Рішення

від 16.08.2021 по справі 753/13173/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13173/17

провадження № 2/753/2795/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарями судового засідання Кримчук Я. Р., Кирик К. С. за участі представників сторін Білака Я. Ю. , Краковного І. В. , розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Панченко Людмила Євгенівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Постол Наталія Іванівна, про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У липні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , позивачі) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі по тексту - ОСОБА_5 , відповідачка), третя особа: нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Панченко Наталії Іванівни (далі по тексту - нотаріус Панченко Н. І.), про визнання заповіту недійсним.

Позов обґрунтований такими обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_6 (далі по тексту - ОСОБА_6 ). Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , що належала батькові на праві власності. Спадкоємцями першої черги є позивачі, як доньки померлого, та відповідачка, яка є його матір`ю. Звернувшись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини позивачі дізнались, що 19.07.2013 батько склав заповіт на користь своєї матері. Позивачі вважають, що заповіт не відповідав дійсній волі їхнього батька, оскільки він обіцяв, що усе його майно після його смерті відійде їм у рівних частках. За життя він був військовослужбовцем та приблизно з 1995-1996 років почав надмірно вживати алкоголь, багато разів лікувався анонімно та кодувався. На момент складання та посвідчення заповіту батько страждав хронічним алкоголізмом з інтелектуально-мнестичними й емоційно-вольовими порушеннями, виявляв ознаки органічного ураження головного мозку складного генезису, а тому за станом здоров`я не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Наявність психічних розладів у батька була встановлена в ході проведення судово-психіатричної експертизи, яка була призначена по цивільній справі за його позовом до другої дружини про визнання шлюбного контракту, укладеного 26.10.2001, недійсним. Позов був задоволений. З жовтня 2002 року пияцтво батька стало регулярним та носило запойну форму. З 12.12.2005 по 29.12.2005 він проходив стаціонарне лікування від алкоголізму, після якого був поставлений на облік до лікаря-нарколога. Через вживання алкоголю він постійно був у депресивному стані, його дії були нелогічними, непослідовними, взаємовиключними. Про непослідовні дії батька свідчить і той факт, що 05.05.2016 за договором дарування він подарував квартиру АДРЕСА_1 позивачці ОСОБА_4 , а вже 08.09.2016 наполіг на його розірванні і договір був розірваний. З 2010 року батько регулярно проходив стаціонарне лікування від хвороби «цироз печінки», від якої і помер. Оскільки з 2001 року батько страждав на хронічний алкоголізм з психічними розладами, внаслідок чого не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, позивачі просили визнати заповіт від 19.07.2013 недійсним.

Відповідачка позов не визнала. У відзиві на позовну заяву вказувала, що за життя її син не визнавався недієздатним чи частково недієздатним за рішенням суду, не страждав на психічні хвороби, не був тяжко хворим на хвороби, які б могли впливати на здатність керувати та усвідомлювати свої дії. Він вів повноцінне життя, щоденно керував автомобілем, займався підприємницькою діяльністю та керував підприємством, отримав кредит у банку та здійснював платежі, активно приймав участь судовій справі щодо визнання недійсним шлюбного договору, укладеного з колишньою дружиною ОСОБА_7 . При укладенні оспорюваного заповіту нотаріус перевіряла особу ОСОБА_6 та його здатність усвідомлювати дії та керувати ними. Крім того, її син чітко усвідомлював значення заповіту та можливість його зміни чи скасування, про що свідчить укладення 05.06.2016 договору дарування квартири на корить доньки ОСОБА_4 з подальшим його скасуванням 09.06.2016 та поверненням до дії заповіту. Вказувала на неможливість використання висновків експертизи щодо психологічного стану її сина станом на день укладення шлюбного контракту, 26.10.2001, оскільки заповіт складений 19.07.2013, тобто майже через 12 років. Хвороби син мав не внаслідок хронічного алкоголізму, а через захворювання, отриманні під час проходження військової служби, та участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (т. 1 а. с. 132-179).

Від третьої особи, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, надійшли пояснення по справі, які зводяться до цитування норм ЦК щодо складання заповіту та підстав визнання його недійсним. З огляду на те, що дії посадових осіб управління та його підпорядкованих органів позивачами не оскаржувались, представник управління Немирівська О. Г. при вирішенні справи покладалась на розсуд суду та просила розгляд справи проводити без участі їхнього представника (т. 1 а. с. 202-205).

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

?Ухвалою від 04.09.2017 суддя Шклянка М. П. відкрила провадження у справі (т. 1. а. с. 51).

?Ухвалою суду від 04.09.2017 задоволено заяву позивачів про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Постол Н. І. вчиняти будь-які дії по спадковій справі № 1/2017 (номер у спадковому реєстрі 60213550), заведеної після смерті ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 52).

?Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.07.2018 справа передана судді Трусовій Т. О. (т. 1 а. с. 96).

?У судовому засіданні від 28.09.2018 суд ухвалив розпочати слухання справи спочатку в порядку загального позовного провадження та встановив сторонам строки для подачі процесуальних заяв по суті. Суд ухвалив замінити третю особу, нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Панченко Н. І., на Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (а. с. 109-111).

?29.11.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 132-178) та заява про виклик свідків (т. 1 а. с. 130-131).

?Ухвалою суду від 30.11.2018 задоволене клопотання представника позивачів про витребування медичної документації на ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 186, 187).

?20.02.2018 до суду надійшли пояснення від третьої особи (т. 1 а. с. 202-205).

?У судовому засіданні від 11.03.2019 суд допитав як свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а. с. 211, 212).

?У березні 2019 року до суду надійшла медична документація (т. 1 а. с. 215).

?Ухвалою від 12.04.2019 суд призначив по справі посмертну судово-психіатричну експертизу та зупинив провадження у справі на час проведення експертизи (т. 1 а. с. 223-225).

?Ухвалою від 15.11.2020 суд поновив провадження у справі (т. 2 а. с. 28).

?09.03.2021 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Постол Н. І. надійшла заява про розгляд справи без її участі (т. 2 а. с. 38).

?09.03.2021 від Першої київської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори (т. 2 а. с. 40).

?У судовому засіданні від 03.06.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивачів, адвоката Білак Я. Ю., про призначення посмертної судова-психіатричної експертизи,заслухав вступні промови представників сторін та дослідив матеріали справи (т. 2 а. с. 72).

?У судовому засіданні від 17.08.2021 суд відмовив у задоволенні повторного клопотання представника позивачів, адвоката Білак Я. Ю., про призначення посмертної судова-психіатричної експертизи та ухвалив продовжувати розгляд справи за відсутності позивачів. Заслухавши дебати представника відповідача, адвоката Краковного І. В., суд видалився до нарадчої кімнати, після виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дошлюбне прізвище ОСОБА_12 , є донькою ОСОБА_6 (а. с. 18, 19).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дошлюбне прізвище ОСОБА_12 , є також донькою ОСОБА_6 (а. с. 16, 17).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - цироз печінки (а. с. 3, 14). Після його смерті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н. І. заведено спадкову справу № 1/2017, номер у спадковому реєстрі 60213550 (а. с. 15).

29.06.2017 ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_6 . Заява зареєстрована в реєстрі за № 1341 (а. с. 20). ОСОБА_4 подала аналогічну заяву 06.03.2017, номер в реєстрі 462 (а. с. 21).

За життя 19.07.2013 ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Панченко Л. Є., зареєстровано в реєстрі за № 15-760 (а. с. 22, 23).

За життя ОСОБА_6 був військовослужбовцем. У період з 21.06.1986 по 05.07.1986 він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням особи категорії 1, серія НОМЕР_1 (а. с. 157, 159).

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 596-х, виданого військово-лікарською комісією ГВКГ хірургічного профілю 21.10.2002, полковник ОСОБА_13 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час через низку захворювань, отримання яких пов`язане з проходженням військової служби та участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 157).

За результатами медогляду полковнику запасу ОСОБА_13 була призначена 2 група інвалідності внаслідок захворювань, отриманих у період проходження військової служби, що підтверджується посвідченням від 12.09.2016 (а. с. 158, 160).

ОСОБА_6 був засновником ТОВ «Інтелія ком», код ЄДРПОУ 34329211, яке зареєстроване 17.04.2006, та засновником і керівником ТОВ «Спецтрансшлях», код ЄДРПОУ 35575974, яке було зареєстроване 21.11.2007 (а. с. 163-171). Як керівник ТОВ «Спецтрансшлях» 21.04.2009 він відкрив банківський рахунок в ВАТ «ВіЕйБі Банк» для здійснення розрахунково-касового обслуговування товариства (а. с. 172).

Як фізична особа ОСОБА_6 мав банківський рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 173). 24.12.2008 він уклав з ПАТ «СК «Провідна» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із забезпечення транспортного засобу - автомобіля марки Opel Kadett, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 174), а 10.07.2016 - аналогічний договір з ПрАТ «СК «Талісман Страхування» (а. с. 175). ОСОБА_6 проводив математичні розрахунки вартості комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 за період з 03.09.2012 по 15.07.2013 (а. с. 176) та з 19.12.2014 по 25.11.2015 (а. с. 177).

В 2006 році ОСОБА_6 позивався до ОСОБА_14 про визнання шлюбного контракту від 26.10.2001 недійсним. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року по справі № 02-2-275/12 позов було задоволено. У ході розгляду цієї справи 13.11.2007 була проведена амбулаторна судова психіатрична експертиза, а 05.10.2008 - комісійна судово-психіатрична експертиза. За висновками двох експертиз на момент підписання шлюбного контракту, 26.10.2001, ОСОБА_6 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку складного генезу (судинно-інтоксикаційного) F (07.9), ознаки хронічного алкоголізму F (10.2) з інтелектуально-мнестичними і емоційно-вольовими порушеннями. Наявні в ОСОБА_6 на момент підписання шлюбного контракту, 26.10.2001, психічні розлади були виражені настільки, що позбавляли його можливості у цей період повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 1 а. с. 25-32).

У ході проведення комісійної судово-психіатричної експертизи була досліджена медична документації ОСОБА_6 та встановлено, що «…Згідно медичній картці амбулаторного хворого з наркодиспансеру відомо, що ОСОБА_6 після стаціонарного лікування з 12.12.05 по 20.12.05 в КМНКЛ «Соціотерапія» з діагнозом: «Стан відміни алкоголю з делірієм, неускладнений, з виходом в амнестичний синдром», перебуває на обліку в лікаря-нарколога. З лютого 2006 року підекспертний у зв`язку із ознаками в нього хронічного алкоголізму регулярно спостерігався дільничним наркологом. 07.03.07 був представлений на ЛКК: «взят на учет по выписке из ДДК «Крок», где проходил лечение с 12.12. по 20.12.2005, находился по поводу делирия с выходом в амнестичиский синдром, кабинет посещал. Имеет место прекращение употребления спиртных напитков. При осмотре признаков интоксикации не обнаружено. Рекомендовано снять с учета в связи с ремиссией». …» (т. 1 а. с. 26 зворотна сторона, 33).

З 20.12.2005 по 29.12.2005 ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні в Головному військовому клінічному госпіталі з діагнозом: «Хронічний алкоголізм 2 ст. Екзогенна енцефалопатія 2 ст. Екзогенна полінейропатія. Хронічний токсичний гепатит» (т. 1 а. с. 34).

Допитаний в ході проведення комісійної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 визнав, що «…з 1996-97 років почав лікуватися від алкоголізму, так як настоювала дружина, починалися проблеми на роботі: «Несколько раз кодировался у ОСОБА_15 в 1998, 2000, 2001, 2003 годах… лечился анонимно у невропатологов, наркологов… лежал на Красном Хуторе несколько раз » … Вказує, що з 1998 по 2005 роки пив дуже сильно…».

Станом на день проведення комісійної судово-психіатричної експертизи, 05.10.2008, при дослідженні психічного стану ОСОБА_6 він не виявляв маячення та обману сприйняття. Були виявлені риси морально-етичного зниження за алкогольним типом, риси психічної і фізичної залежності від алкоголю.

З відповіді Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 від 19.09.2019 за № 061/203/06-1658 встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в цьому закладі під наглядом лікаря-психіатра не перебував, за медичною допомогою не звертався (т. 1 а. с. 244).

Також, у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 753/22783/17 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості (т. 1 а. с. 180).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є рідною сестрою відповідачки, засвідчила, що померлий ОСОБА_6 у зв`язку із розвитком бізнесу взяв кредит та передав квартиру матері в іпотеку банку. Спочатку свою квартиру він подарував доньці ОСОБА_16 , однак через відсутність відносин між ними зрозумів, що ніхто кредит виплачувати не буде і його мати може залишитися без житла, тому заповів квартиру саме їй. Останні роки він проживав з матір`ю, яка йому допомагала, доньки йому ніколи не допомагали. Алкоголіком його не вважала, оскільки він керував автомобілем і завжди був адекватним, а випивав як усі чоловіки. З яким діагнозом ОСОБА_6 перебував у госпіталі їй не було відомо. У період з 2013 по 2017 роки вони часто бачились і спілкувались, оскільки в цей час у неї та в сестри померли чоловіки і вона часто бувала в них вдома.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що перебувала з покійним ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах 12 років, починаючи з 2004 року. Проживали спочатку в нього, потім у неї, потім у батьків. Знала доньку ОСОБА_18 , яка приходила до померлого за грошима, вона була залежною від ігрових автоматів. Знала доньку ОСОБА_19 , яка рідко приходила до бабусі. Випивав покійний на свята, залежним від алкоголю не був, бо інакше вона б із ним не жила. Він займався бізнесом, їздив на автомобілі, а кредит брав на відкриття із другом цементного заводу в м. Харків, для чого і заклав квартиру матері. І коли зрозумів, що помре, заповів квартиру їй, щоб вона не залишилась без житла. Першій родині він залишив квартиру, яку отримав на роботі. Хворобу цироз печінки набув через вживання ліків. У дочки ОСОБА_18 чоловік юрист, тому цим завідували діти. Все це було підроблено з їх сторони, вона навіть обманом заволоділа 25 000 доларів США від продажу гаражу.

Свідок ОСОБА_10 , який є чоловіком двоюрідної сестри ОСОБА_6 та зятем ОСОБА_8 , у судовому засіданні дав такі свідчення. З ОСОБА_6 він знайомий з 1987 року, з моменту знайомства з дружиною. Ознак алкогольної залежності у нього не помічав, навпаки, він завжди був розважливим, адекватним, як військовий. Останнім часом померлий мав проблеми із здоров`ям. В 2013-2014 роках лікувався в госпіталі, оскільки мав проблеми із печінкою. Ніхто із дітей його не провідував. Хвороба була наслідком вживання ліків через участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС. ОСОБА_6 взяв кредит, бізнес мав успішний, до останнього сам керував автомобілем. Коли бував на святах, то випивав як і всі.

Свідок ОСОБА_11 , який був другом ОСОБА_6 , у судовому засідання засвідчив, що був знайомий з покійним з 2002 року, спілкувалися тісно, працювали разом, мали намір відкрити спільний бізнес в Америці, дружили до дня його смерті. За життя ОСОБА_6 займався бізнесом - поставкою запчастин до військової техніки. Отримав інвалідність через участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС, мав хімічний цироз печінки. Про його діагноз знав і його наслідки розумів, оскільки має медичну освіту і вони спілкувалися з покійним коли він перебував у лікарні. Алкогольної залежності не мав, випивав інколи, але міцних напоїв не вживав, максимум вино. Був адекватним, завжди за кермом, під час проходження військової служби керував київським гарнізоном. Часто бачилися з 2005 року. Історію з перебуванням ОСОБА_6 у лікарні придумали його доньки для врятування нерухомого майна, щоб воно не дісталося другій дружині.

ІV зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. (стаття 1234 ЦК України). Законом встановлена обов`язкова письмова форма заповіту та його нотаріальне посвідчення (статті 1247, 1248 ЦК України )

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина 1 статті 1235 ЦК України).

Відповідно до положень частин першої-третьої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як на підставу своїх вимог позивачі посилаються на те, що їх батько під час укладення заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними через стійкий розлад здоров`я, спричиненим хронічним алкоголізмом.

За загальним правилом, встановленим статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом норм статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об`єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

? З метою встановлення психічного стану померлого ОСОБА_6 на момент укладення оспорюваного заповіту суд за клопотанням представника сторони позивачів, адвоката Білака Я. Ю., ухвалою від 12.04.2019 призначив по справі посмертну судово-психіатричну експертизу, передплату за проведення якої поклав на позивачів у рівних частках.

Листом від 02.10.2019 відділення судового-психіатричної експертизи Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» повідомило суд про повернення матеріалів цивільної справи та ухвали суду про призначення експертизи без виконання, оскільки вартість експертизи не була оплачена (т. 1 а. с. 247). Про повернення експертизи без виконання у зв`язку із відсутністю оплати суд листом від 09.10.2019 повідомив представника позивачів, адвоката Білака Я. Ю. (т. 1 а. с. 9).

18.10.2019 експертна установа направила на адресу суду рахунок-фактуру на оплату та договір про надання послуг (т. 2 а. с. 1-7). Повторно рахунок та договір були направлені 22.10.2020 (т.2 а. с. 19-23).

Листом від 28.10.2020 суд повторно повідомив представника позивачів, адвоката Білака Я. Ю., про необхідність проведення оплати та направив копію повідомлення від експертної установи, договори та рахунок (т. 2 а. с. 25).

Листом від 02.11.2020 відділення судового-психіатричної експертизи Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» повернуло матеріали цивільної справи та ухвали суду про призначення експертизи без виконання, оскільки вартість експертизи так і не була оплачена (т. 2 а. с. 27).

Отже, сторона позивачів півтора років ухилялась від оплати рахунку за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Відповідно до положень статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його задоволенні.

Зважаючи на викладене суд визнає безпідставними доводи позивачів про відсутність у померлого ОСОБА_6 волі на укладення оспорюваного заповіту.

Суд також відхиляє посилання позивачів на висновок додаткової амбулаторної комісійної судової-психіатричної експертизи від 05.10.2008, оскільки наявність у ОСОБА_6 психічних розладів, які впливали на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, була встановлена експертизою станом на день укладення шлюбного контракту, тобто 26.10.2001, тоді як оспорюваний заповіт був складений зі спливом майже 12 років. Крім того, на час проведення цієї експертизи померлий ОСОБА_6 не виявляв ознак маячення та обману сприйняття. В ході її проведення було встановлено, що він припинив вживати алкогольні напої, ознак інтоксикації не мав і лікарі рекомендували зняти його з обліку.

Суд дійшов висновку, що померлий ОСОБА_6 дійсно в далекому минулому, 1996-2005 роках, зловживав алкогольними напоями. Однак, доказів, які б свідчили про його захворювання на алкоголізм та наявність психічних розладів, які б впливали на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними,станом на день укладення оспорюваного заповіту стороною позивачів суду надано не було, не було їх здобуто і протягом розгляду справи.

Даючи оцінку доводам позову про недійсність заповіту, суд керується загальними положеннями цивільного законодавства та нормами, які встановлюють умови чинності правочинів і підстави визнання правочину недійсним.

Так, у частині 1 статті 12 ЦК України закріплено принцип диспозитивності, за яким суб`єкти цивільного права здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Частина 5 цієї норми встановлює презумпцію добросовісності та розумності особи при реалізації нею цивільних справ, оспорювання якої здійснюється у судовому порядку.

На підставі встановлених фактів та досліджених доказів суд відмовляє у задоволенні позову з підстав необґрунтованості та недоведеності вимог.

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

За правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, з огляду на результат розгляду справи сплачений при подачі цього позову судовий збір покладається на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Постол Наталії Іванівні вчиняти будь-які дії по спадковій справі № 1/2017 (номер у спадковому реєстрі 60213550), заведеній після смерті ОСОБА_6 , вжиті ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Шклянки М. П. від 04 вересня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: