Постанова

від 12.04.2022 по справі 550/1214/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 550/1214/17

провадження № 61-9325св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

за первісним позовом:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

відповідачі: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

треті особи: Виробничо-комерційне підприємство «Швея», Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Чутівська районна державна адміністрація,

за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_17 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

треті особи: Виробничо-комерційне підприємство «Швея», регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Державний реєстратор Чутівської районної державної адміністрації, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційні скарги ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та ОСОБА_17 на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року в складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та просили визнати нежитлове приміщення (другий поверх), площею 499,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , спільною частковою власністю та визнати право власності на частку в спільному майні з визначенням розмірів часток за наступними особами та в наступних розмірах:ОСОБА_1 - 5, 6 % частки у спільному майні; ОСОБА_2 - 5,6% частки у спільному майні; ОСОБА_3 - 5,6% частки у спільному майні; ОСОБА_4 - 2,3% частки у спільному майні; ОСОБА_5 - 2,3% частки у спільному майні; ОСОБА_6 - 2,3% частки у спільному майні; ОСОБА_7 - 5,6% частки у спільному майні; ОСОБА_8 - 2,3% частки у спільному майні; ОСОБА_9 - 2,3% частки у спільному майні; ОСОБА_10 - 2,3% частки у спільному майні.

В обґрунтування позову зазначали, що 20 лютого 1994 року з метою приватизації державного (комунального) майна шляхом його викупу, працівниками (членами трудового колективу) Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея» було прийнято рішення про створення Товариства покупців - добровільного договірного об`єднання. З цією метою в той же день була підписана та зареєстрована Фондом комунального майна Чутівського району угода про спільну діяльність, відповідно до якої головною метою здійснення діяльності Товариства покупців є придбання майна Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея». На підтвердження реєстрації товариства покупців Фондом комунального майна Чутівського району Полтавської області було видано свідоцтво про державну реєстрацію товариства покупців № 2 від 21 лютого 1994 року. До складу Товариства покупців увійшли, у тому числі, всі позивачі та відповідачі в справі.

У зв`язку із завершенням процесу приватизації вони придбали право на частку у державному майні - нежитловому приміщенні другого поверху побуткомбінату за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки учасники Товариства покупців не розпорядилися придбаним майном, не внесли його до статутного фонду жодного з господарських товариств, зареєстрованих відповідно до вимог ЦК УРСР, не передали його будь-яким іншим способом у власність господарських товариств, право власності на майно належить саме учасникам спільної діяльності - фізичним особам, колишнім членам Товариства покупців у відповідних частках.

24 жовтня 2017 року вони звернулися до державного реєстратора з проханням зареєструвати право спільної часткової власності на спірне нежитлове приміщення за ними, однак 27 жовтня 2017 року отримали відмову у державній реєстрації права власності на спірне приміщення у зв`язку з відсутністю акту приймання-передачі та свідоцтва на право власності; незазначенням в договорі купівлі-продажу від 31 травня 1994 року прізвищ осіб, які входили до Товариства покупців виробничо-комерційного підприємства «Швея», та відсутністю в договорі відомостей про розмір часток кожної особи з урахуванням її вкладу у придбанні майна.

Відповідно до пункту 3.1. договору купівлі-продажу державного майна від 31 травня 1994 року після сплати ціни продажу об`єкта приватизації передача об`єкта приватизації була здійснена, що не заперечується Фондом державного майна України. В рішенні виконавчого комітету Чутівської районної ради народних депутатів №19 від 27 липня 1994 року зазначено про те, що у зв`язку з приватизацією майна Державного виробничо - комерційного підприємства «Швея» вказане підприємство було виведено з державного реєстру 27 липня 1994 року, що підтверджує факт повної сплати та викупу державного майна Товариством покупців (фізичними особами) до 27 липня 1994 року. Новостворене Колективне підприємство «Швея» було зареєстроване лише 22 вересня 1994 року, відтак члени трудового колективу Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея», які об`єдналися у Товариство покупців з метою реалізації своїх прав на приватизацію майна державного підприємства, приватизували та набули право власності на майно державного виробничо- комерційного підприємства «Швея» шляхом його викупу згідно Договору купівлі-продажу від 31 травня 1994 року, повністю розрахувались за об`єкт приватизації як грошима, так і приватизаційними сертифікатами.

У січні 2018 року ОСОБА_17 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та просила визнати нежитлове приміщення (другий поверх) площею 499,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , спільною частковою власністю та визнати за нею право спільної часткової власності на спірне нежитлове приміщення з визначенням частки в розмірі 5,5%.

В обґрунтування зустрічного позову вказувала, що вона разом з відповідачами брала участь у викупі державного майна - нежитлового приміщення 2-го поверху за адресою: АДРЕСА_1 , та є співвласником цього майна на підставі Договору купівлі-продажу б/н від 31 травня 1994 року, посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за № 849 державним нотаріусом Чутівської державної нотаріальної контори Савіновою Н.М .

Згідно підписного листа учасників Товариства покупців на придбання об`єкта приватизації, що знаходиться на балансі Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея», вона сплатила 1 050 000,00 крб майновим сертифікатом та 1 528 500,00 крб грошовими коштами, що разом становить 2 578 500,00 крб, відповідно з урахуванням загальної суми викупу майна (46 692 000,00 крб) розмір її частки становить 5,5 %.

З урахуванням наведеного вона набула право власності на частку у спільному майні, яке підлягає визнанню у судовому порядку.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2020 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позови пред`явлені до неналежних відповідачів, оскільки з вересня 1994 року спірне нерухоме майно перебувало у володінні і користуванні Колективного підприємства «Швея», з липня 2000 року - Приватного підприємства «ВКП «Швея», а з січня 2013 року - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Швея», яке не залучено до участі у справі в якості відповідача як за первісним, так і за зустрічним позовом.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів з підстав, наведених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на сьогодні відсутній зареєстрований власник викупленого державного майна - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а також не завершена процедура приватизації майна Державного підприємства ВКП «Швея», оскільки сторони спору не здійснили підготовку документів, необхідних для реєстрації суб'єкта підприємництва, якому в подальшому підлягало передачі у власність приватизоване майно державного підприємства.

Відтак сторони спору у встановленому порядку не набули права на частку у майні приватизованого державного підприємства, тому їх позовні вимоги не ґрунтуються на законі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У червні 2020 року ОСОБА_1 через представника Маслову А. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року частково та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на частку в розмірі 5, 6 % у спільному майні - нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилалася на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зазначала, що суди застосували положення статей 319, 328 ЦК України, пунктів 1.1, 2.5, 2.12 Порядку створення та реєстрації товариства покупців, частину другу статті 8, статтю 15 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» статті 3, 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц, від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Також ОСОБА_1 зазначала про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 5, 6 Закону України «Про підприємства в Україні» до спірних правовідносин.

У червні 2020 року ОСОБА_17 через представника Токар О. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року в частині залишення без задоволення її зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі №338/180/17, від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 755/7423/17, від 18 травня 2020 року в справі №522/13192/15-ц, в яких зазначено, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиційні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Апеляційний суд в порушення статті 367 ЦПК України не дослідив та не надав оцінку процесуальним порушенням, які допустив суд першої інстанції в ході розгляду та вирішення справи, зокрема в частині порядку долучення до матеріалів справи доказів.

У червні 2020 року ОСОБА_11 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року та залишити в силі рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2020 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17, від 18 травня 2020 року у справі № 522/1392/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

Окрім того оскаржила судоверішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначала, що процедура приватизації майна Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея» є завершеною, оскільки між покупцем та продавцем було укладено договір купівлі-продажу та підписано акт прийому-передачі майна, Товариство покупців на виконання умов договору зареєструвало Приватне підприємство «ВКП «Швея», спірне майно перебуває на балансі вказаного підприємства, яке існує і на сьогодні.

Відповідачі жодним чином не порушили права позивачів за первісним позовом, оскільки не є власниками спірного майна, позов поданий до неналежних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_17 та витребувано її матеріали з Чутівського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_11

25 січня 2021 року справа № 550/1214/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_17 звернулася до Верховного Суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Підстави для задоволення клопотання ОСОБА_17 про розгляд справи в судовому засіданні з його участю відсутні, оскільки немає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень в цій справі. З огляду на викладене, також відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_17 про розгляд справи в режимі відеоконференції.

ОСОБА_11 направила відзиви на касаційні скарги ОСОБА_17 та ОСОБА_1 , в яких просила залишити їх без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_17 підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_11 підлягає задоволенню повністю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що нежитлове приміщення (другий поверх) площею 499,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , належало державі та знаходилось на балансі Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея».

20 лютого 1994 року Фондом комунального майна Чутівського району Полтавської області підписана та зареєстрована угода про спільну діяльність членів трудового колективу Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея», за умовами якої члени трудового колективу створили Товариство покупців з метою здійснення діяльності, спрямованої на придбання майна Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея». Відповідно до статті 10 угоди її дія припиняється, зокрема, у разі досягнення мети Товариства покупців.

Наказом Фонду комунального майна Чутівського району Полтавської області № 7 від 28 лютого 1994 року прийнято рішення про проведення інвентаризації і здійснення оцінки вартості майна Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея».

Згідно Протоколу оціночної комісії Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея» №1 від 12 березня 1994 року вартість майна підприємства була оцінена в сумі 46 692 000 тис. крб та підписано акт оцінки вартості майна.

На виконання підпункту а) частини другої статті 3 Угоди про спільну діяльність учасники Товариства покупців внесли внески та майнові сертифікати для придбання державного майна Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея», склали та підписали підписний лист, у якому визначено розмір коштів учасників товариства покупців трудового колективу, заявлених на придбання об`єкта приватизації (2-й поверх побуткомбінату за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходився на балансі Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея»).

Відповідно до підписного листа членами Товариства покупців за рахунок власних коштів у розмірі 18 342 000 тис. крб та за рахунок приватизаційних паперів в розмірі 28350000 тис. крб оплачено об`єкт приватизації в повному розмірі в сумі 46 692 000 тис. крб.

Із зазначеного підписного листа вбачається, що членами Товариства покупців були 27 осіб: ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_23 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_17 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34

31 травня 1994 року між Фондом комунального майна Чутівського району Полтавської області та Товариством покупців Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Чутівської державної нотаріальної контори Савіновою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 849, згідно якого Фонд комунального майна продав, а Товариство покупців придбало другий поверх побуткомбінату за адресою: АДРЕСА_1 , площею 499,5 кв. м, а також обладнання, інвентар, устаткування.

Пунктом 3. 3. договору визначено, що після передачі об`єкта приватизації підприємству покупець стає правонаступником прав і зобов`язань об`єкта і після повної сплати йому видається свідоцтво на право власності.

Відповідно до пункту 5.6. договору покупець зобов`язаний в місячний термін після отримання свідоцтва на право власності підготувати установчі документи та зареєструватись як суб`єкт підприємницької діяльності в державних органах місцевої виконавчої влади.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року в справі № 816/4822/15 скасовано рішення реєстраційної служби Чутівського районного управління юстиції від 08 лютого 2013 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Швея» на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 20 березня 2002 року між Чутівською районною радою Полтавської області та Виробничо-комерційним підприємством «Швея» складено акт приймання-передачі об`єкта купівлі-продажу нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказаний акт приймання-передачі визнано додатком до договору купівлі-продажу від 31 травня 1994 року.

07 травня 2002 року Приватним підприємством «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» внесено запис в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 2 про реєстрацію за Виробничо-комерційним підприємством «Швея» права колективної власності на нежитлові приміщення загальною площею 499,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

23 грудня 2004 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про право спільної часткової власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 1994 року за Виробничо-комерційним підприємством «Швея».

08 січня 2013 року Виробничо-комерційне підприємство «Швея» виступило засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Швея» та передало останньому частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Швея» звернулось до Реєстраційної служби Чутівського районного управління юстиції із заявою про реєстрацію за товариством права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками розгляду якої державним реєстратором Реєстраційної служби Чутівського районного управління юстиції 08 лютого 2013 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 288670.

Апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Швея» у зв`язку з відсутністю в матеріалах реєстраційної справи усіх необхідних документів для проведення такої державної реєстрації.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація державного майна здійснюється шляхом, зокрема, викупу об`єктів малої приватизації товариствами покупців, створених працівниками цих об`єктів.

Для спільної участі у приватизації громадяни можуть засновувати господарське товариство або товариство покупців шляхом укладання угоди про сумісну діяльність.

Створення товариств покупців членами трудового колективу підприємств, що приватизуються, здійснюється на підставі рішення загальних зборів за умови участі в них більше 50 відсотків працівників підприємства.

Угода про сумісну діяльність, а також протокол загальних

зборів про створення товариства покупців підлягають реєстрації у відповідному органі приватизації.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення.

Пунктами 2.2.4, 2.2.5, 2.4.1. Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 56 від 04 лютого 1993 року визначено, що в 10-денний строк з моменту підписання договору купівлі-продажу орган приватизації повідомляє органи статистики та відповідні органи, які здійснюють державну реєстрацію підприємств і організацій, про приватизацію державного підприємства для вилучення його з державного реєстру підприємств України, та контролює додержання покупцем строків подання на державну реєстрацію необхідних установчих документів, передбачених умовами договору купівлі-продажу.

З моменту вилучення з державного реєстру підприємство вважається таким, що припинило діяльність як державне.

З метою здійснення подальшої господарської діяльності товариство покупців обирає організаційно-правову форму згідно з чинним законодавством та протягом строку, встановленого в договорі купівлі-продажу, створює і реєструє суб`єкт підприємництва. З моменту реєстрації суб`єкта підприємництва товариство покупців припиняє свою діяльність.

До покупця, який придбав шляхом викупу цілісний майновий комплекс, переходить право володіння, користування і розпорядження цим об`єктом з дати видання органом приватизації наказу про приватизацію об`єкта. Право власності на викуплене державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та органом приватизації.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право колективної власності виникає на підстав, зокрема, викупу колективами трудящих державного майна.

Згідно статті 23 вищевказаного Закону у власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

У майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення.

На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку про те, що особи, члени трудового колективу, які об`єдналися у товариство покупців, після виконання встановлених законом процедур не набували права спільної часткової власності на викуплене майно державного підприємства, натомість у майні колективного підприємства визначалися їх вклади.

В угоді про спільну діяльність членів трудового колективу Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея» відсутні положення про те, що члени товариства покупців діють з метою набуття права власності на майно державного підприємства. Угода не містить також вказівки на те, що після внесення плати за майно державного підприємства кожен член товариства набуває право власності на певну частку цього майна відповідно до розміру його внеску.

Згідно преамбули договору купівлі-продажу від 31 травня 1994 року спірного нерухомого майна його продавцем є Фонд комунального майна району, а покупцем - Товариство покупців виробничо-комерційного підприємства «Швея» в особі його голови, яка діє на підставі угоди про спільну діяльність.

Пунктом 3.3. договору купівлі-продажу встановлено, що після передачі об`єкта приватизації виробничо-комерційного підприємства «Швея» товариство покупців стає правонаступником прав і зобов`язань об`єкта і після повної сплати йому видається свідоцтво на право власності.

Наявними у справі документами підтверджений факт проведення приватизації майна Державного виробничо-комерційного підприємства «Швея» шляхом викупу, укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу і передачі викупленого державного майна покупцю.

Встановлено, що первісний та зустрічний позов мотивовані тим, що позивачі разом з відповідачами брала участь у викупі спірної нерухомості, яка перебувала у державній власності, як члени Товариства покупців «ВКП «Швея», тому набули право власності на частку у спільному майні, яке підлягає визнанню у судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Частинами першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Подібний висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року в справі № 816/4822/15 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації, яка набрала законної сили, 08 січня 2013 року виробничо-комерційне підприємство «Швея» виступило засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Швея» та передало останньому нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, встановивши, що у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Швея», яке було засноване виробничо-комерційним підприємством «Швея», фактично перебуває спірна нерухомість, а позивачі за первісним та зустрічним позовом не надали докази на підтвердження порушення їх прав відповідачами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на незалучення до участі в справі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Швея» в якості відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду й залишає в силі рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2020 року.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_17 задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_11 задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року скасувати, залишити в силі рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов