Постанова

від 26.06.2022 по справі 144/1346/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1346/21

Провадження № 22-ц/801/995/2022

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 рокуСправа № 144/1346/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Копаничук С.Г.

Суддів: Медвецького С.К. ,Оніщука В.В.

за участю секретаря Олійник Г.Є.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15.04.2022 року, повний текст якого складений 25.04.2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Бондарука О.П. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику, скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію угоди про внесення змін до договору оренди,-

В с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Теплик-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику, скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію угоди про внесення змін до договору оренди землі. Вказав, що він на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.03.2018 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_2 став власником земельної ділянки, площею 3,3828 га ,кадастровий номер 0523783000:01:000:0044, розташованої на території Комарівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області. Вказана земельна ділянка була предметом договору оренди від 05.07.2011 року , укладеного батьком із ТОВ «Теплик-Агро». За життя батько звертався до суду з позовом до відповідача про повернення йому земельної ділянки, проте, як виявилося , провадження у цій справі було закрито в зв`язку із його смертю. Вступивши у спадщину після смерті батька, він звернувся до суду з позовом до ТОВ «Теплик-Агро» про визнання угоди від 26.09.2014 року про внесення змін до договору оренди землі недійсною з підстав того, що батько її не підписував.

Рішенням Гайсинського районного суду від 15.07.2020 року його позов було задоволено, визнано недійсною угоду про внесення змін до договору оренди землі від 05.07.2011 року, укладену 26.09.2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Теплик-Агро». Проте постановою Вінницького апеляційного суду від 06.10.2020 року вказане рішення скасовано в зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, а у справі ухвалено нове рішення, яким в задоволенні його позовних вимог відмовлено.

Посилаючись на вищевикладене, просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою, повернувши її йому, як власнику та скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 05.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_2 , скасувати рішення про державну реєстрацію угоди про внесення змін до договору оренди б/н від 26.09.2014 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_2 , індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 15.04.2022 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523783000:01:000:0044, площею 3,3828 га, розташованої на території Комарівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, які чиняться ТОВ «Теплик-Агро», шляхом зобов`язання повернути її власнику ОСОБА_1 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки), індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Березою А.В. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Теплик Агро» просило рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд допустив грубе порушення судом норм процесуального права, оскільки в зв`язку із несплатою позивачем судового збору за подання позовної заяви, тричі залишав позовну заяву без руху. Зазначили, що факт користування спірною земельною ділянкою позивачем не доведений , а тому вимога позивача про усунення перешкоду їїкористуванні шляхомповернення власнику, неє належнимспособом захиступорушеного права. Оскільки, ОСОБА_1 вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 16.10.2014 року в період з 18.03.2018 року по вересень 2021 року не заявляв, заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду не подавав, висновок суду про відсутність пропуску строку позовної давності позивачем є помилковим. Крім того, суд самостійно змінив предмет позову та помилково ототожнивши державну реєстрацію договору оренди землі із державною реєстрацією права оренди скасував рішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень(праваоренди земельноїділянки),індексний номер16536513від 16.10.2014року,незважаючи нате щопозивач заявлявпозовні вимогипро скасування рішень про державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 05.07.2011 року та угоди про внесення змін до договору оренди землі б/н від 26.09.2014 року, індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року.

У відзивіна апеляційнускаргу ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Суд на підставі матеріалів справи та судових рішень, що набрали законної сили, встановив, що 05 липня 2011 року між батьком позивача ОСОБА_2 та ТОВ «Теплик-Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,3828 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0044, для сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Комарівської сільської ради Теплицького району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року №052370004004601.

26 вересня 2014 року від імені ОСОБА_2 з ТОВ «Теплик-Агро» укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі від 05 липня 2011 року .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки кадастровий номер 0523783000:01:000:0044, площа 3,3154 га, від 09.04.2021 року, номер 252030423, вбачається, що 16 жовтня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Березою Андрієм Володимировичем на підставі договору оренди від 05.07.2011 року, угоди про внесення змін до договору оренди землі від 26.09.2014 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року було зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки зі строком дії до 30.11.2024 року із номером запису - 7361061. (а.с. 16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер , земельну ділянку після його смерті на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.03.2018 року успадкував його син, позивач у справі.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2018 року, земельна ділянка площею 3,3154 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0044, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 18).

Згідно висновку судово- технічної та почеркознавчої експертизи КНДІСЕ №154/155/20-21 від 27.02.2020 року ,підпис на угоді про внесення змін до договору оренди землі, укладеній 26.09.2014 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0523783000:01:000:0044 виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою із наслідуванням якогось підпису (а.с. 12-15).

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2020 року визнано недійсноюугоду провнесення зміндо договоруоренди землівід 05.07.2011року,укладену 26.09.2014року між ОСОБА_2 та ТОВ«Теплик-Агро». (а.с. 24-26).На підставі цього рішення, 27 серпня 2020 року було зареєстровано припинення права оренди вказаної земельної ділянки . (а.с. 19).

Однак, постановою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року вказане рішення Гайсинського районного суду було скасовано в зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, а у справі ухвалено нове рішення, яким в задоволенні його позову про визнання змін до договору оренди землі недійсними, відмовлено (а.с. 27-30).

Задовольняючи позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення власнику, суд посилаючись на ст. ст. 16, 202, 317, 391, 638 ЦК України та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, виходив з того, що правочин,який невчинено (договір,який неукладено)не підлягаєвизнанню недійсним.Такий спосібзахисту,як визнанняправочину неукладеним,не єспособом захиступрав таінтересів,установленим законом. У такому випадку, спростування факту укладення договору оренди земельної ділянки відбувається не шляхом визнання договору недійсним ,а в рамках вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Встановивши, що батько позивача - спадкодавець ОСОБА_2 не підписував спірну угоду про внесення змін до договору оренди, не погоджував її умов, вказана угода є не укладеною, а тому не породжує жодних прав ,суд вважав, що права позивача спадкоємця підлягають захисту зобов`язанням усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом її повернення позивачу, як власнику.

Задовольняючи позовнівимоги вчастині скасуваннярішення державногореєстратора про державнуреєстрацію договору оренди таугоди до нього ,суд,посилаючись наст.ст.18,26Закону України«Про державнуреєстрацію правта їхобтяжень»,постанову ВерховногоСуду від09.06.2021року усправі №569/15704/18виходив зтого,що хочапозивач ізаявляв такі вимоги,проте суд вважав,що рішення державного реєстратора від 16.10.2014 року про державну реєстрацію права оренди вказаної ділянки за відповідачем до 30.11.2024 року, підставою якого стала неукладена спадкодавцем угода від 26.09.2014 року, порушує права і законні інтереси позивача ,як власника ділянки , які підлягають захисту у ефективний спосіб - шляхом скасування саме рішення про державну реєстрацію права оренди разом із припиненням такого права.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц зазначено, що « зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треб розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками », а пунктом 72 вказаної постанови передбачено ,що « питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і впостанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц(провадження N 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.»

Оскільки у позивача право володіння земельними ділянками ,як їх власника реєстраційно підтверджено, застосований позивачем і задоволений судом спосіб захисту його прав у вигляді пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання її повернення , є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведений і судом не встановлений факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою, не заслуговують на увагу .

На користування спірною ділянкою відповідачем вказує у позові до суду позивач ,підстав не вірити поясненням якого у суду підстави відсутні , враховуючи те, що за звернення до суду з позовом останній несе судові витрати у вигляді судового збору та інших складових .Крім того, про таке користування свідчить копія листа ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Теплик Агро» від 23.04.2021 року ,у якій він констатуючи обробіток його земельної ділянки відповідачем в сезоні 2020-2021 років, застерігає від обробітку його ділянки у 2021 році і просить передати її по акту приймання- передачі його земельну ділянку 28.04.2021 року.(а.с.21)

Факт звернення позивача до суду із вимогами про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення йому як власнику, заперечення відповідачем задоволення позовних вимог у суді першої інстанції, його звернення із зазначеною апеляційною скаргою та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1920 грн. також є побічним підтвердженням користування відповідачем спірною земельною ділянкою та його зацікавленості у продовженні часу такого користування. В іншому разі позивач не звертався б до суду з позовом, а відповідач не оскаржував би рішення щодо землі, якою він не користується.

