Рішення

від 13.04.2022 по справі 546/429/21

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/429/21

номер провадження 2/546/43/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2022 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/429/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди землі ,

в с т а н о в и в :

13.05.2021 позивач звернувся до суду із позовом, просив визнати недійсним договір оренди землі від 01.07.2017.

Відповідно до заяви про зміну предмету позову від 28.10.2021, остаточно просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки, загальною площею 3,9105 га, яка розташована на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та належить ОСОБА_1 шляхом повернення її власнику;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 01.07.20217 щодо земельної ділянки загальною площею 3,9105 га, яка розташована на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та належить ОСОБА_1 .

Свої змінені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,9105 га, кадастровий номер 5324281900:00:008:0029, яка знаходиться на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 002168 від 27 березня 2001 року, що зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 69.

Він дізнався, що від його імені з ТОВ «Бурат-Агро» укладено договір оренди землі від 01.07.2017, який підписаний від його імені.

Позивач зазначає, що вказаний договір оренди землі він не підписував, тобто відсутнє його волевиявлення на укладення договору оренди. Отже зазначений договір є неукладеними. Діями відповідача він, як власник земельної ділянки, позбавлений права вільного володіння земельною ділянкою. Тому, із посиланням на правову позицію ВП ВС від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, просить усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки шляхом її повернення власнику.

Окрім того, посилаючись на правову позицію ВС від 05.08.2020 у справі № 125/702/17, у зв`язку з тим, що договір оренди від 01.07.2017 є неукладеними, просить скасувати його державну реєстрацію.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О. Ухвалою суду від 18.05.2021 відкрито провадження у справі.

09.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який поданий відповідачем ТОВ «Бурат-Агро», у якому зазначається, що 01.07.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, зареєстрований у встановленому законодавством порядку КП «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади зі строком дії до 31.12.2024. Твердження позивача не відповідає дійсності та відповідно не може бути підставою для визнання недійсним правочину. Відповідач заперечує проти позову і стверджує, що волевиявлення обох учасників оскаржуваного у даній справі правочину при його укладенні було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. На виконання своїх обов`язків за договором оренди землі відповідачем виплачувалася орендна плата в грошовій та натуральній формі своєчасно та в повному обсязі з моменту укладення договору оренди землі від 01.07.2017 і суми, які отримував позивач є підтвердженням та визнанням ним факту укладення договору оренди. На підставі викладеного просили суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.21-23, 27-52 т. 1). Окрім цього, відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності (а.с. 24-26 т. 1).

18.06.2021 позивачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та про витребування доказів.

18.06.2021 ухвалою суду клопотання позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано від відповідача докази.

18.08.2021 ухвалою суду призначена судово-почеркознавча експертиза, у зв`язку з чим зупинено підготовче провадження на час проведення судово-почеркознавчої експертизи.

27.10.2021 до суду надійшов висновок експерта від 13.10.2021 № СЕ-19/117-21/11893-ПЧ.

02.11.2021 засобами поштового зв`язку до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він остаточно просить зобов`язати усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 01.07.2017. Окрім того, позивачем подано заперечення на заяву про застосування позовної давності (а.с. 144-158 т. 1).

05.11.2021 ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.12.2021 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

30.12.2021 представником відповідача ТОВ «Бурат-Агро» подано заяву, у якій просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача, з позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджуються з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та заперечують щодо заявлених витрат за надання адвокатських послуг, вважаючи, що такий договір не був укладений.

10.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

08.02.2022 позивачем надано до суду заяву про долучення документів, а саме: додаткової угоди до договору про надання адвокатських послуг від 31.01.2022, довідку розрахунок та акт здачі-приймання наданих адвокатських послуг.

14.04.2022 представником позивача адвокатом Рожнів Я.Я., подано заяву про стягнення на користь позивача усіх судових витрат, які складаються із: судового збору, витрат на проведення у справі судово-почеркознавчої експертизи та витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представником позивача адвокатом Рожнів Я.Я., надано до суду заяву, у якій він просить розгляд справи проводити за його відсутності та за відсутності позивача, заявлені позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити, а справу розглядати за наявними матеріалами. Окрім цього, просить стягнути на користь позивача усіх судових витрат, які складаються із: судового збору, витрат на проведення у справі судово-почеркознавчої експертизи та витрат на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача ТОВ «Бурат-Агро» адвокатом Дробот І.В., до суду надані заяви про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, з позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджуються з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та щодо розміру плати за надання адвокатських послуг, звертають увагу суду на те, що 05.05.2021 договір про надання адвокатських послуг не укладався, відповідно він не може бути належним та допустимим доказом і підставою для відшкодування витрат на послуги адвоката у разі задоволення позовних вимог (а.с. 187, 194, 212, 222 т. 1).

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 002168 від 27 березня 2001 року, що зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 69, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,9105 га у межах згідно з планом на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324281900:00:008:0029 (а.с. 7 т. 1).

Відповідно до договору оренди землі від 01.07.2017, зареєстрованому 13.12.2017 Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади, ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Бурат-Агро» земельну ділянку площею 3,9105 га (державний акт ІІ-ПЛ № 002168) (а.с. 106-107, 108 т. 1).

Згідно п. 8 даного договору, договір оренди укладено строком до 31 грудня 2024 року, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Пунктом 9 цього договору визначено розмір, умови та порядок виплати орендної плати.

Державна реєстрація договору оренди від 01.07.2017 проведена 13 грудня 2017 року згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер об`єкта нерухомого майна: 5324281900:00:008:0029, відомості про оренду, суборенду (вид іншого речового права): право оренди земельної ділянки ТОВ «Бурат-Агро», площа 3,9105 га, строк дії речового права до 31.12.2024 року (а.с. 8-10, 150-155 т. 1).

Таким чином, судом встановлено, що державним реєстратором 13.12.2017 внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права на підставі договору оренди від 01.07.2017, а саме права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 за ТОВ «Бурат-Агро» строком до 31 грудня 2024 року зі сплатою орендної плати у грошовій формі у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Згідно довідки (а.с. 27-29 т. 1) вбачається, що позивач отримував від відповідача орендну плату в натуральній та грошовій формах згідно договору оренди землі.

З висновку експерта № СЕ-19/117-21/11893-ПЧвід 13.10.2021 за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам цивільної справи № 546/429/21 (а.с. 128-140 т. 1) вбачається:

- підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Орендодавець ОСОБА_1 » на першій, другій, третій та четвертій сторінках договору оренди № б/н від 01 липня 2017 року земельної ділянки площею 3,91 га, кадастровий номер 5324281900:00:008:0029, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

- підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець ОСОБА_1 » акту приймання-передачі земельної ділянки від 01 липня 2017 року до договору оренди землі від 01 липня 2017 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Спір у справі виник із земельних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного та земельного законодавства.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержавні з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Положення абзацу другого частини першої цієї статті визначають істотні умови договору.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». При цьому, саме Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Договір оренди землі як вид правочину відновиться до двосторонніх правочинів.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/204716-ц.

Із наявних у справі доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 договір оренди землі від 01.07.2017 не підписував.

Доводи відповідача про те, що позивач безпосередньо отримував орендну плату не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди земельної ділянки саме на визначених у ньому істотних умовах, зокрема, щодо строку його дії, оскільки такий договір оренди від 01.07.2017 позивач своїм підписом не скріплював, а чинним законодавством не передбачено усної форми договору оренди землі.

Оскільки судом встановлено, що позивач договору оренди землі від 01.07.2017 не підписував, він не може вважатися укладеними.

Вимоги щодо необхідності державної реєстрації договору оренди землі та набуття договором чинності після його державної реєстрації також закріплені в ст. ст. 18, 20 ЗУ «Про оренду землі» N 161-XIV (в редакції на момент укладення договору).

Державна реєстрація договору оренди від 01.07.2017 проведена 13 грудня 2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади.

Враховуючи те, що відповідно до п. 8, п. 43 договору оренди від 01.07.2017 визначено строк дії договору до 31.12.2024. Державна реєстрація договору проведена 13.12.2017, то на момент розгляду справи по суті строк дії договору не закінчився.

Оскільки договір оренди землі від 01.07.2017, у якому зазначено строк дії договору, не підписаний власником земельної ділянки, тобто зазначений договір не є укладеним, то договір оренди землі від 01.07.2017 не є припиненим внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Судом достовірно встановлено, що відповідач з моменту укладення договору оренди землі від 01.07.2017, та з моменту його державної реєстрації, а саме з 13.12.2017 продовжує користуватися земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 без достатніх на те підстав.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язання відповідача ТОВ «Бурат-Агро» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та повернути її власнику є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, земельна ділянка повинна бути витребувати із незаконного володіння відповідача та повернута власнику, що є належним та ефективним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до вимог про визнання недійсним договору оренди від 01.07.2017.

02.11.2021позивачем поданозаяву про зміну предмету позову та позовні вимоги викладено у новій редакції, а саме усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки шляхом її повернення власнику та скасувати державну реєстрацію оспорюваного правочину. Зазначені зміни прийняті до розгляду ухвалою суду від 24.12.2021, відповідачу надано строк для надання відзиву щодо змінених позовних вимог. Будь-які клопотання щодо застосування позовної давності до змінених позовних вимог від відповідача не надходили.

При цьому суд зауважує, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок. Саме такі висновки висловлені у постанові КЦС ВС від 23.12.2020 у справі № 358/509/17 та постанові ВП ВС від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16.

Враховуючи наведене наслідки спливу строку позовної давності у даній справі не можуть бути застосовані, враховуючи природу виниклих між сторонами спірних правовідносин.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 01.07.2017, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Даний висновок суду базується на правових висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2020 по справі № 125/702/17.

Судом встановлено, що реєстрація неукладеного договору оренди землі від 01.07.2017, строк дії якого визначений до 31.12.2024, порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження його власністю - земельною ділянкою, площею 3,9105 га, кадастровий номер 5324281900:00:008:0029 (а.с. 8-10 т.1).

Таким чином, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При звернені до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 816, 00 грн, що підтверджується квитанціями № 0.0.2115225350.1 від 07.05.2021 та № 0.0.2320878569.1 від 29.10.2021 (а.с. 1, 143 т. 1).

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2021 про призначення судової почеркознавчої експертизи, витрати з проведення якої покладено на позивача, ОСОБА_1 оплачено послуги експерта за проведення експертизи у розмірі 2250,24 грн, що підтверджується відповідною квитанцією № 0.0.2293838213.1 (а.с. 175 т.1).

Суд вважає розмір витрат на оплату послуг експерта співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012, зі змінами і доповненнями, (далі Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При вирішенні питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступні правові висновки Верховного Суду.

ВС КЦС у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 зазначає, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19 ВС КАС дійшов висновку про те, що якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.

ВС КАС у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20 вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу ВС КАС у постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, висловив позицію, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд також враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною відповідача подано суду відповідне клопотання (а.с. 187, 194, 212, 222 т. 1).

Відповідачем у заявах висловлена незгода із заявленим розміром витрат на правову допомогу. Свої доводи обґрунтовує та звертає увагу суду на те, що предметом договору про надання адвокатських послуг складеного 05.05.2021 року, який є підставою для оплати, між адвокатом Рожнів Я.Я. та позивачем ОСОБА_1 містить посилання на номер справи в Решетилівському районному суді Полтавської області, провадження за якою відкрито ухвалою суду від 18.05.2021, а позовна заява складена 07.05.2021 та надійшла до суду 13.05.2021. Даний факт свідчить, що 05.05.2021 вказаний договір не укладався, відповідно він не може бути належним та допустимим доказом і підставою для відшкодування витрат на послуги адвоката в разі задоволення позовних вимог.

На обґрунтування понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договір про надання адвокатських послуг від 05.05.2021; акт здачі-приймання наданих послуг від 25.11.2021; довідка-розрахунок про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату; квитанцію № 41 від 25.11.2021, що підтверджує сплату ОСОБА_1 суми гонорару адвокату Рожнів Я.Я. 10 000,00 грн; ордер серії КН № 000,136 надання правової допомоги, додаткової угоди від 31.01.2022 до договору про надання адвокатських послуг від 05.05.2021; акт здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2022; довідка-розрахунок про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату від 31.01.2022 (а.с. 63, 169-171, 172, 173,174, 214-215, 216, 217 т.1).

Відповідно до договору про надання адвокатських послуг вбачається, що сторони домовились, що розмір гонорару становить 10 000, 00 грн. за виконання юридично-правової допомоги відповідно до умов Договору (а.с. 169-171, 172, 173,174, 214-215, 216, 217 т. 1).

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Наведене підтверджено також розрахунком витрат на надану професійну правничу допомогу, згідно якого всього адвокатом надано послуги на суму 10 000,00 грн, які підлягають оплаті та фактично сплачені станом на 25.11.2021. Факт оплати підтверджується квитанцією від 25.11.2021 № 41 (а.с. 174 т. 1).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, у розмірі 10 000,00 грн на підставі договору про надання адвокатських послуг від 05.05.2021 та додаткової угоди до нього від 31.01.2022.

Із акту здачі-приймання наданих послуг вбачається, що адвокатом здійснені консультації, підготовка процесуальних документів, представництво інтересів в суді.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд вважає, що факт укладення договору до моменту ініціювання судового захисту прав особи, яка звернулася за правовою допомогою не може нівелювати факт укладення такого договору та вчинення адвокатом дій з надання правової допомоги, зокрема консультацій, підготовки процесуальних документів, як до подачі позову до суду, так і під час судового провадження, здійснення представництва в суді. Також, суд вважає, що обсяг проведених адвокатом дій на підставі укладеного договору у будь-якому випадку не може бути безоплатним.

Окрім зазначеного, суд вважає за необхідне зауважити, що окрім співмірності до ціни позову, суд враховує дійсну необхідність проведених адвокатом дій для надання правової допомоги, враховуючи критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На думку суду заявлений розмір витрат на правову допомогу у цій справі 10000, 00 грн відповідає критерію об`єктивного та розумного визначення їх розміру, а також реальності адвокатських витрат.

Окрім того, суд враховує, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин, клопотання представника відповідача щодо відмови у стягненні витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем у справі, які складаються із: судового збору (1816,00 грн); витрат, пов`язаних із проведенням експертизи (2250, 24 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (10000, 00 грн), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на зазначене, з відповідача ТОВ «Бурат-Агро» на корить позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у загальному розмірі 14066,24 грн (1816+2250,24+10000=14 066, 24).

На підставі викладеного, та керуючись ст. 3, 11, 16, 202, 203, 207-208, 215, 216, 391, 626, 627, 631 ЦК України, ст. 13, 15, 18, 19, 20 Закону України «Про оренду землі», ст. 4, 5, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 89, 127, 133, 139, 141, 259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди землі задовольнити у повному обсязі.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 3,9105 га, за кадастровим номером 5324281900:00:008:0029, яка знаходиться на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області шляхом витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» земельної ділянки площею 3,9105 га, за кадастровим номером 5324281900:00:008:0029, яка знаходиться на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ПЛ № 002168 від 27 березня 2001 року, що зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 69, та повернути її власнику ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію договору оренди від 01.07.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 3,9105 га за кадастровим номером 5324281900:00:008:0029, яка знаходиться на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, здійснену в державному реєстрі прав 13 грудня 2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у загальному розмірі 14066, 24 грн (чотирнадцять тисяч шістдесят шість гривень 24 копійки), які складаються із: судового збору у розмірі 1816 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень), витрат на проведення у справі судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 2250, 24 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят гривень 24 копійки) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 квітня 2022 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: с. Глибока Балка Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс 38425;

представник позивача адвокат Рожнів Ярослав Ярославович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро», код ЄДРПОУ: 30152327, адреса місцезнаходження: с. Піщане Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс 38410.

Суддя О.О. Романенко