Рішення

від 14.04.2022 по справі 144/1346/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1346/21

Провадження № 2/144/161/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2022 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ТОВ «Теплик-Агро» Шандурського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Теплик-Агро, в якому просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 3,3828 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0044, яка розташована на території Комарівської територіальної громади, які чиняться ТОВ «Теплик-Агро», шляхом повернення її власнику; скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 05.07.2011 року та угоди про внесення змін до договору оренди землі б/н від 26.09.2014 року, індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкував земельну ділянку, загальною площею 3,3828 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0044. За життя батько звертався до суду з позовом про повернення земельної ділянки, але справу було закрито у зв`язку зі смертю останнього. Набувши спадкових прав після смерті батька, позивач звертався до суду та за рішенням Гайсинського районного суду від 15.07.2020 року було «визнано недійсною угоду про внесення змін до договору оренди землі від 05.07.2011 року, укладену 26.09.2014 року. Вінницьким апеляційним судом від 06.10.2020 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Ухвалою судді від 13 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на приписи Цивільного процесуального Кодексу України, вказує, що додані ОСОБА_1 до позовної заяви квитанції вже були використані при розгляді зовсім іншої справи, отже є всі підстави вважати, що судовий збір в даній справі взагалі несплачений. Також відповідач зазначає, що позов поданий ОСОБА_1 є позовом із вимогами немайнового характеру. Просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у зв`язку з невірно вибраним характером вимог, що є критерієм визначення спору та з недоведеністю і необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.00 год. 27 січня 2022 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Звернув увагу суду на те, що згідно висновку експерта від 27.02.2020 року № 154/155/20-21 підпис на угоді про внесення змін до договору оренди землі, укладеній 26.09.2014 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0044 у графі «Орендодавець» виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою із наслідуванням якогось підпису. В зв`язку з цим він, як спадкоємець спірної земельної ділянки, змушений захищати своє право в судовому порядку.

Представник відповідача Шандурський Б.В. в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву. Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження його позовних вимог. Окрім того, щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора, ним пропущено строк позовної давності.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі письмових доказів судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,3828 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0044, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області (а.с. 11).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2018 року, земельна ділянка площею 3,3154 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0044, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 18).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки кадастровий номер 0523783000:01:000:0044, площа 3,3154 га, від 09.04.2021 року, номер 252030423, 16 жовтня 2014 року державним реєстратором Березою Андрієм Володимировичем зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки, площею 3,3828 га, строком дії до 30.11.2024 року. Номер запису про інше речове право: 7361061. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі б/н, виданий 05.07.2011 року, видавник ТОВ «Теплик-Агро», ОСОБА_2 ; угода про внесення змін до договору оренди землі, видана 26.09.2014 року, видавник ТОВ «Теплик-Агро», ОСОБА_2 . Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року 16:36:29, Береза Андрій Володимирович, Реєстраційна служба Теплицького районного управління юстиції Вінницької області (а.с. 16-17).

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2020 року було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі від 05.07.2011 року недійсною (а.с. 24-26).

На підставі даного рішення, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки, кадастровий номер 0523783000:01:000:0044, площа 3,3828 га, від 02.09.2020 року, номер 222319615, 27 серпня 2020 року припинено інше речове право - право оренди земельної ділянки, площею 3,3828 га. Підстава припинення іншого речового права - рішення суду, серія та номер 144/550/18, виданий 15.07.2020, видавник: Гайсинський районний суд Вінницької області; договір оренди землі, серія та номер: - виданий 05.07.2011, видавник: Сторони (а.с. 19).

Однак постановою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2020 року скасовано в зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про визнання змін до договору оренди землі недійсними відмовлено (а.с. 27-30).

Як встановлено вказаними вище судовими рішеннями, 05 липня 2011 року між спадкодавцем позивача - ОСОБА_2 та ТОВ «Теплик-Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0044, площею 3,3828 га, для сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Комарівської сільської ради Теплицького району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року №052370004004601.

26 вересня 2014 року від імені ОСОБА_2 з ТОВ «Теплик-Агро» укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі, укладеного 05 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Теплик-Агро».

Згідно висновку експерта від 27.02.2020 року №154/155/20-21: підпис на угоді про внесення змін до договору оренди землі, укладеній 26.09.2014 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 0523783000:01:000:0044 - виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою із наслідуванням якогось підпису (а.с. 12-15).

У відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВС зазначає про те, що суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

За своїм внутрішнім переконанням суд відзначає, що вказаний висновок за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи, яка хоч і була призначена в іншій справі, має пряме відношення до предмету даного спору, і ніхто з учасників справи не ставить під сумнів його належність та допустимість як доказу по даній справі.

Разом з тим суд зазначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до вимог частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

З огляду на зазначене, встановивши, що ОСОБА_2 - спадкодавець позивача, не підписував спірну угоду про внесення змін до договору оренди, не погоджував її умов, то угода є такою, що не вчинена, та враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, а тому обрав вірний спосіб захисту - усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права. Зокрема, застосовується у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном (ст. 391 ЦК).

Права позивача, як власника земельної ділянки, підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, а тому суд приходить до висновку, що існують усі підстави для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи, що угода про внесення змін до договору оренди землі б/н від 26.09.2014 року є не вчиненою (не укладеною), відповідача слід зобов`язати не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523783000:01:000:0044, площею 3,3828 га, яка розташована на території Комарівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області та належить позивачу, шляхом повернення її власнику ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивачем також заявлена вимога про скасування рішень про державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 05.07.2011 року та угоди про внесення змін до договору оренди землі б/н від 26.09.2014 року, індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0044 за договором оренди землі б/н, виданим 05.07.2011 року, видавник: ТОВ «Теплик-Агро», ОСОБА_2 , угодою про внесення змін до договору оренди землі, виданою 26.09.2014 року, видавник ТОВ «Теплик-Агро», ОСОБА_2 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 16536513, прийнятого 16.10.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Березою Андрієм Володимировичем.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом із тим, рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, підставою прийняття якого стала неукладена між сторонами угода про внесення змін до договору оренди, порушує право та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою з кадастровим номером 0523783000:01:000:0044, площею 3,3828 га, яка розташована на території Комарівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області та належить позивачу.

Отже, рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Теплик-Агро» на вищевказану земельну ділянку не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є ефективним, а тому, на думку суду, обґрунтованим є задоволення позову в цій частині вимог.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка діяла на час звернення позивача з позовом про визнання договору оренди недійсним) визначено порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначені висновки викладені у Постанові ВС від 09.06.2021 року у справі № 569/15704/18 р.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Наразі, без скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки позивача, підставою прийняття якого стала неукладена між позивачем та відповідачем угода про внесення змін до договору оренди землі, власник майна фактично позбавлений свого права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту, позов пред`явлено до належного відповідача, а тому його порушене право підлягає захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі разом із припиненням такого права.

І хоча позивачем викладено позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 05.07.2011 року та угоди про внесення змін до договору оренди землі б/н від 26.09.2014 року, індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року, а не про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що відповідає даному номеру і даті, суд вважає, що правової суті позовної вимоги такий виклад не міняє і суд не вийде за межі позовних вимог, скасувавши саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки), індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Березою Андрієм Володимировичем, що буде вірним у відповідності до витягу з Державного реєстру про реєстрацію іншого речового права.

Що стосується заяви відповідача про застосування наслідків пропущення позивачем строків звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора №16536513 від 16.10.2014 року, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18).

Позивачем доведено суду ту обставину, що лише зареєструвавши 13 березня 2018 року своє право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0044, яку отримав у спадок, дізнався про порушення свого права, після чого одразу вжив заходів для звернення до суду з відповідною позовною заявою, яку було подано до суду 10.05.2018 року. Саме з цього моменту і до набрання законної сили постановою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, строк позовної давності переривався.

Відповідач в свою чергу протилежного не довів, доказів своїх тверджень суду не надав.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

А тому суд не вважає пропущеними ОСОБА_2 строки звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вище вказаних позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523783000:01:000:0044, площею 3,3828 га, розташованою на території Комарівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, які чиняться ТОВ «Теплик-Агро», шляхом зобов`язання повернути її власнику ОСОБА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки), індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Березою Андрієм Володимировичем.

Стягнути з ТОВ «Теплик-Агро» на користь ОСОБА_1 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ТОВ «Теплик-Агро», вул. Незалежності, 30 с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 35737530.

Повний текст рішення виготовлено 25.04.2022 року.

Суддя