Постанова

від 20.04.2022 по справі 600/4811/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4811/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В. К.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

21 квітня 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: зобов`язати Головне управління ДПС в Чернівецькій області сформувати та подати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецької області про повернення йому суми надмірно сплаченого податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік із врахуванням податкової знижки з частини суми відсотків за користування житловим іпотечним кредитом на підставі даних поданої декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік у розмірі 10082,88 грн на поточний рахунок в АТ Райффайзен Банк Аваль ІВАN НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову позивач вказував, що дії відповідача є протиправними та незаконними щодо відмови йому в наданні податкової знижки за 2019 рік у зв`язку із невідповідністю місцезнаходження іпотечного житла та місцем його реєстрації, оскільки ним надано належні докази стосовно підтвердження місця проживання за місцем знаходження квартири: АДРЕСА_1 . Відтак, йому неправомірно відмовлено у поверненні суми надмірно сплаченого податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік із врахуванням податкової знижки з частини суми відсотків за користування житловим іпотечним кредитом на підставі даних поданої декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік у розмірі 10082,88 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року адміністративний позов задовольено повністю.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління ДПС в Чернівецькій області, оформлену листом за № 1428/6/24-13-24-04 від 25.02.2021.

Зобов`язано Головне управління ДПС в Чернівецькій області сформувати та подати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецької області про повернення ОСОБА_1 суми надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік із врахуванням податкової знижки з частини суми відсотків за користування житловим іпотечним кредитом на підставі даних поданої декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік у розмірі 10082,88 грн на поточний рахунок в АТ Райффайзен Банк Аваль ІВАN НОМЕР_1 .

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) в сумі 908,00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у Чернівецькій області подано апеляційну скаргу, в якій вважає його безпідставним, просить скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно паспорту серії НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12-14).

Згідно акту про проживання особи № 167 від 13.10.2021, ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає в даній квартирі за вказаною адресою, починаючи з серпня 2019 року по даний час (а.с. 106).

З матеріалів справи видно, що 08.08.2019 між позивачем та Акціонерним товариством Держаний ощадний банк України укладено договір про споживчий кредит № 6_0183 (на придбання нерухомості) для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в загальному розмірі 765700,00 грн строком на 240 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 07.08.2039 (а.с. 16-21).

08.08.2019 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивачем укладено договір купівлі-продажу квартири, на умовах якого позивач придбав квартиру АДРЕСА_3 , що складається з двох жилих кімнат, загальною площею 63,6 кв.м., жила площа 35,9 кв.м. Ціна договору - 1240832,00 грн. Вказаний договір купівлі продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнаровською І.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1200 (а.с. 25 - 27).

На виконання зобов`язань по договору про споживчий кредит, 08.08.2019 між Акціонерним товариством Держаний ощадний банк України та позивачем укладено іпотечний договір № 1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнаровською І.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1203 (а.с. 29 - 36).

Згідно п. 2.2.1.1. іпотечного договору № 1 від 08.08.2019, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_4 .

Дослідженням витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнаровською І.А. за реєстровим № 1200 від 08.08.2019, за позивачем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 , що складається з двох жилих кімнат, загальною площею 63,6 кв.м., жила площа 35,9 кв.м. (а.с. 28).

Судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що з метою отримання податкової знижки, 30.12.2020 позивач подав до Головного управління ДПС в Чернівецькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, в якій вказав загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу у сумі 546606,92 грн. Сума утриманого податку на доходи фізичних осіб склала 98389,25 грн, а військового збору 8199,10 грн. У рядку 14 декларації позивач вказав суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку із використанням права на податкову знижку в розмірі 10082,88 грн та суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету в розмірі 10082,88 грн (рядок 18.2 декларації) (а.с. 47-48).

Розглянувши податкову декларацію про майновий стан і доходи, 25.02.2021 Головне управління ДПС в Чернівецькій області направило на адресу позивача лист за № 1428/6/24-13-24-04, яким відмовило позивачу у наданні податкової знижки за 2019 рік у зв`язку із невідповідністю місцезнаходження іпотечного житла та місцем його реєстрації (а.с. 74 - 75).

Вважаючи відмову в наданні податкової знижки протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Судове рішення вмотивоване тим, що відсутність реєстрації місця проживання за адресою, за якою знаходиться квартира, що була предметом іпотечного кредитування, не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, оскільки законодавство пов`язує право на використання податкової пільги у вигляді права на податкову знижку з частини фактично сплачених протягом звітного податкового року сум процентів за іпотечним житловим кредитом з такою умовою, як визначення платником податку самостійно житлового будинку (квартири, кімнати), що будується чи придбавається, як основне місце його проживання. Відповідач безпідставно розцінив відсутність реєстрації позивача за адресою спірної квартири як підставу для позбавлення його права на податкову знижку.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.87 п.14.1 ст.14 ПК України іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на п`ять повних календарних років для фінансування витрат, пов`язаних з придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництвом житлового будинку (його частини), що надаються у власність позичальника, з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибної ділянки) у заставу.

При цьому, механізм та правила реалізації права платника податку на податкову знижку визначаються ПК України.

У силу п.п.14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

У відповідності до п.п.166.1.1 п.166.1 ст.166 ПК України, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги);

Підпунктом 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПК України встановлено, що підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача) (п.п.166.2.1 п. 166.1ст. 166 ПК України).

Згідно з п.п.166.3.1 п.166.3 ст.166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом протягом звітного податкового року, що визначається відповідно до ст. 175 цього Кодексу.

Таким чином, нормами ПК України врегульовані питання надання платнику податкової знижки під час користування ним іпотечним житловим кредитом.

Колегія суддів не погоджується з висновком контролюючого органу, що позивачем при заповненні податкової декларації порушено пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 ПК України, в частині віднесення до суми витрат платника податку-резидента, дозволених до включення до податкової знижки з урахуванням обмеження, встановленого п. 175.1 ст. 175 ПК України, сплачених коштів - суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом в 2018 році, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 175.1 ст. 175 ПК України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Таким чином, ПК України визначено позначку в паспорті про реєстрацію як один із можливих, але не виключний спосіб підтвердження основного місця проживання платника податку.

Відсутність реєстрації місця проживання за адресою, за якою знаходиться квартира, що була предметом іпотечного кредитування, не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, оскільки законодавство пов`язує право на використання податкової пільги у вигляді права на податкову знижку з частини фактично сплачених протягом звітного податкового року сум процентів за іпотечним житловим кредитом з такою умовою, як визначення платником податку самостійно житлового будинку (квартири, кімнати), що будується чи придбавається, як основне місце його проживання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2018 року у справі № 810/366/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До того ж, згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний ви6ip місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав i свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, вільний вибір місця проживання громадян України на території України не пов`язаний з обов`язковою умовою реєстрації в цьому місці проживання, тому реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав i свобод, передбачених Конституцією та законами України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позивач має право на податкову знижку за наслідками 2019 року з частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплачених за кредитним договором протягом 2019 року, які були включені позивачем до податкової знижки для повернення податку на доходи фізичних осіб згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Чернівецькій області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області висновок про повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, подана позивачем податкова декларація із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету, є умовою для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язати відповідача подати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про повернення суми надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік зі врахуванням податкової знижки з частини суми відсотків за користування житловим іпотечним кредитом на підставі даних поданої декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік у розмірі 10082,88 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.