Рішення

від 12.04.2022 по справі 357/11243/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11243/21

2/357/363/22

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Собраніє БЦ», про визнання фіктивним договору, -

В С Т А Н О В И В :

21.09.2021 представник позивача, адвокат Прудивус М.А., звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 24.09.2021, обґрунтовуючи тим, що ТОВ «Теплоімпульс» заявлено позов до ОСОБА_1 , про стягнення збитків заподіяних забезпеченням позову (ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 5 липня 2021 року в справі №357/5997/21 було відкрито провадження) та в якості обґрунтування підстав позову ТОВ «Теплоімпульс» мотивує вимоги неможливістю виконання Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості б/н від 1 серпня 2018 року, що укладений між ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ», внаслідок ухваленого судом забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 в цивільній справі №357/9647/18 - ухвала суду від 10 жовтня 2018 року, згідно якої було вжито наступні заходи забезпечення позову, а саме шляхом встановлення заборони ТОВ «Теплоімпульс» проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 14,1959 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та ін. промисловості, кадастровий номер земельної ділянки 3220489500:02:026:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ». Тобто, судом встановлено заборону на вчинення дій виключно на земельній ділянці, а не за адресою розташування об`єкту побудови. Відповідно п. 1.2 Фіктивного Договору інвестування об`єктом будівництва є нежитлова одноповерхова будівля: зовнішніми стінами із цементних блоків з трансформаторною, площа забудови 29,60 кв.м. розташовується за адресою, АДРЕСА_2 . Обладнання ЗТП-1000/10/0кВ з силовим трансформатором потужністю 100 кВА. Отже, очевидним є те, що унесені вищевказаною ухвалою суду заходи забезпечення позову не стосувались зазначеної у фіктивному договорі інвестування адреси: АДРЕСА_2 , та не могли бути перепоною для реалізації такого договору. Разом з тим, позивач встановив, що ТОВ «Теплоімпульс» обґрунтувало свою позовну вимогу на підставі фіктивного договору інвестування, укладеного безпосередньо для подання даного позову та отримання вимоги про стягнення збитків з відповідачки, а не як наслідок невиконання умов зобов`язання за таким правочином. Між тим, на період існування заходів забезпечення позову відповідач у вільному доступі будував, укладав інші інвестиційні договори, залучав кошти на будівництво однотипних будівель. В якості обґрунтування даного позову та вчинення недобросовісних дій відповідачем, потрібно зазначити наступне. В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №320/6000/19 за позовом ТОВ «Даніком Груп» доГоловного управління ДПС у Київській області,про визнанні протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Виходячи зі змісту судового рішення Договір інвестування, що був укладений між ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Даніком Груп» в період існування заходів забезпечення позову, позивачем було реалізовано саме інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 19.12.2018, укладений між ТОВ «Даніком Груп» (інвестор) та ТОВ «Теплоімпульс» (забудовник), предметом якого є участь інвестора у будівництві об`єкту нерухомості з отриманням у власність об`єкту нерухомості на умовах і в порядку, передбачених Договором (пункт 1.1 Договору). Будівництво Об`єкту нерухомості здійснюється Забудовником згідно проекту реконструкції тепличного комплексу з добудовою гаражних боксів, виробничих та складських приміщень по АДРЕСА_1 , розробленого головним архітектором проекту ОСОБА_2 , однак, не поданий до суду,в справі №357/5997/21, разом з тим, поданий даний спірний фіктивний договір інвестування, який не тільки не реалізований, але не вчинявся з метою створення реальних наслідків. За вимогами статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). Отже, враховуючи, що: учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору інвестування)ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ» «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір інвестування) використовується виключно з метою подання позову в справі №357/5997/21 без мети його здійснення такий договір є недійсним через його фіктивність. Доказів передачі майна у власність ТОВ «Собраніє БЦ» не існує, натомість спростовано, що даний відповідач і не набував у власність від ТОВ «Теплоімпульс» ніякого нерухомого майна. Даний договір не мав на меті створення реальних наслідків та фактичного виконання, однак штучно створений позов в справі №357/5997/21 свідчить про необхідність захисту ОСОБА_1 шляхом подання окремого позову. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторони не вчинили жодних дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 31 березня 2021 року у справі №201/2832/19.Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16, від 28 лютого2018 року у справі №909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16.При підписанні спірного договору сторони і ТОВ «Теплоімпульс» і ТОВ «Собраніє БЦ» не мали намір його виконувати, означений договір було укладено виключно з наміром отримання права на калькуляцію штрафних санкцій для подальшого пред`явлення означених штрафних санкцій позивачці в справі. Стосовно права на позов ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору, що укладено між відповідачами, то правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, а й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (стаття 215 ЦК України).З матеріалів справи за позовом ТОВ «Теплоімпульс» до ОСОБА_1 вбачається, що саме на підставі означеного оспорюваного через його фіктивність договору ОСОБА_1 може доказувати відсутність порушеного об`єктивного охоронюваного законом інтересу в ТОВ «Теплоімпульс» внаслідок унесеної в справі №357/9647/18 ухвалою суду від 10 жовтня 2018 року заборони на вчинення дій, стягувати з неї збитки на підставі означеного договору, а положення ст. 204 ЦК України, вимушує ОСОБА_1 подавати окремий про це позов. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Стосовно строків позовної давності, то позивач не була та не є стороною оскаржуваного через фіктивність договору інвестування, однак, він датований 01 серпня 2018 року та формально йому більше 3-х років, разом з тим, про існування означеного договору позивач дізналась після отримання позову з його копією в серпні 2021 року, а тому з поважних причин пропустила строк подання позову, має право на його поновлення, в разі наполягання відповідачів про його пропуск, про що окремо може бути подано клопотання. Тому, просив визнати недійсним через фіктивність інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості №б/н, що датований 01.08.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє БЦ».

01.10.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.11.2021 представник ТОВ «Теплоімпульс», директор товариства - Олег Михайлик, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позову заяву є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав. Так, позивач просить суд визнати недійсним через фіктивність інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості б/н, що датований 1 серпня 2018 року та укладений між ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ». Як Сторонами даного договору є дві юридичні особи, а позивач - ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного договору. Договір стосується лише прав та обов`язків відповідачів. Для того, щоб уникнути відповідальності за своє зловживання правом на звернення до суду, яке надано Конституцією України кожному, чиї права порушені або не визнаються, позивач звернулася до суду знову ж зловживаючи своїми правами. 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа Білоцерківська РДА, про розірвання договору оренди земельної ділянки. Було відкрито провадження у справі №357/9647/18. 10 жовтня 2018 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, за заявою позивача шляхом встановлення заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс» проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 14,1959 та для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер земельної ділянки 3220489500:02:026:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .За договором оренди від 28.12.2010 року, ТОВ «Теплоімпульс» у користування було передано земельну ділянку площею 14,1959 га кадастровий номер 3210300000:08:002:0026 під незавершене будівництво тепличного комплексу. Розпорядженням Білоцерківської РДА №137 від 14.03.2014 було затверджено детальний план території для реконструкції тепличного комплексу з добудовою гаражних боксів, виробничих та складських приміщень в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. ТОВ «Теплоімпульс» відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури було видано «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» №10 від 17.03.2014.В подальшому ТОВ «Теплоімпульс» отримувало декларації на початок будівництва та декларації про готовність об`єктів будівництва до експлуатації. Позивачу ОСОБА_1 були відомі дані обставини, адже право власності на її об`єкти нерухомого майна було зареєстровано ще з 2009 року.Тобто, зловживаючи своїм процесуальним правом, ОСОБА_1 зупинила будівельні роботи на земельній ділянці 3220489500:02:026:0288, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Лише 06.03.2019 Постановою Київського апеляційного суду було скасовано ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2018, яким було встановлено заборону проводити будівельні роботи на земельній ділянці.21 листопада 2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення у справі №357/9647/18, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа БЦ РДА, про розірвання договору оренди земельної ділянки, відмовлено.В мотивувальній частині рішення зазначено, що позивачка про виділ земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна не зверталася, їй письмово було роз`яснено порядок, який передбачений чинним законодавством для отримання земельної ділянки, однак ОСОБА_1 із зазначеними документами не зверталася.При цьому, суд першої інстанції посилався нач.2 ст. 13 ЦК України якою передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі.Рішення суду набрало законної сили після апеляційного оскарження позивачем 04.03.2019. Саме такі дії позивача призвели до матеріальних збитків ТОВ «Теплоімпульс» внаслідок невиконання ним своїх зобов`язань щодо будівництва об`єкту нерухомості на земельній ділянці 3220489500:02:026:0288, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Укладення між ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ» Інвестиційного договору будівництва об`єктів нерухомості від 01.08.2018 ніяким чином не впливає на права та обов`язки позивача ОСОБА_1 .. ТОВ «Теплоімпульс» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, які були спричинені саме її активними діями.В період 2018-2020 років ТОВ «Теплоімпульс» укладало Інвестиційні договори будівництва об`єктів нерухомості і з іншими фізичними та юридичними особами. Внаслідок зупинення будівництва на 6 місяців, ТОВ «Теплоімпульс» також порушувало строки виконання будівельних робіт і по інших Договорах.Для того, щоб зменшити свою матеріальну відповідальність перед інвесторами будівництва, ТОВ «Теплоімпульс» вело перемовини та зобов`язувалося виконати ще додаткові роботи в рахунок прострочення строків будівництва. Але це обставини іншої справи, яка розглядається в іншому провадженні. Обставини викладені представником позивача про існування договірних відносин з іншим контрагентом - ТОВ «Даніком Груп» не відносяться до предмету доказування в даній справі, а навпаки є втручанням у господарську діяльність інших юридичних осіб, що прямо заборонено законом. Також, в позовній заяві не зазначено, які саме законні та охоронювані права ОСОБА_1 порушені внаслідок існування Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості б/н, що датований 1 серпня 2018 року та укладений між ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ». Тому, просив суд відмовити у задоволенні позову.

