а.с. 18-19/.

Відповідно до Акту встановлення факту спільного проживання від 05 березня 2021 року, комісія у складі депутатів Мошнівської сільської ради Софіївського старостинського округу Гребенюк О.Г., ОСОБА_7 та інспектора-землевпорядника Пустової Ю.С., встановила і підтвердила факт спільного проживання без реєстрації, фактично однією сім`єю, громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 2009 року, у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також комісія зазначила, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у 2020 році за спільно нажиті кошти придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який оформлено на ОСОБА_4 . З моменту придбання даного будинку, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали у ньому, вели спільне господарство, здійснили поточний ремонт, сплачували комунальні послуги. Загалом, вели спокійний, позитивний, добросусідський спосіб життя. У січні 2021 року ОСОБА_4 загинув /а.с. 17/.

Крім того, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду копії видаткових накладних № ЧСНС2-0036 від 25 травня 2014 року та № ЧСНС2-0035 від 25 травня 2014 року про придбання пральної машини і холодильника; копію рахунку № НОМЕР_7 від 17 серпня 2020 року на придбання вікон, москітних сіток і балконних дверей, з відміткою «оплачено» (покупцем у яких зазначено ОСОБА_1 ); копії товарних чеків від 20 серпня 2020 року, 12 жовтня 2020 року та від 13 січня 2021 року про придбання будівельних матеріалів; копії рахунку та квитанції на сплату земельного податку, видані на ім`я ОСОБА_4 , за 2020 рік, у яких одержувачем платежу вказана Софіївська сільська рада /а.с. 20,21,22,23,25,26/.

З дублікатів квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.2031001465.1 від 25 лютого 2021 року та № 0.0.1991496038.1 від 25 січня 2021 року встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 сплачувала за користування електроенергією за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 24/.

Після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу № 77-2021. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори 07 липня 2021 року звернулася ОСОБА_1 . Крім того, у матеріалах спадкової справи наявні заяви ОСОБА_2 (матір покійного) та ОСОБА_3 (брат покійного) від 07 липня 2021 року про відмову від прийняття спадщини. Дані про заповіти, посвідчені від імені ОСОБА_4 , а також про осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, відсутні. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. /а.с. 70-79/.

Відповідно до копії Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 від 23 квітня 2002 року, а також копій актових записів про укладення шлюбу № 1339 від 12 вересня 1996 року та про розірвання шлюбу № 223 від 23 квітня 2002 року, 23 квітня 2002 року було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , укладений 12 вересня 1996 року /а.с. 98, 145, 146/.

З листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 4177/5.3-04-06/21 від 12 січня 2022 року встановлено, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян в межах Черкаської області не виявлено актових записів про шлюб та про розірвання шлюбу щодо ОСОБА_1 /а.с. 144/.

Разом з тим, на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено копію Договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 7251, з якого вбачається, що ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_2 . Продаж квартири вчинено за 380 000 гривень /а.с. 29-32/.

Оцінюючи вказаний документ, суд зазначає, що він у безспірному порядку не доводить той факт, що матір позивача ОСОБА_5 після продажу квартири АДРЕСА_2 , отримані кошти віддала позивачу та ОСОБА_4 для купівлі житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 77-78 ЦПК України і не може бути прийнятий судом.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , кожен окремо, дали суду покази, у яких зазначили, що знайомі із позивачем ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_4 , а також засвідчили факт проживання однією сім`єю, як чоловіка і жінки, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 більше 11 років, по день смерті останнього. Вказали, що вони разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за який здійснювали придбання майна, робили ремонт у будинку та обробляли город.

Крім того, судом оглянуто фотографії спільного святкування свят ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їхнього спільного відпочинку у колі друзів, що підтверджено свідками у судовому засіданні.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Відповідно до статті 315 ЦПК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи, що встановлення факту проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу стосується вирішення спору щодо подальшого визнання набутого за вказаний період майна спільною сумісною власністю та поділу такого майна шляхом визнання права власності, суд дійшов висновку, що встановлення даного факту підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім`ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя, вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини», Суд визначив, що поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» наголошено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Оскільки відносини між подружжям мають, насамперед, глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення. Суспільні зв`язки, що складаються в сім`ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові та взаємної прихильності. В Сімейному кодексі України, порівняно з КЗпШС, збільшена кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини подружжя. Проте велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер. До особистих немайнових прав подружжя СК України відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов`язків та спільне вирішення питань життя сім`ї; право на особисту свободу.

Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК України є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов`язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім`ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов`язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім`ї та розвиток дітей.

Відтак, суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення, чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім`ї, є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов`язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 роз`яснив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (частина 4 статті 263 ЦПК України).

З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів, покази свідків, відсутність заперечень проти позову з боку відповідачів та визнання третіми особами (матір`ю і рідним братом померлого ОСОБА_4 ) усіх обставин, викладених у позові, дозволяє суду дійти висновку, що позивач, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надала суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_4 у період з 2009 року до 15 січня 2021 року, якими довела наявність спільного побуту, спільних друзів, спільного відпочинку, спільного придбання ними майна, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам, притаманним подружжю.

Відтак, суд вважає встановленим, що у період з 2009 року до 15 січня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки у цей період вони жили разом, вели спільний побут, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, та не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Так, за змістом статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визнання осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину майна, набутого нею та ОСОБА_4 за час спільного проживання, суд виходить з того, що засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків членів сім`ї визначені Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 368 ЦК України, якою визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України № 1-8/2012 (№ 17-рп/2012) встановлено, зокрема, що рівність прав і обов`язків у шлюбі та сім`ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17,

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 756/11915/17.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Дані норми кореспондуються з положеннями частин першої, другої та третьої статті 372 ЦК України, якими встановлено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Верховний Суд України підкреслив, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому прядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18)

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України № 6-2253цс15 від 08 червня 2016 року.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону Про власність, статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність"), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

У судовому засіданні, на підставі наданих позивачем доказів та показів свідків, встановлено, що:

- житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,4665 га, кадастровий номер 7124986500:04:001:0156, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- причіп легковий-В, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

були придбані ОСОБА_4 під час перебування у фактичних шлюбних відносинах з позивачем у справі ОСОБА_1 , у результаті їхньої спільної праці та за спільні кошти, а тому суд визнає це майно об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Факт реєстрації спірного майна лише на ім`я ОСОБА_4 не означає, що воно належить тільки цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та належить їм в рівних частках з моменту його придбання.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, позивач у позовних вимогах не ставить питання про стягнення з відповідачів судових витрат.

Відтак, ухвалюючи рішення, суд залишає судові витрати за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись статтею 41 Конституції України; статтями 3, 60, 74 СК України; статтями 203, 215, 216, 317, 319, 321, 368, 369, 392 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 76, 81, 137, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області та автокооперативу «Тополь»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на частку спільного майна подружжя- задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 2009 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступне майно: будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,4665 га, кадастровий номер 7124986500:04:001:0156, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; причіп легковий-В, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визначити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 рівні частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте під час їхнього проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 23 лютого 1998 року, РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на:

-Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

-Ѕ частину земельної ділянки площею 0,4665 га, кадастровий номер 7124986500:04:001:0156, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-Ѕ частину причіпа легкового-В, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Судові витрати у справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_9 ;

Відповідач № 1: Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Максима Преснякова, 13, с. Мошни, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 26357343.

Відповідач № 2: Автокооператив «Тополь», місцезнаходження: пров. Комунальний, 2/1, м. Черкаси; код ЄДРПОУ 22793188.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_10 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_11 .

Повне судове рішення складено та підписано 20 квітня 2022 року.

Суддя: Т. А. Миколаєнко