Рішення

від 12.04.2022 по справі 755/4258/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4258/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Івіної М.Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічною позовною заявою) - ОСОБА_1 ;

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічною позовною заявою) - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2020 року у справі №755/2142/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2011 року народження, з 2 218,00 грн до

1 197,50 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , аліменти в розмірі 2218,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 10 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття та стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі

840,80 грн. Апеляційну скаргу від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 залишено без задоволення. Позивач зазначає, що після припинення фактичних шлюбних відносин відповідач у добровільному порядку за усною домовленістю до грудня 2019 року сплачував кошти на утримання сина шляхом перерахування їх на картковий рахунок позивача, а саме: з вересня 2017 року по лютий 2018 року у загальному розмірі

5900,00 грн; у березні - травні 2018 року по 1500,00 грн щомісячно; з червня по грудень 2018 року у загальному розмірі 10600,00 грн; з січня по листопад 2019 року по 2000,00 грн щомісячно. Крім того, зазначає, що не відмовлявся добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини й передавав особисто позивачу кошти та речі необхідні для розвитку та утримання дитини, а також перераховував кошти через банківську систему Приватбанк. Дитина проживає разом із відповідачем, позивач як батько приймає участь у вихованні та утриманні дитини, ходять із сином на прогулянки та у магазини. По мірі своїх можливостей позивач намагається купувати для дитини речі та іграшки, водити в кіно і на прогулянки. Відповідач являється керівником ТОВ «Актуал-Логістик» і отримує відповідну заробітну плату керівника. Під час проживання в цивільному шлюбі з січня 2007 року по квітень 2017 року, сторони купили рухоме майно - автомобіль «Honda» державний номерний знак НОМЕР_1 , який залишився у відповідача і не був врахований в рахунок погашення заборгованості за аліменти. На сьогоднішній день середня місячна заробітна плата позивача складає 2415,00 грн, виплата аліментів розміром 2218,00 грн складає 90 % усіх його доходів. На думку позивача, в даному випадку є доцільним сплачувати позивачу аліменти в розмірі 1197,50 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не суперечить положенням ч. 2 ст. 182 СК України. (т.1 а.с.51-52)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. (т.1 а.с.59-61)

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

05 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити повністю в задоволенні позову. Посилається на встановлений Законом України «Про державний бюджет України на

2021 рік» прожитковий мінімум на дітей. Зазначає, що дитина сторін проживає з відповідачем та знаходиться на її утриманні. Вказує, що позивач є особою працездатного віку, законодавчо на нього покладено обов`язок по вихованню та утриманню дитини. Крім того, позивач є засновником та керівником ТОВ «Укртранслогіст», дохід якого з вересня 2020 року збільшився. З рішення Ямпільського районного суду Вінницької області

від 07 травня 2020 року вбачається, що заробітна плата позивача складає 12000,00 грн, проте на час ухвалення рішення Дніпровським районним судом м.Києва від 23 жовтня 2020 року відомостей про це не було. Вважає, що надану позивачем довідку про розмір його заробітної плати слід сприймати критично, оскільки надана довідка складена та підписана самим позивачем. Доказів незадовільного матеріального стану позивача суду не надано. Проте, позивач має у власності квартиру в місті Києві на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2020 року. Крім того, відповідачу відомо про наявність у власності та користуванні позивача гаражного боксу в м.Києві. Тому відповідач вважає, що позивач приховує наявність у нього додатково отриманого доходу та наявність іншого рухомого та нерухомого майна. Зазначає, що позивач має рідного платоспроможного брата, який в змозі надавати матеріальну допомогу батькам-пенсіонерам. (т.1 а.с.87-91)

08 жовтня 2021 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що кошти на придбання автомобіля були накопичені ним до проживання з відповідачем, під час перебував за кордоном за робочими візами. Зазначає, що ним виконується рішення суду про стягнення аліментів на утримання батьків. Також вказує, що квартира в м.Києві була придбана після продажу нерухомого майна, що належало батькам позивача. Придбана квартира є єдиною нерухомістю, що знаходиться у власності позивача, який наразі проживає у своїх батьків. Зазначає, що наведена відповідачем інформація щодо гаражного боксу не підтверджена доказами. Також вказує, що зазначена в рішенні Ямпільського районного суду Вінницької області інформація щодо розміру заробітної плати позивача є помилковою. Зазначає, що власником автомобіля за технічним паспортом є саме відповідач, а не позивач, а розмір його заробітної плати підтверджується офіційним документом податкової інспекції. Також посилається на те, що відповідач є засновником ТОВ «Актуал-Логістик» з відповідною заробітною платою керівника та має у власності три квартири в м.Києві, дві з яких здає в оренду. (т.1 а.с.98)

05 жовтня 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів. (т.1 а.с.109-117, 174-183)

Згідно заявлених у зустрічній позовній заяві вимог, ОСОБА_2 просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2020 року у справі №755/2142/20 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі 10 000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням індексу інфляції.

Вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовані тим, що у 2008 році між сторонами виникли фактичні шлюбні відносини, з квітня 2017 року сторони проживають окремо, дитина проживає з матір`ю. За спільною домовленістю сторін ОСОБА_1 сплачував аліменти на утримання сина в розмірі 2000,00 грн, проте з грудня 2019 року сплати припинились і дитина сторін знаходиться на повному утриманні позивача за зустрічним позовом. З рішення Ямпільського районного суду Вінницької області

від 07 травня 2020 року вбачається, що заробітна плата позивача складає 12000,00 грн, що не заперечується позивачем. Проте на час ухвалення рішення Дніпровським районним судом м.Києва від 23 жовтня 2020 року відомостей про це не було. На даний час розмір аліментів, визначений за рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2020 року є значно меншим ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 , в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання сина сторін, що ставить ОСОБА_2 у скрутне матеріальне становище. Зазначає, що син навчається у школі, а тому потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з чим збільшуються потреби в навчанні, розвитку та іншому. Проте ОСОБА_3 не бере участі в утриманні та вихованні дитини, належної матеріальної допомоги не надає, приховує розмір своїх доходів. Позивач є засновником та керівником

ТОВ «Укртранслогіст», має у власності квартиру в місті Києві на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2020 року, вартість якої становить приблизно

30000,00 доларів США. Крім того, відповідачу відомо про наявність у власності та користуванні позивача гаражного боксу в м.Києві, орієнтовна вартість якого становить 8000,00 доларів США. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що вона працює в ТОВ «АктуалЛогістик» на посаді директора та її дохід на місяць становить 8000,00 грн, що на її думку, є меншим ніж витрати відповідача приблизно в двадцять разів. Зазначає, що даний зустрічний позов подано у зв`язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди з приводу способу виконання обов`язку по утриманню сина та у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, беручи до уваги дохід відповідача та прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, вважає за доцільне збільшити розмір аліментів до 10 000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідач сама не може забезпечити та задовольнити потреби сина в одязі, продуктах харчування, ліках, засобах гігієни, відвідуванні необхідних гуртків тощо.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, об`єднано їх в одне провадження, також постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (т.1 а.с.209-211)

09 грудня 2021 року до суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, який прийнятий судом як заява по суті справи, без урахування викладених у ньому клопотань та вимог. За змістом відзиву, відповідач за зустрічним позовом просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви. Вважає безпідставними доводи зустрічного позову про те, що

ОСОБА_2 має скрутне матеріальне становище, оскільки остання є директором двох підприємств та отримує офіційну зарплату в розмірі 8200,00 грн, а також має у власності три квартири, з яких дві здає в оренду. Також вказує, що квартира, яка перебуває в його власності є незавершеним будівництвом та була придбана тоді, коли його батьки продали власну квартиру. Вважає, що грошові кошти, виручені від продажу нерухомого майна його батьків, в обмін на купівлю іншого нерухомого майна, не має наслідком отримання доходу платником аліментів та не є видом заробітку, з якого стягуються аліментні платежі. Вказує на безпідставність посилань в зустрічній позовній заяві на наявність у його власності гаражного боксу, оскільки такі доводи не підтверджені доказами. Також вважає, що вартість автомобіля можна врахувати в розрахунку розміру аліментів. Зазначає, що на сьогоднішній день його середня зарплата складає 4041,84 грн, з яких відповідач сплачує податки, 1000,00 грн пристарілим батькам за рішенням суду, отже виплата аліментів становить 73% його доходів. Вказує на відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів. Зазначає, що стягнення аліментів в розмірі

10000,00 грн призведе до виникнення великої заборгованості та подальшої реалізації єдиного житла відповідача за зустрічним позовом. Також вказує на помилку в зазначенні розміру його доходу в рішенні у справі №153/49/20. (т.1 а.с.218-221)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 21 лютого 2022 року закінчено підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.95-96)

В судовому засіданні позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_1 первісний позов підтримав, з підстав викладених у заявах по суті справи та просив його задовольнити, в задоволені зустрічного позову просив відмовити. Додатково пояснив, що на виконання рішення суду про стягнення аліментів на батьків, за домовленістю з ними, сплачує 1000,00 грн на обох батьків. Зазначив, що йому наразі нараховується заробітна плата в розмірі 5020,92 грн, з яких позивач сплачує в пенсійний фонд, ППФО, військовий збір та отримує, за вирахуванням обов`язкових платежів, 4041,80 грн, з яких сплачує аліменти на дитину (2020,92 грн - утримується за місцем роботи та 197,08 грн - перераховує з картки). Пояснив, що автомобіль було залишено відповідачу, як й інше набуте майно на суму 230000,00 грн. Крім того, відповідач набула у власність за договором дарування об`єкт нерухомості. Зазначив, що відповідач здає в оренду квартири, що належать їй та її матері. Також пояснив, що крім заробітної плати іншого доходу не має, а з доходу підприємства сплачуються податки, послуги телефонного зв`язку, інтернет, оренда приміщення та оплачується робота бухгалтера. Пояснив, що гаражний бокс перебуває у нього в користуванні, а не у власності, - з 2011 року.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, направила на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без її участі, в якому зазначила, що первісний позов про зменшення розміру аліментів не визнає в повному обсязі, а зустрічну позовну заяву підтримує в повному обсязі та наполягає на її задоволенні.

Вислухавши пояснення позивача (відповідача за зустрічною позовною заявою), дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва

від 23 жовтня 2020 року у цивільній справі №755/2142/20 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 2 218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 10 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття. (т.1 а.с.9-10)

Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 жовтня 2020 року залишено без змін. (т.1 а.с.13-16).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23 жовтня 2020 року встановлено наступне:

«Як убачається з матеріалів справи, сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2007 року по 2017 рік.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_2 проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , разом із малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на її утриманні.

На утримання сина, ОСОБА_5 , відповідач, ОСОБА_1 сплачував кошти на користь позивача, шляхом перерахування на картковий рахунок, а саме: з вересня

2017 року по лютий 2018 року у загальному розмірі 5 900,00 грн; у березні - травні

2018 року по 1 500,00 грн щомісячно; з червня по грудень 2018 року у загальному розмірі 10 600,00 грн; з січня по листопад 2019 року по 2 000,00 грн щомісячно, що підтверджується відповідними квитанціями.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 є засновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслогіст», ідентифікаційний код юридичної особи: 41088872.

Відповідно до довідки ТОВ «Укртранслогіст» від 10 березня 2020 року ОСОБА_1 працює у вказаній компанії та отримує згідно штатного розкладу

1 901,00 грн.

17 липня 2007 року за позивачем, ОСОБА_2 , зареєстровано право власності на легковий автомобіль «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1 .»

При визначенні розміру аліментів судом також враховано, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування на його утриманні непрацездатних батьків, а також щодо вартості сумісно нажитого майна, що пропонується відповідачем для проведення взаємозаліку в рахунок погашення аліментів, а тому судом не приймаються до уваги вказані обставини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

За змістом ст. 18 Конвенції «Про захист прав дитини», батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне положення дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Виходячи з положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, положення ст. 192 СК України регулюють зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.

Виходячи зі змісту положень статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Також підставами для зміни розміру аліментів можуть бути зміни в сімейному стані платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та інші випадки, передбачені цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі

№ 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, на підтвердження позовних вимог про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 подав копію рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2020 року, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на їх утримання у твердій грошовій сумі по 1000,00 грн щомісячно, починаючи з 13 січня 2020 року, довічно. (т.1 а.с.11-12)

ОСОБА_1 пояснив у судовому засіданні, що на виконання вказаного рішення суду ним, за домовленістю з батьками, в добровільному порядку сплачуються аліменти на обох батьків в сумі 1000,00 грн на місяць.

Перерахування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 коштів у різних розмірах (від 201,01 грн до 1413,00 грн) з жовтня 2020 року підтверджується наявними в матеріалах справи дублікатами квитанцій (т.1 а.с.19-25, 65, 67, 73, 78, 102)

Сплата ОСОБА_1 аліментів на утримання батьків не була врахована судом при ухваленні рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 жовтня 2020 року через те, що ним не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження перебування на його утриманні непрацездатних батьків.

При цьому, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд виходив із того, що за місцем роботи ОСОБА_1 отримує згідно штатного розкладу 1 901,00 грн на місяць.

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 нараховано та виплачено: у 4 кварталі 2019 року - 4791,78 грн; у 1 кварталі 2020 року - 7084,50 грн; у 2 кварталі 2020 року - 7084,50 грн; у 3 кварталі 2020 року - 7233,00 грн; у 4 кварталі 2020 року - 7500,00 грн (т.1 а.с.34-35).

При цьому також згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 нараховано та виплачено: у 1 кварталі 2021 року - 9000,00 грн (т.1 а.с.64, 68), у 2 кварталі 2021 року - 9000,00 грн; у 3 кварталі 2021 року - 11020,92 грн (т.1 а.с.231-232); у 4 кварталі 2021 року - 15062,76 грн (т.2 а.с.87), адже з 01 вересня 2021 року йому встановлено посадовий оклад - 5020,92 грн на місяць (т.1 а.с.165)

Отже вказані обставини - збільшення доходу позивача за первісним позовом повною мірою компенсують матеріальну допомогу, яку він надає батькам і яка не була врахована при ухваленні рішення про стягнення аліментів на дитину.

Виходячи з наведеного немає підстав вважать, що з часу ухвалення такого рішення відбулось погіршення матеріального становища платника аліментів, яке могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Жодного доказу на підтвердження погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , змін у сімейному стані, що відбулися з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, позивачем до суду подано не було.

Що стосується доводів позивача за первісним позовом про покращення матеріального становища одержувача аліментів - ОСОБА_2 , а саме наявності в її власності трьох квартир, дві з яких остання здає в оренду, а також того, що вона є засновником ТОВ «Актуал-Логістик» з відповідною заробітною платою керівника товариства, суд зазначає наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи витягів з Державних реєстрів, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить одна квартира, набута нею у власність 09 листопада 2018 року за договором дарування (т.1 а.с. 164, 245, т.2 а.с.47)

Доказів того, що ОСОБА_2 має будь-які права на квартиру, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , як і доказів спорідненості вказаних осіб матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні докази здачі ОСОБА_2 нерухомого майна в оренду.

ОСОБА_2 обіймає посаду директора ТОВ «Актуал-Логістик», де розмір її заробітної плати становить 8200,00 грн на місяць, з якої вираховуються податки та інші обов`язкові платежі (т.1 а.с.189, 247).

ОСОБА_2 є засновником (учасником) вказаного товариства (т.1 а.с.38-39), проте відсутні докази збільшення її доходу з часу стягнення на її користь аліментів на утримання дитини.

Перебування у власності ОСОБА_2 транспортного засобу - автомобіля «Honda» (т.2 а.с.27), який за твердженням ОСОБА_1 сторони придбали за його кошти під час проживання в цивільному шлюбі, також не є визначеною ст.192 СК України обставиною для зменшення розміру аліментів, оскільки доказів будь-яких домовленостей між сторонами з приводу зарахування вартості вказаного автомобіля в рахунок аліментів на дитину, матеріали справи не містять.

За таких умов, враховуючи відсутність визначених статтею 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволенню не підлягає.

Що стосується зустрічної позовної заяви, суд також не вбачає визначених законом підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно доводів зустрічного позову, він поданий до суду у зв`язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди з приводу способу виконання обов`язку по утриманню сина та у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, беручи до уваги дохід відповідача та прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, просить збільшити розмір аліментів до 10 000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проте доводи зустрічної позовної заяви про те, що між сторонами не досягнуто згоди з приводу способу виконання обов`язку по утриманню сина є безпідставними з огляду на стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини за рішенням суду.

Щодо доводів ОСОБА_2 про покращенням матеріального становища платника аліментів, то як вже зазначалось судом у даному рішенні, збільшення доходу позивача за первісним позовом компенсується наданням ним матеріальної допомоги батькам за рішенням суду, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження ОСОБА_2 про те, що з рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2020 року вбачається, що заробітна плата позивача складає 12000,00 грн, є безпідставними, оскільки вказана сума наведена в рішенні суду в доводах позовної заяви, а розмір отриманого ОСОБА_1 доходу цим рішенням не встановлювався.

За наявними у справі доказами, ОСОБА_1 є засновником, єдиним учасником та директором ТОВ «Укртранслогіст» (т.1 а.с.37).

Згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік податок на прибуток за вказаний період нараховано ТОВ «Укртранслогіст» в сумі 21708,00 грн з суми прибутку в розмірі 120600,00 грн за 2020 рік (т.2 а.с.23-24).

Отже в середньому на місяць дохід підприємства за вказаний період за вирахуванням податку на прибуток становив 8241,00 грн.

При цьому заробітна плата ОСОБА_1 , як директора вказаного товариства, яка сплачується з коштів ТОВ «Укртранслогіст», з 01 вересня 2021 року становить 5020,92 грн на місяць.

Доказів збільшення прибутку ТОВ «Укртранслогіст» у 2021 році матеріали справи не містять.

Як убачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу квартири

від 02 вересня 2020 року, ОСОБА_1 набув у власність квартиру за ціною 552098,00 грн. (т.1 а.с.92, 135, 202, 243)

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) стверджує, що вказана квартира придбана на кошти, отримані від продажу його батьками квартири за договором купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2019 року за ціною 600000,00 грн (т.1 а.с.244), проте доказів на підтвердження оплати ОСОБА_1 за придбану ним квартиру за рахунок коштів, одержаних від реалізації квартири ОСОБА_6 матеріали справи не містять.

Разом з тим, сам лише факт придбання ОСОБА_1 у вересні 2020 року квартири, за умови відсутності доказів зміни його матеріального стану в бік збільшення, не є визначеною ст.192 СК України підставою для збільшення розміру аліментів, що стягуються за рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23 жовтня 2020 року.

Доказів того, що у власності ОСОБА_1 наявне інше рухоме чи нерухоме майно, у тому числі й гараж, матеріали справи не містять. Позивач (відповідач за зустрічним позовом) в судовому засіданні підтвердив лише наявність в його користуванні гаражного боксу з 2011 року, про що позивач за зустрічним позовом була обізнана на час ухвалення судом рішення про стягнення аліментів.

Що стосується доводів зустрічної позовної заяви щодо збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, збільшення потреб дитини на навчання, розвиток, то вказані обставини не є визначеними ст.192 СК України підставами для зміни розміру аліментів.

При цьому ОСОБА_2 , заявляючи вимоги про збільшити розміру аліментів до 10 000,00 грн на місяць, не надала жодного доказу на підтвердження фактичного розміру витрат, понесених на утримання дитини сторін.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення ст. 141 СК України щодо рівності обов`язків матері та батька щодо дитини, у тому числі й стосовно їх утримання, а також вимоги ч.2 ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що стягнутої за рішенням суду суми аліментів в розмірі 2218,00 грн, з урахуванням утримання дитини з боку ОСОБА_2 , буде достатньо для забезпечення належного матеріального утримання дитини та її гармонійного розвитку.

Крім того, суд враховує, що позивач за зустрічним позовом не позбавлена права звернутися до суду з вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), як це передбачено статтею 185 СК України.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за первісним позовом за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі та, оскільки позивач за зустрічним позовом звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а в задоволенні зустрічного позову відмовлено, відшкодування судових витрат не здійснюється.

За правилом п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи до матеріалів відзиву на зустрічний позов долучено: договір 011221 про надання юридичних послуг від 01 грудня 2021 року, укладений між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , за яким встановлена плата в розмірі 10000,00 грн (т.1 а.с.224-226), Акт №1 виконаних робіт до цього договору

від 01 грудня 2021 року на загальну суму 10000,00 грн (т.1 а.с.227), витяг з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_9 з поміткою про діяльність у сфері права (крім адвокатської та нотаріальної) (т.1 а.с.228), квитанцію від 02 грудня 2021 року на суму 10 000,00 грн, за вказаним договором (т.1 а.с.223).

При цьому згідно Акту №1 від 01 грудня 2021 року, до виконаних за договором робіт включено: перевірка, оформлення та візування документів, участь у справі, складання позовів, звернень, довідок, скарг, здійснення представництва в судах та інших державних органах, які фактично ФОП ОСОБА_9 виконані не були, особливо з урахуванням звернення ОСОБА_1 до суду з позовом 05 березня 2021 року та укладення договору про надання юридичних послуг 01 грудня 2021 року.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів, які підтверджують, що

ФОП ОСОБА_9 є суб`єктом правової допомоги на професійній основі, оскільки нормами ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Крім того, за змістом статей 133, 137 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою лише адвоката, а не будь-якого спеціаліста в галузі права.

Проте, позивачем не надано суду належних доказів надання професійної правничої допомоги особою, яка є фахівцем в галузі права, - адвокатом.

На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи до матеріалів зустрічного позову долучено договір про надання правничої допомоги від 22 вересня 2021 року, укладений між адвокатом Губською С.В. та Матушик Н.Л., за умовами якого адвокату надано право, серед іншого, представляти інтереси клієнта в судових органах України та п.6 договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар відповідно до калькуляції, яка є невід`ємною частиною цього договору (т.1 а.с.123-126).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Проте, як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат відповідача (позивача за зустрічним позовом) на правничу допомогу, стороною відповідача подано лише договір про надання правової допомоги від 22 вересня 2021 року.

Матеріали справи не містять ані ордеру, ані акту приймання-передачі виконаних за договором робіт, ані калькуляції (що передбачена умовами договору), ані належного платіжного документу про сплату вартості послуг професійної правничої допомоги за таким договором.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому з тексту заяв ОСОБА_2 по суті справи та інших її заяв не вбачається, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) заявляє про те, що відповідні докази будуть подані у строки, передбачені ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає визначених законом підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу як на користь відповідача за первісним позовом, так і на відповідача за зустрічним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 150, 180, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 193, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

У задоволені позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про зменшення розміру аліментів- відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про зміну розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 21 квітня 2022 року.

Суддя: