Рішення

від 19.04.2022 по справі 626/182/21

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/182/21

Провадження № 2/626/29/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2022 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Тимошенка Д.В.,

представника відповідача - адвоката Кадуна П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краснограді в порядку загального позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, цивільну справу №626/182/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватно аграрно-орендного підприємства «Промінь» про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача.

ОСОБА_2 22.01.2021 року звернувся до суду із позовною заявою до ПАОП «Промінь» в якому просить:

-зобов`язати ПАОП «Промінь» повернути йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,38 га кадастровий номер 6323381200:14:000:0032, яка належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.2012 року, спадкова справа №69/2011, зареєстрованого в реєстрі за №161;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, а саме договору оренди землі №691 від 01.11.2006 року укладеного строком на 25 років між ПАОП «Промінь» та ОСОБА_3 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

На обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що в його власності знаходиться земельна ділянка, розміром 10,38 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0032, яка належить йому на праві власності на підставі державного акту на землю від 27.02.2001 року серія ІІ-ХР №059970 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.2012 року. Дану земельну ділянку від отримав у спадок від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 2006 року між ОСОБА_3 та ПАОП «Промінь» був укладений договір оренди землі на 12 років. Після закінчення строку договору він звернувся до ПАОП «Промінь» про повернення йому земельної ділянки, так як він не мав наміру продовжувати договір оренди. З інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно встановлено, що договір оренди землі №691 від 01.11.2006 року між його спадкодавцем та ПАОП «Промінь» укладено строком на 25 років. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса №2416 від 24.03.2020 року підпис від імені ОСОБА_3 в договорі оренди земельної ділянки №691 від 01.11.2006 року, виконаний не ОСОБА_3 . Дана експертиза була проведена в справі №626/2545/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАОП «Промінь» про визнання договору оренди землі недійсним на вказану вище земельну ділянку. Так як його спадкодавець договір оренди №691 від 01.11.2006 року не підписувала, відповідно істотних умов цього договору не погоджувала, тому такий договір є неукладеним. Враховуючи, що даний договір є неукладеним, він не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію речового права.

Рух справи в суді.

Ухвалою судді від 27.01.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою від 09.03.2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Д.В.26.01.2022 року до суду надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ПАОП «Промінь» не з`явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у розі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.04.2021 року за клопотанням представника відповідача ПАОП «Промінь» - адвоката Кадуна П.В. неодноразово відкладався судовий розгляд справи, при цьому усі дати судових засідань узгоджувались із учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У постанові Пленумом Вищого спеціалізовано суду України розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17.10.2014 року дані судам зокрема такі пояснення: строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження. Оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід звернути увагу на те, що не можна покладати відповідальність за тривалий розгляд справи використання ними процесуальних засобів, передбачених законодавством, для здійснення свого захисту, зокрема, у зв`язку зі зміною позовних вимог, вивченням матеріалів справи, заявленням клопотань, оскарженням ухвалених судових рішень. Разом із тим слід взяти до уваги факти невиконання ними процесуальних обов`язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд звертає увагу, що відповідач по справі свою позицію щодо позову висловив через свого представника в судових засіданнях під час розгляду справи по суті, при цьому своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, суд виконав завдання підготовчого засідання та перейшов до розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в судових засіданнях під час розгляду справи по суті справи, зважаючи на межі розгляду справи в суді першої інстанції (стаття 210 ЦПК України), суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка учасників справи в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, при цьому у справі достатньо наявних матеріалів для її розгляду та ухвалення рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Позиція позивача в судовому засіданні.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Тимошенко Д.В. в судових засіданнях позовну заяву підтримали та на задоволенні позову наполягали з підстав викладених у позовній заяві. Крім того представник позивача - адвокат Тимошенко Д.В. вказував на те, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельною ділянкою. Щодо підписання додаткової угоди до основного договору оренди земельної ділянки у 2019 році ОСОБА_1 заначив, що він не пам`ятає про підписання додаткової угоди до спірного договору, але так як у його власності перебуває декілька земельних ділянок, які він здає відповідачу в оренду, можливо ПАОП «Промінь» помилково надало на підпис додаткову угоду і до договору оренди №691 разом з іншими додатковими угодами. Крім того вказував на те, що додаткова угода до договору оренди №691 не може бути чинною, оскільки основний договір не укладений.

Позиція відповідача в судовому засіданні.

Представник відповідача ПАОП «Промінь» - адвокат Кадун П.В. в судових засіданнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки після пред`явлення до суду 14.11.2019 року відповідачем первісного позову у справі № 626/2545/19 з приводу визнання договору оренди земельної ділянки №691 недійсним, ОСОБА_1 підписав 27.12.2019 року додаткову угоду про зміни до договору оренди земельної ділянки №691 щодо підвищення орендної плати, яка на даний час зареєстрована відповідно до чинного законодавства, чим прийняв основний договір оренди земельної ділянки та погодився на його умови. Крім того вказував на те, що відповідно до експертизи саме ОСОБА_1 підписав договір за ОСОБА_3 , а отже повністю ознайомлений з його умовами та вказував на те, що в даному випадку необхідно застувати принцип заборони суперечливої поведінки, оскільки ОСОБА_3 , а в подальшому ОСОБА_1 отримували оренду плату від ПАОП «Промінь» за використання земельної ділянки.

Позиція суду.

Суд вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачу по справі на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.2012 року, спадкова справа №69/2011, зареєстрованого в реєстрі за №161 (а.с. 17) належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 10,38 кадастровий номер 6323381200:14:000:0032, яка розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської, у зв`язку із реформуванням органів місцевого самоврядування Красноградського району Харківської області на даний час на території Наталиської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ХР №059970 (а.с. 16).

З копії договору оренди земельної ділянки №691 від 01.11.2006 року вбачається, що між ОСОБА_3 та ПАОП «Промінь» укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації. Договір зареєстрований 14.03.2007 року за №040769800032 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (а.с. 18-23).

Відповідно до акту передачі-прийому земельних ділянок згідно з договором оренди від 01.11.2006 року земельна ділянка ОСОБА_3 площею 10,38 га ріллі із земель Кобзівської сільської ради була передана орендарю ПАОП «Промінь» згідно з планом (схемою) розміщення земельної ділянки на місцевості (а.с. 24).

Позивач ОСОБА_1 не заперечує договірних відносин з ПАОП «Промінь» щодо оренди його земельної ділянки, в той час зазначає, що договір оренди земельної ділянки його спадкодавець укладала на 12 років, а не на 25 років.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 09.11.2020 року №626/2545/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про визнання договору оренди землі недійсним- відмовлено, з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним, так як спірний договір №691 від 01.11.2006 року оренди землі є неукладеним.

Крім того ОСОБА_1 даним рішенням роз`яснено, що, за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди). Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96)).

У справі №626/2545/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про визнання договору оренди землі недійсним за клопотанням ОСОБА_1 була призначена почеркознавча експертиза у ХНДІСЕ М.С.Бокаріуса.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №2416 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 23.04.2020 року підписи від імені ОСОБА_3 у договорі оренди земельної ділянки №681 від 01.11.2006, розташований на основній сторінці договору, у графі «Орендодавець ОСОБА_3 » - виконаний не ОСОБА_3 . Цей підпис виконаний ОСОБА_1 .

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом встановлено, що висновок судово-почеркознавчої експертизи №2416 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 24.03.2020 року стосується предмета доказування, відповідає положенням статті 102 ЦПК України і підготовлений в рамках іншої цивільної справи.

Таким чином, судом встановлено, що підпис у договорі оренди земельної ділянки №691 від 01.11.2006 ОСОБА_3 не належать, будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного договору від її імені, вона нікому не надавала в тому числі і ОСОБА_1 , який підписав спірний договір, і відповідачем не надано доказів щодо таких повноважень, але державна реєстрація договору відбулась.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.09.2020 року зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323381200:14:000:0032, площею 10,3822 га за ПАОП «Промінь», підстава виникнення іншого речового права договір оренди землі №691 від 01.11.2006 року, додаткові угоди від 10.06.2013 року, 01.12.2016 року, 01.12.2015 року, 01.12.2013 року, 27.12.2019 року.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд вважає наступне.

Відповідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Згідно з частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини пов`язані з орендою землі, є Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У пункті 8 постанова Пленуму ВСУ №09 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК 435-15 підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.»

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 09.11.2020 року у справі №626/2545/19 в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про визнання договору оренди землі недійсним було встановлено судом, що договір оренди землі №691 від 01.11.2006 підписаний не ОСОБА_3 , яка є спадкодавцем позивача, . у зв`язку із чим договір оренди землі №691 від 01.11.2006 року між ПАОП «Промінь» та ОСОБА_3 є неукладеним, але у задоволенні позову відмовлено з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому ОСОБА_1 було роз`яснено, що за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи позивача, що при підписанні відповідачем додаткових угод до договору оренди щодо підвищення орендної плати підтверджують й інші умови договору, в тому числі і щодо строку його укладання на 25 років, нікчемність договору не спростовують, оскільки у додаткових угодах не зазначено строк дії самого договору та по суті додаткові угоди передбачають внесення відповідних змін до основного договору про оренду землі, який не укладений.

При цьому суд звертає також увагу та те, що ОСОБА_1 заперечує факт підписання ним додаткових угод на які посилається представник ПАОП «Промінь», а матеріали справи не містять відповідних доказів, що саме ОСОБА_1 підписував додаткові угоди до основного договору зокрема і додаткову угоду від 27.12.2019 року.

Щодо посилання ПАОП «Промінь» застосування принципу заборони суперечливої поведінки, то необхідно заначити, що ОСОБА_3 а в подальшому ОСОБА_1 отримували плату за фактичне використання ПАОП «Промінь» земельної ділянки, що не підтверджує факт укладання договору оренди земельної ділянки строком на 25 років.

Крім того суд відхиляє посилання представника ПАОП «Промінь» на ту обставину, що експертизою встановлено, що саме відповідач ОСОБА_1 підписав спірний договір за ОСОБА_3 у зв`язку із чим договір оренди №691 є укладеним, оскільки підпис у договорі оренди земельної ділянки №691 від 01.11.2006 ОСОБА_3 не належать, будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного договору від її імені, вона нікому не надавала в тому числі і ОСОБА_1 , який підписав спірний договір.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язання відповідача ПАОП «Промінь» повернути земельну ділянку її власнику є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрацію договору оренди землі, а саме договору оренди землі №691 від 01.11.2006 року укладеного строком на 25 років між ПАОП «Промінь» та ОСОБА_3 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з зі спірного договору оренди №691 від 01.11.2006 року він зареєстрований 14.03.2007 року за №040769800032 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

При цьому Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.09.2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323381200:14:000:0032, площею 10,3822 га за ПАОП «Промінь», підстава виникнення іншого речового права договір оренди землі №691 від 01.11.2006 року, додаткові угоди від 10.06.2013 року, 01.12.2016 року, 01.12.2015 року, 01.12.2013 року, 27.12.2019 року.

Разом з тим, реєстрація права оренди (договору оренди) щодо неукладеного договору оренди землі №691 від 01.11.2006 порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження його власністю - земельною ділянкою, площею 10,3822 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0032.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Даний висновок суду базується на правових висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2020 по справі № 125/702/17.

Отже, реєстрація права оренди (договору оренди) за ПАОП «Промінь» на вищевказану земельну ділянку, на підставі договору оренди № 691 від 01.11.2006, який є неукладеними, не відповідає вимогам закону та порушує права позивача, враховуючи що право оренди на спірну земельну за ПАОП «Промінь» зареєстроване на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а отже суд вважає за необхідне скасувати запис про державну реєстрацію права оренди за ПАОП «Промінь».

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що даний позов ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди - права оренди) підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача ПАОП «Промінь» на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню 1179,66 грн. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» від 25.03.2022 №14/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 76-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Приватне аграрно-орендне підприємство "Промінь" (ЄДРПОУ 30713300) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,3822 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0032, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.2012 року, спадкова справа №69/2011, зареєстрованого в реєстрі за №161.

Скасувати запис про державну реєстрацію права оренди Приватно аграрно-орендного підприємства "Промінь" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,3822, га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0032, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.2012 року, спадкова справа №69/2011, зареєстрованого в реєстрі за №161, відповідно до договору оренди №591 від 01.11.2006 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Стягнути з Приватно аграрно-орендного підприємства "Промінь" (ЄДРПОУ 30713300) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений ним судовий збір в розмірі 1179 (одна тисяча сто сімдесят дев`ять) грн 66 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Полтавський апеляційний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя