Постанова

від 15.02.2023 по справі 357/11243/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 357/11243/21 Головуючий у суді першої інстанції - Бондаренко О.В.

Номер провадження № 22-ц/824/2063/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Собраніє БЦ» про визнання фіктивним договору, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Собраніє БЦ» про визнання фіктивним договору, у якому просила суд: визнати недійсним через фіктивність інвестиційний договір будівництва нерухомості б/н від 01 серпня 2018 року, що укладений між ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ». Судові витрати покласти на відповідачів.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що відповідачем ТОВ «Теплоімпульс» заявлено позов до неї про стягнення збитків заподіяних забезпеченням позову (справа №357/5997/21) через неможливість виконання Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості б/н від 01 серпня 2018 року, що укладений між ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ», внаслідок забезпечення позову ухвалою від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/9647/18 за заявою ОСОБА_1 .

Так, заяву ОСОБА_1 було задоволено шляхом встановлення заборони ТОВ «Теплоімпульс» проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 14,1959 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та ін. промисловості, кадастровий номер земельної ділянки 3220489500:02:026:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка вважає зазначений інвестиційний договір фіктивним, укладеним безпосередньо для подання позову до неї та стягнення збитків, оскільки відповідно до п. 1.2 такого договору об`єктом будівництва є нежитлова одноповерхова будівля з зовнішніми стінами із цементних блоків з трансформаторною, площа забудови 29,60 кв.м. розташовується за адресою, АДРЕСА_2 .

Тому, вжиті заходи забезпечення позову не стосувались зазначеної у договорі інвестування адреси: АДРЕСА_2 , та не могли бути перепоною для реалізації такого договору.

Позивачка наголошує, що за період існування заходів забезпечення позову відповідач у вільному доступі будував, укладав інші інвестиційні договори, залучав кошти на будівництво однотипних будівель.

Крім того, вказувала, що доказів передачі майна у власність ТОВ «Собраніє БЦ» не існує, а тому оскаржуваний нею інвестиційний договір не мав на меті створення реальних наслідків та фактичного виконання.

ОСОБА_1 зазначала також, що не була та не є стороною оскаржуваного договору інвестування, що датований 01 серпня 2018 року, про існування означеного договору вона дізналась після отримання позову з його копією в серпні 2021 року, а тому з поважних причин пропустила строк подання позову.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на ті ж обставини, що й в позові, а також вказує, що нібито видані готівкою з каси ТОВ «Теплоімпульс» грошові кошти на сплату штрафних санкцій перед ТОВ «Собраніє БЦ», мають бути відображені в касовій книзі останнього товариства, а самих лише чеків про видачу готівки недостатньо для підтвердження сплати таких коштів.

Крім того, подані копії квитанцій викликають сумніви в достовірності, оскільки ТОВ «Собраніє БЦ» є непрацюючою організацією, де відсутні працівники, які нібито поставили підписи на вказаних квитанціях.

Апелянт звертає увагу, що відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 13 грудня 2011 року у справі №12/220-11 з ТОВ «Собраніє БЦ» було стягнуто на користь АКБ «Східно-європейський банк» заборгованість, після чого повністю було припинено існування даного підприємства як діючого.

Апелянт також вказує, що існує безліч судових рішень щодо стягнення з ТОВ «Теплоімпульс» грошових коштів, відтак все майно та майнові права перебувають у податковій заставі, що виключає можливість користування касою підприємства.

Вказує апелянт й на невиконання та неврахування при ухваленні оскаржуваного рішення ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, а саме витребування у ТОВ «Даніком Групп» рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі № 320/6000/19, яке б підтвердило існування іншого інвестиційного договору, що дійсно укладався ТОВ «Теплоімпульс» з ТОВ «Даніком Групп» стосовно трансформаторної станції, оскільки дозвільні умови для будівництва трансформаторної підстанції ЗТП-1000/10/0,4 кВ з силовими трансформатором потужністю 100 кВА видавалось ТОВ «Даніком Групп» та були виконані за тим договором, а отже не могли виконуватись відповідачем ТОВ «Теплоімпульс» на замовлення ТОВ «Собраніє БЦ».

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Учасники справи до суду апеляційної інстанції на розгляд справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ТОВ «Теплоімпульс» було заявлено позов до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову та ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2021 року було відкрито провадження у справі №357/5997/21 (а.с.25-35). В якості обґрунтування підстав позову ТОВ «Теплоімпульс» мотивує вимоги про заподіяння збитків та їх стягнення неможливістю виконання Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості б/н від 01 серпня 2018 року, укладеного між ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ», внаслідок ухваленого судом забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 у цивільній справі №357/9647/18.

Так, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року у справі №357/9647/18 було забезпечено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа: Білоцерківська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки, шляхом встановлення заборони ТОВ «Теплоімпульс» проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 14,1959 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та ін. промисловості, кадастровий номер земельної ділянки 3220489500:02:026:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36-39).

06 березня 2019 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «Теплоімпульс» задоволено, скасовано ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.40-44).

21 листопада 2018 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/9647/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа: Білоцерківська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки, відмовлено (а.с.45-52).

04 березня 2019 року постановою Київського апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа: Білоцерківська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки, закрито (а.с.53-56).

Встановлено, що 01 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоімпульс» (забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє БЦ» (інвестор) було укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості б/н (а.с.57-59), предметом якого є участь інвестора у будівництві об`єкту нерухомості з отриманням у власність об`єкту нерухомості на умовах та в порядку, передбачених договором.

Позивач зазначає, що при підписанні спірного договору його сторони: ТОВ «Теплоімпульс» і ТОВ «Собраніє БЦ» не мали намір його виконувати, означений договір було укладено виключно з наміром отримання права на калькуляцію штрафних санкцій для подальшого пред`явлення означених штрафних санкцій позивачці в справі №357/5997/21. Тобто, учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору інвестування) ТОВ «Теплоімпульс» та ТОВ «Собраніє БЦ» використовували спірний договір виключно з метою подання позову в справі №357/5997/21 без мети його здійснення, тому такий договір є недійсним через його фіктивність.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачка не довела, що укладений між відповідачами інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості б/н від 01 серпня 2018 року порушує її права, свободи та інтереси, як і не надала до суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності умислу в усіх сторін договору, зокрема, що сторони інвестиційного договору мали інші цілі, ніж передбачені правочином, або такий договір взагалі не має правової мети, а також, що сторонами договору не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Правила та підстави недійсності правочинів регламентовані положеннями Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, статтею 215 ЦК України встановлені загальні вимоги щодо недійсності правочину.

Відповідно до положень цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постановах від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17), від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 21 травня 2020 року у справі № 468/1736/17-ц (провадження № 61-47845св18).

Таким чином, у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/6252/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/21747/19.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Суд першої інстанції, перевіряючи доводи позивача та заперечення відповідача зазначив, що відповідно п. 1.2 Інвестиційного договору від 01 серпня 2018 року об`єктом нерухомості є нежитлова одноповерхова будівля з зовнішніми стінами із цементних блоків з трансформаторною, площа забудови 29,60 кв. м. розташовується за адресою, АДРЕСА_2 . Обладнання ЗТП-1000/10/0 кВ з силовим трансформатором потужністю 100 кВА.

Разом з тим, відповідно до п. 1.2.2. Інвестиційного договору від 01 серпня 2018 року об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3220489500:02:026:0288 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яка надана в оренду забудовнику по договору оренди №85 від 28 грудня 2010 року, реєстраційний номер 322040004001888 від 28 грудня 2011 року по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2.1 Інвестиційного договору від 01 серпня 2018 року будівництво об`єкту нерухомості здійснюється забудовником згідно проекту реконструкції тепличного комплексу з добудовою гаражних боксів, виробничих та складських приміщень по АДРЕСА_1 , розробленого головним архітектором проекту ОСОБА_3 .