Доводи апеляційної скарги про самостійну зміну у рішенні судом предмету позову - скасування рішення продержавну реєстраціюправа орендиземельної ділянки від16.10.2014року замістьзаявлених упозовній заявівимог про скасування рішень про державну реєстрацію договору оренди землі б/н та угоди про внесення змін до договору оренди землі б/н від 26.09.2014 року, індексний номер 16536513 від 16.10.2014 року, не заслуговують на увагу.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захиступрав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач звернувся до суду з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 05.07.2011 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_2 , скасувати рішення про державну реєстрацію угоди про внесення змін до договору оренди б/н від 26.09.2014 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_2 , за індексним номером 16536513 від 16.10.2014 року.

При цьому не врахував, те, що рішення державним реєстратором реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Березою А.В. за індексним номером 16536513 від 16.10.2014 року приймалось не про державну реєстрацію договору оренди чи угоди про внесення змін до договору оренди, а приймалось про державну реєстрацію речового права оренди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України). До 01.01.2013 року діяли ст.ст.18,20 ЗУ «Про оренду землі» за змістом яких договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягав державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводилась у порядку, встановленому законом. Починаючи з 01.01.2014 року ст. ст.18,20 ЗУ «Про оренду» були виключені із цього Закону і з цього часу договір оренди ,зміни і угоди до нього не підлягали реєстрації. Реєстрації підлягали відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » набуті, змінені або припинені на підставі договорів речові права на нерухоме майно .

В зв`язку з тим, що оспорюваним рішенням державного реєстратора за індексним номером 16536513 від 16.10.2014 року були зареєстровані не договір оренди чи угода про внесення змін до договору оренди б/н від 26.09.2014 року , як вважав позивач , а речове право оренди за неукладеною угодою до 30.11.2024, суд дійшов правильного висновку і визначив ,що ефективним способом захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу позивача буде саме скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки від 16.10.2014 року за індексним номером 16536513.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності за вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію від 16.10.2014 року за індексним номером 16536513, апеляційний суд вважає їх безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав у спадок після смерті батька земельну ділянку ,право власності на яку зареєстрував 13 березня 2018 року .10 травня 2018 року він звернуся до Гайсинського районного суду з позовом про визнання угоди від 26.09.2014 року до договору оренди недійсними, в ході розгляду якого висновком судової судово- технічної та почеркознавчої експертизи КНДІСЕ від 27.02.2020 року було встановлено ,що підпис на угоді про внесення змін до договору оренди землі, укладеній батьком з ТОВ «Теплик-Агро» виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою із наслідуванням якогось підпису.

Таким чином до відмови позивачу у задоволенні позову постановою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, строк позовної давності переривався.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 до звернення до суду 08.09.2021 року з вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 16.10.2014 року, строк позовної давності не пропустив.

Разом із тим доводи апеляційної скарги про те, що тричі залишаючи без руху позовну заяву в зв`язку із не сплатою позивачем судового збору, суд порушив норми процесуального права, заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 12.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для надання суду документу про сплату судового збору.

13.10.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із квитанціями від 13.10.2021 року про сплату судового збору.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 26.10.2021 року позовну заяву знову залишено без руху в зв`язку зі сплатою на неправильний рахунок та роз`яснено позивачу можливість усунути недоліки повторно, сплативши судовий збір на правильний рахунок суду.

27.10.2021 року ОСОБА_1 подав заяву про усунення ним недоліків разом із оригіналом квитанції від 27.10.2021 року про сплату судового збору.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 09.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 втретє залишено без руху в зв`язку з тим,що збір сплачено не за всі позовні вимоги та роз`яснено можливість усунути недоліки повторно, сплативши судовий збір за третю позовну вимогу.

Недоліки ОСОБА_1 усунув.

Згідно із ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Разом із тим,відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки вказані процесуальні порушення не призвело до неправильного вирішення судом справи ,вони не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до наведення норм матеріального права і не містять посилання на конкретні допущені судом їх порушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зістаттею 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд невірно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовільнити частково, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі скасувати, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15.04.2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий С.Г. Копаничук

Судді: С.К. Медвецький

В.В. Оніщук