27.01.2022 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача, адвокат Прудивус М.А., в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 13.04.2022 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач - ТОВ «Теплоімпульс» представника до суду не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, 08.11.2021 подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, докази на виконання ухвали суду від 01.10.2021 не подав.

Відповідач - ТОВ «Собраніє БЦ», представника до суду не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзив на позов, заяви з процесуальних питань та докази на виконання ухвали суду від 01.10.2021 не подав.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 4 ЦПК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ТОВ «Теплоімпульс» було заявлено позов до ОСОБА_1 , про відшкодування збитків заподіяних забезпеченням позову, та ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 05 липня 2021 року було відкрито провадження у справі №357/5997/21 (а.с. 25-35). В якості обґрунтування підстав позову ТОВ «Теплоімпульс» мотивує вимоги про заподіяння збитків та їх стягнення неможливістю виконання Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості б/н від 1 серпня 2018 року, укладений між ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ», внаслідок ухваленого судом забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 у цивільній справі №357/9647/18.

Так, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2018 у справі №357/9647/18 було забезпечено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа: Білоцерківська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки, шляхом встановлення заборони ТОВ «Теплоімпульс» проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 14,1959 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та ін. промисловості, кадастровий номер земельної ділянки 3220489500:02:026:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36-39).

06.03.2019 постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «Теплоімпульс» задоволено, скасовано ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2018 та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с. 40-44).

21.11.2018 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/9647/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа: Білоцерківська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки, відмовлено (а.с. 45-52).

04.03.2019 постановою Київського апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа: Білоцерківська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки, закрито (а.с. 53-56).

Встановлено, що 01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс» (забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє БЦ» (інвестор) було укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості б/н (а.с. 57-59), предметом якого є участь інвестора у будівництві об`єкту нерухомості з отриманням у власність об`єкту нерухомості на умовах та в порядку, передбачених договором.

Позивач зазначає, що при підписанні спірного договору його сторони: ТОВ «Теплоімпульс» і ТОВ «Собраніє БЦ» не мали намір його виконувати, означений договір було укладено виключно з наміром отримання права на калькуляцію штрафних санкцій для подальшого пред`явлення означених штрафних санкцій позивачці в справі №357/5997/21. Тобто, учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору інвестування) ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ» використовували спірний договір виключно з метою подання позову в справі №357/5997/21 без мети його здійснення, тому, такий договір є недійсним через його фіктивність.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмета й цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Отже, зазначений договір передбачає як грошові так і майнові права (обов`язки) сторін договору.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалась досягти правового результату, такий правочин не можна визнавати фіктивним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Як зазначено вище у рішенні 01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс» (забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє БЦ» (інвестор) було укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості б/н, предметом якого є участь інвестора у будівництві об`єкту нерухомості з отриманням у власність об`єкту нерухомості на умовах та в порядку, передбачених договором.

Встановлено, що Інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості б/н від 01.08.2018 укладений у письмовій формі та сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: предмет договору, порядок його виконання, термін дії договору, порядок зміни та припинення договору, умови дострокового розірвання договору та відповідальність сторін.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ТОВ «Теплоімпульс» на підставі фіктивного договору інвестування від 01.08.2018, який укладений лише безпосередньо для подання позову та отримання вимоги про стягнення з неї збитків у справі №357/5997/21, а не як наслідок невиконання умов зобов`язання за таким правочином; внесені вищевказаною ухвалою суду від 10.10.2018 заходи забезпечення позову не стосувались зазначеної у фіктивному договорі інвестування адреси: АДРЕСА_2 , та не могли бути перепоною для реалізації такого договору. Між тим, на період існування заходів забезпечення позову відповідач ТОВ «Теплоімпульс» у вільному доступі будував, укладав інші інвестиційні договори, залучав кошти на будівництво однотипних будівель. Також, зазначає, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №320/6000/19 за позовом ТОВ «Даніком Груп» доГоловного управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і, виходячи зі змісту судового рішення, в період існування заходів забезпечення позову, позивачем було реалізовано саме інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 19.12.2018, укладений між ТОВ «Даніком Груп» (інвестор) та ТОВ «Теплоімпульс» (забудовник), предметом якого є участь інвестора у будівництві об`єкту нерухомості з отриманням у власність об`єкту нерухомості на умовах і в порядку, передбачених Договором

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження позивача, виходячи з наступного.

Так, відповідно п. 1.2 Інвестиційного договору від 01.08.2018 об`єктом нерухомості є нежитлова одноповерхова будівля з зовнішніми стінами із цементних блоків з трансформаторною, площа забудови 29,60 кв. м. розташовується за адресою, АДРЕСА_2 . Обладнання ЗТП-1000/10/0 кВ з силовим трансформатором потужністю 100 кВА.

Разом з тим, відповідно до п. 1.2.2. Інвестиційного договору від 01.08.2018 об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3220489500:02:026:0288 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яка надана в оренду забудовнику по договору оренди №85 від 28.12.2010, реєстраційний номер 322040004001888 від 28.12.2011 по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2.1 Інвестиційного договору від 01.08.2018 будівництво об`єкту нерухомості здійснюється забудовником згідно проекту реконструкції тепличного комплексу з добудовою гаражних боксів, виробничих та складських приміщень по АДРЕСА_1 , розробленого головним архітектором проекту ОСОБА_2 .

Разом з тим, як вбачається з ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року у справі №357/9647/18, судом було вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа Білоцерківська РДА, про розірвання договору оренди земельної ділянки, шляхом встановлення заборони ТОВ «Теплоімпульс» проводити будівельні роботи саме на земельній ділянці кадастровий номер 3220489500:02:026:0288, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, саме позивач ОСОБА_1 надала до суду докази затримки невиконання інвестиційного договору від 01.08.2018, пов`язані із заходами забезпечення позову, а саме копію претензії директора ТОВ «Собраніє БЦ», копію відповіді на лист від 01.01.2019 ТОВ «Теплоімпульс», копію досудової вимоги директора ТОВ «Собраніє БЦ» та копії квитанцій про сплату штрафних санкцій (а.с. 61-66), на які посилався відповідач ТОВ «Теплоімпульс» у справі №357/5997/21.

Отже, ТОВ «Теплоімпульс» було заборонено проводити будь-які будівельні роботи на об`єкті нерухомості (згідно п. 1.2 Інвестиційного договору від 01.08.2018), який знаходиться на забезпеченій земельній ділянці кадастровий номер 3220489500:02:026:0288, площею 14,1959за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, встановлено, що дійсно за договором оренди від 28.12.2010 ТОВ «Теплоімпульс» було передано у користування земельну ділянку площею 14,1959 га кадастровий номер 3210300000:08:002:0026 під незавершене будівництво тепличного комплексу, що підтверджується Розпорядженням Білоцерківської РДА №137 від 14.03.2014 (а.с. 98), яким було затверджено детальний плантериторії для реконструкції тепличного комплексу з добудовою гаражних боксів, виробничих та складських приміщень в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Крім того, ТОВ «Теплоімпульс» відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури було видано «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» №10 від 17.03.2014 по вул. Леваневського, 83, м. Біла Церква в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с. 99-104), згідно яких адресою будівництва або місцерозташування об`єкта визначено саме за межами населеного пункту с. Шкарівка по вул. Леваневського, 83, м. Біла Церква в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району.

Щодо інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості від 19.12.2018, що укладений між ТОВ «Даніком Груп» (Інвестор) та ТОВ «Теплоімпульс» (Забудовник), то як встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі №320/6000/19 (відомості з ЄДРСР), згідно даного договору будівництво об`єкту нерухомості здійснюється забудовником згідно проекту реконструкції тепличного комплексу з добудовою гаражних боксів, виробничих та складських приміщень по АДРЕСА_1 , розробленого головним архітектором проекту ОСОБА_2 , проектом будівництва є «Будівництво трансформаторної ТП-3», том 1, 040/14-(3), затвердженого наказом Забудовника №44-1 від 21.09.2018 (пункт 1.2.2 Договору) із загальною вартістю робіт, послуг, матеріалів та обладнання по будівництву об`єкту нерухомості - 3 000 000 грн. (три мільйони гривень), в тому числі ПДВ (пункт 2.1 Договору).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

У розумінні приписів ст. 203, 215 ЦК України оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У відповідності до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

В даному випадку, сторонами спірного правочину є відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Собраніє БЦ».

Отже, належним заявником у цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зобов`язана була довести, яким чином укладення оспорюваного договору зачіпає її права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів, є обов`язковою передумовою звернення особи до суду за захистом своїх прав; при цьому обов`язком позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Так, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У цих правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність підстав для задоволення позову, про що позивач повинен надати докази, а відповідач має зустрічний обов`язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень і спростовують відповідні вимоги (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 559/2218/17).

Судовому захисту підлягає саме порушене право, тому відсутність доказів щодо наявності порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 751/968/18).

В Постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 також зазначено, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Однак, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не довела, що укладений між відповідачами інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості б/н від 01.08.2018 порушує її права, свободи та інтереси, як і не надала до суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності умислу в усіх сторін договору, зокрема, що сторони інвестиційного договору мали інші цілі, ніж передбачені правочином, або такий договір взагалі не має правової мети, а також, що сторонами договору не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 15, 16, 202, 203, 215, 234, 626, 627, 628 ЦК України, ст. 4, 12, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс» (код ЄДРПОУ: 32215341, місцезнаходження: АДРЕСА_1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Собраніє БЦ» (Код ЄДРПОУ: 33223091, місцезнаходження: вул. Некрасова, 84, кв. 98, м. Біла Церква, Київська область), про визнання фіктивним договору, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.04.2022, з урахуванням ч.3 ст. 124, ч.6 ст. 259 ЦПК України.

Суддя:О. В. Бондаренко