Разом з тим, як вбачається з ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року у справі №357/9647/18, судом було вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа Білоцерківська РДА, про розірвання договору оренди земельної ділянки, шляхом встановлення заборони ТОВ «Теплоімпульс» проводити будівельні роботи саме на земельній ділянці кадастровий номер 3220489500:02:026:0288, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, саме позивач ОСОБА_1 надала до суду докази затримки невиконання інвестиційного договору від 01 серпня 2018 року, пов`язані із заходами забезпечення позову, а саме копію претензії директора ТОВ «Собраніє БЦ», копію відповіді на лист від 01 січня 2019 року ТОВ «Теплоімпульс», копію досудової вимоги директора ТОВ «Собраніє БЦ» та копії квитанцій про сплату штрафних санкцій (а.с.61-66), на які посилався відповідач ТОВ «Теплоімпульс» у справі №357/5997/21.

Отже, ТОВ «Теплоімпульс» було заборонено проводити будь-які будівельні роботи на об`єкті нерухомості (згідно п. 1.2 Інвестиційного договору від 01 серпня 2018 року), який знаходиться на забезпеченій земельній ділянці кадастровий номер 3220489500:02:026:0288, площею 14,1959 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, встановлено, що дійсно за договором оренди від 28 грудня 2010 року ТОВ «Теплоімпульс» було передано у користування земельну ділянку площею 14,1959 га кадастровий номер 3210300000:08:002:0026 під незавершене будівництво тепличного комплексу, що підтверджується Розпорядженням Білоцерківської РДА №137 від 14 березня 2014 року (а.с.98), яким було затверджено детальний план території для реконструкції тепличного комплексу з добудовою гаражних боксів, виробничих та складських приміщень в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Крім того, ТОВ «Теплоімпульс» відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури було видано «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» №10 від 17 березня 2014 року по АДРЕСА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с.99-104), згідно яких адресою будівництва або місце розташування об`єкта визначено саме за межами населеного пункту АДРЕСА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району.

Щодо інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості від 19 грудня 2018 року, що укладений між ТОВ «Даніком Груп» (Інвестор) та ТОВ «Теплоімпульс» (Забудовник), то як встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі №320/6000/19 (відомості з ЄДРСР), згідно даного договору будівництво об`єкту нерухомості здійснюється забудовником згідно проекту реконструкції тепличного комплексу з добудовою гаражних боксів, виробничих та складських приміщень по АДРЕСА_1 , розробленого головним архітектором проекту ОСОБА_3 , проектом будівництва є «Будівництво трансформаторної ТП-3», том 1, 040/14-(3), затвердженого наказом Забудовника №44-1 від 21 вересня 2018 року (пункт 1.2.2 Договору) із загальною вартістю робіт, послуг, матеріалів та обладнання по будівництву об`єкту нерухомості - 3 000 000 грн. (три мільйони гривень), в тому числі ПДВ (пункт 2.1 Договору).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи підстави визнання оспорюваних договорів недійсними, на які посилався позивач, предметом дослідження у цій справі, серед іншого, є укладення спірного договору з метою подальшого стягнення коштів (штрафних санкцій) із позивача у справі, тобто є фіктивність в частині наміру виконання вказаних зобов`язань за договором.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що питання забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теплоімпульс», третя особа: Білоцерківська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки, шляхом встановлення заборони ТОВ «Теплоімпульс» проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 14,1959 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та ін. промисловості, вирішувалося хвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року, а датою укладення оспорюваного у цій справі правочину є 01 серпня 2018 року, тобто раніше порушеного позивачкою клопотання, доказів зворотного позивачкою до суду не надано, тому доводи позивача про навмисне укладення вказаного правочину з метою подальшого стягнення з неї коштів є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв