Ухвала

від 08.07.2020 по справі 550/1214/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 550/1214/17

провадження № 61-9325ск 20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Токар Оленою Анатоліївною на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , треті особи, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виробничо-комерційне підприємство Швея , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Чутівська районна державна адміністрація про визнання майна спільною частковою власністю та визнання права власності на частки у спільному майні,

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виробничо-комерційне підприємство Швея , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Державний реєстратор Чутівської районної державної адміністрації, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про визнання майна спільною частковою власністю та визнання права спільної часткової власності на майно з визначенням частки,

В С Т А Н О В И В :

28 червня 2020 року, засобами поштового зв`язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Токар О. А. на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, у якій скаржник просить це судове рішення скасувати в частині зустрічних позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Проте, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки скаржником порушено вимогу пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору в установленому порядку і розмірі.

Законом України Про судовий збір передбачено сплату судового збору виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

У разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів, а у разі оскарження судового рішення лише в частині вирішення одного із позовів судовий збір має сплачуватися, виходячи із розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні відповідного позову.

Оскільки предметом розгляду у даній справі у суді першої інстанції було два позови (первісний позов немайнового характеру та зустрічний позов немайнового характеру), то сплачувати необхідно сукупність ставок.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року в частині зустрічних позовних вимог.

Позивач за зустрічним позовом звернувся із позовом у січні 2018 року із двома вимогами немайнового характеру (про визнання майна спільною частковою власністю та визнання права спільної часткової власності на майно з визначенням частки).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено, що з 1 січня 2018 році прожитковиймінімум на одну працездатну особу становить 1762 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704, 80 Х 2 немайнові вимоги) = 2 819, 20 грн.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.

З огляду на положення зазначених норм законів та двох заявлених зустрічних позовних вимог немайнових вимог, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 819, 20 грн .

Враховуючи те, що ОСОБА_18 було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у розмірі 1 409, 60., то остання повинна доплатити судовий збір в розмірі 1409, 60 грн. та перерахувати або внести до УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір .

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату та відмітку про його зарахування.

Крім цього, скаржник порушив вимоги частини 2 статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме не зазначив підставу (підстави) на який (яких) подається касаційна скарга та які саме норми матеріального чи процесуального права неправильно застосовано судом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

При цьому під порушенням норм матеріального та процесуального права розуміється певна (певні) норма (норми) певного закону (законів), у випадках передбачених частиною 2 статті 376 ЦПК України (порушення норм матеріального права) або здійснення процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права).

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави) із зазначенням конкретного конкретних пункту (пунктів), на який (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтовано (мотивовано) наявності цієї підстави (підстав) , та надати копії уточнених скарг відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Токар Оленою Анатоліївною залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19).

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко