Постанова

від 17.04.2022 по справі 296/4222/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/4222/21 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б, Миніч Т.І.

з участю секретаря

судового засідання Дяченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/4222/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, Комунального підприємства «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 нарішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року, яке ухвалене суддею Драчем Ю.І.

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В.І. №144-к від 22.04.2021 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора комунального підприємства «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради, поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора комунального підприємства «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради з 22 квітня 2021 року та стягнути з Житомирської обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.04.2021 року до дня поновлення на роботі.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 21 січня 2014 року працював директором Комунального підприємства «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради (далі КП «ГК «Україна») відповідно до укладеного контракту. В зв`язку із закінченням контракту, 22 квітня 2020 року його було призначено виконуючим обов`язки директора КП «ГК «Україна».

25 березня 2021 року на засіданні Житомирської обласної комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат було вирішено просити Житомирську обласну раду спільно з директором КП «ГК «Україна» Козенюком П.В. визначити можливі шляхи погашення заборгованості із виплати заробітної плати працівникам підприємства.

1 квітня 2021 року Голова Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до Голови Житомирської обласної ради щодо поданої КП «ГК «Україна» інформації до статистичних органів про заборгованість із виплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 199000,00 грн. і попросив спільно з керівництвом підприємства визначити можливі шляхи погашення боргів із заробітної плати. На листи позивачем було надано відповідь про причини заборгованості з виплати заробітної плати та зазначено, що з відновленням роботи після карантину будуть складені графіки погашення заборгованості із заробітної плати. Однак, 22 квітня 2021 року за розпорядженням голови Житомирської обласної ради Федоренка В.І. № 144-к від 22.04.2021 р. без пояснення причин позивача було звільнено з посади виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна» на підставі п.1 ч.1 ст.41 Кодексу Законів про працю України.

Позивач зазначає, що вказане розпорядження є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у ньому чітко не визначена правова підстава звільнення чи за грубе порушення трудових обов`язків чи за невиплату заробітної плати працівникам підприємства. Крім того, прийняттю такого рішення Головою обласної ради передує рішення депутатських комісій та рішення депутатів обласної ради на пленарних засіданнях, чого в даному випадку зроблено не було. Також в порушення вимог ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання звільнення керівника комунального підприємства не було предметом обговорення на засіданні постійних комісій ради. Тому вважає, що голова Житомирської обласної ради, прийнявши спірне розпорядження від 22.04.2021, діяв всупереч наданих йому повноважень, передбачених ст.55, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а відтак порушив вимоги ст.19 Конституції України». З урахуванням вищевикладеного просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги послався на обставини, якими обґрунтовувався позов і яким, на думку заявника, суд не дав належної оцінки. При цьому зазначив, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу, що розпорядження голови обласної ради не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки в ньому чітко не зазначено яке саме одноразове грубе порушення трудових обовязків допустив позивач, яке призвело до виникнення заборгованості із виплати заробітної плати працівників, а також в чому полягають його винні дії. При цьому звертає увагу, що до будь-якої відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати заявник не притягувався і з цього приводу будь-які перевірки уповноважених органів, зокрема Держпраці, не проводилися.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник Житомирської обласноїради просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. Зазначає, що позивачем допущено одноразове грубе порушення своїх трудових обовязків, внаслідок чого заробітна плата працівникам підприємства не була виплачена.

В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник Житомирськоїобласної ради просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, оскільки звільнення його з посади відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.

Представник КП «ГК «Україна» в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та їх вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 19.03.2015 року між Житомирською обласною радою, в особі голови обласної ради Француза Віталія Йосиповича та ОСОБА_1 було укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП «ГК «Україна»на строк з 19.03.2015 року до 18.03.2020 року (а.с.151-156).

Відповідно до розпорядження голови обласної ради від 21.04.2020 року № 132-к, ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора КП «ГК «Україна» тимчасово з 22 квітня 2020 року до призначення керівника обласною радою (а.с.15).

Розпорядженням голови обласної ради Федоренко В.І. від 22.04.2021 року № 144-к ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна» з 22 квітня 2021 року у зв`язку з допущенням грубого порушення трудових обов`язків, що призвело до виникнення заборгованості із виплати заробітної плати працівникам підприємства, згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу Законів про працю України.

Підставою для звільнення в розпорядженні зазначено лист Житомирської обласної державної адміністрації від 01.04.2021 року № 1803/2-21/45 та лист директора комунального підприємства «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради від 16.04.2021 №27 (а.с.16).

Так, 1 квітня 2021 року Голова Житомирської обласної державної адміністрації Віталій Бунечко звернувся до Голови Житомирської обласної ради Федоренка В.І. з листом №1803/2-21/34 щодо поданої КП «ГК «Україна» інформації до статистичних органів про наявність заборгованості із виплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 199000,00 грн. та просив спільно з керівництвом підприємства визначити можливі шляхи погашення боргів із заробітної плати, перспективи діяльності підприємства (а.с.17).

З листа від 16.04.2021 року за № 27 за підписом директора КП «ГК «Україна» Козенюка П.В. вбачається, що заборгованість із сплати заробітної плати виникла у зв`язку з пандемією коронавірусу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SAR-CoV-2, та введеними обмежувальними санкціями Кабінету Міністрів України, а також введення локдауна з 08 січня по 21 січня 2021 року включно по всій території України. При цьому підприємство наразі не отримує доходів у зв`язку з віднесенням з 04 березня 2021 року Житомирської області до «червоної зони». З відновленням роботи будуть складені графіки погашення заборгованості із заробітної плати. Також просив надати фінансову підтримку КП «ГК «Україна» для погашення заборгованості із виплати заробітної плати працівникам підприємства (а.с.19).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки останній допустив одноразове грубе порушення трудових обовязків, яке призвело до невиплати працівникам підприємства заробітної плати.

Однак такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Статтею 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Пунктом 1 частини 1 вказаної статті передбачено, що трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків, зокрема, керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками тощо. Звільнення можливе за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер.

Зокрема, у п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України йдеться про одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а не про тривале, системне, що може бути підставою для звільнення за інших підстав.

Розірвання трудового договору на підставах, зазначених у п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, передбачає визнання кола порушень трудових обов`язків, під які підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад: характер дії або бездіяльності працівника, істотність наслідків порушення трудових обов`язків, особливість причинного зв`язку між порушенням та його наслідками, форм вини.

Виходячи зі змісту п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України підставою для звільнення за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов`язків, а не триваюче, зокрема, систематична невиплата заробітної плати.

При цьому, саме п.1-1 ч.1 ст. 41 КЗпП України передбачає звільнення керівника підприємства, установи організації, у разі його винних дій, за несвоєчасно виплачену заробітну плату або виплату в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Однак як вбачається з оспорюваного розпорядження про звільнення позивача, відповідач звільнив його за одноразове грубе порушення трудових обовязків, що призвело до виникнення заборгованості із виплати заробітної плати з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а не п.1-1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Крім того під час розгляду справи було встановлено, що 26 січня 2021 року в.о. директора Козенюк П.В. звернувся до голови Житомирської обласної ради щодо отримання кредиту на умовах овердрафту (для поповнення обігових коштів) у сумі 300000,00 грн. в ПАТ «ПриватБанк».

Також з листа Житомирської обласної ради від 01.04.2021 № 1803/2-21/34 вбачається, що подана КП «ГК «Україна» у березні 2021 року інформація до статистичних органів про наявність заборгованості із виплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 199000,00 грн. виникла за лютий 2021 року.

При цьому станом на 16.04.2021 року заборгованість із заробітної плати на підприємстві вже становила 349400,00 грн та виникла також за березень 2021 року, про що свідчить лист КП «ГК «Україна» № 27 від 16.04.2021 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач звільнив позивача не за одноразове грубе порушення трудових обовязків, а за порушення, які носили тривалий характер (невиплата заробітної плати протягом січня березня 2021 року).

Також звільнення на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, передбачених ст. ст. 148, 149 КЗпП України.

Такв розпорядженніпро звільненняпозивача талистах Житомирськоїобласної державноїадміністрації від01.04.2021року №1803/2-21/45і директораКП «ГК«Україна» від 16.04.2021№27,не зазначеноточної дативчинення одноразовогогрубого порушення позивачем трудових обов`язків. Крім того, всупереч п.1 ст.149 КЗпП України, у позивача не відбиралось пояснення по суті допущеного порушення.

Таким чином, колегія суддів дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави для звільнення ОСОБА_2 не є одноразовим грубим порушенням, яке дає підстави для звільнення за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, оскільки незабезпечення в.о. директора підприємства ОСОБА_1 своєчасної виплати заробітної плати, зазначені в листах від 01.04.2021 року № 1803/2-21/45 та від 16.04.2021 №27, є триваючими і не можуть розцінюватися як одноразове грубе порушення ним трудових обов`язків, що підпадають під дію п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а відтак не можуть бути підставою для розірвання трудового договору згідно з цією нормою.

Отже розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В.І. №144-к від 22.04.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради слід визнати незаконним.

Незважаючи на наведене, передбачених законом підстав для поновлення позивача на посаді виконуючого обов`язки директора КП «ГК«Україна»немає з огляду на таке.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із призначенням працівника виконуючим обов`язки, здійснюється на підставі Кодексу Законів про працю України, роз`яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП Українита іншим нормативно-правовим актам України.

За змістом норм, що містяться у зазначених актах, в їх системному зв`язку призначення працівника виконуючим обов`язки на вакантну посаду не допускається. Це можливо лише за посадою, на яку призначення здійснюється вищим органом управління. В цьому випадку керівник підприємства, організації, установи зобов`язаний не пізніше місячного строку з дня прийняття робітника на роботу надати до вищого органу управління документи для його призначення на посаду.Цей орган в місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути питання і повідомити керівнику про його результати.

Аналогічні за змістом роз`яснення містяться у листі Міністерства соціальної політики України від 21 липня 2011 року № 591/13/84-11.

Під час розгляду справи було встановлено, що управління КП «ГК«Україна» здійснюється його директором, який призначається Уповноваженим органом управління Житомирською обласною радою, шляхом укладення з ним контракту (а.с.151-156).

Порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній та комунальній власності, при найманні на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 (зі змінами) «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності».

Отже, призначення працівника виконуючим обов`язків можливе до затвердження його на цій посаді вищим органом управління на строк не більше двох місяців.

Оскільки позивач,будучи призначенимна вакантнупосаду директора КП«ГК «Україна»виконуючим обов`язки, в подальшому у встановленому законом порядку та строки не був призначений директором указаного підприємства, сам по собі факт незаконного його звільнення з посади виконуючого обов`язки директора не може бути підставою для поновлення його на цій посаді, оскільки питання виконання обов`язків відсутнього керівника підприємства, що є у комунальній власності, віднесено до повноважень вищого органу управління таким підприємством і здійснюється у передбаченому законом порядку на період до призначення керівника на постійній основі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 7 лютого2018 року у справі №333/9100/15-ц.

За змістом статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави працівник має право на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак, позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна», перебував у трудових відносинах саме із зазначеним підприємством, заробітну плату отримував від останнього, а отже Житомирська обласна рада не є нелажним відповідачем щодо стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу. Разом з тим, позивач звертаючись до суду просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу саме з Житомирської обласної ради. При цьому заяв про зміну підстав або предмета позову до суду не подавав.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітну за час вимушеного прогулу відсутні.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги частина третя статті 137 ЦПК України.

Надання адвокатом Верещаком В.М. позивачу адвокатських послуг при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції підтверджується, зокрема, ордером на надання правничої допомоги серії АМ №1011249 від 24.05.2021, договору про надання правової (правничої) допомоги від 28 квітня 2021 року, актом-звітом прийомупередачі надання правової допомоги від 29.11.2021 в суді першої інстанції на суму 19068,00 грн, актом-звітом прийомупередачі надання правової допомоги від 15.04.2022 в суді апеляційної інстанції на суму 3632,00 грн та меморіальними ордерами від 26.10.2021 та від 04.05.2021 на оплату правової допомоги на суму 17120,00 грн. (а.с.34,147-151).

З матеріалів справи також слідує, що в позовній заяві ОСОБА_1 було зазначено про попередні (орієнтовні) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10896,00 грн, які позивач очікує понести.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.11.2021 у справі № 346/5196/19 зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справинезалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, колегія суддів з урахуванням ст. 141 ЦПК України, дійшла висновку про стягнення з відповідача - Житомирської обласної ради на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7566,66 грн, виходячи з розрахунку: 22700,66 грн. (загальний розмір витрат на правничу допомогу) : 3 (кількість позовних вимог позивача) = 7566,66 грн.

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищевказаних підстав (п.3, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районногосуду м.Житомира від29листопада 2021року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, Комунального підприємства «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати незаконним розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В.І. № 144-к від 22.04.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7566 грн. 66 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2022 року.

Головуючий Судді