Рішення

від 14.02.2022 по справі 910/13661/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2022Справа № 910/13661/21

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву;

до Громадської організації "Золоті леви чорної сотні";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення;

про примусове виселення.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Артеменко П. М., уповноважена особа;

Від відповідача: Понько Р. В., адвокат, ордер серії АА № 1158908 від 23.11.2021;

Від третьої особи: Івончик У. Р., уповноважена особа.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву з позовом до Громадської організації "Золоті леви чорної сотні", в якому просить виселити відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 53,80 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2 на першому поверсі.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що після припинення дії договору оренди відповідач втратив статус орендаря, однак продовжує незаконно використовувати державне нерухоме майно без належних правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі № 910/13661/21 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

23.11.2021 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач вказував, що жодного повідомлення про припинення Договору або зміну його умов у строки, передбачені чинним законодавством від Регіонального відділення Фонду державного майна України не отримував, а тому вважає договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7978 від 07.11.2017 року продовженим відповідно до п. 10.4. договору.

04.10.2021 до відділу діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, за змістом яких останній просив суд позов задовольнити.

25.01.2022 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/13661/21 до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях 21.12.2021 та 25.01.2022 оголошувалась перерва в слуханні справи по суті.

Під час розгляду спору по суті 15.02.2022 р. представник позивача та представник третьої особи підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2022 р. проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Між Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву та Громадською організацією «Золоті леви чорної сотні» 07.11.2017 було укладено договір оренди №7978 нерухомого майна, до належить до державної власності від 07.11.2017 року (надалі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди Регіональне відділення, як орендодавець, передало, а Громадська організація «Золоті леви чорної сотні», як орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення, площею 53,80 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2017 року і становить 1518000,00 грн.

07.11.2017 року у відповідності до договору, орендодавцем було передане, а орендарем прийняте у строкове платне користування Майно за актом приймання-передавання орендного майна.

Майно було передане в оренду з метою розміщення неприбуткової організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності (п. 1.2. Договору оренди).

Відповідно до п. 10.1. договору оренди цей договір укладено на 2 роки та 11 місяців, що діє 07.102017 року по 07.10.2020 року включно.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що після припинення дії договору оренди відповідач втратив статус орендаря, однак продовжує незаконно використовувати державне нерухоме майно без належних правових підстав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а тому між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, надалі по тексту - «ЦК України», Глави 30 Господарського кодексу України, надалі по тексту - «ГК України», та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В пункті 10.1. договору сторони погодили, що цей договір укладено на 2 роки та 11 місяців, що діє 07.102017 року по 07.10.2020 року включно.

Приписами статті 284 Господарського кодексу України та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 291 ГК України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктом 10.6.1 встановлено, що чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 5.10. договору, орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини Орендаря.

Пунктом 10.4 договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

За частиною третьою статті 17 Закону № 2269-XII після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Водночас за частиною другою цієї ж статті у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у «мовчазній згоді» і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-XII) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

В матеріалах справи міститься заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-06/9684 від 03.11.2020 про припинення чинності договору оренди №7978 від 07.11.2017, якою було відмовлено відповідачу у продовженні строку дії договору оренди на наступний термін.

Згідно із вказаною заявою позивач вимагав від відповідача повернення майна на підставі акта приймання-передачі.

В підтвердження направлення заяви № 30-06/9684 від 03.11.2020 про припинення чинності договору оренди №7978 від 07.11.2017, позивач надав суду належним чином засвідчену ксерокопію списку згрупованих рекомендованих відправлень, копію опису вкладення у цінний лист та копію фіскального чеку від 04.11.2020.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що заява № 30-06/9684 від 03.11.2020, належним чином засвідчена ксерокопія списку згрупованих рекомендованих відправлень, копія опису вкладення у цінний лист та копія фіскального чеку від 04.11.2020, є належними доказами повідомлення відповідача про припинення дії договору оренди №7978 від 07.11.2017 нерухомого майна, що належить до державної власності.

При цьому, суд зазначає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку позивачем направлено за належною адресою та яка повернулася до позивача у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Більш того, норми законодавства передбачають право позивача на заперечення щодо продовження строку дії договору оренди та не встановлюють обов`язку позивача вручати заяву про припинення дії договору оренди безпосередньо відповідачу чи перевіряти факт такого отримання.

Судом враховано, що на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" за допомогою ідентифікатора поштового відправлення, який присвоюється кожному рекомендованому відправленню та зазначається в списку рекомендованих відправлень, можливо отримати інформацію про місцезнаходження та стан реєстрованого поштового відправлення.

Однак, відповідна інформація щодо відстеження поштового відправлення зберігається на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" лише протягом 6 місяців з моменту реєстрації, про що безпосередньо зазначено на сайті Укрпошти.

З урахуванням встановлених обставин, оскільки заяву №30-06/9684 від 03.11.2020 про припинення чинності договору оренди направлено позивачем відповідачу з дотриманням приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та докази такого направлення наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що договір оренди №7978 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2017 року, припинив свою дію з 08.10.2020.

Посилання відповідача на те, що строк дії договору було продовжено, з огляду на те, що відповідач здійснює сплату орендних платежів, визнаються судом безпідставними, оскільки, у відповідності до п. 3.11 договору, відповідач здійснює орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання.

Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України на наймача покладено обов`язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до п. 5.10 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової ) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно із п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцеві/балансоутримувачу.

Пунктом 10.10 договору сторони погодили, що майно вважається повернутим орендодавцеві/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідач, в порушення вимог закону та договору оренди, орендовані ним нежитлове приміщення загальною площею 53,80 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2, на першому поверсі будівлі, не звільнив та по акту приймання-передачі не повернув.

Частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, присудження до виконання обов`язку в натурі.

Водночас, обов`язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умовами укладеного між сторонами договору.

Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець вправі заявити позовні вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач після закінчення строку дії договору не повернув та не звільнив нежитлове приміщення загальною площею 53,80 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про виселення відповідача із вказаного приміщення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про виселення Громадської організації «Золоті леви чорної сотні» з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 53,80 кв.м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2, на першому поверсі будівлі, яке перебуває на балансі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Громадську організацію «Золоті леви чорної сотні» (вул. Васильківська, 37, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 39149291) з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 53,80 кв.м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2, на першому поверсі будівлі, яке перебуває на балансі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

3. Стягнути з Громадської організації «Золоті леви чорної сотні» на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, б-p Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп., який перерахувати за наступними реквізитами: одержувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, код 19030825, банк одержувача - ДКСУ, м. Київ; р/р UA598201720343150001000014093.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.04.2022

Суддя О.В. Мандриченко