Постанова

від 20.04.2022 по справі 34/200

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року

м. Київ

cправа № 34/200

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал"

до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини справи

1.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 позов у даній справі про визнання права власності на новостворене нерухоме майно - культурно - оздоровчий молодіжний комплекс по вул. Набережна Леніна, 47-Д у м.Дніпропетровськ задоволено повністю.

1.2. Дніпровська міська рада (далі - Рада) не погодилася із вказаним рішенням суду та звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення у даній справі, поважність причин пропуску строку обґрунтовував тим, що не був стороною у справі та не знав про наявність цієї справи, а рішення суду першої інстанції отримав 26.10.2021.

2. Короткий зміст рішення апеляційного суду

2.1. Оскарженою ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021, відмовлено Раді у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на вказане рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005.

2.2. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції не вирішував питання про права, інтереси та обов`язки органу місцевого самоврядування, оскільки спір не стосується права користування земельною ділянкою. Також апеляційний суд вказав на те, що відповідач створений Радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень органу місцевого самоврядування та є підзвітним і підконтрольним йому, тому здійснюючи контроль за виконанням функцій відповідача, Рада мала бути обізнаною про участь такого органу в судовому процесі та прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що його не було залучено до участі у справі судом першої інстанції, що потягло за собою неможливість подання належних доказів та обґрунтування правової позиції власника земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна щодо якого рішенням суду визнано право власності. Апеляційний суд не врахував, що спірний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста, у зв`язку з чим рішенням суду порушено права та інтереси Ради, як власника земельної ділянки. Крім того, заявник зазначає, що відповідач та орган місцевого самоврядування є окремими юридичними особами, тому висновок апеляційного суду про те, що відповідач був стороною у справі не свідчить про обізнаність існування рішення суду першої інстанції.

3.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, а касаційну скарги без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, якщо подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

4.3. Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеного у постанові від 12.11.2018 у справі № 54/239, положення частини другої статті 261 ГПК України про відмову у відкритті апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення поширюються і на судові рішення, які були прийняті відповідно до ГПК України, у редакції до 15.12.2017.

4.4. Правові висновки щодо питання оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

4.5. Так, у наведених постановах Верховний Суд дійшов висновків, що за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

4.6. Разом з тим, пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

4.7. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

4.8. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

4.9. Водночас, у справі, яка переглядається, апеляційний господарський суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 на підставі пункту 1 частини другої статті 261 ГПК України, не встановив чи вирішено судом першої інстанції питання про її інтереси, права та (або) обов`язки, як власника земельної ділянки на якій знаходиться спірне нерухоме майно; вказавши, що Рада мала бути обізнаною про участь відповідача в судовому процесі та прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом.

4.10. Між тим відповідач та Рада як орган місцевого самоврядування є окремими юридичними особами, тому висновок апеляційного суду про те, що відповідач був стороною у справі, що, як зазначено цим судом, свідчить про обізнаність Ради про існування рішення суду першої інстанції, не є переконливим.

4.11. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

4.12. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 1 частини другої статті 261 ГПК України та відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 у цій справі.

4.13. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

4.14. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим відповідно до положень частини четвертої статті 304 ГПК України оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду підлягає скасуванню із передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.15. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 у справі № 34/200 скасувати, а справу передати на розгляд Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич