Ухвала

від 20.02.2022 по справі 758/7087/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 758/7087/18

провадження № 61-1535ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Республіканський будинок моделей взуття»</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боримська Ірина Олегівна, на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, прийняту за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканський будинок моделей взуття»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Республіканський будинок моделей взуття», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася і з заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» здійснювати дії щодо:

- внесення змін до статуту в частині розміру статутного капіталу та розміру внеску учасників до статутного фонду товариства, крім дій щодо виконання рішення у даній справі, в якій застосовано заходи забезпечення позову;

- державної реєстрації змін до установчих документів товариства, крім дій щодо виконання рішення суду у даній справі.

Заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» та заборонити вносити будь-які записи та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття», крім дій щодо виконання рішення у даній справі.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року заяву задоволено частково.

Заборонено державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних

осіб-підприємців та громадських формувань щодо внесення змін в частині розміру статутного капіталу та розміру внесків учасників до статутного фонду ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» до набрання рішенням у справі № 758/7087/18 законної сили.

У іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Подільського районного суду міста Києва

від 26 жовтня 2021 року, ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» звернулося з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» задоволено, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року в частині задоволення вимог заяви скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боримська І. О., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення і залишити в силі ухвалу Подільського районного суду міста Києва

від 26 жовтня 2021 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року заявник визначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для відмови у задоволенні заяви відсутні.

В обґрунтування заявник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за наявності рішення суду про задоволення позову.

Вважає, що обраний нею вид забезпечення позову (заборона вчиняти дії) відповідає заявленим позовним вимогам. Зазначає, що нею доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а судом апеляційної інстанції не дано належної оцінки даним обставинам.

Крім того, заявник вказує, що апеляційна скарга ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» подана на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року про забезпечення доказів, проте у справі № 758/7087/18 постановлено ухвалу про забезпечення позову, тому наявні підстави для закриття апеляційного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваної постанови вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Постановляючи ухвалу і частково задовольняючи заяву, Подільський районний суд міста Києва виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Суд першої інстанції вважав, що обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими нею позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні заяви в іншій частині, суд першої інстанції вказав, щовона є необґрунтованою.

З висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового забезпечення позову суд апеляційної інстанції не погодився і встановив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Приймаючи постанову про відмову у задоволенні заяви, Київський апеляційний суд виходив з того, що у разі задоволення позову рішення суду першої інстанції не підлягатиме примусовому виконанню, тому незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб не ускладнить виконання можливого рішення суду.

Київський апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність виду забезпечення позову змісту порушеного, на думку позивача, права, та неспівмірність його із заявленими позовними вимогами.

Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що

у травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Республіканський будинок моделей взуття», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову просила суд:

- визнати недійсними рішення чергових загальних зборів учасників ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття», оформлене протоколом чергових загальних зборів учасників від 3 квітня 2018 року;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, реєстраційний запис: № 10711050029000062 від 15 червня 2018 року, внесений державним реєстратором Соколянським Д. В. до Державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття»;

- скасувати внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, реєстраційний запис № 10711070030000062 від 15 червня 2018 року, внесений державним реєстратором Соколянським Д. В. до Державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття».

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» здійснювати дії щодо:

- внесення змін до статуту в частині розміру статутного капіталу та розміру внеску учасників до статутного фонду товариства, крім дій щодо виконання рішення у даній справі, в якій застосовано заходи забезпечення позову;

- державної реєстрації змін до установчих документів товариства, крім дій щодо виконання рішення суду у даній справі.

Заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» та заборонити вносити будь-які записи та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття», крім дій щодо виконання рішення у даній справі.

Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказала про намір відповідача внести реєстраційні зміни до відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних

осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни складу учасників товариства, кінцевого бенефіціарного власника товариства, внесення змін до статутних документів товариства та припинення товариства.

Вважала, що переоформлення частки у будь-якій формі на іншу особу, а також реєстрація статуту у новій редакції суттєво утруднить, або взагалі унеможливить реальне виконання рішення суду в даній справі.

Касаційний суд зазначає, що заява, в якій особа просить застосувати заходи забезпечення позову, має бути належним чином обґрунтована, а заявник має належним чином підтвердити свої вимоги.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Київський апеляційний суд встановивши, що рішення, ухвалене у справі, не потребуватиме примусового виконання, і обраний позивачем вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими нею вимогами, правильно скасував ухвалу суду першої інстанції в частині, у якій заяву задоволено, та відмовив у задоволенні заяви.

Вказані висновки апеляційної інстанції не спростовані доводами касаційної скарги, мотиви якої в обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову не переконують.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційна скарга ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» подана на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року про забезпечення доказів, проте у справі № 758/7087/18 постановлено ухвалу про забезпечення позову, тому наявні підстави для закриття апеляційного провадження, відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга подана на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року про забезпечення позову. При цьому ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» помилково зазначено, що скаргу подано на ухвалу про забезпечення доказів, яка судом не ухвалювалася.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).

Касаційний суд вважає, що, з урахуванням установлених обставин, ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття» на засадах верховенства права апеляційним судом забезпечено доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у

державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боримська І. О., на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм процесуального права й підстави для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боримська І. О., на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боримська Ірина Олегівна, на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, прийняту за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканський будинок моделей взуття»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук