Рішення

від 11.04.2022 по справі 557/258/21

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №557/258/21

Провадження №2/557/122/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року смт.Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Пацка Д.В.

секретар судових засідань Довгалець Н.М.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії УПЦ, державного реєстратора Білоус Оксани Василівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рівненська обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії УПЦ, державного реєстратора Білоус Оксани Василівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рівненська обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в с. Горбаків Гощанського району Рівненської області є дерев`яна будівля - Свято-Троїцька церква, що споруджена в 1764 році силами мешканців цього села. Вказана будівля є пам`яткою архітектури місцевого значення.

3 1991 року вказане приміщення перебувало у користуванні Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви села Горбаків Гощанського району Рівненської області.

В вересні 2020 року позивачу стало відомо, що ще 25 січня 2016 року будівлю церкви було зареєстровано на праві приватної власності за релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району. Вказану реєстрацію проведено державним реєстратором Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області Білоус Оксаною Василівною. Підставою для виникнення права власності зазначено виписку з погосподарської книги.

Звертаючись до суду, як зацікавлена особа - громадянин України, вважає, що вказане рішення про реєстрацію права власності є протиправним та прийняте з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим просить суд: визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області Білоус Оксани Василівни - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 27985371 від 29.01.2016 року, про реєстрацію права власності за релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району будівлю церкви в с. Горбаків Гощанського району Рівненської області; стягнути судові витрати з відповідачів.

Представник відповідача Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії УПЦ, Петров М.С. подав відзив на позовну заяву, зазначаючи, що доводи позивача є необґрунтовані оскільки, рішення щодо реєстрації права власності на будівлю церкви за Релігійною громадою ніяким чином не порушує права чи охоронювані законом інтерес позивача. Окрім того, вважає, що позивачем пропущено строку позовної давності, зокрема посилання позивача про обізнаність з рішення про державну реєстрацію права власності на будівлю церкви в с. Горбаків лише у вересні 2020 року не підтверджена жодними доказами, при цьому зазначає, що державний реєстратор діяв в межах чинного законодавства. На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач у строк встановлений судом подав відповідь на відзив, згідно якої вважає, доводи відповідача у відзиві безпідставними та необґрунтованими, при цьому зазначає, що його право на звернення до суду випливає зі ст 3, 13 Конституції України та прямо передбачене ст. 95 Конституції України. Таким чином, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 04 січня 2022 року вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 01 березня 2022 року замінено відповідача - Гощанську районну державну адміністрацію на Рівненську районну державну адміністрацію Рівненської області. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача державного реєстратора Білоус Оксану Василівну.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 21 березня 2022 року, підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Будь-яких інших процесуальних дій суд не вчиняв.

Позивач в судовому засіданні позовній вимоги підтримав та просив задовольнити зважаючи на обставини викладені в позові.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Релігійна громада Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району Рівненської області зареєстрована на підставі свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної громади №173, виданого виконавчим комітетом Рівненської обласної ради народних депутатів 25.09.1991 року (а.с. 107-117).

З 25.09.1991 року дану релігійну громаду також зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичний осіб-підприємців від 31.08.2015, місцезнаходження: 35433, Рівненська область, Рівненський район, с. Горбаків, вул. Пухова, 45а.

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 19 червня 2015 року №309, зареєстровано статут Релігійної громада Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району Рівненської області в новій редакції (а.с. 118-123).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №461411636 від 22.10.2015, на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 21.10.2015 зареєстровано за Релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району Рівненської області право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3046 га, кадастровий номер: 5621282000:05:007:0891 (а.с. 125).

Згідно Інформаційної довідки №229034669 від 21.10.2020, на підставі виписки з погосподарської книги №353 від 25.01.2016, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №461411636 від 22.10.2015 зареєстровано за Релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району Рівненської області право приватної власності будівлю церкви, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташована на земельній ділянці кадастровий номер: 5621282000:05:007:0891 (а.с. 8).

Судом встановлено, що приміщення Свято-Троїцької церкви в с. Горбаків Гощанського району є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 68-Рв), що підтверджується листом Рівненської обласної державної адміністрації від 13.11.2020 №1665/01-08.

Водночас, позивач вважає, що реєстрація права власності за Релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району Рівненської області на будівлю церкви є незаконною та порушує його права як громадянина України, у зв`язку з чим звернувся до суду.

В оцінці доводів позовної заяви, суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 року №987-XII, релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 року №987-XII встановлено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

До введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 року №987-XII все майно церковних і релігійних громад в Україні визнавалось державною власністю згідно зі ст. 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Оскільки зазначене законодавство не було визнано нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків, то держава в особі її уповноважених органів, передбачених статтею 17 Закону, була належним власником культових будівель і майна.

Крім того, частиною 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року №1805-III визначено, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам`ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані.

Отже, для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - культову будівлю, яка крім того, належить до пам`яток архітектури місцевого значення, необхідним є прийняття уповноваженим органом - обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а в Республіці Крим - Урядом Республіки Крим, рішення про її передачу, а також надання погодження органу охорони культурної спадщини.

З матеріалів справи, судом встановлено, що Рівненською обласною державною адміністрацією не приймалось рішень на предмет передачі будівлі церкви, яка знаходиться за адресою: 35433, Рівненська область, Рівненський район, с. Горбаків, вул. Пухова, 45а у власність Релігійній громаді Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району Рівненської області. Не надавалось Релігійній громаді Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району Рівненської області і погодження органу охорони культурної спадщини та укладення охоронного договору на пам`ятку.

Таким чином, держаний реєстратор при здійсненні своїх повноважень не врахував вищенаведених положень.

Водночас, вирішуючи питання щодо наявності обставин з приводу порушення прав позивача та наявності підстав для їх відновлення, суд приходить до наступного висновку.

Як передбачено ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, предметом судового захисту є суб`єктивні права, свободи та інтереси особи.

В контексті завдань в даному випадку цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Позивач повинен довести, що його право порушене і він є потерпілим від порушення цього права з боку відповідача.

Позивач не довів належними та допустимими доказами, що оскаржуване рішення щодо передачі будівлі церкви, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у власність Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району Рівненської області порушує його права та охоронювані законом інтереси як громадянина України.

Посилаючись на ст. 3, 13, 55 Конституції України, позивач вказує на наявність у нього інтересу, а не про право.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони.

Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом.

Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

Суд має встановити обставини, які свідчать про порушення інтересу.

Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку відповідачів.

При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини.

Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції.

Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого).

Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення.

Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011).

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови[ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010,Берден проти Сполученого Королівства[ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008).

Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).

Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини[ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012,Берден проти Сполученого Королівства[ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008).

Однак особа може заявляти, що закон, навіть не застосовуючись до неї особисто, порушує її права в силу необхідності коригувати свою поведінку під страхом кримінального переслідування або в силу приналежності до категорії осіб, які ризикують безпосередньо випробувати на собі дію законодавства (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 344, від 27 квітня 2010, Мішо проти Франції [ВП], № 12323/12, пп. 51-52, від 6 грудня 2012, Сердіч та Фінчі проти ОСОБА_6 та Герцеговини [ВП], №№ 27996/06 та 34836/06), п. 28, від 22 грудня 2009).

З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу: (а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; (б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обгрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; (в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); (г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом.

Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про наявність у нього законного інтересу (правомірного очікування) є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача.

Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, позивач не довів, що це рішення спричинило суттєвий негативний вплив саме на позивача, і він зазнав реальної шкоди.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити, оскільки позивач в своїй позовній заяві не навів жодної обставини (факту), яка б вказувала на порушення його прав або інтересів з боку відповідачів, не привів жодного правового обґрунтування такого порушення, що вказує на відсутність порушеного права позивача.

Щодо заяви представника відповідача Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району Рівненської області про застосування позовної давності суд приходить до наступного висновку. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.

І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. У зв`язку з викладеним суд не вирішує питання щодо спливу позовної давності.

В силу ст.141 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.9,ч.2ст.19Конституції України, ст. ст. 118, 123,124ЗК України, ст.15, 16 ЦК України, ст. 141, 258-260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської районної державної адміністрації, Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії УПЦ, державного реєстратора Білоус Оксани Василівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рівненська обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.04.2022.

С у д д я Д.В. Пацко