Постанова

від 20.10.2022 по справі 910/13661/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2022 р. Справа№ 910/13661/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайлова В.В. самопредставництво;

від відповідача: Понька Р.В. за ордером; Моцюка Т.Я. керівник;

від третьої особи: Івончик У.Р. самопредставництво;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Громадської організації "Золоті леви чорної сотні"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 (повний текст складено 11.04.22)

у справі №910/13661/21 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Громадської організації "Золоті леви чорної сотні"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

про примусове виселення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач, РВ ФДМУ, орендодавець) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Громадської організації "Золоті леви чорної сотні" (далі - відповідач, орендар), у якому просило суд виселити відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 53,80 кв.м., що розміщене за адресою: м.Київ, вул.Прорізна, 2, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - третя особа, балансоутримувач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №7978 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2017 зі строком оренди до 07.10.2020, після закінчення якого позивач в місячний строк повідомив відповідача про відмову у продовжені договору і зобов`язав повернути приміщення на підставі акту, однак відповідач приміщення не повернув і продовжує незаконно його використовувати.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що жодних повідомлень про припинення договору або зміну його умов у встановлений чинним законодавством строк він не отримував, тому вважає договір продовженим на новий строк. Також вказує, що третя особа виставляє відповідачу рахунки і відповідач щомісячно сплачує орендну плату. Крім цього, відповідач є громадською організацією, яка надає волонтерську допомогу.

Третя особа у письмових поясненнях підтримала позов, вказала, що чинне законодавство не передбачає можливості автоматичного продовження договору, а ще у червні 2020 року третя особа повідомляла позивачу і відповідачу про неможливість продовження договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2022 року позов задоволено.

Виселено Громадську організацію "Золоті леви чорної сотні" з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 53,80 кв.м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2, на першому поверсі будівлі, яке перебуває на балансі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Стягнуто з Громадської організації "Золоті леви чорної сотні" на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м.Києву судовий збір у розмірі 2270 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Громадська організація "Золоті леви чорної сотні" звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не отримував від позивача жодного повідомлення про припинення договору, натомість, направляв позивачу листи, в яких просив продовжити дію договору, тому вважає договір продовженим на тих самих умовах; третя особа регулярно виставляє відповідачу рахунки на оренду , які відповідач щомісячно оплачує; відповідач також бере участь у вирішенні соціально важливих питань.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач належним чином направляв відповідачу повідомлення про припинення терміну дії договору, яке є одностороннім правочином, тому договір є припиненим, а неотримання відповідачем кореспонденції не має будь-якого значення; направлення відповідачем листів про продовження дії договору не є підставою для його безумовного продовження. Також просить продовжити строк подання відзиву, посилаючись на те, що не отримував ухвалу про відкриття апеляційного провадження, а про апеляційне провадження дізнався з відзиву третьої особи.

Причини пропуску строку подання відзиву судом визнані поважними і відзив прийнятий до розгляду.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що третьою особою відповідачу було повідомлено про неможливість продовження договору, а позивач направляв повідомлення про припинення чинності договору в зв`язку із закінченням строку його дії; додатковий договір про продовження його дії не укладався, а чинне законодавство не передбачає можливості автоматичного продовження договору; приміщення необхідне для власних потреб третьої особи у зв`язку із переглядом повноважень та штату Національної ради.

В процесі розгляду справи відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/5847/22, предметом розгляду якого є його вимоги про визнання договору продовженим і дійсним.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтею 267 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду вказаної справи №910/5847/22, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав та доказів для розгляду апеляційної скарги у даній справі.

Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07 листопада 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем, та Громадською організацією "Золоті леви чорної сотні", як орендарем, було укладено договір оренди №7978 нерухомого майна, до належить до державної власності (далі - договір оренди) , відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення, площею 53,80 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул.Прорізна, буд. 2, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2017 року і становить 1518000,00 грн (том 1 а.с.9-12).

Майно було передане в оренду з метою розміщення неприбуткової організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності (п. 1.2 договору оренди).

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено на 2 роки та 11 місяців, отже, він діє 07.10.2017 року по 07.10.2020 року включно.

Пунктом 10.4 договору оренди сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Згідно із п. 10.9 договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцеві/балансоутримувачу.

Пунктом 10.10 договору оренди сторони погодили, що майно вважається повернутим орендодавцеві/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

По акту приймання-передавання від 07.11.2017 позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно нежиле приміщення, площею 53,80 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2, на 1-му поверсі будівлі (том 1 а.с.12 зворот).

Листом від 25.06.2020 за вих.№17/807 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення проінформувала відповідача щодо неможливості продовження договору оренди (том 1 а.с.86-89).

Листом від 25.06.2020 за вих.№17/808 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повідомила позивачу, що заперечує щодо продовження договору оренди, оскільки Урядом не було погоджено виділення Національній раді додаткових площ (у зв`язку з переглядом повноважень та штату), з огляду на наявність орендованих площ (том 1 а.с.88).

03 листопада 2020 року, тобто в межах місячного строку після закінчення строку дії договору (07.10.2020), позивач направив на адресу державної реєстрації відповідача (м.Київ, вул.Васильківська, 37) лист - заяву про припинення чинності договору оренди, в якій вказав, що від балансоутримувача надійшов лист №850 від 07.07.2020 щодо наміру використовувати майно для власних потреб, тому РВ ФДМУ відмовляє у продовженні строку дії договору. До листа був доданий акт приймання-передачі (повернення) (том 1 а.с.13).

Факт направлення вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля пошти, списком цінних лисів з описом з відтиском календарного штемпеля пошти, фіскальним чеком про оплату поштового зв`язку (том 1 а.с.113-115).

Примірники вказаного листа і акту були також направлені третій особі і отримані нею 11.11.2020 (том 1 а.с.91-92).

Відповідач зазначений акт приймання-передачі не підписав, приміщення орендодавцю не повернув, натомість 24.11.2020 направив позивачу і третій особі лист за вих. 856, в якому вказав, що жодних повідомлень про припинення договору не отримував, тому вважає договір продовженим відповідно до його пункту 10.4 і просить надіслати рахунок на оплату орендної плати (том 1 а.с.93).

Листом від 27.01.2021 за вих. №17/126 третя особа повідомила позивачу про те, що орендарем не підписано акт передачі-приймання приміщення і продовжується споживання комунальних послуг, тому просить проінформувати щодо стану врегулювання договірних відносин та подальші дії з повернення приміщення балансоутримувачу (том 1 а.с.94).

Листом 24.05.2021 за вих.№17/920 третя особа повторну повідомила позивачу про те, що орендар не звільняє займане приміщення (том 1 а.с.95).

У зв`язку із вказаними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив виселити відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що він не отримував повідомлення позивача від 03.11.2020, тому вважає договір продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, сплачує орендну плату на підставі виставлених третьою особою рахунків та приймає участь у вирішенні соціально важливих питань.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем були надані копії платіжних доручень про сплату орендної плати за 2021 рік, копії рахунків третьої особи за сплату орендної плати за 2021 рік, копії подяк, грамот, листів, звернень тощо (том 1 а.с.161-200).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди відповідач підлягає виселенню із орендованого приміщення.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки між сторонами виникли на підставі договору оренди №7978 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2017, який за правовою природою є договором оренди державного майна.

Предметом розгляду даної справи є вимога про виселення орендаря з орендованих приміщень у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Спірні правовідносини сторін врегульовані як загальними нормами Цивільного і Господарського кодексу України про найм (оренду), так і нормами спеціального Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, яка кореспондує ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Сторони у договорі домовились, що він діє до 07.10.2020.

Статтею 764 ЦК України (в редакції, чинній станом на жовтень 2020 року) було визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Однак, згідно ч.2 ст. 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

На час укладання договору оренди діяв Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року №2269-XII, частина 2 статті 17 якого передбачала, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положення вказаної норми сторони також відобразили у пункті 10.4 укладеного ними договору, згідно якого у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

На виконання вказаних умов договору позивач направив на адресу відповідача лист від 03.11.2020 з повідомленням про припинення договору.

Доводи відповідача про те, що він не отримував вказаний лист, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки не отримання відповідачем кореспонденції, яку позивачем направлено за належною адресою та яка повернулася до позивача у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

При цьому, норми законодавства передбачають право позивача на заперечення щодо продовження строку дії договору оренди та не встановлюють обов`язку позивача вручати заяву про припинення дії договору оренди безпосередньо відповідачу чи перевіряти факт такого отримання.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що договір припинив свою дію з 08.10.2020.

Доводи відповідача про те, що строк дії договору було продовжено, з огляду на те, що відповідач здійснює сплату орендних платежів на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків, є необгрунтованими, оскільки за умовами пункту 3.11 договору у разі припинення (розірвання) догвоору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Крім цього, з 01 лютого 2020 року введено в дію новий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03 жовтня 2019 року №157-IX (далі - Закон №157-IX) , відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, зокрема, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.

Згідно ст. 19 Закону №157-IX рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Матеріалами справи підтверджується, що балансоутримувач звертався до орендодавця та орендаря із повідомленнями про те, що приміщення необхідне йому для власних потреб, тому позивач правомірно відмовив у продовженні договору.

Згідно статті 24 Закону №157-IX договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 25 Закону №157-IX у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно із п. 10.9 договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцеві/балансоутримувачу.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та договору оренди, орендовані ним нежитлове приміщення загальною площею 53,80 кв.м., за адресою: м. Київ, вул.Прорізна, 2, на першому поверсі будівлі, не звільнив та по акту приймання-передачі не повернув.

Таким чином, у зв`язку із припиненням договору оренди позовна вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Вимога про виселення відносно приміщень, які є об`єктом спірного договору, в контексті формулювань заявленого позову та обставин справи судом апеляційної інстанції розцінюється як вимога про звільнення спірного приміщення від майна відповідача та осіб, які мають безпосереднє відношення до відповідача, що може бути виконана примусово органами виконавчої служби на підставі наказу суду без додаткових роз`яснень і уточнень, тобто, є такою, що направлена на ефективний захист прав позивача на спірний об`єкт нерухомості внаслідок припинення договору оренди.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Золоті леви чорної сотні" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15лютого 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.11.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук