Постанова

від 21.12.2022 по справі 34/200

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 34/200

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»

до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровська міська рада

про визнання права власності

за участю: позивача Богдан Л.М. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал» звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, у якому, уточнивши свої вимоги, просило визнати за позивачем право власності на нерухоме майно - культурно-оздоровчий молодіжний комплекс по вул. Набережна Леніна, 47-Д в м.Дніпропетровськ, який складається з будівель, які перелічені у позовній заяві, та зобов`язати відповідача оформити позивачу право власності на цей об`єкт нерухомості шляхом видачі свідоцтва про право власності.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний об`єкт нерухомості є новоствореним нерухомим майном, будівництво якого завершено, що є підставою для визнання права власності на нього за позивачем.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 (суддя Примак С.А.), позов задоволено повністю.

2.3 Рішення суду мотивовано тим, що позивач довів ті обставини з якими пов`язував свої вимоги.

2.4 Дніпровська міська рада (далі - Рада) не погодилася із вказаним рішенням суду та звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати вище вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.5 Оскарженою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 вище вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

2.6 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що позивачем не подано, а матеріали справи не містять доказів прийняття спірного нерухомого майна в експлуатацію та проведення державної реєстрації права власності на нього, у зв`язку з чим позивач не міг набути право власності на це майно. При цьому апеляційний суд вказав на відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо права власності на спірне нерухоме майно. Також суд зазначив, що стаття 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не породжує, а підтверджує уже наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, а за частиною 4 статті 331 цього Кодексу за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною, чого у даній справі не вбачається. Таким чином цей суд вказав не неправильне застосування місцевим господарським судом вказаних норм права.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

4. Мотивувальна частина

4.1 Апеляційний суд встановив, що на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 3401 від 10.11.2003 «Про дозвіл ТОВ «Нектар» відчуження незавершеного будівництвом об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Набережна В.І. Леніна, 47-Д», 24.11.2003 між ТОВ «Нектар» та ТОВ «Кристал» був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого, ТОВ «Кристал» придбало, з урахуванням акту приймання-передачі незакінченого будівництва, незавершений будівництвом (27%) об`єкт нерухомого майна: культурно-оздоровчий молодіжний комплекс літ. А, що розташований на земельній ділянці та знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В. І. Леніна, 47-Д (сорок сім «Д»).

4.2 ТОВ «Кристал» отриманий висновок № 60 (від 27.04.2005 № 4-730-7-1) державної екологічної експертизи робочого проекту «Культурно-оздоровительный молодежный комплекс по ул. Набережная Ленина, 47Д, г. Днепропетровск» (далі - Комплекс) Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області про екологічну допустимість реалізації технічних рішень цього проекту та Комплексний висновок Держаного підприємства «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» від 29.04.2005 № 493(02)-1494(03)-695 по цьому ж проекту.

4.3 Інспекцією Держархбудконтролю Дніпропетровської міськради видано ТОВ «Кристал» дозвіл на виконання будівельних робіт по Комплексу, згідно з проектною документацією.

4.4 22.11.2004 між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Кристал» укладено договір оренди землі, за умовами якого, ТОВ «Кристал» та згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, прийняло в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:03:344:0022), площею 0,5884 га, яка знаходиться за адресою: по вул. Набережній В.І. Леніна, 47 Д (Жовтневий район), для розміщення Комплексу, строком на три роки. Даний договір посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

4.5 Згідно з висновком ТОВ «Дніпропетровський пошуково-будівельний інститут» про ступінь готовності незавершеного будівництвом Комплексу, його ступінь готовності складає 90 %, обсяг робіт не виконаних згідно з проектом є незначним.

4.6 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» проведена інвентаризація Комплексу та 16.05.2005 видано технічний паспорт, згідно з яким Комплекс складається з: будівель А-1; А1-1 загальною площею 3 176,5 кв.м, а саме: приміщення 1 площею 587,4 кв.м, підсобне приміщення 2 площею 88,1 кв.м, підсобне приміщення 3 площею 6,4 кв.м, коридор 4 площею 15,6 кв.м, приміщення 5 площею 487,6 кв.м, приміщення 6 площею 190,4 кв.м, приміщення 7 площею 83,0 кв.м, приміщення 8 площею 202,7 кв.м, приміщення 9 площею 28,8 кв.м, приміщення 10 площею 1 296,8 кв.м, приміщення 11 площею 122,5 кв.м, приміщення 12 площею 28,5 кв.м, приміщення 13 площею 4,3 кв.м, приміщення 14 площею 5,7 кв.м, приміщення 15 площею 4,1 кв.м, приміщення 16 площею 7,7 кв.м, приміщення 17 площею 12,6 кв.м, приміщення площею 4,3 кв.м.

4.7 Також встановлено, що 11.10.2004 між позивачем (замовник) та ТОВ «Екобуд» (підрядник) був укладений договір підряду №21/10/04 предметом якого було виконання підрядником будівельних робіт Комплексу та відповідно до акту передачі та прийому закінчення будівельних робіт від 10.07.2005 по цьому договору, позивач прийняв, а підрядник передав закінчене будівництво по Комплексу.

4.8 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.9 Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.10 Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

4.11 Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

4.12 За доводами Ради, які викладені в апеляційній скарзі, позовні вимоги, та оскаржене у апеляційному порядку рішення, стосувались її майнових прав та інтересів у розрізі втручання у звичайну діяльність Ради, як головного розпорядника земель у місті та порушення її прав та охоронюваних законом інтересів.

4.13 Абзацом 2 частини другої та частини третьої статті 331 ЦК України, у редакції чинній на час прийняття рішення судом, визначено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

При цьому, необхідність прийняття закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України обумовлена приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про основи містобудування", яка була чинною на час подання позову.

4.14 Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", яка була чинною на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва.

4.15 Пунктом 27 наведеного Порядку визначено, що за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

4.16 Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України, для новоствореної речі цивільне законодавство не містить.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.17 За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

4.18 Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

4.19 Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

4.20 Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України и право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

4.21 Абзацом 3 частини другої статті 331 наведеного Кодексу визначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

4.22 Відповідно до статті 182 цього кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1). Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2). Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду (ч.3). Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4).

4.23 Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

4.24 Приписами частини четвертої статті 331 ЦК України визначено, що за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

4.25 У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції застосовуючи положення статті 182, частини другої та третьої статті 331 ЦК України, вказав на те, що позивач не звертався до компетентних органів для вирішення питання щодо введення Комплексу в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього.

4.26 При цьому апеляційний суд визнав безпідставними доводи позивача про застосування до спірних правовідносин частини четвертої статті 331 ЦК України, оскільки місцевий господарський суд розглянув позовну заяву, з урахуванням її уточнення, у якій, зокрема, було заявлено вимогу про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, яке було оформлено актом приймання-передачі закінчених будівництвом робіт від 10.07.2005 (а.с. 71), а вимогу про визнання позивача власником недобудованого нерухомого майна, у суді першої інстанції він не заявляв.

4.27 За таких обставин відсутні правові підстави вважати, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, а доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

4.28 Оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та задоволення касаційної скарги немає.

4.29 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал» залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у справі № 34/200, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич