Постанова

від 14.03.2022 по справі 395/1441/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2022 року м. Кропивницький

справа № 395/1441/19

провадження № 22-ц/4809/153/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Письменного О.А.

суддів -Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

з участю секретаря - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ОСОБА_2» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2021 року, у складі судді Орендовського В. А., у справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_2» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Довіра», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного реєстратора відділу державної реєстрації Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Зарубіної Олени Володимирівни про визнання недійсною додаткової угоди, визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Фермерське господарство «ОСОБА_2» звернулося в суд із вказаним позовом.

Вказувало, що 01.11.2007 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ФГ «ОСОБА_2» як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Оситнязької сільської ради, загальною площею 3,87 гектарів, у томі числі рілля 3,87 гектарів.

Зазначений договір оренди укладено на 10 років та зареєстровано 03.02.2009 за №04.09.377.00072. Тобто, строк його дії мав закінчитися - 03.02.2019.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.10.2019 № 186671051, земельна ділянка за кадастровим номером 3523885200:02:000:0810 перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серії 1-КР № 040455, виданого Новомиргородською райдержадміністрацією Ради народних депутатів від 27 лютого 2002 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.10.2019 № 186671051 в Державному реєстрі існує запис про інше речове право на земельну ділянку, а саме 04.01.2019 здійснено запис про інше речове право № 29774403, підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзис), виданий 02.01.2019 року, укладений між ФГ «Довіра» та « ОСОБА_1 ».

Предметом договору є земельна ділянка загальною площею 3.8712 га кадастровий номер 3523885200:02:000:0810.

Позивач вказував, що йому стало відомо про те, що договір емфітевзису з Фермерським господарством «Довіра» був укладений на підставі того, що договір оренди з позивачем був нібито розірваний, але позивачу нічого про це не було відомо.

В подальшому позивач дізнався про наявність угоди від 23.07.2018 про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №2016/13 від 01.06.2016 року та акту приймання передачі об`єкта від 23.07.2018.

Окремо слід зауважити, що ОСОБА_2 (попередній голова ФГ « ОСОБА_2 »), помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До моменту його смерті, в нього не було жодних намірів розривати достроково договір оренди з відповідачем-2, оскаржувана додаткова угода ним не підписувалася.

Зі зміною предмету позову просив:

витребувати на користь Фермерського господарства «ОСОБА_2» земельну ділянку з кадастровим номером: 3523885200:02:000:0810, загальною площею 3.8712 га, Категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення, Вид використання; для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з незаконного користування Фермерського господарства «Довіра»;

скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію припинення права оренди фермерського господарства « ОСОБА_2 » на земельну ділянку з кадастровим номером: 3523885200:02:000:0810, внесений на підставі рішення державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Зарубіної Олени Володимирівни від 26 грудня 2018 року № 44820883;

скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з наступними параметрами: номер запису про інше речове право: 29774403; дата, час державної реєстрації: 02.01.2019, опис об`єкта іншого речового права: предметом договору є земельна ділянка загальною площею 3.8712 га кадастровий номер 3523885200:02:000:0810, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 02.01.2019 року, внесений державним реєстратором: Зарубіною Оленою Володимирівною, Великосеверинівська сільська рада Кропивницького району, Кіровоградська область, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44965615 від 04.01.2019.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати у справі покладено на позивача.

Скасовано заходи забезпечення позову згідно ухвали Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2019 року.

В апеляційній скарзі ФГ «ОСОБА_2» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального права, а судом першої інстанції не в повній мірі встановлені обставини справи та неправильно надано оцінку доказам та фактам.

Вказує, що відповідачами не було надано оригіналу додаткової угоди, на підставі якої достроково припинені орендні відносини між ОСОБА_1 , як власником і відповідно орендодавцем, та ФГ «ОСОБА_2» як орендарем, а також належно завіреної сканкопії спірної угоди з державного реєстру, проте ні оригіналу, ні належно завіреної сканкопії оспорюваної угоди не було надано.

Через ненадання оспорюваної угоди стало неможливим проведення судової посмертної почеркознавчої експертизи підпису бувшого голови ФГ - ОСОБА_2, на проведенні якої позивач наполягав.

Зазначив, що суд першої інстанції призначав посмертну судову-почеркознавчу експертизу у справі, однак експертиза не проведена за відсутності оригіналу спірної угоди.

На думку позивача, відповідач ОСОБА_1 ухилилася від надання оригіналу оспорюваної угоди про дострокове розірвання договору оренди спірної земельної ділянки, чим позбавила позивача можливості довести ту обставину, що угода підроблена і господарство не мало ніякого наміру розривати договір оренди.

Вважає, що факт укладення оспрюваної угоди відповідачем не доведено, а процесуальна поведінка останнього є вкрай неприйнятною.

Посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги правові висновки Верховного Суду в аналогічних справах: постанова від 25 листопада 2019 року справа № 195/1736/18, постанова від 26 червня 2019 року справа № 193/344/17, постанова від 16 вересня 2020 року справа № 500/1559/15-ц.

Представник відповідачів - адвокат Кривонос А. І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Прокопенка В. В., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Судом встановлено, що 01.11.2007 між ОСОБА_1 як орендодавцем та ФГ «ОСОБА_2» як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 , згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) вказану вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_1 , на підставі Державного акту серії І-КР № 040455, виданого 27.02.2002 на підставі розпорядження Новомиргородської райдержадміністрації, що підтверджується копією договору оренди землі (а.с.14-15 том 1).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 63974885 від 21.07.2016 року договір оренди землі № 2016/13 від 01.06.2016 року зареєстровано 14.07.2016 року за №15499154 (а.с.20-21 том 1).

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії 1 -КР № 040455, виданого Новомиргородською райдержадміністрацією Ради народних депутатів від 27 лютого 2002 року, власником земельної ділянки загальною площею 3.87 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0810, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, є ОСОБА_1 (а.с.13 том 1).

У відповідності до п. 3.1 Договір оренди укладено на строк 10 років, починаючи з дня державної реєстрації права оренди в порядку передбаченому законодавством.

Встановлено, що 23.07.2018 ФГ «ОСОБА_2» та ОСОБА_1 підписали угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №2016/13 від 01 червня 2016 року та акт приймання-передачі об`єкта оренди від 23.07.2018 року (а.с.22 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 14 від 26 листопада 2018 року, вчинений Виконавчим комітетом Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с.34 том 1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.01.2019 № 151953445, в Державному реєстрі наявний запис про інше речове право щодо згаданої вище земельної ділянки від 02.01.2019 року про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) (а.с.118 т.1).

Як вбачається з договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02.01.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Довіра», земельна ділянка, загальною площею 3.8712 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0810, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 передала ФГ «Довіра» право володіння та право цільового використання, що підтверджується копією договору (а.с.116-117 том 1).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Істотні умови договору оренди землі встановлені частиною першою статті 15 цього Закону. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Звернувшись із даним позовом ФГ «ОСОБА_2» посилався на те, що ОСОБА_2 за життя не підписував угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №2016/13 від 01.06. 2016 року.

Позивач зазначав, що перевірка достовірності оспорюваної угоди про припинення договору оренди земельної ділянки, можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області почеркознавства (ідентифікації підпису).

Тому вважав, що у даній справі необхідно було призначити судово-почеркознавчу експертизу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2020 року призначено у даній справі посмертну судово-почеркознавчу експертизу (а.с.44-45 том 2).

На вирішення експерту поставлено такі питання:

чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 в графі Орендар: в документі - сканкопія з реєстру речового права (арк. справи 233 том 1), яка знаходиться в матеріалах справи - УГОДА ПРО ДОСТРОКОВЕ РОЗІРВАННЯ договору оренди земельної частки (паю), ділянки №2016/13 від 01 червня 2016 року (запис про державну реєстрацію №639748885 від 21.07.2016 року), укладеною між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «ОСОБА_2» 23 липня 2018 року, самим ОСОБА_2 , чи іншою особою.

29 липня 2020 року до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (а.с.46-48 том 2).

05 серпня 2020 року ухвалою суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні даного клопотання експерта, з посиланням на те, що сторони не надали оригінал примірника спірної угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з його відсутністю, а у матеріалах справи вказаний оригінал документа також відсутній (а.с.55 том 2).

З повідомлення експертної установи № 3127/3128/20-27 від 14.08.2020 вбачається, що судово-почеркознавчу експертизу неможливо провести оскільки не було надано оригінал досліджуваного документу, а тому ухвала залишена без виконання (а.с.62-63 том 2).

Отже, було встановлено та підтверджено сторонами у справі про відсутність оригіналу угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №2016/13 від 01 червня 2016 року, укладеного між ФГ «ОСОБА_2» та ОСОБА_1 .

Крім того, позивач просив про допит у судовому засіданні свідка - ОСОБА_3 .

Показання свідка ОСОБА_3 , суд першої інстанції визнав, як неналежним і недопустимим доказом у справі з огляду на предмет доказування.

Оскаржуване рішення суду мотивоване тим, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_2 не підписував угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю) № 2016/13 від 01.06.2016 року стосовно земельної ділянки, площею 3.8712 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0810, що розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, позивач та його представники суду першої інстанції не надали.

Суд першої інстанції визнав неналежним доказом на підтвердження обставин, на які посилається позивач, та відхилив, висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 27 березня 2020 року №10/20, з огляду на те, що експерт Герасименко О. В., який проводив експертизу, не мав повноважень на здійснення експертного дослідження.

Суд першої інстанції вважав, що відсутні законні підстави для скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію припинення права оренди фермерського господарства « ОСОБА_2 » на земельну ділянку з кадастровим номером: 3523885200:02:000:0810, внесеного на підставі рішення державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Зарубіної О. В. від 26 грудня 2018 року № 44820883.

Суд першої інстанції вважав, що відповідач, як власник земельної ділянки, після розірвання договору з позивачем, у подальшому, мала право без будь-яких обмежень укласти договір емфітевзису щодо своєї земельної ділянки з ФГ «Довіра», а тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) та позовної вимоги про витребування земельної ділянки з володіння (користування) ФГ «Довіра» і повернення її позивачу.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов`язки сторін щодо доказування.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подавати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

У свою чергу ст. 84 ЦПК України регламентує витребування доказів, зокрема, що учасники справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно до ч. 3 приведеної статті у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребує відповідні докази.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду - ч. 6 ст. 84 ЦПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Частиною 10 ст. 84 ЦПК України констатовано, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно зі ст. 103 ЦПК України одним із способів забезпечення письмових доказів являється висновок експерта, щодо проведення відповідної експертизи, яка призначається судом для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Для проведення певного виду експертизи має бути наявність необхідних матеріалів.

Згідно ч. 1 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає, зокрема, суд, якщо експертиза призначена судом. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що за диспозицією ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, обов`язковою умовою застосування ст. 109 ЦПК України є факт ухилення учасника справи від участі в експертизі, що повинно бути належним чином підтверджено та встановлено судом.

Виходячи із змісту норм чинного законодавства та оцінивши встановлені у справі докази та обставини, суд дійшов висновку, що у справі за клопотанням позивача ухвалами суду першої інстанції неодноразово витребовувалися оригінал оспореної угоди про дострокове розірвання договору оренди у відповідача та інших осіб з метою проведення посмертної почеркознавчої експертизи.

Матеріали справи не містять доказів про поважність та об`єктивність причин, що перешкоджали ОСОБА_1 надати суду оригінал договору.

Ухилення відповідача від надання витребуваного судом доказу призвело до неможливості проведення експертизи з метою встановлення факту виконання підпису ОСОБА_2 на оспорюваній угоді, а іншими доказами вказаний факт не може бути доведений або спростований.

У позивача, який заперечує підпис ОСОБА_2 в оспорюваній угоді про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, відсутній зазначений оригінал угоди, а ОСОБА_1 не надала доказів протилежного.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач ухилялася від проведення призначеної судом судової почеркознавчої експертизи, без дослідження оригіналу оспорюваної угоди про дострокове розірвання договору оренди проведення експертизи неможливо, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт підписання ОСОБА_2 оскаржуваної угоди про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки, а тому є підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 109 ЦПК України та можливості визнання того факту, що дана угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), підписана не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Схожі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 195/1736/18 (провадження № 61-19399св19) та від 26 червня 2019 року у справі № 193/344/17 (провадження № 61-37522св18).

Враховуючи, що під час укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), укладеної між ФГ «ОСОБА_2» та ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення позивача на укладення вказаної угоди, позовні вимоги ФГ «ОСОБА_22» про скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію припинення права оренди Фермерського господарства «ОСОБА_2» на земельну ділянку підлягають задоволенню.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені Земельним кодексом України та спеціальним законом - Законом України «Про оренду землі».

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з Законом України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України «Про оренду землі»).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, серед яких право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зобов`язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року в справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року в справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19) та в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 378/146/18 (провадження № 61-44278св18), від 21 травня 2020 року у справі № 378/85/17 (провадження № 61-44166св18).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації припинення права оренди Фермерського господарства « ОСОБА_2 » на спірну земельну ділянку, договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02.01.2019, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Довіра», вважається таким, що укладений в період дії договору оренди земельної ділянки від 01.06.2016, що свідчить про порушення прав ФГ «ОСОБА_2», як орендаря, а тому вимоги про витребування на його користь спірної земельної ділянки з незаконного користування ФГ «Довіра» та скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 02.01.2019 також підлягають задоволенню.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст.141 ЦПК України розподілити судові витрати між сторонами.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_2» задовольнити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Фермерського господарства «ОСОБА_2» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Довіра», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного реєстратора відділу державної реєстрації Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Зарубіної Олени Володимирівни про визнання недійсною додаткової угоди, визнання недійсним договору, задовольнити.

Витребувати на користь Фермерського господарства «ОСОБА_2» земельну ділянку з кадастровим номером:3523885200:02:000:0810, загальною площею 3,8712 га, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з незаконного користування Фермерського господарства «Довіра».

Скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію припинення права оренди Фермерського господарства «ОСОБА_2» на земельну ділянку з кадастровим номером: 3523885200:02:000:0810, внесений на підставі рішення державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Зарубіної Олени Володимирівни від 26 грудня 2018 року № 44820883.

Скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з наступними параметрами: номер запису про інше речове право: 29774403; дата, час державної реєстрації: 02.01.2019, опис об`єкта іншого речового права: предметом договору є земельна ділянка загальною площею 3,8712 га кадастровий номер 3523885200:02:000:0810, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 02.01.2019, внесений державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Зарубіною Оленою Володимирівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44965615 від 04.01.2019.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерського господартсва «Довіра» (код ЄДРПОУ 31591139) на користь Фермерського господарства «ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 23095575) по 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять), з кожного, судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

25.03.2022 - складено постанову.

Судді:

О.А.Письменний О.Л.Дуковський Л.М.Дьомич