Постанова

від 12.04.2022 по справі 907/208/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2022 р. Справа №907/208/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Ужгородської міської ради б/н та б/д (вх. № 01-05/4147/21 від 13.12.2021)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2021 (повний текст складено та підписано 17.11.2021, суддя Пригара Л.І.)

у справі №907/208/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології», м. Ужгород,

до відповідача: Ужгородської міської ради, м. Ужгород,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради №1157 від 10.07.2018 «Про затвердження та відмову в затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

за участю представників сторін:

від позивача: Павліченко Т.С. - адвокат (ордер серія АО №1053642 від 31.01.2022);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» , м. Ужгород заявлено позов до відповідача Ужгородської міської ради, м. Ужгород про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради № 1157 від 10.07.2018 року «Про затвердження та відмову у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняте відповідачем рішення № 1157 від 10.07.2018 року «Про затвердження та відмову у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» суперечить вимогам законодавства, оскільки даним оспорюваним рішенням без згоди позивача та на підставі непідписаних зі сторони позивача документів, Ужгородська міська рада безпідставно змінила цільове призначення земельних ділянок (кадастровий номер 2110100000:18:001:0160, 2110100000:18:001:0161, 2110100000:18:001:0162, 2110100000:18:001:016З, 2110100000:18:001:0164, визначивши цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Минайській, 16, що потягло наслідки значного збільшення орендної плати.

Позивач стверджує, що зазначене оспорюване рішення прийнято на підставі документів, які зі сторони позивача підписані неповноважною особою, оскільки директор позивача жодних документів не підписував. Всі документи замість керівника позивача підписала особа, яка виконує обов`язки бухгалтера товариства, однак не є уповноваженою на вчинення подібного роду дій від імені позивача - ТОВ «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології».

Крім того, позивач зазначає, що зазначені земельні ділянки відносяться до земель промислового призначення, оскільки на них розміщені об`єкти, які набуті позивачем на підставі договорів купівлі - продажу, як об`єкти, які не є будівлями торгівлі, а тому, відповідач не мав права змінювати їх цільове призначення на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2021 позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано підпункт 1.157. пункту 1 рішення Ужгородської міської ради № 1157 від 10.07.2018 року «Про затвердження та відмову у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» . Стягнуто з Ужгородської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» , суму 1 921 (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При постановленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, прийшов до висновку, що рішення Ужгородської міської ради № 1157 від 10.07.2018 року «Про затвердження та відмову у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» слід визнати недійсним частково, а саме, в частині його підпункту 1.157. пункту 1, оскільки позивач не довів документальними доказами порушення його прав та законних інтересів оскаржуваним рішенням ради в іншій частині та не вказав, яким нормам актів цивільного законодавства воно суперечить у зазначеній частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Ужгородська міська рада оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що у зв`язку з прийняттям пп. 1.157 п.1 рішення сесії Ужгородської міської ради №1157 від 10.07.2018 «Про затвердження та відмову у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», яким ТОВ «Виробничо-координаційному центру «Будівельні технології» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Минайській, 16) відбулось порушення речових прав позивача щодо вказаних земельних ділянок.

Ужгородська міська рада не погоджується з твердженням позивача про те, що оспорюване рішення прийнято на підставі документів, які підписані неповноважною особою, а керівник ТОВ «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» Яцьків Микола Михайлович не підписував жодних документів, які стали підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Апелянт зазначає, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж) земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16, було розроблено ПП «Сьомий регіон» згідно технічного завдання на розроблення технічної документації по встановленню меж земельних ділянок в натурі (на місцевості , затвердженою замовником та на підставі договору на розроблення технічної документації по встановленню меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно п. 21 рішення сесії Ужгородської міської ради від 30.05.2017 №682.

Однією з підстав для виконання робіт ПП «Сьомий регіон» було клопотання ТОВ «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології», з яким звернувся і підписав керівник Яцьків М.М.. і в якій вказувалось наступне цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

Далі, на актах прийому-передачі межових знаків на зберігання щодо кожної із 5 земельних ділянок міститься погодження замовника ТОВ «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології», тобто підпис Яцьків М.М. і відтиск печатки ТОВ «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології».

Вказані документи є складовою затвердженої технічної документації і стали підставою для прийняття оспорюваного рішення, а тому апелянт переконаний, що посилання позивача на те, що керівник Яцьків М.М. не підписував жодного документа, що стало передумовою для прийняття п. 1.157 рішення від 10.07.2018 №1157, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на наведене вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2021 у справі №907/208/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається зі змісту рішення Ужгородської міської ради № 682 від 30.05.2017 року, позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» за його заявою надавався дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» , звертаючись із заявою до Приватного підприємства «Сьомий регіон» , просив виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,0445 га; земельну ділянку 0,1230 га; земельну ділянку площею 0,0580 га; земельну ділянку площею 0,0185 га; земельну ділянку площею 0,0215 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Минайській, 16 у м. Ужгороді. Відповідальність за достовірність та погодження меж із суміжними землекористувачами/землевласниками позивач взяв на себе.

У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розробленій Приватним підприємством «Сьомий регіон» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» , вказаний вид цільового призначення земельних ділянок: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

В подальшому, технічна документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розроблена на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» , була подана на затвердження Ужгородської міської ради згідно заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» від 15.03.2018 року. Вказана заява від імені позивача підписана Свірською А.С. згідно доручення, а саме, довіреності від 15.03.2018 року, за змістом якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - координаційний центр «Будівельні технології» в особі директора Яцьківа Миколи Михайловича, доручило Свірській Аллі Степанівні представляти його інтереси з питань подання заяви (з правом підпису) і документів до неї для отримання результату адміністративної послуги в Центрі надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради. Довіреність видана строком до 14.04.2018 року.

Такою заявою сторона позивача просила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,2655га, а саме, земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0160) площею 0,0445 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0161) площею 0,1230 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0162) площею 0,0580 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0163) площею 0,0185 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0164) площею 0,0215 га, що розташована по вул. Минайській, 16, з подальшою передачею у користування на умовах оренди. Після прийняття відповідного рішення міської ради про затвердження технічної документації просила укласти відповідний договір оренди земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» від 15.03.2018 року, Ужгородською міською радою прийнято оспорюване рішення № 1157 від 10.07.2018 року «Про затвердження та відмову у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» , пунктом 1.157 якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» (позивачу у справі) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2655 га, а саме, земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0160) площею 0,0445 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0161) площею 0,1230 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0162) площею 0,0580 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0163) площею 0,0185 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0164) площею 0,0215 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Минайській, 16 та передано їх в оренду строком на 5 років до липня 2023 року.

Разом з тим, як вбачається із наявних у матеріалах даної справи документів та пояснень позивача, підпис від імені Яцьківа М.М. на довіреності від 15.03.2018 року, за змістом якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - координаційний центр «Будівельні технології» в особі директора Яцьківа Миколи Михайловича, доручило Свірській Аллі Степанівні представляти його інтереси, виконано не ним.

За змістом доданої позивачем до матеріалів даної справи нотаріально посвідченої заяви Свірської Алли Степанівни від 19.11.2018 року (1964 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , бухгалтера ТзОВ "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології"), адресованої господарському суду в межах справи № 907/581/18, остання стверджує про те, що у липні 2018 року їй передали кілька примірників договору № 2003 від 10.07.2018 року і додатки до нього та повідомили, що це формальний договір, який вже діє і його необхідно продовжити; у зв`язку із відсутністю Яцьківа М.М. , вона підписалася на всіх примірниках і додатках, намагаючись повторити підпис Яцьківа М.М., та проставила відбитки печатки товариства, яка у неї зберігалася.

Висновком експертного дослідження № 4/1 від 21.02.2019 року, складеним судовим експертом Закарпатського науково - дослідного експертного - криміналістичного центру МВС України, за заявою керівника ТзОВ "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" Яцьківа М.М. з приводу наступного питання: "Чи виконаний підпис від імені гр. Яцьківа М.М. у договорі оренди № 2003 від 10.07.2018 року на 4-му аркуші у графі "Орендар", на додатку № 1 до договору оренди № 2003 від 10.07.2018 року у гр. "Орендар керівник центру "Будтех", на акті приймання - передачі земельної ділянки від 10.07.2018 року у гр. "Керівник центру "Будтех" гр. Яцьків М.М., на довіреності від 15.03.2018 року у гр. Яцьків М.М. ", підтверджено, що підписи від імені Яцьківа М.М. у всіх наданих документах виконано не ним.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-координаційний центр «Будівельні технології» був ініційований інший судовий спір, а саме, про визнання недійсним договору оренди землі № 2003, укладеного 10.07.2018 року територіальною громадою м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міського господарства Ужгородської міськради, з Товариством з обмеженою відповідальність «Виробничо - координаційний центр «Будівельні технології» , оскільки від імені останнього діяла неуповноважена особа.

Так, судовим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2020 року у справі № 907/83/19 позов задоволено, визнано недійсним договір оренди землі № 2003 від 10.07.2018 року, укладений Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради від імені територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - координаційний центр «Будівельні технології» .

Вказане рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2020 року у справі № 907/83/19 набрало законної сили відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 року.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради, оскільки таке рішення суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико - культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Як встановлюють положення ч. ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

На підставі абз. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі, розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як встановлюють положення абз. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Згідно абз. 4 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 1861 Земельного кодексу України (ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України).

Із системного аналізу вищенаведених положень законодавства слідує, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування.

При цьому, процедура прийняття рішення відповідною радою про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування передбачає наступні етапи:

1) звернення особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, із відповідним клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України);

2) розгляд заяви відповідною радою та надання дозволу на розробку проекту її відведення (ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України);

3) розроблення проекту відведення земельної ділянки (ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України);

4) погодження проекту відведення земельної ділянки компетентними органами (ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України);

5) розгляд проекту відведення земельної ділянки відповідною радою та прийняття рішення про надання земельної ділянки (ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України).

Як зазначалося вище, технічна документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розроблена на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології", була подана на затвердження Ужгородської міської ради згідно заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" від 15.03.2018 року. Вказана заява від імені позивача підписана Свірською А.С. згідно доручення, а саме, довіреності від 15.03.2018 року, за змістом якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - координаційний центр "Будівельні технології" в особі директора Яцьківа Миколи Михайловича, доручило Свірській Аллі Степанівні представляти його інтереси з питань подання заяви (з правом підпису) і документів до неї для отримання результату адміністративної послуги в Центрі надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради. Довіреність видана строком до 14.04.2018 року.

Саме, за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" від 15.03.2018 року, Ужгородською міською радою прийнято оспорюване рішення № 1157 від 10.07.2018 року "Про затвердження та відмову у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", пунктом 1.157 якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" (позивачу у справі) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2655 га, а саме, земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0160) площею 0,0445 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0161) площею 0,1230 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0162) площею 0,0580 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0163) площею 0,0185 га; земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:001:0164) площею 0,0215 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Минайській, 16 та передано їх в оренду строком на 5 років до липня 2023 року.

Натомість судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що, підпис від імені Яцьківа М.М. на довіреності від 15.03.2018 року, за змістом якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - координаційний центр "Будівельні технології" в особі директора Яцьківа Миколи Михайловича, доручило Свірській Аллі Степанівні представляти його інтереси, виконано не ним.

На підтвердження вищенаведеного, в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява Свірської Алли Степанівни від 19.11.2018 року (1964 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , бухгалтера ТзОВ "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології"), адресованої господарському суду в межах справи № 907/581/18, остання стверджує про те, що у липні 2018 року їй передали кілька примірників договору № 2003 від 10.07.2018 року і додатки до нього та повідомили, що це формальний договір, який вже діє і його необхідно продовжити; у зв`язку із відсутністю Яцьківа М.М., вона підписалася на всіх примірниках і додатках, намагаючись повторити підпис Яцьківа М.М., та проставила відбитки печатки товариства, яка у неї зберігалася.

Факт підписання довіреності не уповноваженою особою також підтверджується висновком експертного дослідження № 4/1 від 21.02.2019 року, складеним судовим експертом Закарпатського науково - дослідного експертного - криміналістичного центру МВС України, за заявою керівника ТзОВ "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" Яцьківа М.М. з приводу наступного питання: "Чи виконаний підпис від імені гр. Яцьківа М.М. у договорі оренди № 2003 від 10.07.2018 року на 4-му аркуші у графі "Орендар", на додатку № 1 до договору оренди № 2003 від 10.07.2018 року у гр. "Орендар керівник центру "Будтех", на акті приймання - передачі земельної ділянки від 10.07.2018 року у гр. "Керівник центру "Будтех" гр. Яцьків М.М., на довіреності від 15.03.2018 року у гр. Яцьків М.М. ", підтверджено, що підписи від імені Яцьківа М.М. у всіх наданих документах виконано не ним.

Крім того, судовим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2020 року у справі № 907/83/19 позов задоволено, визнано недійсним договір оренди землі № 2003 від 10.07.2018 року, укладений Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради від імені територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - координаційний центр "Будівельні технології".

Вказане рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2020 року у справі № 907/83/19 набрало законної сили відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 року.

В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення про внесення змін до цільового призначення спірної земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин не приймалось, а надання позивачу земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі без зміни її цільового призначення суперечить вимогам законодавства.

Як встановлюють положення ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 170 Цивільного кодексу України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку,про наявність підстав для визнання оспорюваного рішення Ужгородської міської ради № 1157 від 10.07.2018 року "Про затвердження та відмову у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" частково недійсним, а саме, в частині його підпункту 1.157. пункту 1.

Аргументи відповідача про те, що проект землеустрою має відповідати генеральному плану населеного пункту, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково, оскільки не спростовують аргументів щодо порушення відповідачем процедури зміни цільового призначення земельної ділянки, наданої у користування позивача.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення часткове позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Однак, апелянтом, всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Ужгородської міської ради, зміни чи скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2021 у справі №907/208/19. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради б/н та б/д (вх. № 01-05/4147/21 від 13.12.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2021 у справі №907/208/19 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.04.2022

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.